Рішення

від 14.01.2019 по справі 910/14201/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.01.2019Справа №  910/14201/18 за позовом          Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до                    Організації ветеранів України про                    стягнення 46133,95 грн. Суддя Картавцева Ю.В. Без повідомлення (виклику) учасників справи. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Організації ветеранів України про стягнення 46133,95 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умовам договору оренди нежитлового приміщення № 890-1 від 30.03.2016 не виконав зобов'язання щодо сплати орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 28739,80 грн., заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 12514,00 грн., пеню у розмірі 3852,01 грн., 3% річних у розмірі 317,72 грн. та інфляційні втрати у розмірі 710,42 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 суд ухвалив: позовну заяву Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом викладу обставин заявлених ним позовних вимог в контексті необхідності залучення до участі у справі третьої особи – Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); надання до суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; встановити позивачу строк для усунення недоліків – протягом семи днів з дня вручення даної ухвали. 06.11.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків. За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. З огляду на наведене, оскільки у справі №910/14201/18 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив – протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи. 16.11.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшло повідомлення про часткову оплату відповідачем. У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та поданих 16.11.2018 поясненнях, суд ВСТАНОВИВ: 28.11.2012 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Організацією ветеранів України (орендар) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство-балансоутримувач) укладено договір № 890 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, предметом якого є передача в оренду нерухомого майна (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва за адресою м. Київ, вул. Липська, 16, літера А, для розміщення громадської організації ветеранів, площею 338,30 кв.м. 28.11.2012 Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) передало, а Організація ветеранів України прийняла в орендне користування нежитлове приміщення, що перебуває на балансі Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», загальною площею 338,3 кв.м., яке розташоване за адресою м. Київ, вул. Липська, 16, літера А, що підтверджується актом прийому-передачі нерухомого майна від 28.11.2012. 30.03.2016 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Організацією ветеранів України (орендар) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство-балансоутримувач) укладено договір № 890-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду від 28.11.2012 №890) (далі-Договір). Згідно з п. 1.1 Договору, орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності № 10 від 11.03.2016 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва за адресою м. Київ, вул. Липська, 16, літера А, для розміщення громадської організації ветеранів. Як встановлено п. 2.1. Договору, об'єктом оренди є нежилі приміщення загальною площею 271,93 кв.м. Відповідно до п. 2.2. Договору, вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 30.09.2015 становить 7655373,00 грн. За змістом п. 3.1. Договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015, і становить в цілому 6379,48 грн. без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (вересень 2015). Крім орендної плати орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка за квітень 2016 року складає 4117,56 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2. Договору). Відповідно до п. 3.5. Договору додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою. У п.п. 3.6., 3.7. Договору зазначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. За змістом п. 9.1. Договору, останній є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє з 30.03.2016 до 28.03.2019. Договором №1 про внесення змін до Договору від 25.10.2017 п. 2.1. Договору викладено в новій редакції: об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 127,93 кв.м.; п. 3.1. Договору доповнено абзацом: з 14 липня 2017 року за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розмір якої згідно з Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015, становить за липень 2017 року 3291,01 грн. без урахування ПДВ; п. 3.1. Договору доповнено абзацом: з 14 липня 2017 року крім орендної плати орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка складає 1346,99 грн. на місяць. Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна. Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для  здійснення підприємницької та іншої діяльності. Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України). Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Судом встановлено, що 12.04.2016 Організація ветеранів України передала, а Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийняв з оренди нежитлове приміщення, що перебуває на балансі Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», площею 66,37 кв.м., яке розташоване за адресою м. Київ, вул. Липська, 16, літ. А, що підтверджується актом прийому-передачі нерухомого майна від 12.04.2016. Судом встановлено, що 14.07.2017 Організація ветеранів України передала, а Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийняв з оренди нежитлове приміщення, що перебуває на балансі Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», площею 144,00 кв.м., яке розташоване за адресою м. Київ, вул. Липська, 16, літ. А, що підтверджується актом прийому-передачі нерухомого майна від 14.07.2017. В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що відповідач всупереч умовам договору оренди нежитлового приміщення № 890-1 від 30.03.2016 не виконав зобов'язання щодо сплати орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 28739,80 грн., заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 12514,00 грн., пеню у розмірі 3852,01 грн., 3% річних у розмірі 317,72 грн. та інфляційні втрати у розмірі 710,42 грн. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 28739,80 грн. та заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 260,20 грн. підлягає закриттю, інші вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди. Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” строки внесення орендної плати визначаються у договорі. За змістом п. 3.1. Договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015, і становить в цілому 6379,48 грн. без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (вересень 2015). Крім орендної плати орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка за квітень 2016 року складає 4117,56 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2. Договору). Відповідно до п. 3.5. Договору додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою. У п.п. 3.6., 3.7. Договору зазначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Як встановлено судом, Договором №1 про внесення змін до Договору від 25.10.2017 п. 2.1. Договору викладено в новій редакції: об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 127,93 кв.м.; п. 3.1. Договору доповнено абзацом: з 14 липня 2017 року за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розмір якої згідно з Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015, становить за липень 2017 року 3291,01 грн. без урахування ПДВ; п. 3.1. Договору доповнено абзацом: з 14 липня 2017 року крім орендної плати орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка складає 1346,99 грн. на місяць. Відповідач, порушивши умови Договору, станом на дату звернення до суду з позовом не сплатив орендну плату за період з квітня 2018 року по жовтень 2018 року, що складає 28739,80 грн., а також не здійснив компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 12514,00 грн. за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року. Разом з тим, з поданих представником позивача документів, а саме банківської виписки по рахунку вбачається, що 07.11.2018 відповідачем здійснено перерахування на рахунок позивача грошових коштів у розмірі 29000,00 грн. за Договором, які зараховані позивачем в погашення основного боргу по сплаті орендної плати у розмірі 28739,80 грн. та решту – в погашення заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 260,20 грн. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до подання позову, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові. За наведених обставин, з урахуванням поданих позивачем доказів сплати грошових коштів у розмірі 29000,00 грн., які зараховані позивачем в погашення основного боргу по сплаті орендної плати у розмірі 28739,80 грн. та решту – в погашення заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 260,20 грн., враховуючи що вказані кошти сплачені після звернення позивачем з даним позовом до суду, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у вказаній частині, у зв'язку із чим провадження у справі в частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 28739,80 грн. та в частині стягнення заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 260,20 грн. підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України. Відтак, станом на дату ухвалення рішення суду відсутня заборгованість відповідача щодо сплати орендної плати за Договором за період з квітня 2018 року по жовтень 2018 року, водночас, наявність та обсяг заборгованості відповідача за Договором за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року у розмірі 12253,80 грн. по сплаті компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою (за вирахуванням суми, провадження з розгляду вимог про стягнення якої закрито) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем  не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв'язку з чим позов в частині вимог про стягнення компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі підлягає задоволенню в частині 12253,80 грн. Крім того, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 317,72 грн. 3% річних та 710,42 грн. інфляційних втрат. Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що він є обґрунтованим, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 317,72 грн. та інфляційних втрат у розмірі 710,42 грн. підлягають задоволенню. Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3852,01 грн. пені. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України). Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У п.6.2. Договору зазначено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплаченої орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. Здійснивши перерахунок пені за прострочення оплати, з урахуванням встановленого у Договорі строку оплати, кінцевої дати нарахування, зазначеної у розрахунку позивача (12.10.2018) та встановлених законом обмежень щодо розміру пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, суд зазначає, що стягненню підлягає пеня у розмірі 3661,16 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково, у розмірі 3661,16 грн. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд вимог в частині стягнення заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 12253,80 грн., пені у розмірі 3852,01 грн., 3% річних у розмірі 317,72 грн. та інфляційних втрат у розмірі 710,42 грн. покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог; судовий збір за розгляд вимог, провадження з розгляду яких підлягає закриттю, в силу ст. 7 Закону України «Про судовий збір» буде повернутий позивачеві у разі подання ним відповідного клопотання. Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 236, 237, 238, 240-242  Господарського процесуального кодексу України,  суд ВИРІШИВ: 1.          Позов задовольнити частково. 2.          Закрити провадження у справі в частині позовних вимог Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» про стягнення з Організації ветеранів України заборгованості з орендної плати у розмірі 28739,80 грн. та в частині стягнення заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 260,20 грн. 3.          Стягнути з Організації ветеранів України (01021, м. Київ, вул. Липська, 16-А; ідентифікаційний код: 00011009) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; ідентифікаційний код: 03366500) заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 12253 (дванадцять тисяч двісті п'ятдесят три) грн. 80 коп., пеню у розмірі 3661 (три тисячі шістсот шістдесят одна) грн. 16 коп., 3% річних у розмірі 317 (триста сімнадцять) грн. 72 коп., інфляційні втрати у розмірі 710 (сімсот десять) грн. 42 коп. та судовий збір у розмірі 647 (шістсот сорок сім) грн. 11 коп. 4.          В іншій частині позову відмовити. 5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.   Суддя                                                                                          Ю.В. Картавцева