Рішення

від 14.01.2019 по справі 824/703/18-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/703/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дембіцького П.Д., розглянувши в порядку письмового адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернівецькій області до Відкритого акціонерного товариства "Заставнівське об'єднання "Агротехсервіс" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернівецькій області (позивач) просить суд : стягнути з ВАТ "Заставнівське об'єднання "Агротехсервіс" на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернівецькій області капіталізовані платежі в розмірі 372445,41 грн., (триста сімдесят дві тисячі чотириста сорок п'ять грн. 41 коп.) на розрахунковий рахунок Кіцманського відділення управління р/р 37170003000323 у ГУДКС у Чернівецькій області, МФО 856135, код ЄДРПОУ 41450042.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач перебуває в процесі припинення юридичної особи, у зв'язку із чим 25.05.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою з грошовими вимогами щодо визнання грошових вимог на суму 372445,41 грн. Боржник на заяву відповідь не надав. Таким чином, позивач стверджує про наявність підстав для стягнення з ВАТ "Заставнівське об'єднання "Агротехсервіс" на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернівецькій області капіталізовані платежі в розмірі 372445,41 грн.

Ухвалою суду від 30.07.2018 року відповідачу у разі заперечення проти позову запропоновано надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам, встановленим частиною другою та частиною четвертою статті 162 КАС України та письмові докази щодо усунення виявлених порушень.

Вказана ухвала направлена відповідачу за адресою внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Однак відповідач своїм правом не скористався, доказів щодо усунення порушень не надав.

Відповідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 19.09.2018 року за клопотанням сторін, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою суду відповідачу у разі заперечення проти позову запропоновано надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам, встановленим частиною другою та частиною четвертою статті 162 КАС України та письмові докази щодо усунення виявлених порушень.

Вказана ухвала направлена відповідачу за адресою внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Однак відповідач своїм правом не скористався, вимоги ухвали не виконав.

З урахуванням заявлених вимог та заперечень, пояснень представників сторін, судом з метою з'ясування обставин справи було зобов'язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог.

Оскільки відповідачем на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України зобов'язував сторони ухвалою суду надати суду письмові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався, оголошувалась перерва.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, наданих поясненнях, просив суд задовольнити позовні вимоги, а також справу розглядати у порядку письмового провадження.

Відповідач не з'явився в судове засідання, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 5800107490820. (а. с. 154).

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження в адміністративній справі, за його ж клопотанням розгляд справи призначено до загального позовного провадження, закриття підготовчого засідання призначення справи до судового розгляду із зазначення дати та місце проведення судового засідання, а також зобов'язано надати письмові докази, які відповідач отримав. Про те відповідач вимоги вищевказаних ухвал суду не виконав. (а.с.65-74,145-148).

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 ст. 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали, письмові докази, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Заставнівське об'єднання "Агротехсервіс" є юридичною особою, яка зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ 03767140. (а. с. 25-27).

Судом досліджено розрахунки потреби в капіталізації платежів Відкритого акціонерного товариства "Заставнівське об'єднання "Агротехсервіс" для розрахунку з потерпілими на виробництві станом на 24.05.2018 року на суму 372445,41 грн. (а. с. 9).

Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Чернівецькій області для визначення періоду на який розраховувалася капіталізація платежів, використовувало дані середньої очікуваної тривалості життя осіб. (а. с. 10-12).

Факт нещасного випадку на виробництві підтверджується Актом форми Н-1 про нещасний випадок від 17.02.1979 року, щодо ОСОБА_1. (а. с. 13-14).

Відповідно до витягу із Акту огляду у ЛТЕК від 11.09.2001 року, про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги визначено ступінь втрати працездатності 50%. (а. с. 15).

26.09.2001 року актом прийняття-передачі особових справ потерпілих на виробництві № 41 ВАТ "Заставнівське об'єднання "Агротехсервіс" передало особову справу ОСОБА_1 до Заставнівського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Чернівецькій області. (а. с 28).

Постановою Заставнівського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Чернівецькій області від 27.09.2001 року № 50 "Про продовження раніше призначеної страхової вплати ОСОБА_1.", постановлено продовжити призначену ОСОБА_1 щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 69,22 грн. Платежі проводити з 26.09.2001 року до довічно. (а. с. 16).

