Рішення
від 14.01.2019 по справі 910/14731/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2019Справа № 910/14731/18

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бендас Компані", м. Київ

про стягнення 47 651,33 грн., -

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "С.К.С" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бендас Компані" (відповідач) суми заборгованості за Договором поставки № 6600 від 02.05.2018р. в розмірі 47 651,33 грн., з урахуванням штрафних та фінансових санкцій, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п'ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 08.11.2018р. ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.11.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02105, м. Київ, вул. Чудновського, буд. 2/8, кв. 70.

10.12.2018р. до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачеві разом з ухвалою суду від 07.11.2018р., яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв'язку з відбитком календарного штемпелю за 06.12.2018р. не вручене під час доставки останньому та за закінченням встановленого строку зберігання повернуто до суду.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення за 06.12.2018р. про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву не подав до суду, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 26.12.2018р. по 11.01.2019р. у відпустці, а 12.01.2019р. - 13.01.2019р. є вихідними днями, суд підписує рішення у перший робочий день після виходу з відпустки - 14.01.2019р.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.05.2018р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки № 6600 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язувався передати у встановлений строк алкогольні та безалкогольні напої (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти товар й оплатити його в об'ємах і по ціні згідно видаткових накладних, в строк визначений даним договором.

За умовами п. 1.2. Договору загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії договору згідно накладних, що є невід'ємними частинами даного договору. Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в видаткових та/або товарно-транспортних накладних, які оформлюються постачальником згідно отриманого від покупця замовлення.

Відповідно до п. 2.2. Договору відпуск товару здійснюється на підставі видаткової та/або товарно-транспортної накладної, в якій зазначається назва, асортимент, кількість та ціна товару.

Як передбачено в п. 2.3. Договору моментом здійснення поставки товарів постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна).

Згідно п. 2.4. Договору право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної.

Датою передачі товару у власність покупця вважається дата фактичної передачі товару постачальником, яка зазначається в накладній (п. 3.3. Договору).

Як зазначає позивач, ним на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 40 857,60 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями товарно-транспортних накладних, а саме:

- № KS000193614 від 23.04.2018р. на суму 5 467,20 грн.;

- № KS000193615 від 23.04.2018р. на суму 3 551,82 грн.;

- № KS000193617 від 23.04.2018р. на суму 4 440,60 грн.;

- № KS000193628 від 23.04.2018р. на суму 1 456,26 грн.;

- № KS000193629 від 23.04.2018р. на суму 25 941,72 грн.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписами його представника та відтиском печатки відповідача у зазначених вище товарно-транспортних накладних.

За змістом п. п. 3.2., 3.4. Договору поставка товару може здійснюватися на умовах попередньої оплати або відстрочення платежу. При відстрочці платежу товар повинен бути оплачений не пізніше 28 (двадцять вісім) календарних днів з моменту передачі партії товару покупцю. Форма розрахунків: готівкова, безготівкова.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та є безстроковим (п. 8.1. Договору).

Як вказує позивач, а матеріалами справи не містять доказів зворотного, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо здійснення своєчасної та у повному обсязі оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем на суму 40 857,60 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь загальну суму заборгованості у розмірі 47 651,33 грн., з яких 40 857,60 грн. суми основного боргу, 484,86 грн. інфляційних втрат та 6 308,87 грн. пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару на суму 40 857,60 грн., прийняття товару відповідачем, про що свідчать підписи його представника та відтиск печатки у зазначених вище товарно-транспортних накладних, що останнім при розгляді даної справи не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Поряд з цим, при розгляді цієї справи суд встановив, що Договір поставки № 6600 укладено між сторонами 02.05.2018р., натомість спірні поставки товару та відповідно отримання товару відповідачем відбулося 23.04.2018р., тобто до моменту набрання чинності укладеного між сторонами договору, з огляду на положення п. 8.1. Договору.

Таким чином, застосування положень Договору поставки № 6600 від 02.05.2018р. до спірних правовідносин є безпідставним.

Водночас, за умови доведеності позивачем належними засобами доказування факту поставки товару та його отримання відповідачем та відсутності погодженого між сторонами іншого строку на оплату поставленого 23.04.2018р. позивачем товару, застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Судом також враховано правову позицію, викладену в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.08.14р. у справі №3-78гс14, про те, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами, або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Таким чином, зобов'язання з оплати вартості поставленого товару у відповідача виникло з моменту отримання ним обумовленого сторонами товару, а прострочення оплати вартості поставленого товару у відповідача, з урахуванням положень ст. 253 Цивільного кодексу України виникло з наступного дня за днем отримання товару згідно кожної накладної на поставку товару, тобто з 24.04.2018р. (враховуючи однакову дату поставки товару за всіма накладними).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки невиконання зобов'язання відповідача з оплати вартості поставленого товару підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 40 857,60 грн. суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд перевірив наведений у матеріалах справи розрахунок інфляційних втрат за заявлений позивачем період (22.05.2018р. - 29.10.2018р., при цьому останній місяць, за який включено індекс інфляції є вересень 2018р.) та встановив, що нараховані позивачем фінансові санкції за прострочення відповідачем оплати вартості товару є арифметично правильними, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 484,86 грн. інфляційних втрат також підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем пені за прострочення оплати вартості товару на суму 6 308,87 грн. суд відзначає наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

У відповідності до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. А у відповідності до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Оскільки про розгляді справи суд встановив, що поставка товару була здійснена позивачем до моменту набрання чинності укладеного між сторонами договору, положення п. 5.1. Договору щодо відповідальності відповідача за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару, зокрема, сплату пені, її розміру тощо у даному випадку не застосовуються.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що між сторонами (станом на дату здійснення поставки товару) існувала письмова угода щодо відповідальності відповідача у вигляді пені за порушення строку оплати вартості товару.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 308,87 грн. пені визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення основного боргу та нарахованих фінансових санкцій, водночас позивачем не доведено суду наявності обставин щодо покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді штрафних санкцій.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/14731/18 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 40 857,60 грн. суми основного боргу та 484,86 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір у розмірі 1 528,72 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бендас Компані" (ідентифікаційний код 39362494, місцезнаходження: 02105, м. Київ, вул. Чудновського, буд. 2/8, кв. 70) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С" (ідентифікаційний код 38591109, місцезнаходження: 03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, буд. 35) 40 857,60 грн. (сорок тисяч вісімсот п'ятдесят сім гривень 60 коп.) суми основного боргу, 484,86 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 86 коп.) інфляційних втрат та 1 528,72 грн. (одну тисячу п'ятсот двадцять вісім гривень 72 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.01.2019р.

Суддя С.М. Морозов

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення14.01.2019
Оприлюднено15.01.2019
Номер документу79163001
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/14731/18

Рішення від 14.01.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

Ухвала від 07.11.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні