Постанова

від 08.06.2007 по справі 15/02-07-56а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/02-07-56А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "08" червня 2007 р. Справа  № 15/02-07-56А

  13 год. 37 хв.                                                                                  м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі

головуючого судді -                   Петрова В.С.

При секретарі                              Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:           

        від позивача –     Кушнірук О.С., Корнілова Т.О.;

        від відповідача –Жирноклєєва М.О., Мясникова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:  

Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Іллічівську:

-          № 0004142301/0 від 05.10.2006 р. та № 0004142301/1 від 15.11.2006 р. щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13 199,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6600 грн.;

-          № 0004122301/0 від 05.10.2006 р. та № 0004122301/1 від 15.11.2006 р. щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 327 325,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 163 663 грн.;

-          № 0004112301/0 від 05.10.2006 р. та № 0004112301/1 від 15.11.2006 р. щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 143 115,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 60 323 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.01.2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/02-07-56А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.01.2007 р. по справі № 15/02-07-56А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.02.2007 р. у справі № 15/02-07-56А було призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу та провадження у справі було зупинено до закінчення проведення судово-економічної (бухгалтерської) експертизи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.05.2007 р. провадження у справі № 15/02-07-56А поновлено у зв'язку з проведенням експертизи та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську № 0004142301/0, № 0004122301/0, № 0004112301/0 від 05.10.2006 р., № 0004142301/1, № 0004122301/1, № 0004112301/1 від 15.11.2006 р. і стягнути з державного бюджету судові витрати, що складаються з судового збору та витрат, які пов'язані з проведенням судової експертизи.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві на позов (т. 2 а.с. 21-27), посилаючись при цьому на правомірність прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, та просить суд відмовити у задоволенні позову.  

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 30.08.2006 р. по 12.09.2006р. на підставі направлення № 01-045/752 від 29.08.2006 р. відповідно до ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. працівниками Державної податкової інспекції у м. Іллічівську та Державної податкової адміністрації в Одеській області була проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Договору № 81-0 про сумісну діяльність між Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Феррум плюс” за період з 01.01.2005 р. по 30.03.2006 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 2589/23-204-375664473 від 29.09.2006 р., на підставі якого ДПІ у м. Іллічівську винесені податкові повідомлення-рішення від 05.10.2006 р., зокрема:

-          № 0004112301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 143 115 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 60 323 грн.,  всього на суму 203 438 грн., за порушення вимог п.п. 8.1.2 та п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”;

-          № 0004122301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 327 325 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 163 663 грн., всього на суму 490 988 грн., за порушення вимог п. 4.5. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”;

-          № 0004142301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13 199,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6600 грн. за порушення п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”;

-          № 0004132301/0 про нарахування пені в сумі 63 813,97 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Не погодившись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, ДП „Іллічівський морський торговельний порт” оскаржило їх до ДПІ у м. Іллічівську. Так, рішенням Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про результати розгляду скарги від 07.11.2006 р. № 19419/10-007 податкові повідомлення-рішення від 05.10.2006 р. № 0004142301/0, № 0004122301/0, № 0004112301/0, № 0004132301/0 залишені без змін, а скаргу позивача –без задоволення. На підставі вказаного рішення про результати розгляду скарги ДПІ у м. Іллічівську винесені податкові повідомлення-рішення від 15.11.2006 р.:

-          № 0004112301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 143 115 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 60 323 грн.;

-          № 0004122301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 327 325 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 163 663 грн.;

-          № 0004142301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13 199,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6600 грн.  

-          № 0004132301/1 про нарахування пені в сумі 63 813,97 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД

Також позивач звернувся з повторною скаргою від 17.11.2006 р. № 8/7-1245 до ДПА в Одеській області про перегляд податкових повідомлень-рішень від 05.10.2006 р. № 0004142301/0, № 0004122301/0, № 0004112301/0, № 0004132301/0. Рішенням ДПА в Одеській області від 28.12.2006 р. № 43477/10/25-0007 податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську від 05.10.2006 р. № 0004122301/0, № 0004142301/0, № 0004132301/0 та рішення вказаної ДПІ про результати розгляду первинної скарги залишені без змін, а скаргу позивача у цій частині –без задоволення, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську від 05.10.2006 р. № 0004112301/0 скасовано в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6963 грн., в решті частині зазначене податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську № 0004112301/0 від 05.10.2006 р. залишено без змін.

