Рішення

від 14.01.2019 по справі 910/14424/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2019Справа № 910/14424/18

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного підприємства "Будпрокат", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елман плюс", м. Київ

про стягнення 119 555,00 грн., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Будпрокат" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елман плюс" (відповідач) суми заборгованості за Договором оренди № 000043988 від 03.11.2017р. в розмірі 119 555,00 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п'ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 07.11.2018р. ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.11.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, корп. 8, оф. 108.

12.11.2018р. до суду повернулось поштове повідомлення про вручення 09.11.2018р. поштового відправлення відповідачеві (ухвали суду від 05.11.2018р.).

Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення є днем вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву не подав до суду, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 26.12.2018р. по 11.01.2019р. у відпустці, а 12.01.2019р. - 13.01.2019р. є вихідними днями, суд підписує рішення у перший робочий день після виходу з відпустки - 14.01.2019р.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.11.2017р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Договір оренди № 000043988 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування будівельне та інше обладнання, яке є об'єктом власності орендодавця.

За умовами п. 1.2. Договору найменування обладнання, що передається в оренду, його комплектація, заставна вартість, ціна оренди, мінімальний строк оренди вказуються у відповідному Додатку до Договору, який є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п. 2.1. Договору орендна плата за користування обладнанням розраховується на підставі розцінок орендодавця з розрахунку за одну добу й вказується у відповідному додатку до Договору, який є невід'ємною частиною Договору. Орендна плата нараховується орендодавцем і підлягає оплаті орендарем з дати визначеної сторонами в акті прийому-передачі обладнання в оренду до дати підписання сторонами акт здачі-прийому обладнання з оренди.

Вартість оренди, зазначена у відповідному додатку дійсна і не підлягає зміні орендодавцем на умовах 100% передоплати орендарем вартості оренди за весь період, зазначений сторонами в акті прийому-передачі.

У відповідності до п. 3.1. Договору орендар проводить передоплату за оренду обладнання у розмірі 100% на підставі відповідного додатку або рахунку, виставленого орендодавцем не пізніше дати передачі обладнання в оренду.

У п. 3.3. Договору сторони погодили, що гарантійний платіж означає платіж по забезпеченню виконання орендарем зобов'язань за договором та сплачується орендодавцеві не пізніше дати передачі обладнання в оренду. Розмір гарантійного платежу зазначається у відповідному додатку до договору і повертається орендарю на умовах, визначених договором.

Гарантійний платіж орендодавець може використовувати у випадку несплати орендної плати, та/або компенсувати будь-які збитки, заподіяні з вини орендаря та/або зарахувати як неустойку (підп. 3.3.1. п. 3.3. Договору).

Згідно п. 3.4. Договору у випадку продовження терміну оренди або часу фактичного користування обладнанням, орендар зобов'язаний провести 100% передоплату за користування обладнанням понад раніше обумовленого сторонами терміну оренди.

Як передбачено у п. 4.1. Договору початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, зазначеного у відповідному додатку до Договору, за який нараховується орендна плата відраховується з дати передачі обладнання за актом прийому-передачі в оренду.

За змістом п. 4.3. Договору термін оренди обладнання розраховується як різниця між датою приймання обладнання з оренди й датою передачі обладнання в оренду, за умови 100% повернення обладнання в технічно справному й незабрудненому стані. У випадку часткового повернення обладнання, орендодавець нараховує орендну плату згідно своїх розцінок за неповернуте обладнання.

Порядок передачі обладнання, а також повернення його з оренди сторони передбачили у Розділі 5 Договору.

Так, за умовами п. 5.1. Договору орендодавець передає орендарю обладнання згідно відповідного додатку. Підписання акту прийому-передачі обладнання засвідчує факт передачі орендодавцем технічно справного обладнання, факт ознайомлення орендаря із всіма особливими властивостями роботи обладнання.

Як передбачено в п. 5.4. Договору повернення обладнання здійснюється у зв'язку із закінченням терміну оренди або за письмовою вимогою орендодавця у випадках передбачених договором. Повернення обладнання засвідчується сторонами шляхом підписання акту здачі-прийому обладнання.

У відповідності до п. 5.5. Договору орендар повинен повернути обладнання в день і час закінчення строку оренди, визначеного у відповідному додатку до цього договору та/або в акту прийому-передачі обладнання в оренду, або зазначений у вимозі орендодавця про поранення обладнання у визначений строк, у передбачених договором випадках.

