Рішення

від 21.12.2018 по справі 917/939/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2018 Справа № 917/939/18

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.

при секретарі Михатило А.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились,

відповідача: Будкін С. В.,

від третьої особи: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Ярмола Івана Івановича,

АДРЕСА_1,

до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області,

вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039,

третя особа: ОСОБА_5,

с. Климівка, Карлівський район, Полтавська область, 39532,

про визнання недійсними наказів, визнання недійсним договору оренди землі скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Ярмола Іван Іванович звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання недійсними наказу №1248-СГ від 20.06.2014 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації", наказу №3920-СГ від 14.10.2014 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду", визнання недійсним договору оренди землі б/н від 14.10.2014 укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 37,7946 га, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №16629391 від 21.10.2014, прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Карлівського районного управління юстиції Полтавської області.

Ухвалою від 20.08.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 25.09.2018.

03.09.2018 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вих. № 940 від 30.08.2018).

25.09.2018 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів (а.с. 84-101), клопотання про витребування письмового доказу (обмінного файлу) (а.с. 102), клопотання про витребування у відповідача технічної документації із землеустрою, на підставі якої в Національній кадастровій системі було проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 (вх. №8917) та відповідь на відзив (вх. № 8920).

Судом відкладено підготовче засідання на 23.10.2018 та повідомлено, що подані клопотання буде вирішено в наступному судовому засіданні.

27.09.2018 відповідачем подано заяву про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 (вих. № 1084), а також подано заперечення на позовну заяву (а.с. 114-117).

18.10.2018 від адвоката ОСОБА_2 (представника ОСОБА_5) надійшло клопотання про залучення ОСОБА_5 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (а.с. 126).

Позивачем подано клопотання про проведення судової земельно-технічної експертизи (вх. № 9871 від 23.10.2018) та клопотання про долучення доказу до матеріалів справи, а саме копію обмінного файлу на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 до технічної документації.

В судовому засіданні 23.10.2018 представником позивача відкликано клопотання про витребування письмового доказу (обмінного файлу), що було заявлено 25.09.2018 (вх. № 8918).

В судовому засіданні представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказу (обмінного файлу (СD-диск) (вх.№9872) та клопотання про проведення земельно-технічної експертизи (вх. № 9871).

Суд ухвалив відкласти вирішення питань про можливість задоволення клопотань позивача про витребування у відповідача технічної документації із землеустрою, на підставі якої в Національній кадастровій системі було проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, та про проведення земельно-технічної експертизи в наступному судовому засіданні.

23.10.2018 судом відкладено підготовче засідання на 21.11.2018 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5.

Від третьої особи 21.11.2018 надійшла заява про сплив позовної давності (вх. №1048 а.с. 144) та письмові пояснення по суті спору (вх. №10847).

В судовому засіданні 21.11.2018 представник позивача наполягав на задоволенні клопотань про витребування у відповідача технічної документації із землеустрою, на підставі якої в Національній кадастровій системі було проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, та про проведення земельно-технічної експертизи.

Суд відклав розгляд вищезазначених клопотань представника позивача на наступне судове засідання.

Ухвалою суду від 21.11.2018 продовжено строк проведення підготовчого засідання на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 29.11.2018.

29.11.2018 позивачем надано письмові пояснення (вх. № 11169).

29.11.2018 від представника третьої особи надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (вх. № 11154), а саме: відповіді Міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №975/121-18 від 26.11.2018. Відповідно до даного листа, при перенесенні відомостей про земельну ділянку площею 37,7946 га, яка розташована на території Полтавської області Карлівського району Климівської сільської ради (за межами населених пунктів), кадастровий номер НОМЕР_2 з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру, виявлено помилку - присвоєння двом земельним ділянкам однакового кадастрового номеру - НОМЕР_1. В межах своїх повноважень державним кадастровим реєстратором Відділу, станом на 04.09.2014, відомості про зареєстровану в Державному реєстрі земель вищезазначену земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, перенесено до Державного земельного кадастру, а наявну помилку у відомостях про кадастровий номер даної земельної ділянки виправлено, шляхом присвоєння їй за допомогою автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру нового ідентифікатора, який не повторюється (не дублюється) на всій території України - кадастрового номера НОМЕР_1. При цьому формування нової земельної ділянки, що передбачено статтею 79-1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" не проводилося.

Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні 29.11.2018 заперечували проти задоволення клопотання про проведення земельно-технічної експертизи, посилаючись на те, що ними не заперечується той факт, що земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1) та земельна ділянка (НОМЕР_1), це одна й таж земельна ділянка, що підтверджується листом Міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №975/121-18 від 26.11.2018.