Проте, на думку суду, оскаржувані позивачем вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 05.10.2006 р. № 0004142301/0, № 0004122301/0, № 0004112301/0 та від 15.11.2006 р. № 0004142301/1, № 0004122301/1, № 0004112301/1 прийняті Державною податковою інспекцією у м. Іллічівську з порушенням вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Як вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідачем визначено в якості платника податку „Договір № 81-0 про сумісну діяльність між ДП „Іллічівський морський торговельний порт” та ТОВ „Феррум плюс”.  

Проте, відповідно до п. 1. ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платники    податків –юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи. Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15.05.2003 р. № 755, відокремлений підрозділ юридичної особи –філія, іншій підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги в єдиному замкнутому технологічному процесі з юридичною    особою, або представництво, що  здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза межами її місцезнаходження та здійснює всі або частину її функцій, а представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм Закону, основною та спільною ознакою понять „філія”, „відокремлений підрозділ”, „представництво” –є розташування поза місцезнаходженням юридичної особи.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені.

Приймаючи до уваги, що Договір спільної діяльності, по-перше, не є юридичною особою, по-друге, не є філією, представництвом, відокремленим підрозділом (так як спільна діяльність здійснюється за місцезнаходженням ДП „Іллічівський морський торговельний порт”), з урахуванням ст. 626 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що договір –це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, Договір № 81-0 про сумісну діяльність, укладений між ДП „Іллічівський морський торговельний порт” та ТОВ „Феррум плюс” не може виступати платником податку.

Щодо порушень, на які посилається відповідач, в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, суд зазначає наступне.

Як зазначено в п. 3.1.2 (1) акту перевірки від 29.09.2006 р., в порушення положень  п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до

складу валових витрат у зв'язку з проведенням спільної діяльності в 2005 році та 1 кварталі

2006 року було зайво включено суму амортизаційних відрахувань, нараховану на передане як внесок до сумісної діяльності майно у розмірі 279231 грн., а саме:

- у 1 кварталі 2005 року 59 000 грн.,

- у 2 кварталі 2005 року 57 400 грн.,

- у 3 кварталі 2005 року 55 800 грн.,

- у 4 кварталі 2005 року 54 300 грн.,

- у 1 кварталі 2006 року 52 731 грн.

При цьому відповідач вказує, що відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” амортизації підлягають витрати на:

- придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Так, на думку відповідача, ДСД, який для цілей оподаткування є „окремою особою” згідно п. 1.2 Закону України „Про податок на додану вартість” не поніс витрати на придбання  або виготовлення основних фондів та відповідно не має права на нарахування сум амортизаційних відрахувань по основним фондам, внесеним до сумісної діяльності та зменшення на її величину оподаткованого прибутку. До того ж відповідач вважає, що витрати на придбання основних засобів, які були передані в сумісну діяльність, здійснив кожен із учасників сумісної діяльності поза рамками сумісної діяльності, що є частиною власної господарської сумісної діяльності.

Однак, викладені вище висновки відповідача, на думку суду, є необґрунтованими з наступних підстав.

Підпунктом 7.7.6. п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

Чинним законодавством передбачено окремий вид договірних зобов'язань –договір про спільну діяльність, згідно якого сторони договору зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, яка не суперечить закону.

Згідно ст. 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Таким чином, сторони договору про спільну діяльність законодавчо не обмежені у визначенні правового статусу майна, переданого в спільну діяльність, утримання даного майна, його експлуатації.

Відповідно до ст. 1137 Цивільного кодексу України порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними.

