Рішення

від 09.01.2019 по справі 925/1188/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2019 року м. Черкаси справа № 925/1188/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., із секретарем судового засідання Юхименко О.В., за участю представника позивача ОСОБА_1 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдспецтранс до Публічного акціонерного товариства Азот про стягнення 1777177 грн 74 коп,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Трейдспецтранс 13 листопада 2018 року звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Азот про стягнення 1777177 грн 74 коп, з яких: 1591248 грн 64 коп - сума основного боргу за договором транспортно-експедиторського обслуговування, 143 610 грн 14 коп пеня, 30233 грн 73 коп інфляційні витрати, 12085 грн 23 коп 3 % річних.

07.12.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у задоволення позовних вимог. У відзиві на позовну заяву Публічне акціонерне товариство Азот , заперечуючи проти позову, посилається на те, що позивачем на адресу відповідача направлялася претензія, у якій він вимагав сплати суму заборгованості у розмірі 1591 248 грн 64 коп. Проте, як вбачається з позовної заяви крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні витрати та 3 % річних, які за своєю правовою природою є зобов'язаннями, строк виконання яких, в силу частини 2 статті 625 ЦК України, визначений моментом пред'явлення вимоги, а оскільки відповідної вимоги не пред'являлося, позов, на думку представника відповідача, є незаконним та необґрунтованим.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, які викладені у позовній заяві. Відповідач (його представник) у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. У матеріалах справи містяться корінці поштових повідомлень про вручення поштового відправлення, що свідчить про отримання ухвал суду від 19.11.2018 та від 13.12.2018 уповноваженим представником Публічного акціонерного товариства Азот Поповичем. Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Отже, з огляду на зазначені положення закону та відсутність зобов'язання суду про обов'язкову участь відповідача у судове засідання, суд вважає, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 09.01.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані докази, доводи відповідача, які викладені у відзиві, оцінивши пояснення представника позивача судом було встановлено, що 19 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Трейдспецтранс (Експедитор, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством Азот (Клієнт, відповідач у справі) був укладений договір транспортно-експедиторського обслуговування №1/17-ТЭО (далі - договір). Відповідно пункту 1.1 договору, Клієн доручає Експедитор, у порядку та на умовах цього договору, зобов'язується за дорученням Клієнта, за винагороду і за рахунок Клієнта надавати Клієнту послуги, які передбачені у пункті 1.2 договору. У пункті 1.2 договору визначено, що на умовах цього договору Експедитор згідно письмових заявок Клієнта зобов'язується надавати Клієнту транспортно-експедиторські послуги з організації і оплати перевезень вантажів Клієнта залізницею України і країн СНД у власних (орендованих) вагонах або вагонах, які знаходяться під керівництвом Експедитора на інших законних підставах. Згідно з пунктом 4.2 договору вартість послуг Експедитора, залежно від специфіки перевезення (маршрут, вантаж) та виду рухомого складу, узгоджується у Додатках до договору, які підписуються уповноваженими представниками обох сторін. Відповідно пунктів 4.3, 4.5 договору, оплата послуг Експедитора здійснюється Клієнтом на умовах 100% передоплати, а у випадку перевищення суми витрат Експедитора над сумою здійсненої Клієнтом передоплати, Клієнт здійснює оплату послуг Експедитора протягом трьох банківських днів з дати затвердження Звіту/Акту виконаних робіт.

За порушення Клієнтом зобов'язань, які передбачені пунктом 5.3 та Розділом 4 (розрахунки за договором) цього договору в частині розрахунків, Клієнт зобов'язаний сплатити Експедитору за кожний день прострочки пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків до повного його виконання (пункт 8.1 договору).

19.01.2018 між сторонами договору був підписаний Додаток №01 до договору, за яким сторони визначили вартість послуг Експедитора, зокрема, залізничний тариф, додаткові збори, плату за надання рухомого складу за один вагон, плату за користування вагонами за межами території України.

