Рішення

від 09.01.2019 по справі 922/3077/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3077/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Центральна електроенергетична система", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електростройтех-М",м.Харків про стягнення коштів 639 034,88 грн. за участю представників :

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Центарльна електроенергетична система" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електростройтех-М" заборгованості у сумі 639 034,88 грн., з яких 315 133,11 грн. авансовий платіж, 185 928,54 грн. штрафні санкції, 59043,18 грн. інфляційні втрати та 78930,05 грн. 14% річних.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №154/4956-16 від 29.12.2016р, оскільки роботи в передбачений договором строк не виконані та сплачений авансовий платіж не повернуто.

Ухвалою суду від 15.11.2018 було відкрито провадження по справі, постановлено про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засідання на 12.12.2018 о(об ) 12:00.

Ухвалою, що була занесена до протоколу судового засідання від 12.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.12.2018.

Протокольною ухвалою від 26.12.2018 розгляд справи по суті було відкладено на 09.01.2019.

Представники позивача у судове засідання 09.01.2019 не з'явився, надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№354 від 08.01.2019).

Суд, розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, відмовляє у його задоволенні з огляду на обмеженість встановлених ч.2 ст.195 ГПК України строків розгляду цієї справи .При цьому судом враховано, що позивачем надано до суду всі докази, а у клопотанні про відкладення розгляду справи не назначено обставин які перешкоджають розгляду справи по суті та не наведено доказів, які можуть бути подані у майбутньому та не були надані до суду у встановлений законом строк з об'єктивних причин.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив на позов не надав. Ухвала про відкриття провадження у справі від 15.11.2018 була отримана відповідачем, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове вручення за №029217.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

29.12.2016 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Інформаційно-технологічний центр" (надалі-позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетичний консалтинг" правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Електростройтех-М" (надалі-відповідач, Підрядник) було укладено договір №15-4/4956-16 за умовами якого Підрядник зобов'язався у 2016-2017 роках, за завданням Замовника, в межах ціни Договору, на свій ризик, власними силами з власним обладнанням та матеріальними ресурсами виконати згідно затвердженої проектно-кошторисної документації в складі робочого проекту, в установлений договором строк будівельні роботи: ДСТУ Б.Д.1.1.-1:2013 Технічне переоснащення автоматизованої системи обліку електричної енергії (АСОЕ) Регіонального Рівня Центральної ЕС (інв.№8639) , вул.Симона Петлюри, 27, м.Київ (32428000-9 Модернізація мереж) (далі роботи).

Відповідно до п.3.1. Договору вартість робіт по пешій черзі становить 1 170 536,46 грн, крім того ПДВ - 234 107,29 грн., по другій черзі становить 229 363,54 грн., крім того ПДВ - 45 872,71 грн.Загальна вартість робіт складає 1 679 880,00 грн, в т.ч. ПДВ - 279 980,0 грн.

Додатковою угодою №2 від 12.04.2017 відокремлений підрозділ "Центральна електроенергетична система" ДП "НЕК "Укренерго" визначено Одержувачем за даним Договором.

У відповіповідності до умов Договору в редакції Додаткової угоди №2, а саме відповідно до Календарного плану виконання робіт, кінцевий строк виконання робіт за I етапом- травень 2017 року, за 2 етапом - грудень 2017 року.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що оплата здійснюється з авансуванням у розмірі 421 393,13 грн., в тому числі ПДВ-70232,19 грн, що становить 30% від вартості робіт першої черги.

На виконання п. 4.1. Договору 17.01.2017 позивачем було перераховано на рахунок ТОВ "Енергетичний консалтинг" аванс 30% (авансовий платіж) в розмірі 315133,11 грн., що підтверджується платіжним дорученням №12111 від 17.01.2017 (арк.32).

Згідно п.6.11 Договору Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів від дня одержання акту приймання виконаних робіт зобов'язаний направити Підряднику підписаний акт або мотивовану відмову від його підписання. При цьому зауваження (петензії) викладаються в акті виявлених недоілків та встановлюється строк безоплатного усунення Підрядником недоліків.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач виконав роботи з недоліками та з порушенням строків виконання робіт у зв'язку із чим не були підписані направлені відповідачем ОСОБА_2 виконаних робіт.

Так, Актом перевірки стану виконання робіт від 31.05.2017 складеним комісією у складі представників Замовника, Одержувача та Підрядника було встановлено, що поставлене обладнання не відповідає характеристикам локального кошторису (пункт 2) та програмне забезпечення у повному обсязі не встановлене, наладку не виконано.

Для усунення недоліків відповідачу було встановлено термін до 30.06.2017, проте в установлений строк недоліки відповідачем усунуті так і не були.

Відповідно до п.13.1 цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2017, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

21.08.2017 позивачем відповідно до п.8.2.1 Договору на адресу відповідача був направлений лист за вих. №11/949 про розірвання Договору №15-4/4956-16 від 29.12.2016, який було отримано 30.08.2017(арк.44-45),

З урахуванням того, що відповідачем в зазначені у договорі строки належним чином не були виконані роботи за Договором №15-4/4956-16 від 29.12.2016 та не повернуто авансовий платіж, на думку позивача, вказане свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зі змісту укладеного між сторонами Договору №15-4/4956-16 від 29.12.216, судом встановлено, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Відповідно ч. 2 ст. 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.

Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Крім того, відповідно до пункту 3 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" суд касаційної інстанції сформулював правову позицію в якій дійшов висновку, що відповідно до ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене.

За приписами статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з п.8.2, 8.2.1 замовник має право достроково розірвати договір у разі невиконання зобов'язань підрядником, надіславши, повідомлення про це підряднику у 20-ти денний строк.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Як вже було зазначено вище, позивачем відповідно до п.8.2.1 Договору на адресу відповідача був направлений лист за вих. №11/949 про розірвання Договору №15-4/4956-16 з 15.09.2017, який було отримано останнім 30.08.2017.

За приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що зобовязання із набуття, збереженням майна без достатньої правової підстави виникають у разі "осідання" матеріальних благ у майновій сфері особи, якій вони не належать, та їх основною метою є забезпечення переміщення таких благ до особи, яка має відповідні права на них.

У результаті безпідставного набуття або збереження виникають відносні правовідносини між боржником (набувачем) та кредитором (потерпілим), спрямовані на забезпечення переходу матеріальних благ із майнової сфери однієї особи до майнової сфери іншої особи.

Отже, сутність зобовязання із набуття, збереженням майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи-набувача частини її майна, що набуте поза межами правої підстави, у випадку, якщо правова підстава переходу відпала згодом або взагалі без неї якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

У зобовязанні із набуття, збереженням майна без достатньої правової підстави поведінка набувача спрямована на збільшення свого майна за рахунок майна іншої особи. При цьому безпідставне збагачення часто є наслідком дій самого потерпілого.

Враховуючи зазначене та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наведені позивачем обставини , суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо виконання робіт за Договором та діючого законодавства, тому визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 315 133,11 грн., які були перераховані відповідачу за вказаним вище Договором обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь штрафні санкції у загальному розмірі 185 928,54 грн., а саме пеню у сумі 112397,48 грн. та 7% штраф у сумі 73 531,06 грн., які нараховані за період з 01.06.2017 по 15.09.2017.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230, ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.4. договору, за порушення строків виконання зобов'язань (порушення строків виконання робіт, за перевищення строку використання авансу) Підрядник слачує Замовнику пеню згідно з частиною другою ст.231 Господарського кодексу України у розмірі 0,1% вартості зобов'язання, строк виконання якого порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів Підрядник повинен додатково сплатити Замовнику штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

Згідно ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 15.01.2015 у справі № 910/23600/13/3-204гс14.

В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Приймаючи до уваги те, що відповідач прострочив виконання робіт понад 30 днів , позовні вимоги про стягнення 7% штрафу у розмірі 73531,06 грн. та про стягнення пені у розмірі 112397,48 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 59043,18 грн. та 14% річних у сумі 78 930,05 грн. суд зазначає наступне.

11.01.2018 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №08/1074 щодо повернення авансу та сплати штрафних санкцій. Отримана 15.01.2018 відповідачем претензія виконана не була, авансовий внесок позивачу не повернуто, штрафні санкції не сплачено. (арк.49-50)

У п.9.10. Договору сторони встановили, що у разі невиконання зобов'язань Підрядник повертає грошові кошти Замовнику, перераховані йому за Договором (авансовий платіж), (не пізніше трьох банківських днів з дати вимоги Замовника),з урахуванням індексу інфляції та сплачує 14 річних за увесь час користування грошовими коштами замовника.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому застосування положень частини другої ст. 625 ЦК України не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в укладеному сторонами по справі договорі (п.9.10) встановлено сплату за користування грошовими коштами 14% річних, відповідно сплаті підлягають саме 14% річних за увесь час користування грошовими коштами замовника.

Крім того, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем зобов'язання з повернення перерахованих йому за договором коштів, встановленого п.9.10 договору, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні втрати на існуючу суму боргу.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 59043,18 грн. та 14% річних у сумі 78 930,05 грн як обґрунтовано заявлені, документально підтверджені, не спростовані належними доказами відповідачем, підлягають до задоволення.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат та керуючись статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 9 586,00 грн. належить покласти на відповідача, оскільки позов задоволено повністю.

З огляду на наведене, керуючись статтями 1, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОСТРОЙТЕХ-М" (61070, м.Харків, вул.Академіка Проскури, буд.1, код ЄДРПОУ 37730248) на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Центральна електроенергетична система" (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 24361553) авансовий платіж у сумі 315 133 грн. 11 коп., 185 928 грн. 54 коп. штрафних санкцій, 59043 грн. 18 коп. інфляційних втрат, 78930 грн. 05 коп. 14% річних та 9 586 грн.00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення через господарський суд Харківської області (п. 17.5 Перехідних положень до Господарського процесуального кодексу України).

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.

Позивач: Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Центральна електроенергетична система" (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 24361553).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОСТРОЙТЕХ-М" (61070, м.Харків, вул.Академіка Проскури, буд.1, код ЄДРПОУ 37730248).

Повне рішення складено 14.01.2019 р.

Суддя ОСОБА_1