Разом з тим згідно п. 5.7 договору  № 81-0 про спільну діяльність від 28.02.2003 р. розрахунок амортизаційних відрахувань на майно, передане у сумісну діяльність, здійснюється портом згідно з діючими нормативами відрахувань, виходячи з вартості зазначеної у балансі власника майна окремо по порту і підприємству. Амортизаційні відрахування відносяться портом на валові витрати сумісної діяльності і перераховуються власникам майна (порту та підприємству) та використовуються цільовим призначенням на ремонт, відновлення та модернізацію основних засобів, які задіяні у сумісній діяльності.

Отже, оскільки пунктом 5.7 договору № 81-0 саме на порт були покладені обов'язки щодо перерахування амортизаційних відрахувань власникам майна (порту та ТОВ “Феррум плюс”), суд вважає, що у податковому обліку спільної діяльності позивачем правомірно включено до Звіту вказані витрат у рядку 04.10. „суми амортизаційних відрахувань”. Крім того, перерахування коштів підтверджується платіжними дорученнями про перерахування сум амортизаційних відрахувань ТОВ “Феррум плюс”, який в свою чергу відносить такі суми до складу  валових доходів.

До того ж правомірність відображення позивачем амортизаційних відрахувань в сумі 279231 грн. в рядку 04.10 Звіту про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи та відсутність порушень п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 2347/2348 від 23.04.2007 р.

Також згідно вказаного висновку судово-економічної експертизи № 2347/2348  податковий облік спільної діяльності між портом та ТОВ “Феррум плюс” ведеться позивачем згідно Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 вересня 2004 р. за № 571, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 2004 р. за № 1389/9988, та відображається в облікових регістрах порту з дотриманням чинного законодавства, положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Так, відповідно до п. 13 Порядку ведення податкового обліку  результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, у разі коли основні фонди платника податку –учасника спільної діяльності використовуються як у власній господарській діяльності, так і у спільній діяльності; частина амортизаційних відрахувань за цими основними фондами враховується у звіті та додатку до нього в сумі, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду за цими фондами, як сума доходів, отриманих від спільної діяльності, відноситься до загальної суми таких доходів та валових доходів, отриманих цим платником від власної господарської діяльності.

Таким чином, якщо основні фонди платника податку не використовуються у власній господарській діяльності, амортизаційні відрахування за цими фондами враховуються у звіті та додатку у загальній сумі нарахованих амортизаційних відрахувань.

Крім того, слід зауважити, що при проведенні планової виїзної документальної перевірки ДП „Іллічівський морський торговельний порт” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, яка проводилась одночасно  з перевіркою спільної діяльності ДП “Іллічівський морський торговельний порт” з ТОВ “Феррум плюс” за договором 81-0, відповідачем було констатовано вибуття основних фондів порту за рахунок передачі до спільної діяльності (стор. 46 акту № 2477/23-204-01125672 від 19.09.2006 р.).  В акті перевірки № 2477/23-204-01125672 від 19.09.2006 р. (т. 2 а.с. 101) відповідачем зазначено, що згідно договору про спільну діяльність від 28.02.2003 р. № 81-0/50-0, укладеним між ДП “Іллічівський морський торговельний порт” та ТОВ “Феррум плюс”, портом передано в спільну діяльність основних фондів по податковому обліку на суму 1313,2 тис. грн. Таким чином, вибуття основних фондів з податкового обліку порту свідчить про одночасне придбання основних фондів в податковому обліку спільної діяльності з подальшим включенням цих основних фондів до відповідних груп.

Також відповідно до п. 3.1.2 (2) акту перевірки від 29.09.2006 р. позивачем в порушення п.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат у зв'язку з проведенням спільної діяльності в 2005 році та 1 кварталі 2006 року було зайво включено суму витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів переданих як внесок до спільної діяльності у розмірі 293 228 грн. Однак, на думку суду, зазначені висновки відповідача є необґрунтованими з наступних підстав.   

