Ухвала

від 08.01.2019 по справі 5/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.01.2019Справа № 5/62

За заявою Державної судової адміністрації України

про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання

у справі № 5/62

за позовом Національного банку України в особі Головного управління Національного

банку України по місту Києву і Київській області

до приватного підприємства Маркос

приватної компанії з обмеженою відповідальністю С-Профіт ЛТД

(S-PROFIT PRIVATE LIMITED COMPANY), (London, United Kingdom)

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) акціонерний комерційний банк Східно-Європейський банк

2) товариство з обмеженою відповідальністю Брокінвестгруп

про звернення стягнення на предмет іпотеки

та зустрічним

позовом приватного підприємства Маркос

до Національного банку України в особі Головного управління Національного

банку України по місту Києву і Київській області

про визнання іпотечного договору припиненим, в зв'язку з банкротством

за участю прокуратури міста Києва

Суддя Удалова О.Г.

Секретар судового засідання Купна В.В.

За участю представників сторін:

від заявника не з'явився;

від позивача за первісним позовом Софін О.В., за посвідченням;

від відповідачів та третіх осіб за

первісним та зустрічним позовами не з'явилися;

від прокуратури Танцюра О.Б., за службовим посвідченням.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2010 року Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області (далі за текстом - Національний банк України) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до приватного підприємства Маркос (далі - ПП Маркос ) про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16.03.2009. В обґрунтування заявлених вимог Національний банк України послався на ст.ст. 23, 33, 35, 39 Закону України Про іпотеку та ст. 590 ЦК України. Зокрема, позивач вказував, що ПП Маркос , набувши у власність від товариства з обмеженою відповідальністю Стайєр (далі - ТОВ Стайєр ) предмет іпотеки, набуло статус іпотекодавця та має всі його права та обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

У листопаді 2010 року Національний банк України надав уточнення до позовної заяви, в якому навів додаткові обставини у справі, які, на його думку, свідчать про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

У листопаді 2010 року ПП Маркос звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою, в якій просило визнати припиненим іпотечний договір, зареєстрований за № 525 від 16.03.2009, укладений між Національним банком України та ТОВ Стайєр на забезпечення кредитного договору № 08/08/10 від 16.03.2009. В обґрунтування заявлених вимог ПП Маркос послалось на ст. 14 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , оскільки Національним банком України не було заявлено вимог до ТОВ Стайєр у встановленому цією статтею порядку, а відтак, згідно зі ст. 31 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , ці вимоги є погашеними. Поряд з цим, ПП Маркос вказало, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2010 було затверджено звіт ліквідатора, ТОВ Стайєр ліквідовано та виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а відтак, дія іпотечного договору припинена з моменту припинення ТОВ Стайєр , а саме з 09.08.2010. Крім того, ПП Маркос посилалось на ст. 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та зазначало, що з моменту визнання ТОВ Стайєр банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури з майна (предмета іпотеки за іпотечним договором) були зняті усі обтяження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2010 у справі № 5/62 (суддя - Іванова Л.Б.) відмовлено у задоволенні первісного позову Національного банку України; відмовлено у задоволенні зустрічного позову ПП Маркос ; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 5/62. Зазначене рішення мотивоване тим, що позовні вимоги Національного банку України задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а позивачем за зустрічним позовом невірно обрано спосіб захисту його прав та інтересів, які, на його думку, порушено відповідачем.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 у справі № 5/62 (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді Жук Г.А., Суховий В.Г.) залучено товариство з обмеженою відповідальністю Стайєр (далі - ТзОВ Стайєр ) до участі у справі як третю особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача; припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП Маркос ; апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2010 у справі № 5/62 залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2010 у справі № 5/62 залишено без змін. Постанову апеляційного господарського суду мотивовано, зокрема тим, що заявлені вимоги за первісним позовом вимоги не ґрунтуються на вимогах закону. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, апеляційний господарський суд вказав, що позивачем за зустрічним позовом невірно обрано спосіб захисту його прав та інтересів, які, на його думку, порушено відповідачем.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2014 у справі № 5/62 касаційну скаргу Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області задоволено, касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 у справі № 5/62 Господарського суду міста Києва скасовано, справу № 5/62 передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду. Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України вказав, що висновок апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні клопотання Національного банку України про заміну відповідача не ґрунтується на приписах чинного процесуального законодавства. Водночас, колегія суддів касаційної інстанції, зважаючи на залучення господарським судом апеляційної інстанції до участі у справі третьою особою ТОВ Стайєр , в порядку ст. 27 ГПК України, відзначила що, апеляційним господарським судом не вказано, яким чином судове рішення у цій справі може вплинути на його права та обов'язки і у чому саме полягає цей вплив, в той час, як у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення у цій справі залучену особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому. Крім того, враховуючи встановлені у справі обставини, суб'єктний склад сторін спору і учасників провадження та надані ГПК України апеляційному господарському суду повноваження, колегія суддів касаційної інстанції зауважила, що апеляційному господарському суду було б доцільно з'ясувати питання щодо обставин у справі про банкрутство ТОВ Стайєр , пов'язаних з заявленими Національним банком України позовними вимогами, а також яким чином визнані у справі № 44/209-б-50/118-б (про банкрутство ТОВ Стайєр ) вимоги Національного банку України до ТОВ Стайєр (які ґрунтуються на іпотечному договорі (предметом іпотеки за яким є спірне майно, про звернення стягнення на яке заявлено позов у цій справі) та віднесені до першої черги задоволення і мають бути задоволені за рахунок спірного майна, в порядку пп. а) п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції, чинній на дату визнання боржника банкрутом)) та вимоги за цим позовом можуть бути задоволені за рахунок одного і того ж самого майна. Поряд з цим, Вищим господарським судом було відзначено, що, в порушення ст. 79 ГПК України, апеляційним господарським судом було передчасно поновлено провадження у цій справі, оскільки пов'язану з нею справу № 44/209-б (під час нового розгляду справі було присвоєно № 44/209-б-50/118-б) не було вирішено остаточно (ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2011, в порядку ст. 79 ГПК України, було зупинено провадження у цій справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 44/209-б) - визнані боржником вимоги кредитора мають бути задоволені у ліквідаційній процедурі за рахунок предмету іпотеки спірного майна (спірного майна, про звернення стягнення на яке заявлено позов у цій справі) у встановлено Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду цієї справи.

