Рішення

від 10.01.2019 по справі 120/4394/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

10 січня 2019 р. Справа № 120/4394/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Гродської Н.Л.

за участю представників сторін:

позивача: Панчук І.О.

відповідача: Сивого М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

приватного підприємства "Аверс-Авто"

до головного управління ДФС у Вінницькій області,

головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області

про стягнення з Державного бюджету України сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви приватного підприємства "Аверс-Авто" до головного управління ДФС у Вінницькій області, головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про стягнення сум бюджетного відшкодування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач в 2007-2008 роках заявив бюджетне відшкодування в розмірі 742712 грн., в т.ч. за вересень 2007р. - 223767 грн.; за жовтень 2007р. - 103528 грн.; грудень 2007р. - 92951 грн.; березень 2008р. - 322466 грн.

ДПІ у м. Вінниці проведена виїзна позапланова перевірка ПП "Аверс-Авто" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01.10.2006 року по 01.04.2008 року. За результатами перевірки складено акт №1189/2330/32719227 від 05.06.2008 року, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на 742712 грн.

На підставі цього акту надіслане податкове повідомлення-рішення №0000632330/0 від 12.06.2008р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 742712 грн.

Проте, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.08.2008 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2012 року, у справі №2-а-7941/08 зазначене податкове повідомлення-рішення визнане протиправним і скасоване.

А тому постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 04.08.2008 року по справі №2-а-7941/08 набрала законної сили з 22.03.2012 року.

Таким чином, правомірність заявлення позивачем суми бюджетного відшкодування в розмірі 742712 грн. підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Проте, відповідачі всупереч вимог п.200.13, п.200.15 ст.200 ПК України, після набрання законної сили судовим рішенням про скасування податкового повідомлення-рішення жодних дій по виплаті даних сум бюджетного відшкодування не здійснили.

А тому вважає, що його права та законні інтереси мають бути захищені судом шляхом стягнення даної суми бюджетного відшкодування з Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити позов, посилаючись на доводи позовної заяви.

Представник відповідача ГУ ДФС у Вінницькій області заперечував проти позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений ст.122 КАС України та ст.102 ПК України, та позивачем обрано спосіб захисту свого права, не передбачений чинним законодавством.

Представник відповідача ГУ ДКСУ у Вінницькій області в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідно до відзиву на позовну заяву представник ГУ ДКСУ у Вінницькій області заперечував проти позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, також зазначаючи, що позивачем обрано спосіб захисту свого права, не передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Досліджуючи матеріали справи судом встановлено.

ПП "Аверс Авто" заявило бюджетне відшкодування в розмірі 742712 грн., в т.ч. за вересень 2007р. - 223767 грн.; за жовтень 2007р. - 103528 грн.; грудень 2007р. - 92951 грн.; березень 2008р. - 322466 грн.

ДПІ у м. Вінниці проведена виїзна позапланова перевірка ПП Аверс-Авто з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01.10.2006 року по 01.04.2008 року. За результатами перевірки складено акт №1189/2330/32719227 від 05.06.2008 року, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на 742712 грн.

На підставі цього акту надіслане податкове повідомлення-рішення №0000632330/0 від 12.06.2008р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 742712 грн.

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, підприємство оскаржило його в судовому порядку.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.08.2008 року у справі №2-а-7941/08 зазначене податкове повідомлення-рішення визнане протиправним і скасоване.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 року у цій справі апеляційна скарга ДПІ у м. Вінниці була задоволена, постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 04.08.2008 року скасована, прийнята нова постанова, якою в позові відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду апеляційної інстанції, позивачем була подана касаційна скарга.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2012 року касаційна скарга ПП „Аверс-Авто" була задоволена, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 року скасована, постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 12.03.2008 року залишена в силі.

Згідно ч.2 ст.254 КАС України (в редакції станом на день винесення судового рішення Вищого адміністративного суду України) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 04.08.2008 року по справі №2-а-7941/08 набрала законної сили з 22.03.2012 року.

Враховуючи зазначені судові рішення, правомірність заявлення позивачем суми бюджетного відшкодування в розмірі 742712 грн. підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Згідно абз.2 п.200.15 ст.200 ПК України (станом на день існування правовідносин) після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно п.200.13 цієї статті Кодексу на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Проте, відповідачі, незважаючи на набрання законної сили судовим рішенням про скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, виплату даних сум бюджетного відшкодування не здійснили.

Таким чином, відповідачі у справі допустили протиправну бездіяльність і порушили права позивача на отримання бюджетного відшкодування.

Суд не погоджується з посиланням відповідача ГУ ДФС у Вінницькій області на пропуск позивачем строку звернення до суду, з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно абз.1 ч.2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України прямо передбачено, що у разі встановлення іншими законами інших строків звернення до суду, слід застосовувати саме ці строки.

Питання бюджетного відшкодування регулюється Податковим кодексом України.

Згідно п.102.5 ст.102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Позивач реалізував своє право та подав заяву про бюджетне відшкодування цієї суми в деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2007 року - березень 2008 року. Зазначене не оспорюється відповідачами та встановлене судовими рішеннями, які набрали законної сили, по справі №2-а-7941/08.

Після набрання законної сили судовим рішення про скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування Податковим кодексом України встановлені лише строки для податкових органів та органів казначейства для проведення бюджетного відшкодування, які повинні провести зазначене відшкодування добровільно, без необхідності нового звернення платника податків до суду за стягненням цієї суми.

