Ухвала

від 14.01.2019 по справі 160/7366/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКУРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 січня 2019 р. Справа № 160/7366/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., одноособово розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту гуманітарної політики управління освіти Дніпропетровської міської ради (відповідач 1), Дошкільного навчального закладу №92 Дніпропетровської міської ради (відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту гуманітарної політики управління освіти Дніпропетровської міської ради (відповідач 1), Дошкільного навчального закладу №92 Дніпропетровської міської ради (відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач просить: - визнати бездіяльність Департаменту гуманітарної політики управління освіти Дніпропетровської міської ради протиправною; - зобов'язати Департамент гуманітарної політики управління освіти Дніпропетровської міської ради в особі Дошкільного навчального закладу №92 Дніпропетровської міської ради поновити сина ОСОБА_2 в комунальному закладі освіти Дошкільному навчальному закладі №92 Дніпропетровської міської ради; - визнати дії комунального закладу освіти Дошкільному навчальному закладі №92 Дніпропетровської міської ради протиправними щодо порушення процедури відрахування сина ОСОБА_2, - зобов'язати комунальний заклад освіти дошкільний навчальний заклад №92 Дніпропетровської міської ради поновити сина ОСОБА_2

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що її сина безпідставно та з грубим порушенням законодавства відраховано з Дошкільного навчального закладу №92 Дніпропетровської міської ради, у зв'язку з тим, що діти віком 6 років з садку випустилися, та на підставі заборгованості по харчуванню. З відповіді на скаргу Департамент гуманітарної політики управління освіти Дніпропетровської міської ради повідомив позивача, що її дитину відраховано з зв'язку із тим, що вона не відвідувала дитячий садок тривалий період часу без поважних причин.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року адміністративний позов залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року адміністративний позов залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 року відкрито провадження по справі за вищезазначеним позовом та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву Департамент гуманітарної політики управління освіти Дніпропетровської міської ради (відповідач 1) зазначає, що відрахування сина позивача відбулося у зв'язку із досягненням 6 річного віку та вибуттям до школи. Батьками заяви про бажання залишити ОСОБА_2 у Дошкільному навчальному закладі №92 Дніпропетровської міської ради до 7 років до адміністрації закладу не надходило. Щодо правомірності дій управління освіти Департаменту гуманітарної політики вказав, на те, що за результатами розгляду скарги, яка надійшла 31.08.2018 року позивачу запропоновано місце у дошкільному закладі, в якому біли вільні місця, проте позивач відмовилася. Крім того зазначив, що в даному випадку департамент не є стороною публічно-правових правовідносин.

28.12.2018 року позивачем надано відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 висловлює незгоду з аргументами, викладеними у відзиві.

Дошкільний навчальний заклад №92 Дніпропетровської міської ради правом на подачу відзиву не скористався.

У зв'язку з перебуванням судді Неклеса О.М. у відпустці та на лікарняному, справа розглянута 14.01.2019р.

Дослідивши матеріали справи та долучені докази, за результатом підготовчого засідання судом встановлено, що провадження по вказаній справі підлягає закриттю з огляду на наступне.

ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2.

На підставі ст. 12 Закону України Про дошкільну освіту , у зв'язку з досягненням 6-річного віку та вибуттям до школи завідувачем Дошкільного навчальному закладі №92 Дніпропетровської міської ради прийнято наказ про відрахування дітей з КЗО ДНЗ №92 в т.ч. ОСОБА_2.

У своїй відповіді на звернення від 17.09.2018 року №15/2-1911 Департамент гуманітарної політики управління освіти Дніпропетровської міської ради повідомив позивача, що ОСОБА_2 не відвідував Дошкільний навчальний заклад №92 Дніпропетровської міської ради протягом тривалого часу без поважних причин. При наявності вільного місця дитину буде зараховано до Дошкільного навчального закладу №92 Дніпропетровської міської ради.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст.3 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" ; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" .

Термін "суб'єкт владних повноважень" визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Спір, що розглядається, не є спором позивача ОСОБА_1 з суб'єктами владних повноважень Департаментом гуманітарної політики управління освіти Дніпропетровської міської ради (відповідач 1), Дошкільним навчальним закладом №92 Дніпропетровської міської ради (відповідач 2).

