Рішення

від 08.01.2019 по справі 924/967/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" січня 2019 р. Справа № 924/967/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В. при секретарі судового засідання Тлустій У.О., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравто СТ" м. Старокостянтинів, Хмельницької області

про стягнення 439708,03 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 22.02.2018р.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 26.12.2018р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. ст. 185, 233, 240, 241 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" м. Київ звернувся з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравто" м. Старокостянтинів, Хмельницької області про стягнення 439708,03 грн. заборгованості згідно договору про відкриття траншевої кредитної лінії №20-0541/2-1 від 18.02.2014р. та договору про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування №20-0542/2-1 від 18.02.2014р., з яких 296644,70 грн. заборгованості за процентами, 25940,67 грн. пені за простроченим кредитом, 92123,81 грн. індексу інфляції та 24998,85 грн. 3% річних відповідно до ст. 625 ГПК України.

Обгрунтовуючи позовну заяву, позивач, зокрема, відзначив, що товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеравто СТ" згідно з договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 20-0541/2-1 від 18.02.2014р. та договору про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування № 20-0542/2-1 від 18.02.2014р. в межах ліміту кредитної лінії було отримано транш (кредит) в ПАТ „Промінвестбанк" в розмірі 400000 грн. для поповнення обігових коштів, терміном користування по 26.02.2014р. Факт отримання кредиту підтверджується меморіальним ордером ТОВ „Інтеравто СТ" № 185856 від 18.02.2014р. на суму 400000 грн. та випискою по рахунку відповідача. Однак, відповідач не виконав умови даних договорів в частині погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом. Тому, як стверджує позивач, станом на 12.10.2018р. заборгованість ТОВ "Інтеравто СТ" перед ПАТ „Промінвестбанк" по договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 20-0541/2-1 від 18.02.2014р. та договору про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування № 20-0542/2-1 від 18.02.2014р. за період з 25.03.2015р. по 11.10.2018р. становить 439708,03 грн., з яких 296644,70 грн. заборгованості за процентами, 25940,67 грн. пені за простроченим кредитом, 92123,81 грн. індексу інфляції за період з 12.10.2015р. по 31.08.2018р. та 24998,85 грн. 3% річних за період з 12.10.2015р. по 11.10.2018р. відповідно до ст. 625 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на положення укладених між сторонами договорів, позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату судового розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подав.

Статтею 202 ГПК України передбачено, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Зважаючи на те, що судом вжито всіх передбачених ГПК України заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також обмеженість строків вирішення даного спору, суд доходить висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено:

18.02.2014р. між публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банком) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеравто СТ" (позичальником) укладено договір відкриття траншевої кредитної лінії № 20-0541/2-1, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії зі встановленням максимального ліміту кредитної лінії у розмірі 400000 грн. (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 2.2. договору кредитування відбувається шляхом надання позичальнику кредитних коштів в межах окремих траншів. Позичальник зобов'язується отримати кошти в межах траншу, виконати всі обов'язки, що витікають зі змісту цього договору і повністю погасити свої боргові зобов'язання у терміни (строки), встановлені відповідним договором про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування.

Як передбачено п. 2.3. договору, банк надає позичальнику кредит в межах окремого траншу шляхом перерахування коштів з кредитного рахунку на поточний рахунок позичальника, вказаний у договорі про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування. Перерахування кредиту здійснюється на підставі заяви позичальника не пізніше наступного робочого дня, за датою отримання заяви.

Відповідно до п. 2.4. договору датою видачі кредиту вважається дата списання коштів з кредитного рахунку. Кредит вважається наданий у тій самій сумі та валюті, в якій кошти були списані з кредитного рахунку, незалежно від того чи фактично використовував позичальник кредит, що перерахований на його поточний рахунок у повному розмірі чи ні.

Згідно з п. 2.5. договору строк дії ліміту кредитної ліній по 23.01.2015р. (включно). При цьому, строк кредитування, встановлений в межах кожного окремого траншу не повинен перевищувати 30 календарних днів.

Як передбачено п. 4.1. договору, за користування кредитом в рамках встановлених траншів, позичальник повинен сплачувати банку проценти. Проценти нараховуються до повного погашення заборгованості по кредиту. За користування кредитом в межах строку його погашення, позичальник сплачує проценти за користування кредитом. У випадку прострочення позичальником виконання зобов'язань по погашенню кредиту, банк надалі нараховує проценти за неправомірне користування кредитом на частину кредиту, що є простроченою до сплати та проценти за користування кредитом - на частину кредиту, строк сплати якої не настав.

Відповідно до п. 4.2. договору розмір процентів за користування кредитом і процентів за неправомірне користування кредитом встановлюється у договорах про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування. При цьому, сторони домовились, що розмір процентів не може перевищувати максимальний розмірі процентної ставки, який дорівнює 36,2% річних.