У підп. 6.2.1. п. 6.2. Договору орендар взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами обов'язків за даним договором (п. 8.1. Договору).

Як вказує позивач в період дії договору ним було передано відповідачеві в орендне користування наступне обладнання, а саме:

- риштування будівельні клино-хомутові у комплектації, визначеній у акті передачі обладнання в тимчасове користування від 03.11.2017р., мінімальний строк оренди - 30 діб, гарантійний платіж - 7 000,00 грн., вартість оренди обладнання згідно Додатку від 03.11.2017р. до Договору - 345,00 грн./доба;

- риштування рамні "Будмайстер" у кількості 1 комплект у комплектації, визначеній у акті передачі обладнання в тимчасове користування від 14.11.2017р., мінімальний строк оренди - 30 діб, гарантійний платіж - 6 500,00 грн., вартість оренди обладнання згідно Додатку від 14.11.2017р. до Договору - 240,00 грн./доба;

- риштування рамні "Будмайстер" у кількості 1 комплект у комплектації, визначеній у акті передачі обладнання в тимчасове користування від 20.11.2017р., мінімальний строк оренди - 30 діб, гарантійний платіж - 31 000,00 грн., вартість оренди обладнання згідно Додатку від 20.11.2017р. до Договору - 1 180,00 грн./доба.

Матеріалами справи підтверджується внесення відповідачем передбачених у відповідних додатках до Договору гарантійних платежів на суму 44 500,00 грн. (7 000,00 + 6 500,00 + 31 000,00) та сплата орендної плати за користування орендованим у позивача обладнанням на загальну суму 52 950,00 грн.

Як вказує позивач, після закінчення строку оренди відповідач продовжував користуватись орендованим обладнанням, при цьому останнім було повернуто частину обладнання, проте відповідні акти часткового повернення обладнання відповідачем підписані не були.

Матеріалами справи підтверджується складення позивачем як орендодавцем за договором акту часткового повернення обладнання з тимчасового користування до Договору від 12.01.2018р., за змістом якого відповідачем повернуто, а позивачем прийнято частину обладнання, переданого на підставі акту передачі обладнання в користування від 20.11.2017р.

У вказаному акті, позивачем також вказано частину переданого відповідачеві в оренду обладнання, яке останнім не повернуто та залишилось у його користуванні, а також розмір орендної плати за оренду обладнання, що не повернуто, починаючи з 13.01.2018р. - 1 000,00 грн. за добу, строк оренди обладнання, що не повернуто триває з 28.12.2017р. до моменту підписання сторонами акту приймання-передачі обладнання з оренди.

Матеріалами справи також підтверджується складення позивачем як орендодавцем за договором акту часткового повернення обладнання з тимчасового користування до Договору від 31.01.2018р., за змістом якого відповідачем повернуто, а позивачем прийнято (у повному обсязі) обладнання, переданого на підставі актів передачі обладнання в користування від 03.11.2017р. та від 14.11.2017р., а також частину обладнання, переданого на підставі акту передачі обладнання в користування від 20.11.2017р.

У вказаному акті, позивачем також вказано частину переданого відповідачеві в оренду обладнання, яке останнім не повернуто та залишилось у його користуванні, а також розмір орендної плати за оренду обладнання, що не повернуто, починаючи з 01.02.2018р. - 400,00 грн. за добу, строк оренди обладнання, що не повернуто триває з 01.02.2018р. до моменту підписання сторонами акту приймання-передачі обладнання з оренди.

За твердженнями позивача, оскільки відповідач в момент повернення орендованого у позивача обладнання відповідних актів здачі-прийому обладнання не підписав, названі вище акти часткового повернення обладнання з тимчасового користування до Договору від 12.01.2018р. та від 31.01.2018р. були надіслані відповідачеві засобами поштового зв'язку, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями опису вкладення у цінний лист, накладною за 01.08.2018р., які згідно Довідки Ф.20 ПАТ "Укрпошта" не вручене відповідачеві та повернуто позивачеві за закінченням строку зберігання.

