Рішення

від 14.01.2019 по справі 910/14437/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 14.01.2019Справа №  910/14437/18 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Експерт", м. Кагарлик, Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Семмаркет", м. Київ про стягнення 20  689,46 грн., - Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Експерт" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Семмаркет" (відповідач) суми заборгованості за Договором поставки № АЕ-43-0212/16 від 02.12.2015р. в розмірі 20 689,46 грн., з урахуванням фінансових санкцій, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором. Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи. Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами. При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п'ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Так, з метою повідомлення відповідача   про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 07.11.2018р. ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.11.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, буд. 17, офіс 314. 12.11.2018р. до суду повернулось поштове повідомлення про вручення 08.11.2018р. поштового відправлення відповідачеві (ухвали суду від 05.11.2018р.). Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення є днем вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі. Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву не подав до суду, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. У зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 26.12.2018р. по 11.01.2019р. у відпустці, а 12.01.2019р. – 13.01.2019р. є вихідними днями, суд підписує рішення у перший робочий день після виходу з відпустки – 14.01.2019р. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, – ВСТАНОВИВ: 02.12.2015р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки № АЕ-43-0212/16 (надалі – Договір), згідно з п. 1.1. якого продавець передає у власність покупцеві (постачає), а покупець приймає та оплачує (купує) товари у кількості, в одиницях виміру, асортименті, упаковці, за ціною та вартістю, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Товаром за цим договором є насіння та/або засоби захисту рослин (ЗЗР). Орієнтовні номенклатура, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається специфікаціями у відповідних додатках до договору. За умовами п. п. 2.1., 2.2. Договору ціни товарів визначаються у Додатках-Специфікаціях. Ціну (вартість) Договору складає загальна вартість фактично поставленого продавцем товару згідно з цим договором. У відповідності до п. 3.1. Договору основні умови оплати товару (форма, розміри та строки оплати товару) визначаються Додатками-Специфікаціями до Договору з урахуванням положень, визначених цим розділом Договору, та можуть передбачати як повну та часткову передплату за партію товару грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок продавця до фактичного відвантаження товару, так і оплату за партію товару грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок продавця після фактичного відвантаження товару, що зазначається у Додатках-Специфікаціях. Як передбачено у п. 3.2. Договору зобов'язання з оплати грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок продавця вважатимуться виконаним покупцем належним чином в момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. При цьому, призначення платежу у банківському переказі, крім обов'язкових реквізитів, має містити посилання на вид товару, що оплачується (ЗЗР або насіння) та реквізити (номер та дату) Договору або рахунка-фактури. За змістом п. 4.1. Договору товар, що постачається продавцем протягом дії договору, замовляється та оплачується покупцем, та відвантажується продавцем партіями або їх частинами. Зобов'язання продавця з поставки товару покупцю вважається виконаних, а право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі йому товару та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на цей товар (п. 4.5. Договору). Згідно п. 5.1. Договору приймання товару покупцем за кількістю підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною. Як видно з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору на замовлення відповідача було поставлено останньому товар на загальну суму 27   404,02 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, а саме: - № 177 від 10.03.2016р. на суму 14   935,06 грн.; - № 269 від 18.03.2016р. на суму 12   468,96 грн. Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписами директора відповідача та відтиском печатки останнього у зазначених вище видаткових накладних. Договір набуває чинності з моменту його підписання та завірення печатками сторін і діє до 31.12.2016р. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від обов'язку погашення своїх грошових зобов'язань та відповідальності за порушення умов Договору (п. п. 12.1., 12.2. Договору). Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, протягом дії договору відповідачем було проведено часткові оплати вартості товару на суму 20  000,00 грн. та 11  204,02 грн. (банківська виписка та оборотно-сальдова відомість по рахунку позивача, а також бухгалтерська довідка щодо сплачених відповідачем сум за договором у матеріалах справи), з яких 19 800,00 грн. було зараховано у рахунок оплати вартості поставленого позивачем товару за замовленням відповідача № АЕ000000024 від 21.01.2016р. (видаткова накладна № 6 від 26.01.2016р.), решта сплачених коштів (200,00 грн.) та 11   204,02 грн. – в рахунок оплати вартості товару за замовленням № АЕ000000262 від 10.03.2016р. (названі вище видаткові накладні). Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання за договором щодо здійснення своєчасної та у повному обсязі оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, оплативши вартість поставленої позивачем партії товару частково на суму 11  404,02 грн., у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 16  000,00 грн. Матеріалами справи також підтверджується звернення позивача з претензією вих. №73 від 24.05.2018р. до відповідача на суму 16 000,00 грн. (докази направлення та отримання претензії у справі), яка залишена останнім без відповіді та задоволення. З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлену партію товару, останній звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 20  689,46 грн., з яких 16 000,00 грн. сума основного боргу, 3 728,42 грн. інфляційних втрат та 961,04 грн. 3% річних. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Суд встановив факт поставки позивачем партії товару на замовлення відповідача №262 від 10.03.2016р. на суму 27   404,02 грн. та факт прийняття товару відповідачем, про що свідчать підписи директора відповідача та відтиски його печатки у зазначених вище видаткових накладних, що останнім при розгляді даної справи не заперечується. Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін. У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Суд констатує відсутність у матеріалах справи передбачених п. п. 1.1., 2.1., 3.1. Договору Додатків-Специфікацій, в яких би сторони погодили умови оплати поставленого позивачем товару (форму, розмір та строк оплати). При вирішенні спору суд виходить з того, що з огляду на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського  кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов'язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які обумовлюються. Поряд з цим, за умови доведеності позивачем належними засобами доказування факту поставки товару та його отримання відповідачем та відсутності погодженого між сторонами у встановленому договором порядку іншого строку на оплату поставленого позивачем товару, застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України. Судом також враховано правову позицію, викладену в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.08.14р. у справі №3-78гс14, про те, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами, або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття. Таким чином, зобов'язання з оплати вартості поставленого товару у відповідача виникло з моменту отримання ним обумовленого сторонами товару, а прострочення оплати вартості поставленого товару у відповідача, з урахуванням положень ст. 253 Цивільного кодексу України виникло з наступного дня за днем отримання товару згідно кожної накладної на поставку товару. Суд встановив факт здійснення відповідачем протягом дії договору часткових оплат вартості товару на суму 20  000,00 грн. та 11 204,02 грн., з яких 19  800,00 грн. було зараховано позивачем у рахунок оплати вартості партії товару за іншим замовленням відповідача, що узгоджується з положеннями п. 3.2. Договору, з огляду на те, що відповідачем у призначенні платежу не було вказано про оплату товару за вказаними вище видатковими накладними (замовленням), а решта сплачених коштів (200,00 грн.) та 11  204,02 грн. – в рахунок оплати вартості товару за замовленням № АЕ000000262 від 10.03.2016р., що не заперечується відповідачем. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Оскільки невиконання зобов'язання відповідача за договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 16 000,00 грн. суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Суд перевірив наведений у матеріалах справи розрахунок інфляційних втрат за заявлений позивачем період (15.12.2016р. – 10.10.2018р.) та встановив, що нараховані позивачем фінансові санкції є завищеними, обґрунтованою за вказаний період є сума інфляційних втрат у розмірі 3   379,59 грн. Перевіривши розрахунок позивача у частині нарахування 3 % річних за заявлений позивачем період (15.10.2016р. – по 17.10.2018р.), суд встановив, що розрахована позивачем сума фінансових санкцій за прострочення відповідачем оплати вартості товару за договором не перевищує розрахованої судом суми таких нарахувань, у зв'язку з чим, виходячи з заявлених позивачем вимог до стягнення з відповідача також підлягає сума 3 % річних у розмірі 961,04 грн. За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Статтею  86  ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення основного боргу та нарахованих фінансових санкцій, водночас позивачем не доведено суду наявності обставин щодо покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді фінансових санкцій понад суму, визнану судом обґрунтованою. За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/14437/18 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 16   000,00 грн. суми основного боргу, 3   379,59 грн. інфляційних втрат та 961,04 грн. 3 % річних. Судовий збір у розмірі 1  732,29 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача. Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Семмаркет" (ідентифікаційний код 23387562, місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, буд. 17, офіс 314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Експерт" (ідентифікаційний код 32010004, місцезнаходження: 09200, Київська обл., Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Довженка, буд. 15/1) 16  000,00 грн. (шістнадцять тисяч гривень 00 коп.) суми основного боргу, 3 379,59 грн. (три тисячі триста сімдесят дев'ять гривень 59 коп.) інфляційних втрат, 961,04 грн. (дев'ятсот шістдесят одну гривню 04 коп.) 3 % річних та 1  732,29 грн. (одну тисячу сімсот тридцять дві гривні 29 коп.) судового збору. 3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити. 4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ. 5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після  повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 14.01.2019р. Суддя                                                                                                                               С.М. Морозов