Постанова

від 08.06.2007 по справі 15/01-07-55а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/01-07-55А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "08" червня 2007 р. Справа  № 15/01-07-55А

  12 год. 39 хв.                                                                                  м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі

головуючого судді -                   Петрова В.С.

При секретарі                              Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:           

        від позивача –      Кушнірук О.С., Корнілова Т.О.;

        від відповідача – Жирноклєєва М.О., Коболева І.В., Турчанінов Ю.М.,

                                       Фарващук С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:  

Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень :

-          № 0000912300/0 від 29.09.2006 р. та № 0000912300/1 від 13.11.2006 р. щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 979 580,00 грн. (у т.ч. за основним платежем –1 382 323 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –597 257 грн.);

-          № 0000892300/0 від 29.09.2006 р. та № 0000892300/1 від 13.11.2006 р. щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 163 911,00 грн. (у т. ч. за основним платежем –109 274 грн. та за штрафним (фінансовими) санкціями –54 637 грн.);

-          № 0000902300/0 від 29.09.2006 р. та № 0000902300/1 від 15.11.2006 р. щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 49 220 грн. та визначення штрафних (фінансових) санкцій у  розмірі 24 610,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.01.2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/01-07-55А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.01.2007 р. по справі № 15/01-07-55А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Під час розгляду справи позивач доповнив позовні вимоги та просив суд визнати нечинними також і податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську від 13.11.2006 р.:

-          № 0000912300/2 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 979 580,00 грн. (у т.ч. за основним платежем –1 382 323 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –597 257 грн.);

-          № 0000892300/2 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 163 911,00 грн. (у т. ч. за основним платежем – 109 274 грн. та за штрафним (фінансовими) санкціями –54 637 грн.);

-          № 0000902300/2 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 49 220 грн. та визначення штрафних (фінансових) санкцій у  розмірі 24 610,00 грн.,

які були прийняті за наслідками розгляду первинної та повторної скарги позивача  на податкові повідомлення-рішення № 0000912300/0, № 0000892300/0, № 0000902300/1 від 29.09.2006 р. в порядку адміністративного оскарження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.02.2007 р. у справі № 15/01-07-55А було призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу та провадження у справі було зупинено до закінчення проведення судово-економічної (бухгалтерської) експертизи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.05.2007 р. провадження у справі № 15/01-07-55А поновлено у зв'язку з проведенням експертизи та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську № 0000912300/0, № 0000892300/0, № 0000902300/0 від 29.09.2006 р., № 0000912300/1, № 0000892300/1, № 0000902300/1 від 13.11.2006 р., 0000912300/2, № 0000892300/2, № 0000902300/2 від 11.01.2007 р. і стягнути з державного бюджету судові витрати, які складаються з судового збору та витрат, які пов'язані з проведенням судової експертизи.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (т. 2 а.с. 80-86) та у доповненнях до заперечень (т. 2 а.с. 165-172), посилаючись при цьому на безпідставність позовних вимог, та просить суд відмовити у задоволенні позову.  

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 27 липня 2006 р. по 08 вересня 2006 р. на підставі направлень № 01-045/610 від 27.07.2006 р. та № 01-045/724 від 28.08.2006 р. відповідно до ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. працівниками Державної податкової інспекції у м. Іллічівську було проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Договору № 85/1-0 про сумісну діяльність між Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт” та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТМ Термінал” за період з 01.01.2005 р. по 31.03.2006 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 2466/23-204-374644123 від 18.09.2006 р., на підставі якого 29.09.2006 р. ДПІ у м. Іллічівську винесені податкові повідомлення-рішення:

-          № 0000912300/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 109 274 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 54 637 грн.,  всього на суму 163 911 грн., за порушення вимог п. 3.1 ст. 3, п. 4.5 ст. 4, п. 6.1 ст. 6, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”;

-          № 0000912300/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 382 323 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 597257 грн., всього на суму 1 979 580 грн., за порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п.  5.6.1 п. 5.6, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”;

-       № 0000902300/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 49 220,00 грн. та визначення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 24 610,00 грн. за порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.  

Не погодившись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, ДП „Іллічівський морський торговельний порт” оскаржило їх до ДПІ у м. Іллічівську. Так, рішенням Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про результати розгляду скарги від 03.11.2006 р. № 19172/10-007 податкові повідомлення-рішення від 29.09.2006 р. № 0000912300/0, № 0000892300/0, № 0000902300/0 залишені без змін, а скарга позивача –без задоволення. На підставі вказаного рішення про результати розгляду скарги ДПІ у м. Іллічівську винесені податкові повідомлення-рішення від 13.11.2006 р.:

-          № 0000912300/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 109 274 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 54 637 грн.;

-       № 0000912300/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 382 323 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 597257 грн.;

-       № 0000902300/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 49 220,00 грн. та визначення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 24 610,00 грн.  

Також позивач звернувся з повторною скаргою від 09.11.2006 р. № 8/7-1206 до ДПА в Одеській області про перегляд податкових повідомлень-рішень від 29.09.2006 р. № 0000912300/0, № 0000892300/0, № 0000902300/0. Рішенням ДПА в Одеській області від 25.12.2006 р. № 43052/10/25-0007 зазначені податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську від 29.09.2006 р. та рішення цієї ж ДПІ про результати розгляду первинної скарги залишені без змін, а скарга позивача залишена без задоволення. На підставі вказаного рішення ДПА в Одеській області відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.01.2007 р.:

-          № 0000912300/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 109 274 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 54 637 грн.;

-      № 0000912300/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 382 323 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 597257 грн.;

-          № 0000902300/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 49 220,00 грн. та визначення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 24 610,00 грн.

Проте, на думку суду, оскаржувані позивачем вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 29.09.2006 р., від 13.11.2006 р. та від 11.01.2007 р. прийняті Державною податковою інспекцією у м. Іллічівську в порушення вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Як вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідачем визначено в якості платника податку „Договір № 85/1-0 про сумісну діяльність між ДП „Іллічівський морський торговельний порт” та ТОВ „ТМ Термінал”.  

Проте, відповідно до п. 1. ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платники    податків –юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи. Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15.05.2003 р. № 755, відокремлений підрозділ юридичної особи –філія, іншій підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги в єдиному замкнутому технологічному процесі з юридичною    особою, або представництво, що  здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза межами її місцезнаходження та здійснює всі або частину її функцій, а представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм Закону, основною та спільною ознакою понять „філія”, „відокремлений підрозділ”, „представництво” –є розташування поза місцезнаходженням юридичної особи.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені.

Приймаючи до уваги, що Договір спільної діяльності, по-перше, не є юридичною особою, по-друге, не є філією, представництвом, відокремленим підрозділом (так як спільна діяльність здійснюється за місцезнаходженням ДП „Іллічівський морський торговельний порт”), з урахуванням ст. 626 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що договір –це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, Договір № 85/1-0 про сумісну діяльність, укладений між ДП „Іллічівський морський торговельний порт” та ТОВ „ТМ Термінал” не може виступати платником податку.

Щодо порушень, на які посилається відповідач, в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, суд зазначає наступне.

Як зазначено в п. 3.1.2 (1) акту перевірки від 18.09.2006 р., в порушення п.п. 8.1.2 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат у зв'язку проведенням спільної діяльності в 2005 році та 1 кварталі 2006 року було зайво включено суму амортизаційних відрахувань, нараховану на передане як внесок до сумісної діяльності майно у розмірі 4 785 627 грн., а  саме:

- у 1 кварталі 2005 року 291 800 грн.,

- у 2 кварталі 2005 року 1 144 000 грн.,

- у 3 кварталі 2005 року 1 095 500 грн.,

- у 4 кварталі 2005 року 1 167 500 грн.,

- у 1 кварталі 2006 року 1 086 827 грн.

При цьому в акті перевірки відповідачем зазначено, що право на нарахування сум амортизаційних відрахувань основних фондів та зменшення на її величину оподаткований прибуток необхідно при наявності двох обставин:

- платник податку поніс витрати на придбання, або виготовлення основних засобів;

- використання платником податків основних засобів для власних виробничих потреб.

Таким чином, відповідач вважає, що витрати на придбання основних засобів, які були передані в сумісну діяльність, здійснив кожен із учасників сумісної діяльності поза рамками сумісної діяльності, що є частиною власної господарської сумісної діяльності.

Проте, на думку суду, вказані висновки, викладені відповідачем в акті перевірки, є необґрунтованими з наступних підстав.

 Відповідно до ст. 1137 Цивільного кодексу України порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними.

Згідно п. 5.7 договору  № 85/1-0 про спільну діяльність від 17.02.2004 р. розрахунок амортизаційних відрахувань на майно, передане у сумісну діяльність, здійснюється портом згідно з діючими нормативами відрахувань, виходячи з вартості зазначеної у балансі власника майна окремо по порту і підприємству. Амортизаційні відрахування відносяться портом на валові витрати сумісної діяльності і перераховуються власникам майна (порту та підприємству) та використовуються за цільовим призначенням на ремонт, відновлення та модернізацію основних засобів, які задіяні у сумісній діяльності.

Як зазначає позивач, вказаний пункт договору було викладено відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку від 03.02.2004 р. № 74, яким затверджені типові форми договорів про сумісну діяльність у портах.

Отже, оскільки пунктом 5.7 договору саме на порт були покладені обов'язки щодо перерахування амортизаційних відрахувань власникам майна (порту та ТОВ “ТМ Термінал”), суд вважає, що у податковому обліку спільної діяльності позивачем правомірно включено до Звіту вказані витрат у рядку 04.10. „суми амортизаційних відрахувань”. Крім того, перерахування коштів підтверджується платіжними дорученнями про перерахування сум амортизаційних відрахувань ТОВ “ТМ Термінал”, який в свою чергу відносить такі суми до складу  валових доходів.

До того ж правомірність відображення позивачем амортизаційних відрахувань в сумі 4 785 627 грн. в рядку 04.10 Звіту про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи та відсутність порушень п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 2349/2350 від 23.04.2007 р.

Також згідно вказаного висновку судово-економічної експертизи № 2349/2350  податковий облік спільної діяльності між портом та ТОВ “ТМ Термінал” ведеться позивачем згідно Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 вересня 2004 р. за № 571, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 2004 р. за № 1389/9988, та відображається в облікових регістрах порту з дотриманням чинного законодавства, положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Так, відповідно до п. 13 Порядку ведення податкового обліку  результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, у разі коли основні фонди платника податку –учасника спільної діяльності використовуються як у власній господарській діяльності, так і у спільній діяльності; частина амортизаційних відрахувань за цими основними фондами враховується у звіті та додатку до нього в сумі, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду за цими фондами, як сума доходів, отриманих від спільної діяльності, відноситься до загальної суми таких доходів та валових доходів, отриманих цим платником від власної господарської діяльності.

Таким чином, якщо основні фонди платника податку не використовуються у власній господарській діяльності, амортизаційні відрахування за цими фондами враховуються у звіті та додатку у загальній сумі нарахованих амортизаційних відрахувань.

Також відповідно до п. 3.1.2 (2) акту перевірки від 18.09.2006 р. позивачем в порушення п.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат у зв'язку з проведенням спільної діяльності в 2005 році та 1 кварталі 2006 року було зайво включено суму витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів переданих як внесок до спільної діяльності у розмірі 637 064 грн. Однак, на думку суду, зазначені висновки відповідача є необґрунтованими з наступних підстав.   

Згідно п. 5.8 договору № 85/1-0 про спільну діяльність від 17.02.2004 р. ремонт та модернізація майна, переданого у сумісну діяльність, здійснюються сторонами, виходячи з графіків капітального і планово-попереджувального ремонтів та реконструкції майна порту і ТОВ „ТМ Термінал”, затверджених відповідними службами сторін за взаємним узгодженням сторін. Витрати на ремонт і модернізацію устаткування, переданого сторонами в сумісну діяльність, у частині, віднесеній відповідно до діючих вимог податкового обліку на валові витрати, здійснюються відповідно до пункту 5.7 цього договору.

Відповідно до п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Таким чином, враховуючи, що передача основних фондів в спільну діяльність у відповідності з п.п. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” прирівнюється до придбання, а відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 цього ж Закону амортизації підлягають витрати на придбання (виготовлення) основних фондів, тому у відповідності з вищенаведеними положеннями п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів в сумі 637064 грн., правильно відображені в рядку 04.7 Звіту про результати спільної діяльності.

У зв'язку з вищевикладеним суд погоджується з позицією позивача щодо неправомірності висновків відповідача (п. 3.1.4 акту перевірки) про завищення портом податкового кредиту в сумі 127 412 грн.      

Крім того, в п. 3.1.2 (3) (стор.18 акту перевірки) відповідачем вказано, що портом в порушення п. 5.1. ст. 5, п.п. 5.2.1. п.5 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат у зв'язку з проведенням спільної діяльності в 2005 році було зайво включено 101 398 грн. Зазначені висновки відповідача, на думку суду, є також необґрунтованими з наступних підстав. 

Тарифи  на комплекс робіт (послуг), пов'язаних з обробленням вантажів у морських портах встановлені у Збірнику тарифів, який затверджено наказом Міністерства транспорту України № 392 (в редакції наказу Міністерства транспорту України № 188).

Згідно п. 5. Загальних вказівок Збірника тарифів акордні ставки за навантажувально-розвантажувальні роботи для експортно-імпортних вантажів є фіксованими. Відповідно до п. 1.5.1. Збірника плата за навантажувально-розвантажувальні роботи та інші платежі розраховується за тарифами і ставками, чинними на день накладання на коносамент або накладну цього відправлення календарного штемпеля пункту відправлення. Таким чином, плата за наданий комплекс послуг стягується після закінчення всього процесу переробки, а саме: після відвантаження вантажу з порту та складання коносаменту. Технологія перевалки  вантажів в порту є тривалим та специфічним процесом, який передбачає виконання комплексу відповідних робіт, як-то: вивантаження вантажу з вагонів, розміщення та зберігання вантажів на складах, завантаження вантажів на судно. При цьому, дата надходження вантажів до порту не співпадає з датою їх відвантаження. Відповідно, плата за роботи з розвантаження вантажів і прийняття на зберігання, які виконувались портом самостійно (до підписання та реєстрації договору про спільну діяльність), надійшла до СД ДП “ІМТП” та ТОВ “ТМ Термінал” у вигляді доходів (акордної ставки) за виконання всього комплексу вантажно-розвантажувальних робіт, тобто СД отримала повну акордну ставку, якою оплачені також роботи, виконані портом до укладення договору СД. Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що портом правомірно були пред'явлені рахунки СД ДП “ІМТП” та ТОВ “ТМ Термінал” (зазначені в акті) на відшкодування витрат порту (частини акордної ставки) за вивантаження вантажів, та правомірно віднесені до складу валових витрат  СД  у сумі 101398 грн., що відповідає “Порядку розподілу доходів і витрат між портом та СД”, узгодженому учасниками СД.  

У зв'язку з вищенаведеним суд погоджується з позицією позивача щодо неправомірності висновків відповідача (п.3.1.4 акту) відносно завищення портом податкового кредиту в сумі 20 279 грн.

Необґрунтованими, на думку суду, є також викладені в п.3 .1.2 (4) акту перевірки   (стор.18, 19 акту) відповідачем висновки щодо порушення позивачем п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: щодо завищення  валових витрат внаслідок невірного застосування розміру тарифу за користування портальним кранами в 2005 році на суму 5208,55 грн.

Так, тарифи  на комплекс робіт (послуг), пов'язаних з обробленням вантажів у морських портах, встановлені у вищезгаданому Збірнику тарифів, який затверджено наказом Міністерства транспорту України № 392. Відповідно до п. 6 Загальних вказівок вказаного наказу тарифи на послуги, які не передбачені Збірником, затверджуються начальником порту. Згідно із загальними положеннями Збірника тарифів ДП “ІМТП”, затвердженого начальником порту, в період інфляції, яка супроводжується зростом витрат порту та зниженням його рентабельності, тарифи, які встановлено для вітчизняної клієнтури, повинні систематично перераховуватися та індексуватися.

Згідно Наказу № 828 від 25.08.2005 р. “Про внесення змін та доповнень до Збірника місцевих тарифів Іллічівського морського торговельного порту” за роботу  перелічених у акті перевірки портальних кранів було підвищено місцевий тариф, який склав: „Альбрехт” - 277,30 грн/г, “Абус” - 226,19 грн/г, “Кіровець” -  99,8 грн/г.

Приймаючи до уваги, що відповідно до п. 4.2.7 договору про спільну діяльність порт прийняв на себе зобов'язання інформувати ТОВ „ТМ Термінал” про рівень цін та тарифів, встановлених портом, що і було здійснено портом (підтверджується актами передачі витрат, підписаними ТОВ „ТМ Термінал” з урахуванням цін за новими тарифами),  завищення валових витрат на суму 5208,55 грн. не мало місця. У зв'язку з наведеним  висновки відповідача  (п. 3.1.4 акту перевірки) щодо завищення портом податкового кредиту в сумі 1042 грн. є безпідставними.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача в п. 3.1.4. (2) акту перевірки на наявність порушення позивачем п. 4.5. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме: про безпідставність збільшення податкового кредиту внаслідок проведення коригування зі знаком “плюс” у серпні 2005 року на загальну суму 9571 грн., так як ремонтні роботи входять до складу послуг, які портом передаються в СД згідно п. 5.8 договору. Як з'ясовано судом, |тому що| порту були надані уточнені акти витрат по ремонту, у зв'язку з чим портом були виписані коригування до податкових накладних і віднесені в Декларації по податку на додану вартість стор. 8.1, а також позивачем були нараховані і перераховані штрафи.

Таким чином, ТОВ „ТМ Термінал” були отримані Розрахунки коригування до наступних податкових накладних від ДП „ІМТП” і  віднесені в ряд 16.2 Декларації по податку на додану вартість. При цьому слід зазначити, що оскільки майно, стосовно якого здійснювались вказані ремонтні роботи, після ремонту використовувалось в господарських операціях, що оподатковуються податком на додану вартість за ставкою  20%, відповідно сума податку на додану вартість, сплачена у складі вартості ремонтних робіт такого майна, включаються до складу податкового кредиту СД.

Так, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість” (в редакції до 25 березня 2005 року) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону в редакції від 25.03.2005 р. податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З урахуванням того, що відповідачем безпідставно виключено зі складу податкового кредиту зазначені вище суми податку на додану вартість, відповідно безпідставно відповідачем занижено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 49 220 грн., а також нараховані штрафні санкції в розмірі 24 610, 00 грн. у зв'язку з відсутністю завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Адже сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Так, згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

А відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, на думку суду, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим податкові повідомлення рішення № 0000912300/0, № 0000892300/0, № 0000902300/0 від 29.09.2006 р., № 0000912300/1, № 0000892300/1, № 0000902300/1 від 13.11.2006 р., 0000912300/2, № 0000892300/2, № 0000902300/2 від 11.01.2007 р. підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Враховуючи усе вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають  задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з державного бюджету судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд зазначає наступне.   

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова особа чи службова особа).

Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Як з'ясовано судом, позивачем були сплачені всі витрати, пов'язані з проведенням призначеної судом економічної експертизи, що складають 8995,05 грн.  

Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню з Державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 10 грн. 20 коп. та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи, в розмірі 8995, 05 грн.  

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” до Державної податкової інспекції в м. Іллічівську про скасування  податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2.          Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську № 0000912300/0, № 0000892300/0, № 0000902300/0 від 29.09.2006 р., № 0000912300/1, № 0000892300/1, № 0000902300/1 від 13.11.2006 р., 0000912300/2, № 0000892300/2, № 0000902300/2 від 11.01.2007 р.

3.          СТЯГНУТИ з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, пл. Праці, 6; код ЄДРПОУ 01125672; р/р 26008301360029 у Водно-транспортному відділенні „ПІБ” м. Іллічівськ, МФО 328124) судовий збір у розмірі 10/десять/ грн. 20 коп., витрати на проведення експертизи у розмірі 8995/вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять/грн. 05 коп.   

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 02.07.2007 р.

                     Суддя