19.01.2018 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 про внесення змін до договору, у якому сторони вирішили доповнити пункт 4.6 договору щодо визначення порядку повернення передоплати за договором.

09.02.2018 між сторонами договору був підписаний Додаток №02 до договору, за яким сторони визначили, що згідно укладеного договору Експедитор у власних вагонах, організовує перевезення територією України за маршрутами: ст. Черкаси Одеської залізниці - станції України, вантаж: добрива. Також у пункті 2 цього додатку визначили, що вартість послуг Експедитора визначається у вигляді ставки у розмірі 750,00 грн (у тому числі НДС) за один вагонна добу та визначили інші питання пов'язані з організацією перевезень.

15.02.2018 між сторонами договору був підписаний Додаток №03 до договору, за яким сторони визначили можливість Експедитора залучати для перевезень вагони інших власників та визначили вартість послуг Експедитора за організацію перевезень, яка складається: плати за надання рухомого складу у розмірі 1850,00 грн за один вагон, фактичних витрат експедитора, плати за перевезення навантажених вагонів, плати за використання вагонів перевізника, додаткові витрати Експедитора, плати за використання вагонів за межами України. Також були узгодження питання пов'язання з урегулюванням про проведення взаємних розрахунків та платежів.

На виконання умов договору позивачем протягом січня-серпня 2018 року надавалися послуги з організації та здійснення перевезень за замовленнями відповідача, що підтверджується Актами виконаних робіт: Акт виконаних робіт №5 від 31 січня 2018 року на суму 837174 грн 59 коп, Акт виконаних робіт №34 від 28 лютого 2018 року на суму 3960313 грн 97 коп, Акт виконаних робіт №48 від 31 березня 2018 року на суму 6987490 грн 09 коп, Акт виконаних робіт №73 від 30 квітня 2018 року на суму 5861 грн 14 коп, Акт виконаних робіт №105 від 31 травня 2018 року на суму 1016004 грн 40 коп, Акт виконаних робіт №127 від 30 червня 2018 року на суму 1392191 грн 66 коп, Акт виконаних робіт №145 від 31 липня 2018 року на суму 4259473 грн 93 коп, Акт виконаних робіт №185 від 31 серпня 2018 року на суму 76980 грн 86 коп, а всього на суму 24 391 248 грн 64 коп.

Публічне акціонерне товариство Азот на виконання умов договору в рахунок майбутнього надання послуг у період 19.01.2018-31.08.2018 здійснило передоплату на суму 22800000,00 грн, що підтверджується картою рахунка номер 361 від 06 листопада 2018 року(а.с.64-66).

Заборгованість відповідача на день судового засідання складає 1591248 грн 64 коп і визначається як різниця між сумою наданих позивачем послуг та сумою фактично сплачених відповідачем коштів (24391248 грн 64 коп - 22800000 грн = 1591248 грн 64 коп). Рахунок №140 на суму 1591248 грн 64 коп був виставлений позивачем 31 серпня 2018 року та отриманий відповідачем 13 вересня 2018 року, але оплачений не був. Надіслана на адресу відповідача претензія від 24 вересня 2018 року залишена без відповіді і задоволення, що і стало підставою для звернення позивач за судовим захистом.