Оскільки предметом спору в даному випадку є незгода матері ОСОБА_1 з відрахуванням її сина ОСОБА_2 з Дошкільного навчального закладу №92 Дніпропетровської міської ради.

Частинами 1,2 ст. 11 Закону України Про дошкільну освіту передбачено, що заклад дошкільної освіти - навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту. Заклад дошкільної освіти: задовольняє потреби громадян відповідної території в здобутті дошкільної освіти; забезпечує відповідність рівня дошкільної освіти вимогам Базового компонента дошкільної освіти; створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання; формує у дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки; сприяє збереженню та зміцненню здоров'я, розумовому, психологічному і фізичному розвитку дітей; здійснює соціально-педагогічний патронат, взаємодію з сім'єю; є осередком поширення серед батьків психолого-педагогічних та фізіологічних знань про дітей дошкільного віку; планує свою діяльність та формує стратегію розвитку закладу; формує освітню програму закладу;

забезпечує добір і розстановку кадрів; відповідно до установчих документів утворює, реорганізує та ліквідує структурні підрозділи (відділення, групи); додержується фінансової дисципліни, зберігає матеріально-технічну базу; здійснює інші повноваження відповідно до статуту закладу дошкільної освіти.

Статтею 17 вищевказаного закону передбачено, що управління системою дошкільної освіти здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти; інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади дошкільної освіти; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації; органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 18 Закону України Про дошкільну освіту основними завданнями органів управління системою дошкільної освіти є: створення умов для здобуття дітьми, у тому числі з особливими освітніми потребами, дошкільної освіти; прогнозування, забезпечення розвитку дошкільної освіти та мережі закладів дошкільної освіти незалежно від типів і форми власності відповідно до освітніх запитів населення; ліцензування освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти відповідно до законодавства;

соціальний захист, охорона життя, здоров'я та захист прав учасників освітнього процесу в закладі дошкільної освіти; здійснення контролю за виконанням завдань дошкільної освіти та додержанням вимог Базового компонента дошкільної освіти, навчально-методичного керівництва та державного інспектування в закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів та форми власності; організація науково-методичного забезпечення дошкільної освіти, впровадження в практику досягнень науки, передового досвіду, новітніх педагогічних технологій; ведення обліку дітей дошкільного віку; проведення експериментальної та інноваційної діяльності; здійснення міжнародного співробітництва у системі дошкільної освіти; забезпечення системи дошкільної освіти керівними і педагогічними кадрами, сприяння їх підготовці, підвищенню кваліфікації і проведенню атестації.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23, 24 та тексті свого рішення у справа Сокуренко і Стригун проти України (№ 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом (Zand v. Austria № 7360/76); фраза встановленим законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути встановленим законом є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі Доббертен проти Франції зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Органи місцевого самоврядування можуть бути як суб'єктами приватних правовідносин, так і суб'єктами публічних правовідносин. Причому статус державних чи місцевих органів влади визначається виключно нормами публічного права, незалежно від того, які права - цивільні чи публічні вони мають намір реалізувати.

У даній справі спір пов'язаний з реалізацією права на дошкільну освіту. Відповідачі у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює.

Спір про захист права конкретної фізичної особи на освіту є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.

Той факт, що відповідачами є Департамент гуманітарної політики управління освіти Дніпропетровської міської ради, Дошкільний навчального закладу №92 Дніпропетровської міської ради, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи викладене, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду місцевими загальними судами в порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що дана позовна заява не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже провадження по справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 238, 239, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) до Департаменту гуманітарної політики управління освіти Дніпропетровської міської ради (відповідач 1 (пр. Дм. Яворницького, 75, Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 40506248), Дошкільного навчального закладу №92 Дніпропетровської міської ради (відповідач 2 (вул .Новокримська, 8а, Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 36640798) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, - закрити.

Роз'яснити позивачу, що вирішення даного спору здійснюється в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено та підписано 14 січня 2019 року.

Суддя О.М. Неклеса