Рішення

від 09.01.2019 по справі 750/8317/18

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/8317/18

Провадження № 2/750/78/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2019 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Требух Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Будаш М.В.,

справа №750/8317/18

позивач ОСОБА_1

відповідач Приватне підприємство Прохолода

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Прохолода про стягнення заробітної плати та моральної шкоди

за участі:

позивача, її представника ОСОБА_3, представників відповідача Ковальчук О.О., Аврамова Ю.О.

в с т а н о в и в:

10.08.2018 року позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 67894 грн. та моральну шкоду в сумі 10000 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що з червня 2009 року по 13.06.2018 року працювала на посаді юриста в ПП Прохолода . Заборгованість по заробітній платі виникла з 01.01.2017 року і на день звільнення не виплачена. В зв'язку з невиплатою заробітної плати завдані моральні страждання, які оцінює у 10000 грн.

Відповідач надав відзив, з якого вбачається, що позов не визнає, зазначає, що заробітна плата виплачувалась своєчасно і на час звільнення позивача заборгованість по заробітній платі відсутня.

Позивач, її представник в судовому засіданні позов підтримали та просив суд його задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Позивач працювала у відповідача на посаді юриста з 08.06.2099 року. 13.06.2018 року позивач була звільнена з займаної посади за прогул за ч.4 ст.40 КЗпП України, про що свідчить копія трудової книжки та копія наказу №18 від 13.06.2018 року Про звільнення ОСОБА_1В. ( а.с.58 т.1).

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України Про оплату праці , заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідач вимоги Закону не виконав і в день звільнення не провів повного розрахунку.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач проти наявності заборгованості по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 заперечує, зазначає, що їй заробітна плата виплачувалась вчасно, однак, враховуючи те, що позивач мала доступ до бухгалтерської документації і видавала заробітну плату працівника і собі особисто, вона забрала з підприємства відомості щодо отримання нею заробітної плати з її підписами і не повернула.

В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_6, яке є директором ПП Прохолода , та головний бухгалтер ПП Прохолода ОСОБА_7 До показів вказаних свідків суд ставить критично, оскільки вони працівниками відповідача і зацікавлені в його інтересах. Разом з тим, ОСОБА_6 як директор ПП Прохолода повідомив, що до правоохоронних органів з приводу зникнення бухгалтерської документації щодо нарахування та видачі працівникам заробітної плати не звертався. Належних та допустимих доказів своєчасної виплати ОСОБА_1 заробітної плати ( перерахування на картковий рахунок, платіжна відомість щодо отримання заробітної плати) відповідачем не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, розмір заробітної плати позивача становив:

- за період з січня 2017 року по червень 2017 року - 3600 грн. щомісяця

- за період з липня 2017 року по вересень 2017 року - 3620 грн. щомісяця

-за період з жовтня 2017 року по грудень 2017 року - 3650 грн щомісяця

-за період з січня 2018 року по лютий 2018 року - 4000 грн. щомісяця

-за період з березня 2018 року по травень 2018 року - 4000 грн. щомісяця

-за червень 2018 року - 4484 грн.

Разом з тим, відповідно до ст..1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі із самого наказу №18 від 13.06.2018 року Про звільнення ОСОБА_1В. , який не оспорювався позивачем, ОСОБА_1 була відсутня на роботі протягом березня, квітня, травня та з 01 по 12 червня 2018 року без поважних причин. Про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці протягом вказаних періодів були складені відповідні акти.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по виплаті заробітної плати за період з січня 2017 року по лютий 2018 року включно в сумі 3600+3600+3600+3600+3600+3600+3620+3620 +3620+3650+3650+3650+4000+4000= 51410 грн. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення заробітної плати за період з березня по 12 червня 2018 року суд вважає за необхідне відмовити, оскільки позивач у вказаний період роботу не виконувала.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає справедливим і рівноцінним відшкодування позивачу моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з невиплатою грошових коштів тривалий час в розмірі 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 258-260, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Прохолода на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 51410 ( п'ятдесят одна тисяча чотириста десять) грн. 00 коп. (сума визначена без відрахування податків і зборів) та 5000 ( п'ять тисяч) грн. 00 коп. у відшкодування завданої моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства Прохолода на користь ОСОБА_1 352 грн. 40 коп. у відшкодування сплаченого судового збору.

Стягнути з Приватного підприємства Прохолода на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1)

Відповідач: Приватне підприємство Прохолода ( місто Чернігів проспект Перемоги 106 код ЄДРПОУ 31691078)

Повне рішення виготовлено 14.01.2018 року.

Суддя Н.В.Требух