Як встановлено судом, підставою виникнення господарських зобов'язань між позивачем та відповідачем є договір транспортно-експедиторського обслуговування №1/17-ТЭО. Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Правове регулювання перевезення вантажів унормоване у Главі 32 ГК України. Як вид господарської діяльності, перевезенням вантажів, згідно з статтею 306 цього Кодексу, визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція, яка урегульована статтею 316 ГК України, відповідно якої за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач свої зобов'язання виконав добросовісно, що підтверджується наданими позивачем актами виконаних робіт, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін договору. Яких-небудь заперечень щодо якості, вартості наданих позивачем послуг відповідач суду не надав, підтвердивши у відзиві на позов вартість наданих послуг. За умовами договору, у випадку перевищення суми витрат Експедитора над сумою здійсненої Клієнтом передоплати, Клієнт здійснює оплату послуг Експедитора протягом трьох банківських днів з дати затвердження Звіту/Акту. Як встановлено судом, у визначений договором строк відповідач повністю не розрахувався, сплативши частково вартість наданих послуг за Актом виконаних робіт №145 від 31.07.2018 на суму 1 514 267 грн 78 коп (з 4 259 473 грн 93 коп) та повністю - за Актом №185 від 31 серпня 2018 року на суму 76980 грн 86 коп (заборгувавши 1 591248 грн 64 коп). З огляду на строк оплати вартості, який визначений договором, останнім днем виконання відповідачем зобов'язання в частині сплати вартості наданих послуг за актом №145 є 03.08.2018, а за актом виконаних робіт №185 - 06.09.2018. Отже, суд доходить висновку, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість в заявленому розмірі, яка до цього часу не оплачена, що є підставою для визнання вимоги позивача правомірною, обгрунтованою, яка підтверджена належними доказами, тому вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 1591248 грн 64 коп підлягає до задоволення.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Стаття 230 ГК України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідальність Клієнта за порушення зобов'язань, передбачених п.5.3 і розділом 4 договору в частині розрахунків, визначена у пункті 5.2 договору, згідно з яким Клієнт зобов'язаний сплатити Експедитору за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за котрий сплачується пеня. На підставі зазначеного положення договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 143610 грн 14 коп (за актом виконаних робіт №145 від 31.07.2018 за період з 04.08.2018 по 05.11.2018 у розмірі 138980 грн 74 коп та за актом №185 від 31.08.2018 за період з 06.09.2018 по 05.11.2018 у розмірі 4629 грн 40 коп). Суд, перевіривши розрахунок пені встановив, що він виконаний правильно, право на нарахування пені відповідає праву позивача, а отже враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем своїх зобов'язань, вимога про стягнення пені підлягає до задоволення.

Відповідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд вважає, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора за знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Крім того, оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тому вказані нарахування не можна вважати цивільним зобов'язанням в розумінні статті 509 ЦК України. А отже правила про дотримання претензійного порядку щодо вказаних виплат до застосування не підлягають.

За розрахунками позивача, інфляційні втрати за актом виконаних робіт №145 від 31.07.2018 становлять 28771 грн 09 коп за період з 04.08.2018 до 05.11.2018 , а за актом виконаних робіт №185 від 31.08.2018 - 1462 грн 64 коп за період з 06.2018 до 05.11.208, а всього 30233 грн 73 коп. Три проценти річних за аналогічний період за актом №145 становлять 11699 грн 27 коп, а за актом №185 - 385 грн 96 коп, а всього 12085 грн 23 коп. Розрахунки перевірені судом та визнані правильними. Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 12085 грн 23коп - 3 % річних та 30233 грн 73 коп інфляційних втрат є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення. Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдспецтранс підлягають до повного задоволення у сумі 1591248 грн 64 коп заборгованості, 143610 грн 14 коп пені, 30233 грн 73 коп інфляційних втрат, 12085 грн 23 коп три відсотки річних.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені судом повністю, сплачена ним сума судового збору підлягає до повного відшкодування за рахунок відповідача у сумі 26657 грн 67 коп.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Азот (вул.Першотравнева, буд. 72, м.Черкаси, 18014, код ЄДРПОУ 00203826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдспецтранс ( вул Лінійна, буд.17, пов. 3, м.Київ, 03038, код ЄДРПОУ 41721941) 1591248 грн 64 коп заборгованості, 143610 грн 14 коп пені, 30233 грн 73 коп інфляційних втрат, 12085 грн 23 коп три відсотки річних, 26657 грн 67 коп судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане 14.01. 2019.

Суддя О.І.Кучеренко