Рішення

від 14.01.2019 по справі 911/2602/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2019 р.                     Справа № 911/2602/18

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Гришко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»

до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Підприємство готельного господарства»

про стягнення 359 500, 28 грн.

Представники:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 359 500, 28 грн. заборгованості за договором на постачання та споживання теплової енергії № 858 від 01.10.2011, з яких: 68 695, 22 грн. – 3 % річних та 290 805, 06 грн. – інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2018 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 17.12.2018 та витребувано у сторін певні документи.

13.12.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 1560 від 13.11.2018 (вх. № 34440/18 від 13.12.2018) про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2018 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 14.01.2019.

Представники сторін, належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання 14.01.2019 не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, відповідач відзиву на позовну заяву не надіслав.

Враховуючи, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 та ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 14.01.2019, відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом ухвалено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.10.2011 між сторонами укладено договір на постачання та споживання теплової енергії № 858, за умовами якого позивач постачає відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов'язується прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами, затвердженими міськими органами самоврядування.

Відповідно до п. 2.3 договору позивач приймання-передача теплової енергії, поставленої позивачем відповідачу, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі теплової енергії. Позивач складає та передає контролером чи надсилає простим листом на адресу відповідача пакет розрахункових документів (акт приймання-передачі теплової енергії, рахунок-фактура — щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків — щоквартально) в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Відповідач зобов'язаний на протязі 3-х робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу позивача один примірник акту приймання-передачі, акту звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення. У разі відсутності письмових заперечень акти вважаються погодженими і підлягають відображенню у бухгалтерському обліку обох сторін.

Згідно з п. 2.4 договору у випадку не повернення або відсутності обґрунтованої відмови у підписанні відповідачем акту приймання-передачі теплової енергії, акту звірки взаєморозрахунків в строк передбачений п. 2.3 даного договору, то дані документи вважаються погодженими і підписаними та є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що оплата здійснюється через установи банків, касу КП БМР «Білоцерківтепломережа». Оплата може здійснюватись як в готівковій формі, так і в безготівковій формі. Допускаються інші форми проведення розрахунків, що не суперечать чинному законодавству.

Відповідно до п. 6.4 договору оплата за спожиту теплову енергію здійснюється відповідачем в термін до 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 6.5 договору при наявності заборгованості за попередні періоди, проведена відповідачем оплата першочергово зараховується в рахунок погашення боргу, що виник раніше, незалежно від призначення платежу.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту укладення і діє в частині постачання теплової енергії протягом одного року і вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява однієї із сторін про розірвання договору, але не раніше дати закінчення опалювального періоду, а в частині проведення остаточних розрахунків - до повного здійснення останніх.

На виконання умов договору на постачання та споживання теплової енергії № 858 від 01.10.2011 позивач за період з березня 2013 року по квітень 2014 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 762 583, 81 грн., що підтверджується актами приймання-передачі робіт/послуг з опалення та підігріву холодної води, підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за отриману теплову енергію не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем за період з березня 2013 року по квітень 2014 року у розмірі 762 583,81 грн.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Київської області від 25.07.2014 у справі № 911/2420/14 стягнуто з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Підприємство готельного господарства» на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» 762 583, 81 грн. - боргу за спожиту теплову енергію згідно договору на постачання та споживання теплової енергії № 858 від 01.10.2011, який виник за період з березня 2013 року по квітень 2014 року, 43 551, 80 грн. – пені за період з 16.04.2013 по 16.06.2014, 38 059, 88 грн. - інфляційних втрат за період з 16.04.2013 по 16.06.2014, 12 511, 97 грн. - 3 % річних за період з 16.04.2013 по 16.06.2014 та 17 134, 15 грн. судового збору.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішенням господарського суду Київської області від 25.07.2014 у справі № 911/2420/14 встановлено обставини щодо заборгованості відповідача перед позивачем згідно договору на постачання та споживання теплової енергії № 858 від 01.10.2011 за період з березня 2013 року по квітень 2014 року.

Відповідно до наявних у матеріалах справи документів, зокрема, акту звірки взаємних розрахунків від 16.10.2018, довідки № 1596 від 11.12.2018 та інформації про виконавче провадження станом на 10.12.2018, вищезазначене рішення господарського суду Київської області на даний час набрало законної сили і не виконано відповідачем.

Так, зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за отриману теплову енергію, рішення суду про стягнення заборгованості не виконав, борг не сплатив, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання, які нараховані на суму основного боргу у розмірі 762 583, 81 грн. згідно договору на постачання та споживання теплової енергії № 858 від 01.10.2011, який виник за період з березня 2013 року по квітень 2014 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави визначені Главою 50 названого Кодексу, зокрема визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Так, враховуючи те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за отриману теплову енергію, має перед позивачем борг у розмірі 762 583, 81 грн. згідно договору на постачання та споживання теплової енергії № 858 від 01.10.2011, який виник за період з березня 2013 року по квітень 2014 року, та на час ухвалення даного судового рішення не погашений, суд вважає, що нарахування позивачем на вказану суму основного боргу 3 % річних та інфляційні втрати є правомірним.

За розрахунком позивача 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання за період з 19.11.2015 по 19.11.2018 складають 68 695, 22 грн., а інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання за період з 19.11.2015 по 19.11.2018 складають 290 805, 06 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань за договором на постачання та споживання теплової енергії № 858 від 01.10.2011 суду не надав.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 359 500, 28 грн. заборгованості за договором на постачання та споживання теплової енергії № 858 від 01.10.2011, з яких: 68 695, 22 грн. – 3 % річних та 290 805, 06 грн. – інфляційних втрат, є доведеними, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Підприємство готельного господарства» (09100, Київська область, місто Біла Церква, бульвар Олександрійський, будинок 94, ідентифікаційний код - 03802958) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Мережна, будинок 3, ідентифікаційний код - 04654336) 68 695 (шістдесят вісім тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн. 22 коп. – 3 % річних, 290 805 (двісті дев'яносто тисяч вісімсот п'ять) грн. 06 коп. – інфляційних втрат та 5 392 (п'ять тисяч триста дев'яносто дві) грн. 50 коп. – судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.01.2019.

Суддя                               Т.В. Лутак