Матеріалами справи також підтверджується звернення позивача з листом-вимогою щодо оплати заборгованості вих. № 07/08-02 від 07.08.2018р. до відповідача на суму 119 555,00 грн. (докази направлення вимоги у справі), яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідачем не у повному обсязі виконано зобов'язання щодо сплати орендної плати за договором, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості за період з моменту підписання актів приймання-передачі обладнання в тимчасове користування по 07.08.2018р., яка за розрахунком позивача складає 119 555,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Оскільки між сторонами укладено договір оренди, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Суд встановив факт передачі позивачем та прийняття відповідачем обумовленого сторонами обладнання за актами передачі обладнання в тимчасове користування від 14.11.2017р. та від 20.11.2017р., погодження додатків до Договору від 14.11.2017р. та від 20.11.2017р., про що свідчать підписи посадових осіб сторін та відтиски їхніх печаток у вказаних актах та додатках.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи акт передачі обладнання в тимчасове користування від 03.11.2017р., як і Додаток від 03.11.2017р. до Договору будь-яких доказів погодження з боку відповідача (підписів, відтиску печатки тощо) не містять.

У цьому випадку суд виходить з того, що відповідачем вчинено дії, що свідчать про фактичне користування переданим за актом передачі обладнання в тимчасове користування від 03.11.2017р. та виконання умов договору, оскільки відповідачем внесено гарантійний платіж за вказаним актом на суму 7 000,00 грн., оплачено послуги доставки такого обладнання та внесено орендну плату за нього, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по особовому рахунку за період з 02.02.2016 по 27.07.2018р.

Повернення обладнання з орендного користування (тобто фактичне користування відповідачем обладнанням по дату його повернення) підтверджується також актом часткового повернення обладнання з тимчасового користування до Договору від 31.01.2018р., який було надіслано позивачем на адресу відповідача, що при розгляді даної справи останнім не заперечується.

Згідно акту передачі обладнання в тимчасове користування від 03.11.2017р. та Додатку від 03.11.2017р. до Договору вартість оренди обладнання 345,00 грн./доба, час початку оренди з 03.11.2017р. по 03.12.2017р., мінімальний строк оренди - 30 діб;

Згідно акту передачі обладнання в тимчасове користування від 14.11.2017р. та Додатку від 14.11.2017р. до Договору вартість оренди обладнання 240,00 грн./доба, час початку оренди з 14.11.2017р. по 14.12.2017р., мінімальний строк оренди - 30 діб;

Згідно акту передачі обладнання в тимчасове користування від 20.11.2017р. та Додатку від 20.11.2017р. до Договору вартість оренди обладнання 1 180,00 грн./доба, час початку оренди з 20.11.2017р. по 20.12.2017р., мінімальний строк оренди - 30 діб.

Щодо актів часткового повернення обладнання з тимчасового користування до Договору від 12.01.2018р. та від 31.01.2018р., які підписані лише з боку позивача, суд відзначає наступне.

Як було вказано вище, за умовами п. п. 5.4., 5.5. Договору повернення обладнання здійснюється за закінченням терміну оренди, що засвідчується сторонами шляхом підписання акту здачі-прийому обладнання. Орендар зобов'язався повернути обладнання в день і час закінчення строку оренди, визначеного у відповідному додатку до цього договору та/або в акту прийому-передачі обладнання в оренду.

Суд встановив факт повернення відповідачем у повному обсязі орендованого обладнання, переданого на підставі актів передачі обладнання в користування від 03.11.2017р. та від 14.11.2017р., а також частини обладнання переданого на підставі акту передачі обладнання в користування від 20.11.2017р., про що позивачем складено акти часткового повернення обладнання з тимчасового користування до Договору від 12.01.2018р. та від 31.01.2018р., що при розгляді даної справи відповідачем не заперечується.

При вирішенні спору суд виходить з того, що з огляду на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов'язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору та додатків до нього з погодженням всіх його умов, які обумовлюються.

Як вбачається з умов договору, останній не містить положень про наслідки не підписання сторонами (однією зі сторін) актів здачі-прийому обладнання.

Позивач у встановленому процесуальним законом порядку довів суду факт підписання зі свого боку та направлення на адресу відповідача відповідних актів часткового повернення обладнання з тимчасового користування до Договору від 12.01.2018р. та від 31.01.2018р.

Таким чином, обладнання орендоване на підставі актів передачі обладнання в користування від 03.11.2017р. та від 14.11.2017р. згідно умов договору вважається повернутим 31.01.2018р., вартість оренди обладнання за актом від 03.11.2017р. відповідно становить 30 705,00 грн. з розрахунку 89 діб по 345,00 грн. та за актом від 14.11.2017р. - 16 560,00 грн. з розрахунку 69 діб (по 22.01.2018р. за розрахунком позивача) по 240,00 грн., а частина обладнання орендованого на підставі акту передачі обладнання в користування від 20.11.2017р. повернута відповідачем 12.01.2018р. та 31.01.2018р. відповідно.

