Рішення

від 10.01.2019 по справі 916/2556/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" січня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2556/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за позовом: публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська 19)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріал - Сервіс Юг" (65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, 253)

про стягнення 25 420,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріал - Сервіс Юг" 25 420, 83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

06.07.2017. між публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріал - Сервіс Юг" було укладений договір від 06.07.2017 №ОД/Т-17-838-НЮ про надання послуг з ремонту 40 (сорока) одиниць електричних машин НВА-55 (з новим ротором) на загальну суму 3 600 194,40 грн.

До Договору позивачем та відповідачем також були укладені додаткові угоди №1 від 11.12.2017 та №2 від 28.12.2017.

Відповідно до п.1.1. Договору відповідач прийняв на себе зобов'язання з ремонту Обладнання, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги.

Пунктом 3.1.1. Договору відповідач зобов'язався надати послуги з ремонту Обладнання з терміном знаходження лінійного обладнання локомотивів в ремонті не більше 60 днів з дати подачі його в ремонт.

Відповідно до п.6.2 Договору за несвоєчасну видачу об'єктів ремонту з ремонту відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості ремонту несвоєчасно виданих об'єктів ремонту, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожну добу затримки.

За Договором Позивач передав, а відповідач прийняв у ремонт 38 одиниць Обладнання, а саме:

- 5 одиниць за Актом приймання і попереднього огляду лінійного обладнання локомотивів від 25.07.2017;

- 9 одиниць за Актом приймання і попереднього огляду лінійного обладнання локомотивів від 04.09.2017;

- 9 одиниць за Актом приймання і попереднього огляду лінійного обладнання локомотивів від 29.09.2017 (за актом було передано 10 одиниць, з яких 1 одиницю під заводським номером 1482 було повернуто без ремонту через брак);

- 7 одиниць за Актом приймання і попереднього огляду лінійного обладнання локомотивів від 16.11.2017 (за актом було передано 16 одиниць, з яких 1 одиницю під заводським номером 731 було повернуто без ремонту через брак та 8 одиниць було подано повторно 26.02.2018);

- 8 одиниць за Актом приймання і попереднього огляду лінійного обладнання локомотивів від 26.02.2018;

За Договором Відповідач передав, а Позивач прийняв з ремонту 38 одиниць Обладнання, а саме:

- 4 одиниці за Актом приймання-передачі наданих послуг від 30.10.2017 №71;

- 5 одиниць Актом приймання-передачі наданих послуг від 16.11.2017 №74;

- 2 одиниці за Актом приймання-передачі наданих послуг від 23.11.2017 №76;

- 9 одиниць за Актом приймання-передачі наданих послуг від 26.01.2018 №7;

- 5 одиниць за Актом приймання-передачі наданих послуг від 12.02.2018 №10;

- 5 одиниць за Актом приймання-передачі наданих послуг від 19.02.2018 №11;

- 2 одиниці за Актом приймання-передачі наданих послуг від 17.04.2018 №24;

- 6 одиниці за Актом приймання-передачі наданих послуг від 27.04.2018 №34.

Із загальної кількості обладнання відповідач 28 одиниць повернув з ремонту несвоєчасно, у зв'язку з чим позивачем на підставі п.6.2. Договору була нарахована пеня за несвоєчасну видачу об'єктів ремонту з ремонту в розмірі 46 428.95 грн. та в порядку досудового врегулювання спору заявлена відповідачу для сплати претензією від 17.05.2018 №Т-06/185 з доданням розрахунку пені.

У відповіді на претензію від 21.05.2018 №35 відповідач зазначив про порушення позивачем графіку подачі обладнання в ремонт, здійснення позивачем несвоєчасної оплати за виконані роботи.

Також відповідач пред'явив позивачу претензію від 25.05.2018 №37 на загальну суму 21 008,12 грн. (10025,06 грн. пені за несвоєчасне подання обладнання в ремонт та 10983,06 грн. пені за несвоєчасну оплату вартості ремонту).

За результатами розгляду зустрічних вимог позивач та відповідач 25.06.2018 уклали Угоду в порядку врегулювання розбіжностей щодо неналежного виконання Сторонами Договору від 06.07.2017 №ОД/Т-17-838-НЮ, згідно з п.3 якої відповідач зобов'язався сплатити позивачу різницю між взаємними претензіями по нарахованій пені в сумі 25 420,83 грн. протягом 10 банківських днів з моменту підписання Угоди.

З врахуванням вищенаведеного, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2018р., позовну заяву публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2018р. позовну заяву публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений чином, про що свідчать поштові повідомлення (вх.№50268/18) та (вх.№50817/18), повернуті на адресу суду із відміткою про вручення.

Згідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов до/говору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім договірні зобов'язання щодо здійснення оплати за угодою в порядку регулювання розбіжностей щодо неналежного виконання сторонами договору від 06.07.2017р. №ОД/Т-17-838НЮ своїх зобов'язань від 25.06.2018р. не виконані, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 25 420,83 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 25 420,83 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762,00 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73, 76, 86, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріал - Сервіс Юг" (65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, 253, код 26343594) на користь публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська 19, код 40081200) суму у розмірі 25 420 (двадцять п'ять тисяч чотириста двадцять) грн. 83 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Рішення господарського суду набирає чинності у порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 15 січня 2019 р.

Суддя О.В. Цісельський