Представник позивача не наполягав на задоволенні клопотання про проведення земельно-технічної експертизи, оскільки представники відповідача та третьої особи підтвердили той факт, що земельна ділянка (її розміри, площа та координати поворотних точок) кадастровий номер НОМЕР_1 відповідає розмірам, площі та координатам поворотних точок земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 (тобто це одна й теж земельна ділянка). Також, у зв'язку із вищезазначеним, представник позивача не наполягав на задоволенні клопотань про витребування у відповідача технічної документації із землеустрою, на підставі якої в Національній кадастровій системі було проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1.

Розглянувши клопотання про призначення експертизи, дослідивши лист Міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №975/121-18 від 26.11.2018, суд відмовив у його задоволенні.

В судовому засіданні 29.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті на 21.12.2018.

В судове засідання 21.12.2018 представник позивача не з'явився, від позивача через засоби електронного зв'язку надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, в зв'язку з хворобою уповноваженого представника.

Розглянувши подане клопотання суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно до статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно статті 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Ухвалою суду від 21.11.2018 продовжено строк проведення підготовчого засідання на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 29.11.2018.

В судовому засіданні 29.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті на 21.12.2018.

Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті (п. 2 статті 195 ГПК України).

В даному випадку цей строк закінчується.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до частини 4 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до частини 1 статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади. Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Так, безпідставне відкладення розгляду справи є наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

В судовому засіданні представник відповідача та третьої особи виступили з промовами, підтвердивши свою позицію висловлену в попередніх засідання та викладену письмово.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив, що згідно з розпорядженням голови Карлівської районної державної адміністрації № 523 від 25.12.2006 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ФОП Ярмоли 1.1, за межами населених пунктів в адміністративних межах Климівської сільської ради Карлівського району та передано ФОП Ярмолі І.І., в оренду строком на 5 (п'ять) років земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) загальною площею 37,79 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За умовами договору оренди землі від 14.03.2007, укладеного між ФОП Ярмолою І.І. та Карлівською РДА, орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Климівської сільської ради, загальною площею 37,79 га, в тому числі рілля 37,79 га. Термін дії договору - 5 років. Договір було зареєстровано у Карлівському районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру 14 березня 2007 року за № 040755600002 (а.с. 27-30).

У 2012 році між позивачем та Карлівською РДА було укладено зміни до договору оренди землі, згідно з якими продовжено договір оренди землі від 14.03.2007 терміном на 1 рік починаючи з 14 березня 2012 року. Дані зміни були зареєстровані 09 липня 2012 року за № 532160004001665 у відділі Держкомзему в Карлівському районі (а.с. 31).

Як зазначає позивач, в травні 2013 останній звернувся до Головного управління Держземагентства у Полтавській області з клопотанням про продовження терміну дії договору.

Листом Головного управління Держземагентства у Полтавській області № 3732/900 від 31.05.2013, клопотання було залишено без задоволення з посиланням на неврегульований механізм продовження терміну дії договорів оренди землі та не вирішення питання державної реєстрації права власності на земельну ділянку (а.с. 33).

В червні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до Головного управління Держземагентства у Полтавські області із заявою про надання в оренду земельної ділянки загальною площею 37,7946 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Наказом Головного управління Держземагентства у Полтавській області від 20.06.2014 1248-СГ ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею37,7946 га земель сільськогосподарського призначення (а.с. 34).

Позивач вказує, що 26.08.2014 повторно звернувся з заявою до Головного управління Держземагентства у Полтавській області з клопотанням про продовження терміну дії договору оренди.

Наказом Головного управління Держземагентства Полтавській області № 3552-СГ від 26.09.2014 ФОП Ярмолі І.І., надано дозвіл на розробку технічної документації землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) при поновлені договору оренди землі площею 37,7946 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням і ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Климівської сільської ради Карлівського району (а.с. 51).

Наказом Головного управління Держземагентства у Полтавській області від 14.10.2014 за № 3920-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що надається в оренду гр. ОСОБА_5.; надано ОСОБА_5 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 37,7946 га ріллі для ведення фермерського господарства у довгострокову оренду терміном на 21 рік, розташованої у адміністративних межах Климівської сільської ради Карлівського району Полтавської області (а.с. 34).

14.10.2014 між ОСОБА_5 та Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 37,7946 га., кадастровий номер НОМЕР_1. Договір зареєстровано 20.10.2014 в реєстраційній службі Карлівського районного управління юстиції.

Позивач вказує, що про дані обставини йому стало відомо в січні 2015 року.

