Рішення

від 14.01.2019 по справі 910/15080/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2019 м. Київ Справа № 910/15080/18

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ТРАНС";

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ЄВРОЛУГА";

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЛОГІКА";

про: стягнення 115.492,78 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "РАФ-ТРАНС" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ЄВРОЛУГА" (далі - відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЛОГІКА" (далі - відповідач-2) про стягнення 115.492,78 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1, як поручитель належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором поруки від 01.09.2018 № 1, за умовами якого поручитель зобов'язаний солідарно з відповідачем-2 відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-2 зобов'язань по договору про надання транспортних послуг від 05.06.2018 № 050618-12, укладеного між позивачем та відповідачем-2, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідачів 115.492,78 грн., з яких: 85.576,00 грн. - основна заборгованість, 10.864,64 грн. - пеня, 17.115,20 грн. - штраф, 921,41 грн. - 3 % річних та 1.015,53 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2018 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15080/18 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі надсилалися судом відповідачам на адресу їх місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідачі відзивів на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не подали, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як виконавцем, та відповідачем-2, як замовником, укладено договір про надання транспортних послуг від 05.06.2018 № 050618-12 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач в порядку та на умовах Договору бере на себе зобов'язання надати відповідачу-2 послуги по виконанню перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому і міжнародному сполученні, а відповідач-2 зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги, а також інші платежі, передбачені Договором.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що розрахунки здійснюються відповідачем-2 у національній валюті України в безготівковій формі протягом 14 календарних днів від дати отримання оригіналів документів, зазначених у п. 3.2.8 Договору (акт здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна КДПВ), а також інших документів, що підтверджують узгоджені з відповідачем-2 додаткові витрати позивача.

Положеннями розділу 5 Договору сторонами визначена відповідальністю сторін, а саме, зокрема:

- у випадку несвоєчасного перерахування плати за надані послуги по перевезенню, відповідач-2 сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення зобов'язання (п. 5.6 Договору);

- у випадку порушення строків перерахування плати за послуги більше ніж на 30 календарних днів відповідач-2 окрім пені сплачує позивачу штраф в розмірі 20 % від суми заборгованості (п. 5.7 Договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, надав відповідачу-2 послуги за Договором на загальну суму 85.576,00 грн. Наведена фактична обставина підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.06.2018 № РТ-15/06/9, якій підписаний сторонами, скріплений відбитками їх печаток та наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Проте, вказана сума заборгованості відповідачем-2 на користь позивача не сплачена.

Між позивачем, як кредитором, та відповідачем-1, як поручителем, укладено договір поруки від 01.09.2018 № 1 (далі - Договір поруки), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах, визначеним Договором поруки, відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання обов'язків та грошових зобов'язань відповідача-2 перед позивачем за Договором, в обсязі та на умовах, визначених Договором поруки.

Пунктом 2.1 Договору поруки визначено, що у разі порушення відповідачем-2 обов'язків за Договором, відповідач-1 відповідає перед позивачем солідарно відносно боржника.

Приписами ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи вказані вище обставини позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів: 115.492,78 грн., з яких: 85.576,00 грн. - основна заборгованість, 10.864,64 грн. - пеня, 17.115,20 грн. - штраф, 921,41 грн. - 3 % річних та 1.015,53 грн. - інфляційні втрати.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд відзначає, будь-яких доказів сплати відповідачами на користь позивача заборгованості за Договором в сумі 85.576,00 грн., сторонами спору до суду не подано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідачів суми основної заборгованості в сумі 85.576,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач-2 не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідачів пені в сумі 10.864,64 грн., штрафу в сумі 17.115,20 грн., 3 % річних в сумі 921,41 грн. та інфляційних втрат в сумі 1.015,53 грн. є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Відносно заяви позивача про включення судових витрат позивача витрат на правову допомогу в сумі 15.000,00 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги від 15.10.2018 № 16-С, укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням "ЄВСТІГНЄЄВ, СИДОРЕНКО І ПАРТНЕРИ", відповідно до предмету якого Об'єднання зобов'язується надавати правову допомогу позивачу на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному у вказаному договорі.

Так позивачем, в підтвердження здійснення оплати наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 15.10.2018 № 16-С подані до суду:

- додаток від 15.10.2018 № 1 до договору про надання правової допомоги від 15.10.2018 № 16-С;

- рахунок-фактуру від 25.10.2018 № 001/18/16-С на суму 15.000,00 грн.;

- платіжне доручення від 26.10.2018 № 7850 на суму 15.000,00 грн. (оплата згідно рахунку-фактури від 25.10.2018 № 001/18/16-С);

- акт приймання-передачі правової допомоги від 07.12.2018 № 1 до договору про надання правової допомоги від 15.10.2018 № 16-С та додатку від 15.10.2018 № 1 до останнього;

- звіт про витрачений час на надання правової допомоги.

Проте, додатком від 15.10.2018 № 1 до договору про надання правової допомоги від 15.10.2018 № 16-С, визначено, що Об'єднання бере на себе зобов'язання здійснити дії щодо звернення до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача-2 та відповідача-1 боргу за договором про надання транспортних послуг від 05.06.2018 № 05062018-12.

В свою чергу, підставою позову у даній справі є Договір (договір про надання транспортних послуг від 05.06.2018 № 050618-12), тобто інший правочин.

Призначенням платежу платіжного доручення від 26.10.2018 № 7850 на суму 15.000,00 грн. є: оплата згідно рахунку-фактури від 25.10.2018 № 001/18/16-С, який, в свою чергу, має посилання на додаток від 15.10.2018 № 1 до договору про надання правової допомоги від 15.10.2018 № 16-С, в якому зазначений правочин (договір про надання транспортних послуг від 05.06.2018 № 05062018-12) якій не є підставою позову у даній справі.

Посилання на правочин, якій не є підставою позову у даній справі (договір про надання транспортних послуг від 05.06.2018 № 05062018-12) містить також поданий до суду звіт про витрачений час на надання правової допомоги.

Таким чином, заява позивача про включення судових витрат позивача витрат на правову допомогу в сумі 15.000,00 грн. задоволенню не підлягає, оскільки подані до суду документи свідчать про надання адвокатським об'єднанням "ЄВСТІГНЄЄВ, СИДОРЕНКО І ПАРТНЕРИ" правової допомоги позивачу за правочином, який не є підставою позову у даній справі.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, суд керуючись п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ЄВРОЛУГА" (02121, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВЕРБИЦЬКОГО, будинок 34-А, квартира 69, ідентифікаційний код: 31174650) та товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЛОГІКА" (40021, Сумська обл., місто Суми, ВУЛИЦЯ ГЕРАСИМА КОНДРАТЬЄВА, будинок 144/3, офіс 2, ідентифікаційний код: 06711682) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ТРАНС" (01023, м.Київ, ВУЛ. МЕЧНИКОВА, будинок 8, квартира 22, ідентифікаційний код: 32159544) основну заборгованість в сумі 85.576 (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 00 коп.; пеню в сумі 10.864 (десять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 64 коп.; штраф в сумі 17.115 (сімнадцять тисяч сто п'ятнадцять) грн. 20 коп.; 3 % річних в сумі 921 (дев'ятсот двадцять одна) грн. 41 коп.; інфляційні втрати в сумі 1.015 (одна тисяча п'ятнадцять) грн. 53 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Балац