Згідно з п. 4.3. договору проценти нараховуються банком у розмірі, встановленому у договорі про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом.

Розділом 8 договору визначені права та обов'язки сторін, де в п. 8.2. вказано, що позичальник зобов'язується, зокрема: належним чином виконувати умови договору; на вимогу банку, незалежно від настання кінцевого строку повернення кредиту, сплатити заборгованість за кредитом, усі нараховані проценти, комісійні винагороди, неустойку та інші платежі за цим договором, за умови настання обставин, визначених у п. 9.1. цього договору.

В свою чергу банк має право, зокрема, нараховувати постачальнику неустойку, у випадках та у розмірах, передбачених цим договором.

Розділом 10 договору встановлена відповідальність сторін, де в п. 10.1, 10.2. договору зазначено, що за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно з умовами договору зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену цим договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною. При цьому, збитки відшкодовуються винною стороною понад неустойку, передбачену цим договором. За несвоєчасне повернення сум кредиту та/або несвоєчасну сплату плати за кредит позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, за кожен день прострочення.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (п. 11.1.).

Цей договір діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування кредитом та до повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно з умовами цього договору (п. 11.3.).

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Між публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банком) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеравто СТ" (позичальником) укладено про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування № 20-0542/2-1 (далі договір). Відповідно до якого банк в межах ліміту кредитної ліній надає позичальнику транш (кредит) в розмірі 400000 грн. Банк надає позичальнику кредит шляхом перерахування коштів з кредитного на поточний рахунок позичальника (п. 1. договору).

Згідно з п. 2. договору, проценти за користування кредитом нараховуються банком та сплачуються позичальником у розмірі 24,3% річних. проценти нараховуються та сплачуються у тій валюті, в якій надано кредит. Нарахування та сплата процентів, а також зміна розміру відсоткової ставки відбувається у порядку та на умовах, передбачених кредитним договором.

Як передбачено п. 3. договору, проценти за неправомірне користування кредитом сплачуються позичальником у випадку порушення строку повернення одержаного кредиту (його частини), на частину кредиту, що є простроченою до сплати, виходячи із процентної ставки у розмірі, що на 5 процентних пункти вище, ніж розмір процентів за користування кредитом. Сторони домовились, що обов'язок позичальника сплачувати проценти за неправомірне користування кредитом не потребує додаткового укладення угод про внесення змін і відбувається на підставі виключно цього договору. Після повернення (сплати) позичальником простроченого кредиту (або його частини), позичальник продовжує сплачувати за користування кредитом, строк сплати якого не є простроченим, проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 5 договору кінцевий термін повернення кредиту, наданого в межах цього траншу - 26.02.2014р.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

У зв'язку із неналежним виконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеравто СТ» своїх договірних зобов'язань за договором про відкриття траншевої кредитної лінії №20/0541/2-1 від 18.02.2014р. та договору про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування №20-0542/2-1 від 18.02.2014р. щодо повернення кредитних коштів, процентів та пені, позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області із позовною заявою.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.06.2015р. у справі №924/455/15 вирішено позов задовольнити частково. Вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравто СТ" на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - 337297,39 грн. заборгованості за кредитом, 14621,15 грн. заборгованості за процентами, 37435,62 грн. пені за простроченим кредитом, 131,2 грн. пені за простроченими процентами, 7789,71 грн. відшкодування судового збору.

У решті позову відмовлено.

Вищевказаним рішенням суду встановлено, що згідно заяв на отримання кредиту, Банком виконано свої зобов'язання за договорами, що підтверджується меморіальним ордером № 185856 від 18.02.2014р. в сумі 400000 грн. на період з 18.02.2014р. по 26.02.2014р. згідно з угодою 20-0541/2-1 від 18.02.2014р.

У зв`язку з невиконанням відповідачем належним чином зобов`язань за договором з про відкриття траншевої кредитної лінії №20/0541/2-1 від 18.02.2014р. та договору про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування №20-0542/2-1 від 18.02.2014р. з нього на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було стягнуто вищевказані суми.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги таке.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 3 ст. 3 ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи 18.02.2014р. між публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банком) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеравто СТ" (позичальником) було укладено договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 20-0541/2-1 від 18.02.2014р. та договір про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування № 20-0542/2-1 від 18.02.2014р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.06.2015р. у справі №924/455/15 встановлено, що згідно заяв на отримання кредиту, Банком виконано свої зобов'язання за договором, що підтверджується меморіальним ордером №185856 від 18.02.2014р. на суму 400000,00 грн. та випискою по рахунку відповідача.

У зв`язку з невиконанням відповідачем належним чином зобов`язань за договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 20-0541/2-1 від 18.02.2014р. та договором про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування № 20-0542/2-1 від 18.02.2014р. з нього на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - 337297,39 грн. заборгованості за кредитом, 14621,15 грн. заборгованості за процентами, 37435,62 грн. пені за простроченим кредитом, 131,2 грн. пені за простроченими процентами, 7789,71 грн. відшкодування судового збору.