Згідно п. 5.8 договору № 81-0 про спільну діяльність від 28.02.2003 р. ремонт та модернізація майна, переданого у сумісну діяльність, здійснюються сторонами, виходячи з графіків капітального і планово-попереджувального ремонтів та реконструкції майна порту і ТОВ „Феррум плюс”, затверджених відповідними службами сторін за взаємним узгодженням сторін. Витрати на ремонт і модернізацію устаткування, переданого сторонами в сумісну діяльність, у частині, віднесеній відповідно до діючих вимог податкового обліку на валові витрати, здійснюються відповідно до пункту 5.7 цього договору.

Відповідно до п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Таким чином, враховуючи, що передача основних фондів в спільну діяльність у відповідності з п.п. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” прирівнюється до придбання, а відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 цього ж Закону амортизації підлягають витрати на придбання (виготовлення) основних фондів, тому у відповідності з вищенаведеними положеннями п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів в сумі 293 228 грн., правильно відображені в рядку 04.7 Звіту про результати спільної діяльності.

Отже, у зв'язку з відсутністю порушень позивачем вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” відповідачем неправомірно визначено позивачу суму податку на прибуток в розмірі 203 438 грн. з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо нарахування позивачу суми податку на додану вартість суд зазнає наступне.

Як зазначено відповідачем в п. 3.1.4 акту перевірки від 29.09.2006 р. (стор. 17 акту), в  порушення п. 4.5. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” ДСД як постачальник послуг зменшив суми податкових зобов'язань при зміні компенсаційної вартості послуг, наданих особі, яка не є платником ПДВ на момент такої поставки. У зв'язку з цим відповідачем зроблено висновок про заниження податку на додану вартість на суму 327325 грн., завищення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 1 147 912,00  грн., а також збільшення ПДВ, що відшкодовано на розрахунковий рахунок, на суму 13199 грн.

Проте, суд вважає викладені відповідачем в акті перевірки вищезазначені висновки необґрунтованими, виходячи з наступного.   

Згідно договору про спільну діяльність між ДП „Іллічівський морський торговельний порт” та ТОВ „Феррум плюс” № 81-0 від 28.02.2003 р. на порт покладені обов'язки по загальному керівництву та контролю, веденню бухгалтерського та податкового обліку спільної діяльності, а також по сплаті податків.

Так, в ході перевірки було встановлено, що ДП „Іллічівський морський торговельний порт” у межах договору про спільну діяльність з ТОВ „Феррум плюс” був укладений з Компанією „Alfa Trade N. V.” договір № 85 від 01.09.2003 р., відповідно до якого ДП „ІМТП” зобов'язався від імені та за дорученням Компанії „Alfa Trade N. V.”  здійснити організацію і операції по прийому від суден, що надходять на адресу Компанії „Alfa Trade N. V.”, імпортних і/або транзитних руд чорних і кольорових металів навалом у кількості 250 000 тон, а також здійснити зберігання імпортного вантажу та його навантаження по нарядам Компанії „Alfa Trade N. V.” вагою, що зазначена у нарядах, а в окремих випадках за дорученням відповідача, зазначеному у нарядах, - вивантаження вантажу по переважуванню на залізничних вагах станції Іллічівськ.

На виконання умов договору про спільну діяльність позивачем були виконані  вантажно-розвантажувальні послуги та надані послуги по прийому від суден та зважуванню вагонів, зберіганню імпортних вантажів, що прибули до порту.

Здійснені позивачем операції для нерезидента –Компанії „Alfa Trade N. V.” оподатковувались за ставкою ПДВ у розмірі 20% у відповідності з п.п. 3.1.1 п 3.1 ст. 3 та п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, з чим Компанія „Alfa Trade N. V.” не погодилась та звернулась до суду з позовом про стягнення з позивача  надмірно сплачених сум ПДВ.

Згідно рішень господарського суду Одеської області по справам № 14/101-05-2742 від 05.04.2005 р. та № 14/176-05-5216 від 13.06.2005 р. позовні вимоги Компанії „Alfa Trade N. V.” були задоволені і встановлено неправомірність застосування позивачем ставки ПДВ у розмірі 20%, а не вартості робіт (послуг), як зазначає відповідач в акті перевірки, у зв'язку з тим, що вищевказані операції оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ на підставі п.п.  6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до якої податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу робіт (послуг) призначених для використання та споживання за межами митної території України.

Таким чином, у вищенаведених рішеннях господарський суд, здійснивши дослідження усіх первинних документів, згідно яких позивачем надавались послуги нерезиденту –Компанії „Alfa Trade N. V.” за договором № 85 від 01.09.2003 р., чітко визначив, що роботи та послуги які надавались нерезиденту - Компанії „Alfa Trade N. V.” повинні оподатковуватися ПДВ за нульовою ставкою.

Згідно ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як встановлено судом, вищенаведені рішення господарського суду Одеської області набрали законної сили, тому є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відтак, позивач повинен був здійснити коригування податкових зобов'язань з ПДВ, відображених у податкових деклараціях з ПДВ за квітень 2005 року, грудень 2005 року та лютий 2006 року, зменшивши їх на 327 325,00 грн., у зв'язку з чим позивачем було збільшено бюджетне відшкодування на 1 147 912,00 грн. та 13 199,00 грн. відповідно.

Що стосується доводів відповідача про порушення позивачем вимог п. 4.5 ст. 4  Закону України „Про податок на додану вартість” слід зазначити наступне. Підпунктом 4.5.3. п. 4.5. ст. 4 вказаного Закону (коригування по взаємовідносинам з особами, які не є платниками податку на додану вартість) встановлений вичерпний перелік здійснення коригування податкових зобов'язань, до якого не відноситься зменшення податкового зобов'язання у зв'язку зі зміною ціни робіт (послуг) в інших випадках, крім при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника та при перегляді цін, пов'язаних з гарантійними замінами товарів. До того ж безпідставними є доводи відповідача про те, що відбулася зміна суми компенсації вартості робіт (послуг), оскільки сума ПДВ нараховувалась на вартість робіт (послуг) відповідно до п. 4.1. Закону України „Про податок на додану вартість”.

Вартість робіт (послуг), які надавалися особам, що не є платниками ПДВ, не  змінювалась, та її розмір встановлювався на підставі державних тарифів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 31 жовтня 1995 р. № 392 „Про затвердження Збірника тарифів на роботи та послуги, що надаються вантажовласникам морськими портами України”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 грудня 1995 р. за № 476/1012 (із змінами і доповненнями).

Також пунктом 4.3. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) передбачено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів).

Відтак, на думку суду, відповідачем безпідставно нараховано позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 490 988 грн. з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, а також занижено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 13 199 грн. і нараховані штрафні санкції в розмірі 6600,00 грн. у зв'язку з відсутністю завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення Іллічівську № 0004142301/0, № 0004122301/0, № 0004112301/0 від 05.10.2006 р., № 0004142301/1, № 0004122301/1, № 0004112301/1 від 15.11.2006 р. підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Враховуючи усе вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають  задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з державного бюджету судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд зазначає наступне.   

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова особа чи службова особа).

Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Як з'ясовано судом, позивачем були сплачені всі витрати, пов'язані з проведенням призначеної судом економічної експертизи, що складають 8995,05 грн.  

Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню з Державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 10 грн. 20 коп. та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи, в розмірі 8995, 05 грн.  

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” до Державної податкової інспекції в м. Іллічівську про скасування  податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2.          Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську № 0004142301/0, № 0004122301/0, № 0004112301/0 від 05.10.2006 р., № 0004142301/1, № 0004122301/1, № 0004112301/1 від 15.11.2006 р.

3.          СТЯГНУТИ з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, пл. Праці, 6; код ЄДРПОУ 01125672; р/р 26008301360029 у Водно-транспортному відділенні „ПІБ” м. Іллічівськ, МФО 328124) судовий збір у розмірі 10/десять/грн. 20 коп., витрати на проведення експертизи у розмірі 8995,05 грн.   

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 03.07.2007 р.

                  Суддя