Рішення

від 11.01.2019 по справі 826/3333/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 січня 2019 року № 826/3333/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у місті Києві до товариства з обмеженою відповідальністю Палладіум-ЕКСП про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) (далі - позивач) із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Палладіум-ЕКСП (код ЄДРПОУ 39553944, адреса: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, будинок 6, квартира 234), у якій просить суд стягнути кошти з відповідача з усіх рахунків, відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 28798,67 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження.

Копія вказаної ухвали із визначенням строку для надання відзиву на позов та всіх доказів на підтвердження позиції відповідача щодо позовних вимог була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Від відповідача до суду повернувся конверт з відміткою відділення поштового зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання , тобто, в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала не вручена адресату з незалежних від суду причин.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направляв, а відтак враховуючи положення ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Палладіум-Експ" перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві та є платником податків за основним місцем обліку.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків, Товариство з обмеженою відповідальністю "Палладіум-Експ" станом на дату звернення має заборгованість перед бюджетом на загальну суму 28798,67 грн., а саме з податку на додану вартість.

Згідно копії податкової декларації, що міститься в матеріалах справи вбачається, що вищезазначена сума податкового боргу виникла на підставі самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, проте не сплачена у встановленому законом порядку.

Відповідачу контролюючим органом виставлена податкова вимога від 26.06.2017 року, №40252-17 на суму податкового боргу 28798,67 грн., яка отримана платником 17.07.2017 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкове зобов'язання визначене самостійно платником в податковій декларації в силу положень пункту 54.1 статті 54 ПК України не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку і вважається узгодженим.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У силу вимог підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Статтею 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пунктів 95.1 - 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Приписами пункту 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Наявність податкового боргу у відповідача підтверджується наявними у матеріалах справи копіями:

- витягу з інтегрованої картки платника станом на 30.04.2017;

- корінця податкової вимоги форми "Ю", який був отриманий уповноваженою особою відповідача 17.07.2017р.;

- податкової декларації з податку на додану вартість за 3 місяць 2017 року.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача суми боргу за рахунок коштів з рахунків у банках, що обслуговують такого платника.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, а відтак судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, вул. Шолуденка, буд.33/19, м. Київ, 04655) задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Палладіум-Експ" (код ЄДРПОУ 39553944, вул. Святошинська, буд.6, офіс 234, м. Київ, 03115) кошти з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, на суму податкового боргу у розмірі 28 798,67 гривень з податку на додану вартість.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його підписання за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов