Постанова

від 11.05.2007 по справі 12/66н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/66н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11.05.07                                                                                 Справа № 12/66н-ад.

Колегія у складі: Палей О.С. - головуючий, суддів  Мінської  Т.М. та Седляр О.О., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП-ПАРТНЕР", м.Луганськ

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську

про визнання податкового повідомлення –рішення нечинним та протиправним

Представники сторін:

від позивача - Єрмоленко Є.В., аудитор, дов. б/н від 29.01.07,  представник ТОВ "Топ-партнер";

від відповідача - Іваненко С.О., нач.юр.від., дов. № 39591/10 від 27.12.06,  представник Степанчук М.В., ст.держ.подат.ревізор-інсп., дов. № 14572/10 від 07.05.07.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання нечинним та противоправним податкового повідомлення –рішення від 01.12.2006р. № 0003582310/0 на суму 188980 грн. 50 коп.      

встановила:

01.12.2006 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0003582310/0 та згідно цього рішення за порушення пп..7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачеві донараховано 105460,00 грн. суми податку на додану вартість та застосовано штрафну санкцію в сумі - 83520,50 грн.

Рішення прийнято на підставі акту перевірки №843/23/32473784 від 30.11.2006 року, в якому встановлено порушення п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В розділі 2 акті перевірки, наведено перелік суб'єктів господарювання які припинили свою діяльність на підставі рішення суду, та вказано, що вплив взаємовідносин з наведеними суб'єктами на об'єкти оподаткування та податкові зобов'язання наведено в розділі 3 акту перевірки.

В розділі 3 акту перевірки по періодам встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 105460,00 грн.

Позивач вважає, що рішення прийнято безпідставно, акт перевірки складено всупереч вимогам діючих нормативних актів, всупереч нормам законодавства України, та підлягає визнанню неправомірним за наступних підстав.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді з 01.05.2004р. по 01.07.2005р. ТОВ "ТОВ-ПАРТНЕР" мало взаємовідносини із суб"єктами господарювання,  які припинили діяльність на підставі судових рішень, а саме: ПП "Авангард Інвест Компані", ПП "Верона плюс", ПП "Лугастарт" ПП "Моторекспо", ПП "Сізіф-Буд-Луг" та ТОВ "Дом-Брок".

Судовими рішеннями господарського суду Луганської області та  місцевих загальних судів визнані недійсними записи про державну реєстрацію суб"єктів господарювання, припинено юридичні особи та скасовано державну реєстрацію.

Позивач не погоджується з виключенням з податкового кредиту відповідних податкових періодів ПДВ за податковими накладними виданими суб"єктами господарювання, щодо яких у наступному були прийняті судові рішення, посилаючись на те, що за результатами виконання угод позивач має всі документи, що відповідають правилам бухгалтерського та податкового обліку та після визнання реєстрації недобросовісних контрагентів позивача недійсною будь-яких зобов"язань по корегуванню податкової бази по господарським операціям з цими контрогентами у позивача не виникає.

Відповідач відзивом від 21.02.2007р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що з огляду на визнання недійсними статутних документів недобросовісних контрогентів позивача недійсними та наступне анулювання податковим органом свідоцтв про реєстрацію в якості платника податків, податкові накладні, суми ПДВ за якими були виключені з податкового кредиту, видавалися особами,  не зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Відповідачем заявлене клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Ленінським районним судом м.Луганська кримінальної справи № 41/о6/8075, порушеної відносно директора ТОВ "ТОП-ПАРТНЕР" Радіонова К.О. за ознаками ухилення від сплати податків при здійсненні господарських операцій з фіктивними підприємствами.

Заявлене клопотання суд залишає без задоволення, оскільки це суперечить приписам п.5. 2.6 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та  державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-ІІІ (далі –закон № 2181), за нормою якого порушення кримінальної справи за будь-якими приводами та підставами стосовно платника податків або його службових осіб  не може бути підставами для зупинення провадження у справі про оскарження рішення контролюючого органу.

Слід також зазначити, що навіть доведення в межах кримінального судочинства  протиправного умислу посадової особи може  бути підставою лише для визнання угоди недійсною за ст.ст. 207,208 ЦК України, а не для коригування бази оподаткування.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

У підставу оскаржуваного рішення податковим органом покладено перш за все рішення судів м. Луганська, якими визнано недійсною державну реєстрацію контрагентів позивача та припинено їх діяльність.

Аналізуючи предмет та підставу заявленого позову, суд виходить з наступного.

Відносини, пов‘язані з реєстрацією та здійсненням підприємницької діяльності суб‘єктами господарювання, є цивільно-правовими та регулюються нормами приватного (цивільного) та господарського  права.

Відносини, по справлянню податків є публічно-правовими і регулюються нормами податкового законодавства, зокрема, Законом про ПДВ.

Предметом даного спору є саме відносини, які регулюються нормами публічного права, а відтак, поряд з такими засобами доказування як факти, встановлені рішенням суду у цивільній (адміністративній) справі, суд оцінює й інші засоби доказування, які відносяться до сфери регулювання податкових відносин, що, передбачено ст. 70 КАС України при визначенні належності і допустимості доказів.

