Рішення

від 15.01.2019 по справі 918/810/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2019 р.                     м. Рівне                              Справа № 918/810/18

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Андрійчук О.В., за участю секретаря судового засідання Рижого Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи

за позовом Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради стягнення в сумі 16 057,85 грн.

до Рівненської крайової організації Української республіканської партії

про стягнення в сумі 16 057,85 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився           

УСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Управління комунальною власністю (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Рівненської крайової організації Української Республіканської партії (відповідач) про стягнення в сумі 16 057,85 грн.

Ухвалою суду від 21.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.01.2019 о 14:00 год.

У судове засідання представники сторін не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належними чином, підстав для відкладення розгляду справи, визначених ч. 2 ст. 202 ГПК України, немає, зважаючи, що предметом спору є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання за участю представників сторін для повного та всебічного встановлення обставини справи, відтак суд прийшов до висновку про розгляд справи на наявними в ній матеріалами.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

28.03.2000 року між Управлінням житлового господарства (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: вул. С. Петлюри, 1, м. Рівне, строком на 25 років.

Рішенням Рівненської міської ради № 2653 від 10.07.2009 року «Про передачу на баланс нежитлових приміщень на вул. С. Петлюри, 1, м. Рівне назване приміщення передано на баланс позивача, з огляду на що 16.06.2014 року між позивачем (як балансоутримувачем) і відповідачем до договору від 28.03.2000 року №2036 укладений додатковий договір від 16.06.2014 року в новій редакції.

Зважаючи, що орендар не виконував взяті на себе за договором зобов'язання, а саме не сплачував вчасно і в повному обсязі орендну плату, рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.07.2016 року у справі № 918/427/16 договір оренди розірваний з моменту набрання цим рішенням законної сили, тобто з 15.07.2016 року.

Згідно з підп. 4.6 згаданого договору орендар сплачує орендну плату по день фактичної передачі майна орендодавцю за актом прийому-передачі.

Оскільки фактичне повернення майна позивачу відбулося 22.07.2016 року, відтак до цієї дати відповідач повинен був сплачувати орендну плату, однак останній вказаного зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим станом на 19.12.2018 року сума боргу, яка утворилась за період з 01.11.2015 року по 22.07.2016 року, становить 16 057,85 грн, а саме: 13 913 ,17 грн — основний борг і 2 144,68 грн — нарахована за несвоєчасну сплату пеня.

Позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою про сплату такого боргу, однак відповідач добровільно борг не сплатив, тому позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суму в розмірі 16 057,85 грн.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 21.12.2018 року, не надав, отже суд вирішує спір за наявними матеріалами справами.

Заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши надані докази, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

28.03.2000 року між Управлінням житлового господарства (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення.

Згідно з рішенням Рівненської міської ради № 2653 від 10.07.2009 року «Про передачу на баланс нежитлових приміщень на вул. С. Петлюри, 1» Управління житлово-комунального господарства передало, а Управління комунальною власністю прийняло на баланс нежитлові приміщення, що є власністю територіальної громади міста Рівного, які знаходяться за адресою: м. Рівне, вул. С. Петлюри, 1, а саме: адміністративний будинок загальною площею 1636,4 кв.м; сарай-гараж загальною площею 76,8 кв.м.

16.06.2014 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено додатковий договір № 2036 до договору оренди нежитлового приміщення від 28.03.2000 року, відповідно до якого сторони вирішили викласти договір оренди від 28.03.2000 року в новій редакції.

Відповідності до п. 1.1. додаткового договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Рівне, вул. С. Петлюри, 1, загальною площею 52,8 кв.м, у тому числі приміщення площею 32,9 кв.м. та приміщення площею 19,9 кв.м, які перебувають на балансі Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, Вартість майна (визначена відповідно до звітів про оцінку майна) складає: приміщення площею 32,9 кв.м. - 140 700,00 грн станом на 31.05.2014 року; приміщення площею 19,9 кв.м. – 92 200,00 грн станом на 28.02.2014 року.

У п.п. 3.1., 3.2. додаткового договору сторони погодили, що строк договору оренди встановлюється на 2 роки 11 місяців - з 16.06.2014 року по 15.05.2017 року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміни його умов після закінчення строку його чинності протягом 1 місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, але не довше, ніж до 01.09.2021 року, як це передбачено рішенням Рівненської міської ради від 29.05.1996 року № 136.

За п. 1.2. додаткового договору напрям використання орендованого майна: розміщення політичної партії.

Пунктами 2.1., 2.2. додаткового договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном в строк, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання цього договору та акту прийому-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на вказане майно, орендар користується ним лише протягом строку оренди.