Зазначене підтверджує і норма п.200.23 ст.200 ПК України, згідно якої суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, Податковий кодекс України зазначає, що після узгодження в адміністративному та/або судовому порядку суми бюджетного відшкодування зазначена сума має бути відшкодована платнику податків в будь-якому випадку без обмеження за термінами. Податковий кодекс України не передбачає погашення бюджетного відшкодування іншими способами, окрім фактичної виплати або шляхом погашення податкового боргу. Погашення заборгованості бюджету за строками давності Податковий кодекс не передбачає. А отже, платник податків може звернутись до суду про стягнення суми бюджетної заборгованості незалежно від строків її виникнення.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленої в постанові від 13.02.2018 року по справі №820/7062/16.

Крім того, як свідчить судова практика Європейського Суду з прав людини (Рішення Європейського суду з прав людини у справах Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976), Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03)), на невідшкодовані суми бюджетного відшкодування поширюються гарантії права власності, встановлені ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Податкові органи, не забезпечивши Позивачу відшкодування цієї суми на його рахунок, порушують ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме, права на мирне володіння своїм майном.

Так, відповідно до ч.1 ст.1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вказані обставини, суд вважає, що строк давності встановлений Кодексом адміністративного судочинства України до вказаних правовідносин не застосовується, а строк звернення до суду не пропущено.

Також суд погоджується з позицією позивача про те, належним способом захисту його порушеного права є саме спосіб стягнення бюджетного відшкодування з Державного бюджету України.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно п.10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

В своїй постанові від 24.02.2009 року по справі за позовом ЗАТ "Авангард" до Тисменицької МДПІ Івано-Франківської області, Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області Верховний Суд України зазначив, що рішення судів у частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковими, оскільки в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у зв'язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника ПДВ і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Аналогічних висновків Верховний Суд України прийшов і у постанові від 03.06.2014 року у справі за позовом ПАТ Завод Південькабель до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові та ГУ ДКСУ у Харківській області.

Також неодноразово правову позицію на користь такого способу захисту прав платників податків висловлював в своїх постановах і Верховний Суд.

Так, в постанові від 11.09.2018 року по справі №812/103/15 Верховний Суд зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України №845 від 3 серпня 2011 року затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (чинний на час спірних правовідносин), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

За змістом пункту 2 Порядку №845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Таким чином, податковим законодавством передбачений порядок бюджетного відшкодування заявлених сум податку на додану вартість, який передбачає перевірку податковим органом заявленої до відшкодування суми та обов'язок такого органу у встановлений законом строк скласти за результатами перевірки висновок і подати його до органу державного казначейства.

Невиконання цього обов'язку спричиняє порушення права платника податків на отримання з бюджету суми відшкодування податку на додану вартість, а такий спосіб судового захисту як стягнення підтверджених в ході визначених законом процедур сум бюджетного відшкодування спрямований на захист і відновлення порушеного права платника податків.

Висновок податкового органу є підставою для списання коштів з рахунків органів державного казначейства. Разом з тим, у випадку ненадання висновку, порушене право підлягає захисту в судовому порядку, а відповідні суми стягуються з рахунків органів казначейства на підставі рішення суду.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і у справах №820/18718/14 (постанова від 18.11.2018 року), №820/7062/16 (постанова від 13.02.2018 року), №825/196/15-а (постанова від 19.04.2018 року), №808/5771/13-а (постанова від 25.05.2018 року), №821/577/13-а (постанова від 12.06.2018 року), №825/2143/14 (постанова від 14.08.2018 року), №13/11А (постанова від 06.11.2018 року), №820/563/17 (постанова від 27.02.2018 року).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, згідно з п.23 якого стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби.

А тому, наведеними підзаконними нормативно-правовими актами безпосередньо передбачено можливість ухвалення на користь особи судового рішення про стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ; у рамках цієї процедури особа зобов'язана подати до казначейства документи, наведені у пункті 6 зазначеного Порядку, якими є, зокрема, відповідна заява, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність, з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54), Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Ч.2 ст.55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу ч.5 цієї ж статті Конституції кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

З огляду на гарантоване статтею 55 Конституції України право особи захищати свої права будь-яким, не забороненим законодавством способом, з урахуванням наявності у чинному законодавстві механізму стягнення коштів з державного бюджету на підставі судового рішення, вимог статті 13 Конвенції щодо ефективності правового захисту, практики Європейського суду з прав людини, позивач правомірно звернувся з позовом про стягнення суми бюджетного відшкодування та нарахованої на неї пені.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Також суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача..

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачами не доведено правомірність невиплати позивачу бюджетного відшкодування, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі викладеного, суд прийшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 742712 грн.

Також згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Аверс-Авто" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 742712 грн. (сімсот сорок дві тисячі сімсот дванадцять гривень).

Стягнути на користь приватного підприємства "Аверс-Авто" (вул. Театральна, 24, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 32719227) сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 11140,68 грн. (одинадцять тисяч сто сорок гривень 68 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39402165).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

позивач - приватне підприємство "Аверс-Авто" (вул. Театральна, 24, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 32719227)

відповідач - головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39402165)

відповідач - головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 37979858)

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати 17.01.19

Суддя /підпис/ Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя Помічник судді