12.05.2017 на виконання постанови Вищого господарського суду України від 12.12.2014 у справі № 5/62 видано відповідні накази.

18.12.2018 відділом автоматизованого діловодства суду була зареєстрована заява Державної судової адміністрації України про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання. Заява мотивована тим, що наказ господарського суду міста Києва від 12.05.2017 був отриманий стягувачем з пропущенням строку його пред'явлення до виконання, у зв'язку з чим заявник просив суд поновити строк пред'явлення наказу господарського суду міста Києва від 12.05.2017 № 5/62 до виконання, а також вказати вірні реквізити для зарахування коштів.

На підставі витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18.12.2018 вказану заяву передано для розгляду судді Удаловій О.Г.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2018 заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.01.2019 за участю представників сторін.

У судовому засіданні 08.01.2019 представник позивача за первісним позовом та прокурор подану заяву щодо пункту 1 прохальної частини підтримали, щодо пункту 2 прохальної частини заяви - залишили питання на розсуд суду.

Інші учасники справи у судове засідання, призначене на 08.01.2019, не з'явилися, про причини нез'явлення суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином. За приписами ст. 329 Господарського процесуального кодексу України неявка учасників справи з розгляду заяви про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Дослідивши матеріали заяви, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про задоволення заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання частково з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова Вищого господарського суду України у справі № 5/62 була ухвалена 11.04.2017. На виконання вказаної постанови господарським судом міста Києва були видані відповідні накази від 12.05.2017.

Зазначені накази були надіслані судом на адреси стягувачів 15.06.2017, про що свідчить відмітка відділу діловодства господарського суду міста Києва на звороті копій наказів суду, що залишилися в матеріалах справи.

Згідно з наказом господарського суду міста Києва від 12.05.2017 № 5/62, про поновлення строку для пред'явлення якого до виконання просить заявник, стягувачем за яким є Державна судова адміністрація України, строк пред'явлення наказу до виконання - до 12.07.2017.

25.07.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з його пред'явленням не за підвідомчістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Таким чином, обов'язковою умовою для поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання є пропущення його строку та наявність поважних причин його невиконання.

В обґрунтування поданої заяви про поновлення строку стягувач послався на те, що наказ господарського суду міста Києва від 12.05.2017 № 5/62 надійшов до Державної судової адміністрації України вже після закінчення строку пред'явлення його до виконання, а саме 31.07.2017, тому останній просить суд відновити пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від 12.05.2017 у справі № 5/62.

Судом також встановлено, що наказ господарського суду міста Києва від 12.05.2017 № 5/62 на виконання постанови Вищого господарського суду України від 11.04.2017 був надісланий судом на адресу стягувача лише 15.06.2017 (більше, ніж через два місяці з трьох, визначених для пред'явлення наказу до виконання).

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що зазначена обставина є поважною причиною, а тому суд вважає за можливе відновити пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу від 12.05.2017 у справі № 5/62, виданого на виконання постанови Вищого господарського суду України від 11.04.2017 у справі № 5/62.

Щодо вимоги заявника про зазначення судом вірних реквізитів для зарахування коштів до бюджету, суд зазначає, що станом на дату оголошення постанови Вищого господарського суду України від 11.04.2017 у справі № 5/62 реквізитами стягувача були: Головне управління Державної казначейської служби України (ГУ ДКСУ у м. Києві), код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок № 31215206783001, код класифікації 22030101 . Наказ господарського суду міста Києва від 12.05.2017 у справі № 5/62 за своїм змістом повністю відповідає резолютивній частині постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України Про виконавче провадження одночасно з виконавчим документом стягувач подає заяву, в якій зазначаються, в тому числі реквізити банківського рахунка, на який слід перераховувати кошти тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в наказі господарського суду міста Києва від 12.05.2017 у справі № 5/62 реквізити стягувача станом на дату видачі наказу зазначені судом вірно, а тому підстав для задоволення вимоги заявника про зазначення судом вірних реквізитів для зарахування коштів до бюджету у суду відсутні.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Державної судової адміністрації України про поновлення строку для пред'явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від 12.05.2017 у справі № 5/62.

Керуючись ст.ст. 234, 329 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Державної судової адміністрації України про поновлення строку для пред'явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від 12.05.2017 у справі № 5/62 задовольнити частково.

2. Поновити строк для пред'явлення наказу господарського суду міста Києва від 12.05.2017 у справі № 5/62, стягувачем за яким є Державна судова адміністрація України, до виконання.

3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили з 08.01.2019 та її може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повну ухвалу складено та підписано 14.01.2019.

Суддя О.Г. Удалова