Згідно з пунктами 4.1. та 4.3. додаткового договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Рівного, затвердженої рішенням Рівненської міської, та встановлюється в сумі 825,50 грн в місяць. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Орендна плата сплачується Орендарем до 20 числа поточного місяця (п. 4.2. додаткового договору).

Відповідності до підп. 6.2.4. п. 6.2. додаткового договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Як вбачається матеріалів справи, відповідач свій обов'язок щодо внесення орендної плати у строк та розмірі, визначені договором, не виконував, у зв'язку з чим рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 918/427/16 від 04.07.2016 року договір оренди розірвано, зобов'язано відповідача звільнити на користь позивача орендовані приміщення шляхом виселення.

Пунктом 10.2. додаткового договору передбачено, що чинність цього договору припиняється достроково, зокрема за рішенням суду.

У разі припинення чи розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю протягом 3 робочих днів з дня припинення чи розірвання цього договору в такому ж стані, в якому воно було отримане, про що сторонами складається акт прийому-передачі майна (п. 2.3. додаткового договору).

Як установлено судом, 22.07.2016 року актом державного виконавця зафіксовано факт передачі представником відповідача представнику позивача ключів від орендованих приміщень, тобто відбулося повернення майна, що було предметом договору оренду.

З матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості з орендної плати, судом установлено, що відповідач не сплатив орендну плату за період з листопада 2015 року по липень 2016 року, заборгованість з якої (з урахуванням індексації) становить 13 913,17 грн.

Крім того, позивач здійснив нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати, розмір якої складає 2 144,68 грн.

Право на нарахування пені передбачене п. 4.5. додаткового договору, за яким орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному розмірі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди щодо своєчасної та у повному розмірі сплати орендної плати, повернення орендованого майна, а також наслідків такого невиконання та неповернення, регулювання яких здійснюється на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна ", ГК України, ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно у повному обсязі.

Частиною 3 ст. 285 ГК України передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Аналогічний обов'язок орендаря щодо внесення орендної плати, як зазначалося, передбачений підп. 6.2.4. п. 6.2. додаткового договору.

Отже, одним із основних обов'язків орендаря за договором оренди є сплата орендної плати.

Судом установлено, що відповідач усупереч умовам договором не сплачував орендної плати у листопаді 2015 року (1 560,96 грн), у грудні 2015 року (1 592,43 грн), у січні 2016 року (1 603,62 грн), у лютому 2016 року (1 603,62 грн), у березні 2016 року (1 603,62 грн), у квітні 2016 року (1 603,62 грн), у травні 2016 року (1 603,62 грн), у червні 2016 року (1 603,62 грн) та у липні 2016 року (1 138,06 грн).

Заразом, як зазначалося, рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 918/427/16 від 04.07.2016 року, яке набрало законної сили 15.07.2016 року, договір оренди розірвано, а повернення майна відбулося 22.07.2016 року, що стверджується актом державного виконавця.

Відповідно до приписів ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України правовою підставою користування орендованим майном є, відповідно, договір оренди (найму).

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

У силу вимог ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Відносний характер зобов'язань свідчить про те, що їх існування обмежене певними часовими межами, за якими слідує їх припинення. У площині конкретного цивільного правовідношення, яким є зобов'язання, припинення призводить до того, що боржник перестає бути зобов'язаним вчинити на користь кредитора певні дії, що складають предмет зобов'язання (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматись від вчинення певних дій, а кредитор, у свою чергу, втрачає право вимагати від боржника виконання покладеного на останнього за договором обов'язку. Отже, внаслідок припинення договірного зобов'язання зникає стан правової пов'язаності його суб'єктів, а суб'єктивні права і обов'язки, що складають зміст зобов'язання, ними втрачаються. Залежно від обсягу договірне зобов'язання може припинятися частково або в повному обсязі (ч. 1 ст. 598 ЦК). У цивільному законодавстві України щодо договірних зобов'язань підстави припинення окремо не виділяються, тому до них застосовуються загальні правила про припинення зобов'язань, визначені у Гл. 50 ЦК України. При цьому слід враховувати, що терміни "припинення зобов'язань" і "припинення договору" не можна розглядати як тотожні, оскільки з низки спеціальних норм випливає, що припинення договору негайно не тягне припинення зобов'язання. В одних випадках припинення договору тягне одночасно припинення зобов'язання, в інших - припинення зобов'язання лише в кінцевому рахунку. Той чи інший варіанти визначаються спеціальними правилами та особливостями змісту відповідного договору і зобов'язання. Зазначену ситуацію можна проілюструвати на прикладі ст. 785 ЦК України, за якою у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний повернути річ наймодавцеві, що свідчить про те, що цей обов'язок наймача входить до змісту зобов'язання. У тому разі, якщо наймач цього обов'язку не виконав, зобов'язання продовжує існувати, хоч договір і є припиненим.

