Ухвала

від 15.01.2019 по справі 640/20690/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А 15 січня 2019 року                              м. Київ                              № 640/20690/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірій Р.О., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІА-ОЙЛ" до  Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві    про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2018,- ВСТАНОВИВ : Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІА-ОЙЛ" звернулось до суду з даним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2018 №№00011831402, 00011851402. Ухвалою суду від 11.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. 10.01.2019 ТОВ "ВІА-ОЙЛ" подано клопотання № 03-14/3217/19 про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, оскільки позивач вважає за необхідне надати суду усні пояснення по суті справи. Розглянувши клопотання позивача, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне. У відповідності до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. У відповідності до частин 1 та 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При цьому, згідно з положеннями частини 6 цієї ж статті, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, зокрема, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Також суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. За таких підстав та з урахуванням того, що бажання сторони у справі викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників, будь - яких інших достатніх причин, з яких вбачається необхідність розгляду справи в судовому засіданні позивачем не наведено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача та призначення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Керуючись частиною 6 статті 262, частиною 4 статті 260, 241 - 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - У Х В А Л И В:         Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІА-ОЙЛ" № 03-14/3217/19 про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін - залишити без задоволення.           Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя                                                                                                     Р.О. Арсірій