Рішення

від 16.01.2019 по справі 910/14503/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2019Справа № 910/14503/18 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом доСелянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Белагро" про стягнення 129 585,55 грн. Суддя Підченко Ю.О. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Белагро" (надалі - відповідач) про стягнення 129 585, 55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на час звернення з позовом до суду відповідач, отримавши в повному обсязі грошові кошти за договором постачання, не виконав свої зобов'язання у строки, передбачені договором постачання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2018 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом частини 1 статті 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно положень ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що позивач отримав від відповідача пропозицію укладання договору постачання дизельного палива та 04.10.2018 року шляхом електронної пошти позивач отримав договір постачання №424, який був підписаний та містив печатку відповідача та за умовами якого, постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в цьому Договорі, паливо дизельне ДТ-Л-К5, що відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015, виробництва Мозирського нафтопереробного заводу, іменоване в подальшому за тексом Продукція.

Відповідно до умов пункту 4 вказаного договору постачання, постачальник відвантажує (передає) Продукцію власним транспортом на об'єкт Покупця за адресою: Харківська обл., смт. Рогань, вул. Харківська, буд. 22 Постачальник без участі Покупця укладає з перевізником договір перевезення або надає власник транспорт та несе всі ризики з моменту завантаження Продукції до моменту вивантаження її за адресою, вказаною в п.4.1. Поставкою Продукції вважається вивантаження її на об'єкті Покупця. Постачальник зобов'язаний відвантажити Продукцію Покупцю не пізніше, ніж протягом двох діб з моменту отримання грошових коштів від Покупця.

Позивач вказує, що 04.10.2018 ним отриманий від відповідача рахунок-фактура №0001530 на паливо дизельне ДТ-Л-К5, МНЗ у кількості 4890,00літ. на загальну суму 118 592,28 грн. та позивачем належно виконано грошове зобов'язання за договором та сплачено на користь відповідача 118 592,28 грн. попередньої оплати на підтвердження чого надав виписку по особовому рахунку від за 04.10.2018 та у зв'язку із тим, що відповідач не поставив позивачеві товар відповідно до умов вказаного договору, позивач просить суд стягнути вказану суму грошових коштів з відповідача.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, суду не надано доказів на підтвердження того, що договір постачання №424 від 04.10.2018, на який посилається позивач як на підставу про стягнення грошових коштів, підписаний з боку позивача, тобто даний договір не був укладений між сторонами. А відтак договір постачання №424 від 04.10.2018 не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої до стягнення суми грошових коштів в розмірі 118 592,28 грн. Окрім того, з наданої позивачем банківської виписки неможливо встановити, що вказані вище грошові кошти сплачені відповідно до пропозиції відповідача, надісланої відповідачем у вигляді договору постачання №424 від 04.10.2018, що також не дозволяє встановити, що вказаний договір було прийнято укладено сторонами.

Між тим, позивач звертає увагу суду на приписи ст. 1212 ЦК України, за якими особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Також, суд приймає до уваги приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, якими визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з претензії позивача, що була направлена на адресу відповідача 12.10.2018, позивач вимагав від відповідача повернення сплачених грошових коштів в сумі 118 592, 28 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Статтями 525 та 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, щодо повернення відповідачем грошових коштів в сумі 118 592, 28 грн., за захистом яких позивач звернувся до суду - порушені відповідачем, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 118 592, 28 грн. заборгованості є обґрунтованими, а відтак позов у зазначеній частині вимог підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку із неповерненням відповідачем сплаченої позивачем суми грошових коштів, позивач просить суд стягнути з відповідача 11 266, 27 грн. пені у розмірі 0.5 % від вартості непоставленої продукції та яка була нарахована на підставі п. 7.3. договору постачання № 424 від 04.10.2018.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною першою ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Разом із тим, оскільки вказаний договір постачання № 424 від 04.10.2018 не був укладений між сторонами, тобто сторонами не погоджено умови договору, зокрема також - пункт 7.3. договору, на який посилається позивач в якості підстави для нарахування пені в розмірі 11 266, 27 грн., слід дійти висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вказаної пені, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині стягнення пені є необґрунтованими та позов у зазначеній частині позовних вимог не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог .

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, 525, 526, 530, 547, 1212 Цивільного кодексу України та ст. ст. 193, 230 Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Белагро" (02097, м. Київ, вул. Лісківська, 12/1, оф. 6; код ЄДРПОУ: 41629624) на користь Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ: 14095270) 118 592 грн. 28 коп. заборгованості та 1 788 (одна тисяча сімсот вісімдесят вісім) грн. 89 коп. судового збору. Видати наказ.

3. У позові в частині вимог про стягнення 11 266 грн. 27 коп. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Згідно з п. п. 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16.01.2019 року.

Суддя Ю.О. Підченко