Рішення

від 14.01.2019 по справі 440/13/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року м. ПолтаваСправа №440/13/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Шишацького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

27 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шишацького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області про скасування постанови головного державного виконавця Шишацького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області Макаренко Світлани Анатоліївни про накладення арешту на кошти боржника від 22.11.2018 ВП №57755481 в частині накладення арешту на картковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 (картка НОМЕР_3), відкритий в Акціонерному товаристві КБ "Приватбанк" для виплати заробітної плати та грошові кошти, які обліковуються на вказаному картковому рахунку.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови головного державного виконавця Шишацького районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області про накладення арешту на кошти боржника від 22.11.2018 ВП №57755481, в результаті винесення якої було накладено арешт на картковий рахунок ОСОБА_1, відкритий в АТ КБ "Приватбанк" для нарахування заробітної плати останнього. Наклавши постановою від 22.11.2018 ВП №57755481 арешт на всі рахунки позивача, включаючи картковий рахунок НОМЕР_2 в АТ КБ "Приватбанк", тобто на всі майнові права на кошти, розміщені на цих рахунках, які є всією виплаченою позивачу заробітною платою, відповідач порушив його трудові, соціальні та майнові права.

Ухвалою суду від 04.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.01.2019.

14.01.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Зазначав, що спірну постанову винесено на підставі статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" про арешт коштів боржника. Вказував, що стаття 59 Закону України "Про виконавче провадження", у якій вказані підстави для зняття арешту, не передбачає зняття арешту з майна боржника по незавершеному виконавчому провадженню, крім випадків зняття арешту з майна боржника за рішенням суду. Крім того, зауважував, що статтею 73 Закону України "Про виконавче провадження" визначено чіткий перелік коштів, на які не може бути звернено стягнення. До вказаного переліку не входять кошти заробітної плати чи кошти на рахунках, призначених для отримання заробітної плати. Також, виконавцем взято до уваги, що у боржника ОСОБА_1 відсутнє інше майно, на яке можна було б звернути стягнення.

Сторони явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, надали суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Згідно з частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини третьої статті 205 цього ж Кодексу встановлено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або повідомлення причин неявки.

Частиною четвертою статті 229 Зазначеного вище Кодексу визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Також на підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного, суд визнав за можливе розглядати справу без участі сторін в письмовому провадженні без здійснення фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши подані документи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що на виконанні у Шишацького районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області знаходиться виконавче провадження №57755481 з примусового виконання вимоги №Ф-18259-17, виданої 02.10.2018 Головним управлінням ДФС у Полтавській області про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь держави у розмірі 203730,08 грн.

Постановою державного виконавця Шишацького районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області від 22.11.2018 відкрито виконавче провадження №57755481.

Цього ж дня відповідачем прийнято постанову від 22.11.2018 про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках Полтавський ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" м. Полтава НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 та всіх інших відкритих рахунках , а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 225253,08 грн.

29.11.2018 КП ПОР "Полтававодоканал" видало позивачу довідку №270 з інформацією про те, що на картковий рахунок НОМЕР_2 перераховуються зарплатні кошти ОСОБА_1

11.12.2018 АТ КБ "Приватбанк" видано клієнту ОСОБА_1, іпн НОМЕР_1, виписки по рахунку про те, що на картку/рахунок НОМЕР_2 надходить заробітна плата.

30.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до Шишацького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області із заявою, у якій просив відновити його порушені конституційні права на одержання заробітної плати.

Листом від 04.12.2018 №14.28-34/7409 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для зняття арешту.

Позивач не погодився з вказаною постановою про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на рахунок НОМЕР_2, у зв'язку з чим оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд приходить до таких висновків.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15 1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Приписами частин першої та другої статті 56 Закону №1404-VIII визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Таким чином, наведеними законодавчими положеннями обмежені права державного виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, а саме, на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на рахунках із спеціальним режимом використання, кошти на інших рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що на підставі постанови державного виконавця Шишацького районного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області Макаренко С.А. про накладення арешту на кошти боржника від 22.11.2018 ВП№57755481, крім іншого, на картковий рахунок позивача НОМЕР_2 в АТ КБ "Приватбанк" з нарахування заробітної плати накладено арешт.

Тобто, картковий рахунок позивача НОМЕР_2 в АТ КБ "Приватбанк" є рахунком, на який надходять кошти в якості заробітної плати, яку позивач отримує від працедавця, які, в свою чергу, є для останнього засобом для існування.

У зв'язку з накладенням арешту на кошти боржника, позивачу фактично здійснено заборону видаткових операцій за картковим рахунком НОМЕР_2, відкритим у АТ КБ "Приватбанк", на який перераховується заробітна плата.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За змістом частини першої статті 5 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 №1403-VIII державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

Згідно з приписами частини першої статті 2, статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 №95, ратифікованої Україною 04.08.1961, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата; заробітна плата може стати об'єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством; заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За викладених обставин, накладення арешту на картковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2, який відкритий в АТ КБ "Приватбанк" та призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та її своєчасне отримання, що призводить до порушення конституційних прав позивача та позбавляє її коштів на прожиття, що суперечить порядку утримання із заробітної плати, передбачених приписами статей 68, 70 Закону №1404-VIII.

Так, частиною першою статті 68 Закону №1404-VIII передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Відповідачем не доведено суду наявності вказаних обставин.

Частинами четвертою та п'ятою статті 59 Закону №1404-VIII передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до приписів частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, оскільки в ході розгляду справи знайшла своє підтвердження та обставина, що відкритий в АТ КБ "Приватбанк" картковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 призначений саме для виплати заробітної плати, арешт вказаного рахунку не відповідає наведеним вище вимогам Закону №1404-VIII.

В зв'язку з цим, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1, скасування постанови головного державного виконавця Шишацького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області Макаренко Світлани Анатоліївни про накладення арешту на кошти боржника від 22.11.2018 ВП №57755481 в частині накладення арешту на картковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 (картка НОМЕР_3), відкритий в Акціонерному товаристві КБ "Приватбанк" для виплати заробітної плати та грошові кошти, які обліковуються на вказаному картковому рахунку.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

На підстав вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 38000, рнокпп НОМЕР_1) до Шишацького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області (вул. Корніліча, 10, смт Шишаки, Шишацький район, Полтавська область, 38000, код ЄДРПОУ 34109542) про скасування постанови задовольнити повністю.

Скасувати постанову державного виконавця Шишацького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області Макаренко Світлани Анатоліївни про накладення арешту на кошти боржника від 22.11.2018 ВП №57755481 в частині накладення арешту на картковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 (картка НОМЕР_3), відкритий в Акціонерному товаристві КБ "Приватбанк" для виплати заробітної плати та грошові кошти, які обліковуються на вказаному картковому рахунку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.І. Клочко