Ухвала

від 11.02.2010 по справі 3/408 (2-а-6834/08)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 3/408 (2-а-6834/08) Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н. Є

Суддя-доповідач: Данило ва М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" лютого 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністратив ного суду у складі:

головуючого - судді Данилов ої М.В.,

суддів: Баране нка І.І., Бєлової Л.В.

при секретарі судового зас ідання Горбачовій Ю.Д.

розглянувши у відкритому с удовому засіданні у місті Ки єві апеляційну скаргу Громад янина Нігерії ОСОБА_1 на постанову Окружного адмі ністративного суду міста Киє ва від 10 березня 2009 року у справ і за позовом Громадянина Ні герії ОСОБА_1 до Державн ого комітету України у справ ах національностей та релігі й про скасування рішення та з обов' язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а:

Громадянин Нігерії О СОБА_1 (надалі - Позивач) зве рнувся до Окружного адмініст ративного суду міста Києва з позовними вимогами до Держа вного комітету України у спр авах національностей та релі гій (надалі - Відповідач) про визнання неправомірним та с касування рішення № 255-08 від 5 тр авня 2008 року; зобов' язання пр ийняти рішення у відповіднос ті з процедурою, передбачено ю чинним законодавством.

Позивач вважає рішення про відмову в наданні статусу бі женця у зв' язку з відсутніс тю обґрунтованих побоювань с тати жертвою переслідувань - незаконним та таким, що підля гає скасуванню.

Постановою Окружного адмі ністративного суду міста Киє ва від 10 березня 2009 року у задов оленні позовних вимог відмов лено.

В апеляційній скарзі позив ач, посилаючись на порушення судом норм матеріального пр ава, просить оскаржуване ріш ення скасувати та задовольни ти позовні вимоги.

Розглянувши доводи апеляц ійної скарги, перевіривши ма теріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на п ідставі встановлених фактич них обставин справи правильн ість застосування судом перш ої інстанції норм законодавс тва, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підляг ає задоволенню виходячи з на ступного.

Судом першої інстанції вст ановлено, що громадянин Ніг ерії ОСОБА_1 за націонал ьністю нігерієць, за віроспо віданням християнин.

17 липня 2003 року громадянин Нігерії ОСОБА_1 звернув ся до Управління міграційної служби в місті Києві із заяво ю про надання статусу біженц я.

На співбесіді 18 грудня 2007 рок у громадянин Нігерії О СОБА_1 вказав, що країну своє ї громадянської належності п окинув через переслідування на релігійному ґрунті, посил аючись на те, що його переслід ували мусульмани-терористи ч ерез те, що він християнин. На співбесіді він зазначив, що в Нігерії, у штаті, де він пр оживав 90 % населення були мусу льмани і лише 10 % християни.

Водночас в судовому засіда нні 10 березня 2009 року Позивач з азначив, що 40-50% населення, які п роживають у його штаті - христ ияни.

14 лютого 2008 року Управлінням міграційної служби в місті К иєві складено висновок про д оцільність відмови в наданні статусу біженця громадянину Нігерії ОСОБА_1 у зв' язку з тим, що заявник до інцид ентів із застосуванням фізич ного насильства, які пов' яз ані із расовою, національною , релігійною приналежністю, п олітичними поглядами не прич етний.

5 травня 2008 року Державним ко мітетом України у справах на ціональностей та релігій при йнято рішення № 255-08 про відмову в наданні статусу біженця гр омадянину Нігерії ОСОБ А_1.

Підставою для відмови стал а відсутність обґрунтованих побоювань стати жертвою пер еслідувань за ознаками раси, віросповідання, національно сті, громадянства (підданств а), належності до певної соціа льної групи або політичних п ереконань.

Відповідно до абзацу 5 статт і 10 Закону України «Про біженц ів»№ 2557-III від 21 червня 2001 року (над алі - ЗУ «Про біженців») стат ус біженця не надається особ і яка вчинила злочин проти ми ру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві; яка вчинила тяжкий зло чин неполітичного характеру за межами України до прибутт я в Україну з метою набуття ст атусу біженця, якщо таке діян ня віднесено Кримінальним ко дексом України до тяжких зло чинів; яка винна у вчиненні ді й, що суперечать меті та принц ипам Організації Об'єднаних Націй; стосовно якої встанов лено, що умови, передбачені аб зацом 2 статті 1 цього Закону, в ідсутні; яка до прибуття в Укр аїну була визнана біженцем а бо отримала притулок в іншій країні; яка до прибуття в Укра їну з наміром набути статусу біженця перебувала в третій безпечній країні. Дія цього а бзацу не поширюється на діте й, розлучених з сім'ями, а тако ж на осіб, які народилися чи по стійно проживали на територі ї України, а також їхніх нащад ків (дітей, онуків).

