Рішення

від 15.01.2019 по справі 904/4889/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2019м. ДніпроСправа № 904/4889/18 Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПАРТА 2015"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕКО ЛЕЛЕКА"

про стягнення 56357,42грн., з яких 53208,64грн. основної заборгованості та 3148,78грн. трьох відсотків річних (договір поставки №13 від 16.04.2015), з урахуванням заяви від 14.01.2019 за вих.№б/н про зменшення позовних вимог

Представники: справу розглянуто без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПАРТА 2015" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕКО ЛЕЛЕКА" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 158208,64грн. основної заборгованості; 75760,48грн. пені; 473043,83грн. штрафу; 7774,00грн. трьох відсотків річних. Судові витрати по справі, у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу, позивач просив суд стягнути з відповідача.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнення її доводів.

Між сторонами укладено договір поставки №13 від 16.04.2015.

В період з квітня 2015 року по квітень 2016 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1489569,00грн.

Відповідач повернув товар на загальну суму 13875,57грн. та оплатив у сумі 317485,20грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 158208,64грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню за період з 12.01.2017 по 01.09.2018 у загальному розмірі 75760,48грн.;

- штраф у розмірі 473043,83грн.;

- три відсотки річних за період з 12.01.2017 по 01.09.2018 у загальному розмірі 7774,00грн.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2018 справу №904/4889/18 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

Ухвалою від 05.11.2018 позовну заяву залишено без руху.

13.11.2018 виявлені судом недоліки усунуто.

Ухвалою від 16.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 13.12.2018.

Ухвалою від 13.12.2018 постановлено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Щодо доказів отримання учасниками процесу ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Позивач ухвалу від 16.11.2018 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі отримав 03.12.2018 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 06.12.2018.

Відповідач ухвалу від 16.11.2018 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі отримав 27.12.2018 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 03.01.2019.

В ухвалі від 16.11.2018 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу роз'яснено , що відповідно до статті 178 Господарського процесуального кодексу України, він має право надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, в строк протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 13.12.2018.

Отже, строк для подачі відзиву сплив 13.12.2018.

Станом на 15.01.2019 відзив на позов не надано.

14.01.2019 від позивача отримано заяву за вих.№б/н від 14.01.2019 в якій просить суд стягнути з відповідача 53208,64грн. основної заборгованості; 3148,78грн. трьох відсотків річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10721,80грн. судового збору та 4000,00грн. витрат на правничу допомогу. Господарський суд звертає увагу, що заява позивача містить вимогу про стягнення штрафу у розмірі 266389,35грн. і прохання представника позивача вказану вимогу не брати до уваги при вирішенні спору. Отже, господарський суд розцінює заяву позивача за вих.№б/н від 14.01.2019, як заяву про зменшення позовних вимог і констатує, що станом на 14.01.2019 ціна заявлених вимог позивача становить 56357,42грн., з яких 53208,64грн. основної заборгованості та 3148,78грн. трьох відсотків річних. Вказану заяву позивача господарський суд прийняв до розгляду.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПАРТА 2015" (далі - позивач, постачальник) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕКО ЛЕЛЕКА" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки №13 від 16.04.2015 (далі - договір).

Предметом договору визначено, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товари - молокопродукти в асортименті, які є в наявності у постачальника, а покупець зобов'язується прийняти вказані товари та оплатити їх на умовах даного договору.

Ціну договору визначено у пункті 3.1, а саме покупець оплачує товар за ціною, яка зазначена у супровідному документі обліково-розрахункової документації, в кожному окремому випадку здійснення поставки.

Строк. Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2015 (пункт 6.1 договору). У випадку відсутності у сторін взаємних претензій щодо виконання даного договору на момент припинення його дії, дія договору продовжується на наступний календарний рік (пункт 6.2 договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

В даному випадку предметом договору є молокопродукти.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Поставка товару здійснюється постачальником в межах наявного у нього асортименту, за попередньою заявкою, яка надається постачальнику покупцем не пізніше 17 годин того дня, який передує моменту здійснення поставки (пункт 2.1 договору). Поставка товарів покупцю здійснюється засобами та за рахунок постачальника, з 08 год. 00 хв. до 14 год. 00хв. (пункт 2.2 договору). Моментом здійснення поставки товарів постачальником є прийняття їх покупцем з відповідною відміткою в супровідній первинній обліково-видатковій документації (товарна накладна, товарно-транспортна накладна тощо).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав відповідачу молокопродукти на загальну суму 55294,32грн., що підтверджується:

- видатковою накладною №РНк-005650 від 07.04.2016 на суму 3123,52грн.;

- видатковою накладною №РНк-005649 від 07.04.2016 на суму 4095,12грн.;

- видатковою накладною №РНк-005651 від 07.04.2016 на суму 17434,04грн.;

- видатковою накладною №РНк-005472 від 05.04.2016 на суму 7304,00грн.;

- видатковою накладною №РНк-005471 від 05.04.2016 на суму 937,36грн.;

- видатковою накладною №РНк-005470 від 05.04.2016 на суму 2304,96грн.;

- видатковою накладною №РНк-005230 від 31.03.2016 на суму 1815,36грн.;

- видатковою накладною №РНк-005229 від 31.03.2016 на суму 2328,96грн.;

- видатковою накладною №РНк-005062 від 29.03.2016 на суму 15951,00грн.