Вартість оренди обладнання за актом від 20.11.2017р. за період з 20.11.2017р. по 12.01.2018р. (включно) становить 62 540,00 грн. з розрахунку 59 діб по 1 180,00 грн.

Водночас, як вказувалось судом вище у вказаних актах часткового повернення обладнання з тимчасового користування до Договору позивач встановив розмір орендної плати за оренду обладнання, що не повернуто, починаючи з 13.01.2018р. - 1 000,00 грн. за добу, строк оренди обладнання, що не повернуто триває з 28.12.2017р. до моменту підписання сторонами акту приймання-передачі обладнання з оренди та розмір орендної плати за оренду обладнання, що не повернуто, починаючи з 01.02.2018р. - 400,00 грн. за добу, строк оренди обладнання, що не повернуто триває з 01.02.2018р. до моменту підписання сторонами акту приймання-передачі обладнання з оренди, що узгоджується з положеннями п. 4.3. Договору.

Таким чином, за період з 13.01.2018р. по 31.01.2018р. вартість оренди складає 19 000,00 грн. з розрахунку 19 діб по 1 000,00 грн., а з 01.02.2018р. по 07.08.2018р. вартість оренди складає 75 200,00 грн. з розрахунку 188 діб по 400,00 грн.

З урахуванням викладеного, загальна вартість орендної плати за користування обладнанням становить 204 005,00 грн. = 30 705,00 грн. + 16 560,00 грн. + 62 540,00 грн. + 19 000,00 грн. + 75 200,00 грн.

З підстав викладених вище, суд визнає безпідставними посилання позивача у своїй позовній заяві на те, що кількість діб оренди обладнання за період з 01.02.2018р. по дату складення листа-вимоги (07.08.2018р.) складає 218 діб та відповідно вартість - 87 200,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. п. 3.1., 3.4. Договору обов'язок відповідача по внесенню орендної плати мав виконуватись на умовах передоплати у розмірі 100% на підставі відповідного додатку не пізніше дати передачі обладнання в оренду.

Суд на підставі поданих позивачем банківських документів встановив факт внесення відповідачем передбачених у відповідних додатках до Договору гарантійних платежів на суму 44 500,00 грн. (7 000,00 + 6 500,00 + 31 000,00) та факт сплати орендної плати за користування орендованим у позивача обладнанням на загальну суму 52 950,00 грн.

Суд визнав правомірним, виходячи з умов п. 3.3.1. Договору використання (зарахування) позивачем внесених відповідачем гарантійних платежів за договором в рахунок оплати вартості оренди обладнання за договором.

Водночас суд враховує, що при розрахунку суми позовних вимог (ціни позову) позивачем невірно визначено суму внесених відповідачем гарантійних платежів (43 500,00 грн.), що призвело до завищення вартості орендної плати.

Суд не може погодитись з доводами позивача про те, що умовами договору не передбачено строку проведення остаточного розрахунку з орендної плати, відтак до спірних правовідносин необхідно застосовувати ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки як вказувалось вище сторони у договорі погодили внесення орендної плати на умовах передоплати у розмірі 100% на підставі відповідного додатку не пізніше дати передачі обладнання в оренду, у тому числі й у випадку продовження терміну оренди або часу фактичного користування обладнанням.

Таким чином, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за спірний період станом на час розгляду справи у суді є таким що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки невиконання зобов'язання відповідача за договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 106 555,00 грн. (204 005,00 грн. (загальна вартість оренди обладнання за договором) - 97 450,00 грн. (сума сплачених відповідачем гарантійних та орендних платежів).

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував, контррозрахунку заявленої до стягнення з нього суми заборгованості не подав, водночас позивачем не доведено суду наявності обставин щодо стягнення суми боргу понад суму, визнану судом обґрунтованою.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/14424/18 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 106 555,00 грн. суми основного боргу.

Судовий збір у розмірі 1 598,32 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елман плюс" (ідентифікаційний код 35837526, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, корп. 8, оф. 108) на користь Приватного підприємства "Будпрокат" (ідентифікаційний код 38943534, місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 18, оф. 7-Б) 106 555,00 грн. (сто шість тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 00 коп.) суми основного боргу та 1 598,32 грн. (одну тисячу п'ятсот дев'яносто вісім гривень 32 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.01.2019р.

Суддя С.М. Морозов