Постановою Кіцманського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Чернівецькій області від 15.03.2018 року № 2410/50/50/115 "Про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01 березня 2018 року", постановлено призначити потерпілій ОСОБА_1 номер справи 50, номер випадку 50, перараховану щомісячну страхову виплату в розмірі 1955,71. Виплати провадити з 01 березня 2018 року безстроково. (а. с. 17).

25.05.2018 року позивачем на адресу відповідача направлено заяву про визнання грошових вимог на загальну суму 372445,42 грн. Однак, Відкрите акціонерне товариство "Заставнівське об'єднання "Агротехсервіс" добровільно не відшкодовано вказані суми капіталізованих платежів. (а. с. 20-21).

Предметом спору у справі є наявність підстав для стягнення 372445,42 грн. - суми платежів, які підлягають капіталізації для розрахунку з потерпілими на виробництві з відповідача.

Оскільки відповідач в добровільному порядку суму заборгованості не сплатив, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" №1105-ХІV та Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року за № 765.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 112 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняються вимоги її кредиторів щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

За змістом ч. 3 ст. 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановленні законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частиною 2 ст. 1205 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 року № 1105-XIV (далі Закон № 1105).

Статтею 3 Закону № 1105 визначено наступні принципи соціального страхування: 1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; 2) обов'язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; 3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; 4) обов'язковості фінансування Фондом витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; 5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; 6) диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу; 7) диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; 8) економічної заінтересованості суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; 9) цільового використання коштів соціального страхування; 10) відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1105 Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 11 Закону № 1105, передбачено, що джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 35 Закону № 1105, страхуванню від нещасного випадку підлягають: особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 35 Закону № 1105, вказаного закону передбачено, що усі особи, перелічені у частині першій цієї статті, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 45 Закону № 1105, роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

Для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідуються, кошти до Фонду сплачуються страхувальником, згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим Постановою КМУ від 06.05.2000 року № 765 (далі - Порядок №765)

Абзацом 2 п. 1 Порядку №765 передбачено, що капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

За змістом п. 3 Порядку №765 капіталізація платежів, передбачених п. п. 1 - 5 п. 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Вимоги Закону №1105 та положення Порядку №765 поширюються на випадок ліквідації платоспроможної юридичної особи.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 26.06.2012 року у справі №21-156а12.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує той факт, що нормами ЦК України та Закону № 1105, передбачено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію платежів для продовження страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві, протягом їх життя. Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів, коли страхувальник припинить свою діяльність та не буде сплачувати страхові внески, при цьому, визначено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів здійснюється у всіх випадках ліквідації юридичної особи, а не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосовуванню приписи п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону № 1105.

Відповідно до п. 8 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторів складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Виплати грошових сум кредиторам проводяться відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження.

Судом встановлено, що за весь час знаходження потерпілої внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_1, на обліку у Кіцманського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Чернівецькій області, їй виплачуються щомісячні страхові виплати згідно з чинним законодавством України.

Суд звертає увагу на те, що несвоєчасна сплата капіталізованих платежів до управління призводить до порушення конституційних прав громадян, до несвоєчасної виплати страхових виплат та завдає суттєву шкоду інтересам держави.

Крім того, ненадходження від відповідача вказаної заборгованості на рахунок Фонду негативно впливає та може призвести до зниження ефективності функціонування та розвитку в країні загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності.

Заявлена позивачем сума платежів, яка підлягає капіталізації підтверджується розрахунками потреби в капіталізації коштів та іншими матеріалами справи.

На момент розгляду справи в суді сума капіталізованих платежів у розмірі 372445,41 грн., відповідачем не сплачена, доказів не надано.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідач не надав належних доказів щодо добровільного погашення заявленої суми до стягнення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.

Частиною 2 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. За відсутності таких витрат, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Заставнівське об'єднання "Агротехсервіс" на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернівецькій області капіталізовані платежі в розмірі 372445,41 грн., (триста сімдесят дві тисячі чотириста сорок п'ять грн. 41 коп.) на розрахунковий рахунок Кіцманського відділення управління р/р 3717000300323 у ГУДКС у Чернівецькій області, МФО 856135, код ЄДРПОУ 41450042.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернівецькій області (58001, м. Чернівці, вул. Гулака - Артемовського, 19, код ЄДРПОУ 41314497).

Відповідач - ВАТ "Заставнівське об'єднання "Агротехсервіс" (59433, Чернівецька область, Заставнівський район, село Вікно, вул. Головна, буд. 113, код ЄДРПОУ 03767140).

Суддя П.Д. Дембіцький