Дослідивши вказані видаткові накладні господарський суд констатує, що останні підписані представниками сторін, підписи, яких засвідчено печатками підприємств позивача та відповідача. Відтак , зазначені видаткові накладні є належними доказами поставки товару позивачем відповідачу.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 3.3 договору покупець зобов'язаний провести розрахунок з постачальником по передплаті, по факту або через 21 календарний день - на умовах, в порядку та формах, які не суперечать діючому законодавству та нормативним актам.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним , і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити його вартість.

Отже :

- за видатковою накладною №РНк-005650 від 07.04.2016 на суму 3123,52грн. строк оплати по 28.04.2016 ;

- за видатковою накладною №РНк-005649 від 07.04.2016 на суму 4095,12грн. строк оплати по 28.04.2016 ;

- за видатковою накладною №РНк-005651 від 07.04.2016 на суму 17434,04грн. строк оплати по 28.04.2016 ;

- за видатковою накладною №РНк-005472 від 05.04.2016 на суму 7304,00грн. строк оплати по 26.04.2016 ;

- за видатковою накладною №РНк-005471 від 05.04.2016 на суму 937,36грн. строк оплати по 26.04.2016 ;

- за видатковою накладною №РНк-005470 від 05.04.2016 на суму 2304,96грн. строк оплати по 26.04.2016 ;

- за видатковою накладною №РНк-005230 від 31.03.2016 на суму 1815,36грн. строк оплати по 21.04.2016 ;

- за видатковою накладною №РНк-005229 від 31.03.2016 на суму 2328,96грн. строк оплати по 21.04.2016 ;

- за видатковою накладною №РНк-005062 від 29.03.2016 на суму 15951,00грн. строк оплати по 19.04.2016 ;

Відтак, за вказаними видатковими накладними строк оплати є таким, що настав.

За отриманий від позивача товар відповідач розрахувався у розмірі 2085,68грн.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися дії з часткової оплати спірної заборгованості.

Доказів оплати товару в сумі 53208,64грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 53208,64грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три відсотки річних за період з 12.01.2017 по 01.01.2019 у загальному розмірі 3148,78грн.

Відповідач контррозрахунку не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1762,00грн.

Крім того, господарський суд вважає за доцільне надати роз'яснення щодо повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Стаття 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ "Про судовий збір", зі змінами до нього, містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.

Так, відповідно до пункту 2 статті 7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема в разі зменшення розміру позовних вимог.

Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00грн.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів , які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони , зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар" є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Матеріалами справи підтверджено , що 08.06.2018 між адвокатом ОСОБА_1 об'єднання "Дніпропетровська центрально-міська юридична консультація" ОСОБА_2, яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1980 від 16.02.2009 (рішення ДОКДКА 9 від 09.11.2014) (далі - адвокат) та позивачем укладено договір про надання правової допомоги (далі - договір про надання правової допомоги). Предметом договору визначено зобов'язання адвоката надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта (пункт 1 договору про надання правової допомоги).

Пунктом 7 договору про надання правової допомоги закріплено, що на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару. Оплата за надану представником допомогу визначається за згодою сторін.

Пунктом 8 договору про надання правової допомоги визначено, що даний договір діє з моменту його підписання до того моменту, коли сторони виконаються взяті на себе зобов'язання.

Отже , господарський суд дійшов висновку, що сторони погодили всі істотні умови договору при складанні та підписанні договору про надання правової допомоги.

Повноваження адвоката підтверджено довіреністю за вих.№б/н від 03.08.2018.

02.08.2018 адвокатом виставлено рахунок на оплату №0208/01 від 02.08.2018 на суму 4000,00грн. за послуги з правової допомоги.

На підтвердження надання послуг з правової допомоги між адвокатом та позивачем складено та підписано акт виконаних робіт №01 від 26.09.2018, яким засвідчено надання адвокатом та прийняття позивачем правової допомоги, а саме складання позовної заяви, подання документів до господарського суду, представництво інтересів у судовому засіданні та консультації. Крім того, адвокат та позивач підтвердили факт оплати послуг з правової допомоги у повному обсязі і у розмірі 4000,00грн.

Враховуючи наявні докази надання адвокатом правової допомоги господарський суд дійшов висновку, що витрати на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 265-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПАРТА 2015" (28500, Кіровоградська обл., Долинський район, місто Долинська, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 144; ідентифікаційний код 39625877) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕКО ЛЕЛЕКА" (49600, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ СУХИЙ ОСТРІВ, будинок 3; ідентифікаційний код 37621954) про стягнення 56357,42грн., з яких 53208,64грн. основної заборгованості та 3148,78грн. трьох відсотків річних (договір поставки №13 від 16.04.2015), з урахуванням заяви від 14.01.2019 за вих.№б/н про зменшення позовних вимог задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕКО ЛЕЛЕКА" (49600, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ СУХИЙ ОСТРІВ, будинок 3; ідентифікаційний код 37621954) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПАРТА 2015" (28500, Кіровоградська обл., Долинський район, місто Долинська, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 144; ідентифікаційний код 39625877) 53208,64грн. (п'ятдесят три тисячі двісті вісім грн. 64 коп.) основної заборгованості; 3148,78грн. (три тисячі сто сорок вісім грн. 78 коп.) трьох відсотків річних; 1762,00грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) судового збору; 4000,00грн. (чотири тисячі грн. 00 коп.) витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 15.01.2019

Суддя ОСОБА_3