Так, як зазначає позивач, з метою захисту своїх прав, попередження та недопущення порушень чинного законодавства посадовими особами Відділу Держземагентства в Карлівському районі, Головного управління Держземагентства у Полтавській області протягом серпня-жовтня 2014 неодноразово звертався до зазначених органів з письмовими зверненнями, в яких висловив свою незгоду з їхніми діями. Однак, незважаючи на поінформованість про те, що ФОП Ярмола фактично користувався земельною ділянкою та переважне право на поновлення договору оренди землі, Головне управління Держземагентства у Полтавській області своїм наказом № 3920-СГ від 14.10.2014 затвердило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надало в оренду гр. ОСОБА_5 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 37,7946 га ріллі в довгострокову оренду строком 21 рік. Таким чином, відбувся перехід права оренди на спірну земельну ділянку загальною площею 37,7946 від ФОП Ярмола Ф.Ф. до гр. ОСОБА_5

Отже, на думку позивача видання Головним управлінням Держземагенстства у Полтавській області наказів № 1248-СГ та № 3920-СГ є протиправним, оскільки земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Климівської сільської ради, загальною площею 37,79 га (кадастровий номер НОМЕР_1) знаходиться у його користуванні на праві оренди.

Відтак, позивач просить суд визнати недійсними наказ №1248-СГ від 20.06.2014 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації", наказ №3920-СГ від 14.10.2014 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду", договір оренди землі б/н від 14.10.2014, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 37,7946 га. та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №16629391 від 21.10.2014, прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Карлівського районного управління юстиції Полтавської області.

Відповідач вказує, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області діяло в межах своєї компетенції та без порушень вимог чинного законодавства.

Між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та громадянином ОСОБА_5 було досягнуто усіх істотних умов договору оренди земельної ділянки.

На час прийняття оскаржуваних наказів земельна ділянка у власності або користуванні третіх осіб не перебувала, права на неї зареєстровані за третіми особами у відповідності до вимог статті 125 Земельного кодексу України не були.

Як вбачається з листа Міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №975/121-18 від 26.11.2018, при перенесенні відомостей про земельну ділянку площею 37,7946 га, яка розташована на території Полтавської області Карлівського району Климівської сільської ради (за межами населених пунктів), кадастровий номер НОМЕР_2 з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру, виявлено помилку - присвоєння двом земельним ділянкам однакового кадастрового номеру - НОМЕР_1. В межах своїх повноважень державним кадастровим реєстратором Відділу, станом на 04.09.2014, відомості про зареєстровану в Державному реєстрі земель вищезазначену земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, перенесено до Державного земельного кадастру, а наявну помилку у відомостях про кадастровий номер даної земельної ділянки виправлено, шляхом присвоєння їй за допомогою автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру нового ідентифікатора, який не повторюється (не дублюється) на всій території України - кадастрового номера НОМЕР_1.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частини 2 статті 126 Земельного кодексу України, право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 792 Цивільного кодексу України також встановлено, що відносини з найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі врегульовано порядок поновлення договору оренди, який фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди на новий строк: - у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми); - у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 статті цієї норми).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди землі від 14.03.2007 з урахуванням додаткової угоди закінчився 14.03.2013.

Позивачем не оскаржено відмови Головного управління Держземагенства у Полтавській області у продовженні договору оренди землі. Доказів протилежного суду не надано.

В силу приписів ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. п. 3.14. п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 19.10.2009 № 26-рп/2009 (справа про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виборів Президента України) основною формою реалізації завдань та функцій органів виконавчої влади є видання ними правових актів управління. Правові акти управління характеризуються рядом ознак, однією з яких є належне оформлення таких актів, яке означає, що акт управління є письмовим документом певного виду, підготовленим за правилами юридичної техніки та виданим з дотриманням нормативно встановленої процедури.

З наведеного випливає, що акт державного чи іншого органу управління повинен бути прийнятий в межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятим у формі та в порядку, визначеному законом.

Правовий статус ГУ Держгеокадастру у Полтавській області визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Держгеокадастру України № 308 від 17.11.2016 (надалі - Положення).

Відповідно до названого Положення Головне управління в межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Станом на час прийняття оскаржуваних наказів земельна ділянка у власності або користуванні третіх осіб не перебувала, права на неї зареєстровані за третіми особами у відповідності до вимог статті 125 Земельного кодексу України не були.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підстави для визнання договору оренди землі б/н від 14.10.2014, що укладений між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 37,7946 га. відсутні. Відтак і вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №16629391 від 21.10.2014, прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Карлівського районного управління юстиції Полтавської області є безпідставною.

У відповідності до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивачем не доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у позові повністю.

Поряд з цим, третьою особою було заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 Цивільного кодексу України).

Частиною третьою статті 267 зазначеного Кодексу передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, як це визначено частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу особи.

Тобто, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права, а відтак і обґрунтованості позовних вимог.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, необхідно з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Таким чином, правила спливу позовної давності суд не застосовує, оскільки судом встановлено, що позивач не довів належними і допустимими доказами порушення свого права, що і слугує підставою для відмови у позові, а тому у суду відсутні підстави для відмови у позові у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позову.

2. Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 29.12.2018.

Суддя М.М. Кульбако