Спірне податкове повідомлення-рішення винесене на підставі п.п.7.2.1., 7.2.4 п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181, тобто при цьому податковий орган керувався нормами податкового законодавства. Проте, висновки акту перевірки базуються на рішенні судів з цивільної справи та застосуванні до податкових відносин аналогії цивільного права та норм цивільного законодавства.

Але суд вважає такий підхід помилковим.

Податковим законодавством не визначені відповідні наслідки у сфері, що належить до регулювання публічно-правовими нормами, при визнанні недійсними установчих документів суб‘єкта господарювання (визнанні недійсною державної реєстрації).

Встановлені судами при розгляді справ факти відсутності у засновників підприємств наміру здійснювати господарську та підприємницьку діяльність не можуть бути підставою для корегування податкових зобов'язань позивача,  оскільки це не передбачено податковим законодавством.

Положення цивільного права в силу ст. 1 ЦК України 2003р., до податкових відносин не застосовуються, а відтак не можна стверджувати, що визнання недійсною державної реєстрації СПД в судовому порядку, автоматично обумовлює відсутність  жодних правових наслідків у сфері оподаткування з моменту його реєстрації (за аналогією з визнанням недійсною угоди).

З цим висновком не можна погодитися ще й з тих підстав, що корегування показників податкових зобов‘язань ставиться у залежність від певних цивільно-правових фактів, що, до речі, суперечить ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування”, якою встановлено, що механізм справляння податків (в т.ч. корегування податкових зобов‘язань та податкового кредиту) може встановлюватися або змінюватися виключно законами про оподаткування.

Пунктом 4.5 ст. 4 Закону про ПДВ встановлено, що у разі, коли після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, перерахунок у випадках повернення товарів, особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному корегуванню.

Угоди купівлі-продажу між позивачем та його контрагентами у встановленому чинним законодавством порядку недійсними не визнані, сторони за угодою не приведені до первісного стану, а відтак, ураховуючи приписи п. 4.5 ст. 4 Закону про ПДВ відсутні підстави для зміни (коригування) раніше заявлених показників податкових зобов‘язань, оскільки реально не змінилася база оподаткування.

         За результатами виконання угод позивач має документи, що відповідають правилам  бухгалтерського та податкового обліку та надають йому право на віднесення сум до валових витрат і податкового кредиту по операціям купівлі –продажу. Включення їх у відповідних податкових періодах до податкової звітності відповідає чинному законодавству. Після визнання реєстрації недобросовісних контрагентів позивача недійсною, будь-яких зобов'язань  щодо коригування податкової бази по господарським операціям, що відбулися до прийняття судами рішень, у нього не виникає, оскільки це порушує правовий порядок, установлений законами з питань оподаткування.

Правову позицію у справах даної категорії викладено в Постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду  України від 26 вересня 2006р.

Зокрема, в Постанові  зазначено, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Верховний Суд України зазначив, що у даних випадках податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та  накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Встановленні податковим органом порушення п.п.7. 4.4,5, п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ в частині віднесення до податкового кредиту ПДВ за господарськими операціями з ПП "Мотор-експо" та МПП "Тауер" на суму 22310 грн. без наявності податкових накладних та непідтвердження податковими накладними ПДВ березня та травня 2005р. на суму 14555 грн. (які позивачем не оспорюються) не впливають на чинність оскаржуваного рішення, оскільки з врахуванням відновлення податковим органом суми заниженого позивачем податкового кредиту в розмірі 75348 грн. у позивача, за винятком суми ПДВ по фіктивним підприємствам все одно виникає від"ємне значення податку (22310 грн. + 14535 грн. –75348 грн. =  - 38503 грн.).          У зв"язку з недоведенням податковим органом порушень податкового законодавства, відсутні й підстави для застосування фінансових санкцій, на підставі п.п.п. 17.1, 3 п.17 1 ст.17 Закону № 2181.

На підставі вищевикладеного, суд взнає податкове повідомлення – рішення Ленінської МДПІ м.Луганська від  01.12.2006р. № 0003582310/0 про визначення суми податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 188980 грн. 50 коп. в т.ч. 83520 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій нечинним і протиправним.

Відповідно до ст.94 КАС України  понесені позивачем судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. суд присуджує йому з бюджету.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну  частину постанови.

Керуючись ст.ст. 94,160,163,167,186,254 КАС України,  суд

постановив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати  податкове повідомлення –рішення Ленінської МДПІ

м.Луганська від  01.12.2006р. № 0003582310/0 про визначення суми податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 188980 грн. 50 коп. в т.ч. 83520 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій нечинним і протиправним.

3.          Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обме-

женою відповідальністю "ТОП-ПАРТНЕР", м.Луганськ, вул.Оборонна,101,а, код ЄДРПОУ 32473784 3 грн. 40 коп. судових витрат.

         Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається  особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі  відповідно до статті 160 цього Кодексу - з  дня складення в повному обсязі. Апеляційна  скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання  заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Повний текст постанови підписаний 16.05.2007р.

           Судді                                                                     О.С. Палей

                                                                                          Т.М.Мінська

                                                                                          О.О.Седляр

          Помічник судді                                                       Є.С. Бубен