Так, за приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Зважаючи на викладене, зобов'язання сторін за договором оренди припинилися частково з 15.07.2016 року, у тому числі щодо нарахування орендної плати та стягнення пені, окрім обов'язку наймача повернути об'єкт оренди наймодавцеві.

Щодо наслідків припинення договору оренду в результаті його розірвання, то ч. 4 ст. 291 ГК України передбачено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

У свою чергу, за приписами ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Вказана норма є імперативною та не передбачає розсуду сторін щодо врегулювання наслідків неповернення речі після припинення договору оренди в інший спосіб.

Отже, на рівні чинного законодавства передбачений єдиний правовий наслідок неповернення майна за договором найму після його припинення - право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Інших наслідки, зокрема права на нарахування орендної плати чи стягнення пені після припинення зобов'язань за договором оренди, Закон України "Про оренду державного та комунального майна ", ГК України, ЦК України не містять.

При цьому обов'язковою і необхідною умовою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 02.09.2014 року у справі № 3-85гс14).

У свою чергу, за ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Судом установлено, що відповідач жодних заходів, пов'язаних із добровільною передачею орендованого майна після розірвання договору не вчинив, передача ключів відбулася під час примусового виконання судового рішення, що свідчить про наявність вини відповідача щодо неповернення предмета договору найму.

Також, вирішуючи вказане питання, судом враховано, що відповідач не надав жодних доказів, як це передбачено правилами ч. 2 ст. 614 ЦК України, на спростування своєї вини.

За таких обставин суд не бере до уваги посилання позивача на п. 4.6. додаткового договору, оскільки відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Слід зазначити, що аналогічні висновки щодо застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі ВС від 13.02.2018 року у справі № 910/12949/16.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що у період з 15.07.2016 року по 22.07.2016 року у позивача виникло право на стягнення неустойки у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 785 ЦК України, однак не на стягнення орендної плати та пені, так як зобов'язання в цій частині за договором оренди припинилися, отже вимоги позивача про стягнення орендної плати та пені за вказаний період є необґрунтованими та безпідставними.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення орендної плати підлягають задоволенню за листопад 2015 року (1 560,96 грн), грудень 2015 року (1 592,43 грн), січень 2016 року (1 603,62 грн), лютий 2016 року (1 603,62 грн), березень 2016 року (1 603,62 грн), квітень 2016 року (1 603,62 грн), травень 2016 року (1 603,62 грн), червень 2016 року (1 603,62 грн) та за 14 дні липня 2016 року (724,21 грн), а всього – 13 499,32 грн.

Крім того, позивач здійснив нарахування пені у порядку п. 4.5. додаткового договору.

Зі змісту ст. 653 ЦК України вбачається, що розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань.

Суд, керуючись ст.ст. 230-232, 343 ГК України, ст.ст. 253, 254, 530, 549-552 ЦК України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", здійснивши перерахунок пені (розрахунок додається), установив, що розмір останньої становить 2 083,50 грн (при заявленому – 2 144,68 грн), отже вимога позивача про стягнення пені підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, що полягало в неотриманні ним обумовленої договором орендної плати, а отже про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 13 499,32 грн заборгованості з орендної плати та 2 083,50 грн пені.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 1 762,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 1 709,14 грн покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (вул. Соборна, 12-А, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 26259563) до Рівненської крайової організації Української Республіканської партії (вул. С. Петлюри,1, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 35224558) про стягнення в сумі 16 057,85 грн задоволити частково.

Стягнути з Рівненської крайової організації Української Республіканської партії (вул. С. Петлюри,1, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 35224558) на користь Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (вул. Соборна, 12-А, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 26259563) 13 499,32 грн заборгованості з орендної плати та 2 083,50 грн пені.

Стягнути з Рівненської крайової організації Української Республіканської партії (вул. С. Петлюри,1, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 35224558) на користь Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (вул. Соборна, 12-А, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 26259563) 1 709,14 грн судового збору.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 413,85 грн заборгованості з орендної плати та 61,18 грн пені відмовити.

Позивач: Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (вул. Соборна, 12-А, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 26259563).

Відповідач: Рівненська крайова організація Української Республіканської партії (вул. С. Петлюри,1, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 35224558).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 16.01.2019 року.

Суддя Андрійчук О.В.