Рішення

від 15.01.2019 по справі 918/673/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/673/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В.,

за участю секретаря судового засідання Коваль С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Житлово-комунального спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства "Галузеве"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку 44 на вул. Макарова в м. Рівне "МОЯ ОСЕЛЯ"

про стягнення в сумі 11 703, 00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився;

від відповідача: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Житлово-комунальне спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Галузеве" (надалі - Позивач або ЖК СРБП "Галузеве") звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку 44 на вул. Макарова в м. Рівне "МОЯ ОСЕЛЯ" (надалі - Відповідач або ОСББ 44 на вул. Макарова в м. Рівне "МОЯ ОСЕЛЯ") в якому просить стягнути з останнього 11703,00 грн. боргу за договором від 16.12.2011 року № 29-ДС.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що на підставі Договору № 29-ДС від 16.12.2011 року "Про надання послуг із диспетчеризації ліфтів" він надав Відповідачу послуги з диспетчеризації ліфтів на загальну суму 11703,00 грн., однак вартість послуг останнім не сплачено.

Представник Позивача в судове засідання 10.01.2018 року не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника Позивача - ОСОБА_1 на розписці про відкладення розгляду справи від 06.12.2018 року. Проте, до суду 08.01.2018 року від представника Позивача надійшла заява в якій останній просить суд розглянути справу за відсутності уповноваженого представника Позивача.

Представник Відповідача в судове засідання 10.01.2018 року повторно не з'явився, відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. До господарського суду повернулася ухвала суду від 06.12.2018 р. про відкладення розгляду справи, яка направлялася на адресу Відповідача, вказану в позовній заяві - 333024, м. Рівне, вул. Макарова, 44, з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Відповідача є - 33024, м. Рівне, вул. Макарова, 44.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема Позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того частиною пунктом 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з тим, судом, на вказану в позовній заяві та згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу Відповідача, направлялася ухвала Господарського суду Рівненської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 29.10.2018 року, яка була отримана останнім, про що свідчить підпис представника Відповідача про отримання 31.10.2018 року на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 33013 0967726 0, яке наявне в матеріалах справи.

Таким чином суд вважає, що Позивач та Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності Позивача та Відповідача та відзиву з його боку за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

16.12.2011 року між ОСББ 44 на вул. Макарова в м. Рівне "МОЯ ОСЕЛЯ" (ОСОБА_2) та ЖК СРБП "Галузеве" (Виконавець) укладено Договір № 29-ДС про надання послуг із диспетчеризації (надалі - Договір), за умовами якого ОСОБА_2 доручає, а підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт з диспетчеризації ліфтів житлових будинків на об'єктах ОСОБА_2 відповідно з Додатком 1, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, щомісячна оплата робіт згідно з Договором визначена узгодженням Сторін на день його укладення з урахування ПДВ і складає 0,06 грн. відповідно до Рішення міськвиконкому № 141 від 19.08.2011 р. за м 2 загальної площі відповідно з Додатком 1, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 4.3. Договору на підставі підписаних ОСОБА_2 оплачує виконані роботи до 10 числа місяця наступного за поточним місяцем.

Договір діє з 16.12.2011 р. по 31.12.2012 р. Якщо за два місяці до закінчення терміну дії Договору ні одна із сторін не заявить про припинення його дії,то Договір вважається продовженим ще на один рік.

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

Позивач стверджує, що з січня 2018 року по вересень 2018 рік останнім були надані Відповідачу послуги по диспетчеризації ліфтів, про що були складені акти надання послуг: № 42 від 31.01.2018 р. на суму 1451,80 грн.; № 112 від 28.02.2018 р. на суму 1451,80 грн.; № 233 від 31.03.2018 р. на суму 1 444,00 грн.; № 328 від 30.04.2018 р. на суму 1451,80 грн.; № 437 від 31.05.2018 р. на суму 1451,80 грн.; № 544 від 30.06.2018 р. на суму 1451,80 грн.; № 657 від 31.07.2018 р. на суму 1451,80 грн.; № 765 від 31.08.2018 р. на суму 1451,80 грн.; № 872 від 30.09.2018 р. на суму 1451,80 грн., на загальну суму.

