Постанова

від 10.01.2019 по справі 910/10902/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2019 р. Справа№ 910/10902/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства УКРТРАНСГАЗ в особі філії Управління магістральних газопроводів ЧЕРКАСИТРАНСГАЗ

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2018

у справі №910/10902/18 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОТРАНСЛАЙН

до Публічного акціонерного товариства УКРТРАНСГАЗ

про стягнення 88 030,98 грн.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОТРАНСЛАЙН (надалі - позивач, ТОВ ЕНЕРГОТРАНСЛАЙН ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства УКРТРАНСГАЗ (надалі - відповідача, ПАТ УКРТРАНСГАЗ ) про стягнення 88 030,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати робіт за Договором №1701001146 від 23.01.2017 на суму 76 063,20 грн, на які, у зв'язку з допущенням відповідачем порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем нараховано 3 % річних в розмірі 3 319,03 грн та інфляційні втрати в розмірі 8 648,95 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у справі №910/10902/18 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 76 063,20 грн основного боргу, 3 120,41 грн - 3 % річних,

6 903,09 грн інфляційних втрат та 1723,09 грн витрат по сплаті судового збору, в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії Управління магістральних газопроводів "ЧЕРКАСИТРАНСГАЗ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема, скаржник, посилаючись на ч.3 ст. 538, ч. 2 ст. 613 ЦК України, зазначає, що судом першої інстанції не було враховано того факту, що позивач не виконав свого зобов'язання за іншим договором на суму 911 016,39 грн, а також не сплатив неустойку, а тому у відповідача виникло право зупинити виконання зобов'язання з оплати послуг за актами на загальну суму 76 063,20 грн.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2018 апеляційну скаргу ПАТ УКРТРАНСГАЗ передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Дикунської С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2018 відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, призначено до розгляду на 17.12.2018, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 у розгляді апеляційної скарги оголошено перерву до 10.01.2019.

Позивач скористався наданим йому ст. 263 ГПК України правом та подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні 10.01.2019 представник скаржника підтримав повністю доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив повністю, вказуючи на їх безпідставність, просив залишити судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги не підлягає, а рішення має бути залишеним без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 23.01.2017 відповідачем (замовник) та позивачем (виконавець) укладено Договір №1701001146 на надання послуг (надалі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується на свій ризик власними силами і засобами виконати відповідно до умов цього Договору монтаж водопровідних каналізаційних, систем опалювання, вентиляції та кондиціювання повітря (встановлення опалювальних, вентиляційних систем і систем кондиціонування повітря (Ремонт мереж теплопостачання на КС УМГ "Черкаситрансгаз"), а замовник зобов'язався на умовах Договору прийняти виконані послуги та оплатити їх вартість.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що ціна Договору становить 3 493 136,40 грн, згідно Договірної ціни (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця проміжними платежами на підставі оформлених актів наданих послуг протягом 30 календарних днів.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що замовник зобов'язується здійснювати розрахунки за надані послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені Договором, а виконавець має право отримувати плату за надані послуги, на умовах, вказаних у договорі (п.6.4. Договору).

Відповідно до наявних у матеріалах справи Актів приймання виконаних будівельних робіт №3 від 17.07.2017 на суму 28 938,00 грн; №4 від 09.08.2017 на суму 102 015,60 грн; №б\н від 09.08.2017 на суму 105 922,80 грн; №б\н від 16.08.2017 на суму 6 752,81 грн; №10 від 27.09.2017 на суму 91 714,80 грн; №11 від 29.09.2017 на суму 111 919,20 грн; №12 від 06.10.2017 на суму 88 929,60 грн; №16 від 17.11.17 на суму 61 822,80 грн; №18 від 17.11.2017 на суму 293 691,60 грн; № 17 від 25.11.2017 на суму 81 136,80 грн; №19 від 23.12.2017 на суму 109 017,60 грн; №20 від 27.12.2017 на суму 157 671,60 грн; №21 від 29.12.2017 на суму 272 754,00 грн; №22 від 16.02.2018 на суму 46 219,20 грн; №23 від 26.03.2018 на суму 29 844,00 грн позивачем виконано комплекс робіт.

Зазначені акти підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені їх печатками, а тому такі правомірно прийняті судом першої інстанції в якості належних доказів на підтвердження виконання позивачем договірних зобов'язань.

Акти за період з липня 2017 року по грудень 2017 року оплачені відповідачем з прострочення дати їх оплати (платіжні доручення, а.с.159-174), акти №22 від 16.02.2018 на суму 46 219,20 грн та №23 від 26.03.2018 на суму 29 844,00 грн відповідачем не оплачено, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 76 063,20 грн.

Відповідно до наявного у матеріалах справи Акту звірки взаємних розрахунків б/н за період 01.01.2018 по 12.04.2018, який без застережень та зауважень підписано та скріплено печатками сторін, станом на 12.04.2018 за відповідачем рахується заборгованість за Договором №1701001146 у сумі 76 063,20 грн (а.с.47).

За приписами ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Доказів оплати відповідачем вартості виконаних робіт за актом №22 від 16.02.2018 на суму 46 219,20 грн та №23 від 26.03.2018 на суму 29 844,00 грн відповідачем не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції та матеріали справи їх не містять, відтак відповідачем не спростовано належними і допустимими доказами відсутність заборгованості перед позивачем.

Виходячи з наведеного, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення основної суми боргу.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем, у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за Договором №1701001146, також заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 3 319,03 грн та інфляційні втрати в розмірі 8 648,95 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з наведеним позивачем розрахунком заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг, з огляду на вимоги п.5 ст. 254 ЦК України, та вважає, що він є арифметично правильним та відповідає правилам обрахунку простроченої заборгованості.

У зв'язку з цим вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 17.08.2017 по 06.08.2018, а також суми нарахованих інфляційних втрат, з урахуванням проведеної відповідачем часткової оплати, підлягають задоволенню частково у сумі 3 120,41 грн - 3% річних та 6 903,79 грн - інфляційних втрат.

При цьому варто погодитись, що посилання відповідача на наявність заборгованості позивача перед відповідачем за іншим договором не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за Договором №1701001146 від 23.01.2017. Водночас, відповідач не був позбавлений можливості звернутися за захистом своїх, на його думку, порушених прав чи законних інтересів до суду першої інстанції із зустрічними позовними вимогами або окремим позовом, якщо вважав, що позивач неналежним чином виконав свої зобов'язання за іншими договорами, в тому числі з простроченням строків виконання робіт.

До поданої апелянтом 10.01.2019 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду копії позовної заяви АТ "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії Управління магістральних газопроводів "ЧЕРКАСИТРАНСГАЗ" до ТОВ Енерготранслайн про стягнення неустойки та виконання обов'язку за Договором №1701001146, якою, на переконання останнього, підтверджується наявність невиконаних позивачем зобов'язань перед відповідачем за даним договором, колегія суддів ставиться критично, оскільки такою правильність висновків суду першої інстанції жодним чином не спростовується.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

На переконання колегії, суд першої інстанції правильно визначив правову природу відносин та правомірно зазначив норми права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, визнавши позовні вимоги доведеними повністю щодо суми основної заборгованості та частково щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 25.09.2018 у справі № 910/10902/18 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків місцевого господарського суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ПАТ УКРТРАНСГАЗ в особі філії Управління магістральних газопроводів ЧЕРКАСИТРАНСГАЗ - без задоволення.

Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства УКРТРАНСГАЗ в особі філії Управління магістральних газопроводів ЧЕРКАСИТРАНСГАЗ на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у справі №910/10902/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у справі №910/10902/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/10902/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.01.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.Я. Дикунська