Під біженцем, відповідно до положень статті 1 Закону розу міється особа, яка не є громад янином України і внаслідок ц ілком обґрунтованих побоюва нь стати жертвою переслідува нь за ознаками раси, віроспов ідання, національності, гром адянства (підданства), належн ості до певної соціальної гр упи або політичних переконан ь, перебуває за межами країни своєї громадянської належно сті та не може користуватися захистом цієї країни або не б ажає користуватися цим захис том внаслідок таких побоюван ь, або, не маючи громадянства ( підданства) і перебуваючи за межами країни свого поперед нього постійного проживання , не може чи не бажає повернути ся до неї внаслідок зазначен их побоювань.

Зважаючи на Загальнодержа вну програму адаптації закон одавства України до законода вства Європейського Союзу, к олегія суддів погоджується і з висновком суду першої інст анції, що згідно з пунктом 5 ст атті 4 Директиви Ради Євро пейського Союзу «Щодо мініма льних стандартів для кваліфі кації громадян третіх країн та осіб без громадянства як б іженців або як осіб, що потреб ують міжнародного захисту за іншими причинами, а також сут і захисту, що надається» від 27 квітня 2004 року №8043/04 заяви є обґр унтованими, якщо виконуються такі умови: заявник зробив ре альну спробу обґрунтувати св ою заяву; усі важливі факти, що були в його розпорядженні, бу ли надані, і було задовільне п ояснення відносно будь-якої відсутності інших важливих ф актів; твердження заявника є зрозумілими та правдоподібн ими і не протирічать конкрет ній та загальній інформації за його справою; заявник пода в свою заяву про міжнародний захист як можливо раніше, якщ о заявник не зможе довести ві дсутність поважної причини д ля подання такої заяви; встан овлено, що в цілому заявник за слуговує довіри.

Дослідивши матеріали спра ви колегія суддів дійшла вис новку, що Позивач та його пред ставник не надав аргументова них та обґрунтованих пояснен ь з урахуванням вищевикладен их критерії про причини, з яки х Позивач не може повернутис я в країну своєї громадянськ ої належності. Зважаючи на це , та враховуючи інформацію на дану самим Позивачем, не підт верджується наявність умов, передбачених абзацом 2 статт і 1 Закону.

Таким чином, погоджується і з висновком суду першої інст анції, що наявність в Нігер ії, на думку Позивача, певни х переслідувань громадян, не може бути ствердженням того , що такі переслідування мали місце відносно нього і суд не може прийняти до уваги, оскіл ьки вони не підтверджуються ніякими достовірними довода ми і носять характер припуще ння. Суд також звертає увагу с торін на те, що до правоохорон них органів Позивач не зверт ався, жодних фактів переслід увань або утисків на свою адр есу не надав. Він не перебувал а ні в яких організаціях (полі тичних, громадських, військо вих). До інцидентів із застосу ванням фізичного насильства , які були б пов' язані з її ра совою, національною, релігій ною належністю, політичними поглядами, причетним не був. З аходи адміністративного впл иву до ОСОБА_1 не застосов увались і до кримінальної ві дповідальності в Нігерії не притягувався.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком с уду першої інстанції, що Пози вач не довів, що його подальше перебування у країні походж ення або повернення до неї ре ально загрожує його життю та свободі і така ситуація скла лася внаслідок переслідуван ня цієї особи за ознакою раси , віросповідання, національн ості, громадянства, належнос ті до певної соціальної груп и або політичних переконань.

Оскільки Відповідач діяв в межах повноважень та у спосі б, що передбачені Конституці єю та законами України, в тому числі положеннями Закону Ук раїни «Про біженців», підста ви для визнання його дій непр авомірними відсутні.

Отже, висновок суду першої і нстанції є правильним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інста нції не спростовують і апеля ційним судом відхиляються.

Відповідно до статті 200 КАС У країни, суд апеляційної інст анції залишає скаргу без зад оволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд п ершої інстанції правильно вс тановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дод ержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що с уд першої інстанції правильн о встановив обставини справи та ухвалив рішення відповід но до норм матеріального та п роцесуального права.

За таких обставин, апеляцій ну скаргу слід залишити без з адоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, ке руючись статтями 196, 198, 200, 205, 206 КАС У країни, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Громадя нина Нігерії ОСОБА_1 - з алишити без задоволення.

Постанову Окружного адмін істративного суду міста Києв а від 10 березня 2009 року - залишит и без змін.

Повний текст ухвали вигото влено 15 лютого 2010 року.

Ухвала набирає законної си ли з моменту проголошення та може бути оскаржена протяго м одного місяця шляхом подач і касаційної скарги до Вищог о адміністративного суду Укр аїни.