ОСОБА_3 № № 42, № 112, № 233, № 328, № 437, № 544, № 657 та № 765 були підписані представником ОСОБА_2 - ОСББ 44 на вул. Макарова в м. Рівне "МОЯ ОСЕЛЯ" без будь яких зауважень та скріплено печаткою зі сторони останнього.

Проте, наданий суду акт № 872 від 30.09.2018 року на суму 1451,80 грн. не містить підпису зі сторони ОСОБА_2, відтак не може бути належним доказом виконання Виконавцем послуг з диспетчеризації ліфтів, на підставі якого Відповідач має сплатити за виконані роботи Позивачу.

Разом з тим, Відповідач відповідно до п. 4.3. Договору зобов'язався провести оплату за надані послуги, однак кошти за надані послуги по диспетчеризації ліфтів на підставі актів надання послуг: № 42 від 31.01.2018 р.; № 112 від 28.02.2018 р.; № 233 від 31.03.2018 р.; № 328 від 30.04.2018 р.; № 437 від 31.05.2018 р.; № 544 від 30.06.2018 р.; № 657 від 31.07.2018 р.; № 765 від 31.08.2018 р.. на загальну суму 11 606,60 грн. останнім не сплачено. Відтак, сума заборгованості Відповідача складає 11 606 грн. 60 коп..

Платіжні доручення №70 від 21.02.2018р. на суму 7000, 00 грн. та №84 від 29.03.2018р. на суму 4507, 74 грн., судом не беруться до уваги як оплата за послуги по вищевказаних ОСОБА_2, так як у цих платіжних доручення, як призначення платежу не вказано ні дані ОСОБА_2, ні номер та дата договору, а лише зазначено оплата за диспетчеризацію ліфтів згідно договору.

Крім того, суд зазначає, що за твердженням представника Позивача, у Відповідача існувала заборгованість станом на 01.01.2018 року у сумі 10 152, 34 грн..

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На час розгляду справи доказів сплати Відповідачем заборгованості за надані послуги в сумі 11 606 грн. 60 коп. матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача заборгованості за надані послуги по диспетчеризації ліфтів в сумі 11 606,60 грн. обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають до задоволення.

В той же час суд зазначає, що наданий Позивачем ОСОБА_3 надання послуг № 872 від 30.09.2018 року на суму 1451,80 грн. не містить підпису зі сторони ОСОБА_2 (Відповідача), а відтак не може бути належним доказом надання Позивачем послуг з диспетчеризації ліфтів і, відповідно, не є підставою для покладення на Відповідач обов'язку по оплаті вартості таких послуг.

Таким чином позовні вимоги про стягнення вартості послуг в сумі 1451,80 грн. на підставі ОСОБА_2 надання послуг № 872 від 30.09.2018 року задоволенню не підлягають.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що Позивач довів наявність заборгованості за надані послуги по диспетчеризації ліфтів в сумі 11 606,60 грн. зі сторони Відповідача згідно Договору № 29-ДС про надання послуг із диспетчеризації від 16.12.2011 року, а Відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача, так як спір виник внаслідок його неправильних дій, в зв'язку з чим Позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Житлово-комунального спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства "Галузеве" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 22, код ЄДРПОУ 31830349) задоволити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку 44 на вул. Макарова в м. Рівне "МОЯ ОСЕЛЯ" (33024, м. Рівне, вул. Макарова, 44, код ЄДРПОУ 37574585) на користь Житлово - комунального спеціалізованого ремонтно - будівельного підприємства "Галузеве" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 22, код ЄДРПОУ 31830349) 11 606,60 грн. (одинадцять тисяч шістсот шість гривень 60 коп.) заборгованості по Договору № 29-ДС про надання послуг із диспетчеризації від 16.12.2011 року та 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити в задоволенні.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 15 січня 2019 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua

Суддя Марач В.В.