Таким чином, вищевказаним судовим рішенням встановлено, що відповідач допустив порушення умови договорів в частині повернення грошових коштів та сплати процентів.

Згідно ч.4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У відповідності до п. п. 4.1. договору, за користування кредитом в рамках встановлених траншів, позичальник повинен сплачувати банку проценти. Проценти нараховуються до повного погашення заборгованості по кредиту. За користування кредитом в межах строку його погашення, позичальник сплачує проценти за користування кредитом. У випадку прострочення позичальником виконання зобов'язань по погашенню кредиту, банк надалі нараховує проценти за неправомірне користування кредитом на частину кредиту, що є простроченою до сплати та проценти за користування кредитом - на частину кредиту, строк сплати якої не настав.

Відповідно до п. 4.2. договору розмір процентів за користування кредитом і процентів за неправомірне користування кредитом встановлюється у договорах про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування. При цьому, сторони домовились, що розмір процентів не може перевищувати максимальний розмірі процентної ставки, який дорівнює 36,2% річних.

Згідно з п. 4.3. договору проценти нараховуються банком у розмірі, встановленому у договорі про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач, у зв'язку із несплатою відповідачем суми заборгованості за кредитом, стягнутої рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.06.2015р. у справі №924/455/15 нарахував відповідачу - 296644,70 грн. заборгованості за процентами, 25940,67 грн. пені за простроченим кредитом.

Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 74, 76 ГПК України, щодо належного виконання ним умов договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 20-0541/2-1 від 18.02.2014р. зі сплати заборгованості за кредитом та відсотками.

З огляду на вищевказане, враховуючи встановлений сторонами в договорі порядок нарахування відсотків за користування кредитом, суд прийшов до висновку про правомірність нарахування позивачем 296644,70 грн. за період з 18.02.2014р. по 01.10.2018р.

Згідно з ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст.231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ч.1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розділом 10 договору встановлена відповідальність сторін, де в п. 10.1, 10.2. договору зазначено, що за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно з умовами договору зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену цим договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною. При цьому, збитки відшкодовуються винною стороною понад неустойку, передбачену цим договором. За несвоєчасне повернення сум кредиту та/або несвоєчасну сплату плати за кредит позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, за кожен день прострочення.

Позивач за несвоєчасне виконання відповідачем умов договору заявив до стягнення 25940,67 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 12.04.2018р. по 11.10.2018р.

При проведенні розрахунку пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплаті відсотків, суд встановив, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 25940,67 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує із позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача відповідно до ст. 625 Господарського процесуального кодексу України 3% річних в розмірі 24998,85 грн. за період з 12.10.2015р. по 11.10.2018р. та інфляційні втрати в розмірі 92123,81 грн. за період з 12.10.2015р. по 31.08.2018р.

В свою чергу, позов в частині стягнення з відповідача 3% річних та нарахувань індексу інфляції, суд вважає за необхідне задовольнити.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Із врахуванням зазначеного, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 439708,03 грн., з яких 296644,70 грн. заборгованості за процентами, 25940,67 грн. пені за простроченим кредитом, 92123,81 грн. індексу інфляції та 24998,85 грн. 3% річних.

Дана заборгованість підтверджується банківськими виписками по рахунку відповідача, розрахунком заборгованості, розрахунком заборгованості за процентами, розрахунком пені, індексу інфляції та розрахунком 3% річних.

Враховуючи подання позивачем доказів, що підтверджують заявлену до стягнення суму боргу відповідача, та правильність нарахування заявлених до стягнення коштів, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовій збір в розмірі 6595,62 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 256, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравто СТ", м. Старокостянтинів Хмельницької області про стягнення 439708,03 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравто СТ" (м. Старокостянтинів Хмельницької області, вул. Грушевського, буд. 2/2, ідентифікаційний код 37154509) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (м. Київ, провулок Шевченка, буд. 12, ідентифікаційний код 00039002) - 296644,70грн. (двісті дев'яносто шість тисяч шістсот сорок чотири гривні 70 коп.) заборгованості за процентами, 25940,67 грн. (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сорок гривень 67 коп.) пені за простроченим кредитом, 92123,81 грн. (дев'яносто дві тисячі сто двадцять три гривні 81 коп.) індексу інфляції, 24998,85 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім гривень 85 коп.) 3% річних, 6595,62 грн. (шість тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 62 коп.) судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Рішення підписано та складено 16.01.2019р.

Суддя С.В. Гладій

Відрук. 4 прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (01001, м. Київ, пров. Шевченка,12, та м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану,13)(реком. з повід.)

4 - відповідачу (31100, м. Старокостянтинів, Хмельницької обл., вул. Грушевського,2/2)(реком. з повід.)