Рішення

від 14.01.2019 по справі 910/14343/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.01.2019Справа №  910/14343/18 за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексім-Стандарт» до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «Конрад» про                    стягнення 139380,47 грн. Суддя Картавцева Ю.В. Без повідомлення (виклику) учасників справи. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексім-Стандарт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «Конрад» про стягнення 139380,47 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умовам договору поставки № EX1801-4 від 03.01.2018 не оплатив поставлений товар, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 135837,00 грн., 3% річних у розмірі 1931,49 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1611,98 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2018 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексім-Стандарт» залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; подання підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; встановити позивачу строк для усунення недоліків – протягом семи днів з дня вручення даної ухвали. 12.11.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків. За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. З огляду на наведене, оскільки у справі №910/14343/18 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив – протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи. У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд ВСТАНОВИВ: 03 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексім- Стандарт» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «КОНРАД» (відповідач, покупець) було укладено Договір поставки № ЕХ 1801-4 (надалі - Договір). Предметом Договору є постачання постачальником та передача покупцю у зумовлені строки товару та зобов'язання покупця приймати такий товар та сплатити за нього певну грошову суму (п. 1.1. Договору). Загальна кількість товарів, що підлягає поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією, яка укладається одночасно з укладенням цього договору і після укладення сторонами є невід'ємним додатком до цього договору (п. 1.2 Договору). Поставка товарів здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2000 р.), місце поставки - склад покупця, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8 (п. 2.1. Договору). Право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за накладною (п. 2.3 Договору). Постачальник зобов'язується поставити товар не пізніше 90  робочих днів з моменту погодження сторонами замовлення (п. 3.2. Договору). Покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 14 календарних днів з дати поставки товару постачальником. Оплата, за згодою сторін, може бути здійснена шляхом 100% попередньої оплати або часткової попередньої оплати (п. 7.1, п.7.2 Договору). Договір поставки вступає в дію з дати його укладення (підписання) та скріплення печатками і діє протягом одного року (п. 11.1 Договору). Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України). Судом встановлено, що позивачем було виконано зобов'язання щодо поставки товару за Договором, а відповідачем – прийнято поставлений позивачем товар на суму 135837,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №ЕХ0402-0014 від 02.04.2018, що підписана представниками сторін та скріплена їх печатками. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідач всупереч умовам договору поставки № EX1801-4 від 03.01.2018 не оплатив поставлений товар, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 135837,00 грн., 3% річних у розмірі 1931,49 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1611,98 грн. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом, позивачем було виконано зобов'язання щодо поставки товару за Договором, а відповідачем – прийнято поставлений позивачем товар на суму 135837,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №ЕХ0402-0014 від 02.04.2018, що підписана представниками сторін та скріплена їх печатками. Згідно з п. 7.1. Договору покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 14 календарних днів з дати поставки товару постачальником. За наведених обставин, строк оплати вартості товару за видатковою накладною №ЕХ0402-0014 від 02.04.2018 станом на дату звернення до суду є таким, що настав, а саме строк оплати вартості поставленого товару за видатковою накладною №ЕХ0402-0014 від 02.04.2018 сплинув 16.04.2018. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідачем не надано доказів сплати вартості поставленого товару на суму 135837,00 грн., не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 135837,00 грн., з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 1611,98 грн. інфляційних втрат за період з травня 2018 року по вересень 2018 року та 1931,49 грн. 3% річних за період з 03.05.2018 по 22.10.2018. Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого Договором строку оплати, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок є арифметично правильним, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 1931,49 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1611,98 грн. підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору з огляду на задоволення позову покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242  Господарського процесуального кодексу України,  суд ВИРІШИВ: 1.          Позов задовольнити повністю. 2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Конрад» (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8; ідентифікаційний код: 40054486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексім-Стандарт» (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 83-Д/літера В/поверх 5, кімната 4; ідентифікаційний код: 32856593) основний борг у розмірі 135837 (сто тридцять п'ять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 1611 (одна тисяча шістсот одинадцять) грн. 98 коп., 3%  річних у розмірі 1931 (одна тисяча дев'ятсот тридцять одна) грн. 49 коп. та судовий збір у розмірі 2090 (дві тисячі дев'яносто) грн. 71 коп. 3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                          Ю.В. Картавцева