Рішення

від 14.01.2019 по справі 540/2411/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2411/18

          Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтеза - 2013" про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках та стягнення коштів за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу,

встановив:

Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі – позивач, Головне управління) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтеза-2013" (далі – відповідач, ТОВ "Алтеза-2013"), в якому просить стягнути кошти з рахунків платника податків у банках та стягнути кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг; по адміністративним штрафам та штрафним санкціям за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в сумі 47621,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має податковий борг в сумі 47621,00 грн. по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг; по адміністративним штрафам та штрафним санкціям за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, який виник за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, нарахованих згідно податкових повідомлень – рішень (далі – ППР) від 04.08.2017 року №№ 005111405, 005131405, 005141405, 005121405. 05.12.2017 року позивачем направлено на адресу товариства податкову вимогу форми “Ю” № 10252-17. Враховуючи, що вчинені відповідачем дії не призвели до погашення податкового боргу, податковий борг не сплачений в строки, визначені податковим законодавством, тому позивач просить стягнути кошти з рахунків відповідача у банках, що його обслуговують в рахунок погашення податкового боргу в сумі 47621,00 грн., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Частиною 2 статті 12 КАС України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно положень ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 27 листопада 2018 року провадження у справі відкрито, згідно приписів ст. 263 КАС України вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

У вказаній ухвалі запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцятиденного строку з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі та роз'яснено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Відповідно до частин 8, 11 ст. 126 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не отримано поштове відправлення з причин незалежних від суду, суд вважає, що відповідач був належно повідомлений про розгляд даної справи.

Варто зазначити, що суддя Гомельчук С.В. перебував у плановій відпустці у період з 26 грудня 2018 року по 11 січня 2019 року включно, тому рішення по справі прийнято датою, що вказана у його вступній частині.

Станом 14 січня 2019 року відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Виходячи з вищевикладеного, суд відповідно до ч. 2 ст. 175 КАС України вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми податкового законодавства України, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "Алтеза-2013" здійснює господарську діяльність на підставі статуту, зареєстрованого розпорядженням Херсонської міської ради Херсонської області 09.08.2013 року № 14991020000016241, взято на облік до ДПІ у м. Херсоні 12.08.2013 року № 210313128481.

За результатами здійснення фінансово-господарської діяльності у боржника ТОВ "Алтеза-2013" обліковується податковий борг на загальну суму 47621,00 грн., нарахований згідно:

- актів перевірки від 14.08.2017 року № 323/21/22/РРО, № 324/21/22/РРО та ППР від 04.08.2017 року № 005111405 на суму 20,00 грн. та № 005131405 на суму 1,00 грн.;

- ППР від 04.08.2017 року № 005141405 на суму 23800,00 грн. та № 005121405 на суму 23800,00 грн.

Залишок непогашеного грошового зобов'язання становить 47621,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України, Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755 – 17 (далі – ПК України).

Згідно п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Приписами п.54.1 ст.54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно зі ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Як встановлено судом, вищевказані ППР відповідачем не оскаржувались.

Таким чином, грошове зобов'язання визначене ППР від 04.08.2017 року №№ 005111405, 005131405, 005141405, 005121405, набуло статусу узгодженого. Оскільки це зобов'язання не було сплачено платником у встановлений Законом строк, то воно перетворилося на податковий борг платника у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Так, пп. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Положеннями ст. 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу було направлено податкову вимогу форми “Ю” від 05 грудня 2017 року № 10252-17.

Слід звернути увагу, що Податковий кодекс України не містить норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому контролюючий орган не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

Із часу направлення податкової вимоги до часу звернення з даним позовом до суду відповідач був постійним боржником, що підтверджується копією зворотного боку облікової картки платника. Зазначена обставина звільняє податковий орган від необхідності повторного направлення податкової вимоги.

Відповідно до пп. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею (ст.89 ПК України).

05 грудня 2017 року податковим органом прийнято рішення № 10252-17 про опис майна приватного підприємства у податкову заставу.

Таким чином, на момент подання даного позову до суду залишок непогашеного податкового боргу складає 47621,00 грн.

Як вбачається, застосовані контролюючим органом заходи не призвели до погашення вказаного податкового боргу в добровільному порядку.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися контролюючим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, до яких належить стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).

Положеннями ст. 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як вбачається із матеріалів справи, в банківських установах на ім'я ТОВ "Алтеза-2013" відкриті поточні банківські рахунки, з яких може проводитись стягнення податкового боргу.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що позивач свою позицію обґрунтував належними та допустимими доказами. Відповідачем не надано жодних доказів сплати вказаного податкового боргу або інших належних доказів, спростовуючих наведені позивачем доводи. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 139 КАС України судовий збір у даному випадку не відшкодовується.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути кошти з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтеза-2013" (код ЄДРПОУ 38822664, 73003, м. Херсон, вул. Ракетна, 39) у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (код платежу 21080900), до державного бюджету, отримувач: УК у м. Херсоні/м. Херсон/21080900, код отримувача – 37959779, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), МФО банку – 899998, номер рахунку – 31118104700002, в сумі 21,00 грн., та по адміністративним штрафам та штрафним санкціям за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів (код платежу 21081500), до місцевого бюджету, отримувач: УК у м. Херсоні/м. Херсон/21081500, код отримувача – 37959779, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), МФО банку – 899998, номер рахунку – 31416561700002, в сумі 47600,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 8.2.3