Рішення

від 15.01.2019 по справі 440/3663/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3663/18 Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом

позивача ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

19.10.2018 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить (з урахуванням уточнень позовних вимог від 15.11.2018 /а.с. 83/):

- визнати протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Полтавській області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_2 сільськогосподарського призначення площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області, та передачі земельної ділянки у власність, викладену в листі від 21.05.2018 № 4261/0/26-18;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, кадастровий номер: НОМЕР_2 сільськогосподарського призначення площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність, оскільки висновком відділу Держгеокадастру у Семенівському районі Полтавської області № 115/41-16 від 12.07.2016 проект землеустрою погоджено та зауваження до проекту відсутні. Водночас за результатами неодноразових звернень позивача відповідачем протиправно відмовлено позивачу в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/3663/18, призначено підготовче судове засідання на 14.11.2018.

14.11.2018 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому вказано, що проект землеустрою не відповідає вимогам Порядку ведення Державного земельного кадастру, який затверджено постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051, Закону України "Про Державний земельний кадастр", Закону України "Про землеустрій", Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376, у зв'язку з чим відповідачем відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки /а.с. 56-59/.

У підготовчому засіданні 14.11.2018 оголошено перерву до 06.12.2018.

15.11.2018 позивач надав відповідь на відзив, у якій указує, що проект землеустрою, поданий на затвердження, відповідає вимогам Закону України "Про землеустрій". Позивачем зазначено, що зміст відзиву не спростовує доводів, викладених позивачем у поданому позові, про відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства /а.с. 79-82/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.12.2018.

18.12.2018 до суду учасниками справи надано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження /а.с. 91-92/.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 01.10.2015 № 1765/0/75-15-05 надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,000 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с. 20/.

ФОП ОСОБА_2 на замовлення ОСОБА_1 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області /а.с. 16-44/.

22.06.2017 позивач звернулася до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_2 сільськогосподарського призначення площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області, та передачі земельної ділянки у власність /а.с. 67/.

Листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 06.07.2017 № 9377/6-17 відмовлено позивачу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_2 сільськогосподарського призначення площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області /а.с. 65-66/.

27.07.2017 позивач повторно звернулася до відповідача із заявою від 26.07.2017 про затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_2 /а.с. 69/.

Листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 10.08.2017 № 11663/6-17 відмовлено позивачу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_2 /а.с. 68/.

21.08.2017 позивач звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_2 /а.с. 71/.

Листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 31.08.2017 № 12527/6-17 відмовлено позивачу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_2 /а.с. 70/.

15.05.2018 ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_2 сільськогосподарського призначення площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області, та земельну ділянку передати у власність /а.с. 74/.

Листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 21.05.2018 № 4261/0/26-18 відмовлено позивачу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_2 сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

У листі зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинен відповідати вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій", статей 22, 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр", Закону України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376 із змінами, Вимогам до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики і продовольства України від 11.04.2013 № 255.

Крім того, у листі зазначено, що в представленому на розгляд та затвердження проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки не в повній мірі враховані зауваження, зазначені в листі Головного управління від 06.07.2017 № 9377/6-17. З огляду на недоліки проекту землеустрою та керуючись вимогами статей 28, 29 Закону України "Про землеустрій", запропоновано позивачу звернутися до розробника землевпорядної документації для приведення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідність вимогам чинного законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм та правил при здійсненні землеустрою /а.с. 72-73/.

Не погоджуючись із листом відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Положеннями частини третьої статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За приписами частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах, не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу Україні центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу Україні відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Положеннями частини восьмої статті 118 Земельного кодексу Україні проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Частиною четвертою статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Згідно з частиною шостою статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Положеннями частини восьмої статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

У статті 186-1 Земельного кодексу України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про затвердження проекту землеустрою: а) погодити проект землеустрою; б) відмовити у погодженні проекту землеустрою.

Погодження або відмова у погодженні є змістом відповідного індивідуального акта.

При цьому, статтею 186-1 Земельного кодексу України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа тощо. Проте зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2510.2016 за № 1391/29521 (далі - Положення № 333).

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Таким чином, рішення про погодження або про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформляється розпорядчим індивідуальним актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу ГУ Держгеокадастру в Полтавській області про погодження або про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Лист відповідача від 21.05.2018 № 4261/0/26-18 у відповідь на клопотання позивача за змістом та формою не може вважатися відмовою у розумінні частини восьмої статті 186-1 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

З огляду на вищенаведене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, яка полягає у невирішенні заяви позивача від 15.05.2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_2 сільськогосподарського призначення площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтею 186-1 Земельного кодексу України, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.05.2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_2 сільськогосподарського призначення площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області та вирішити питання про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_2 сільськогосподарського призначення площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивач просить суд зобов'язати відповідача подати до суду протягом місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов'язань на суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду.

Суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи часткове задоволення позову, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яка полягає у невирішенні заяви ОСОБА_1 від 15.05.2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_2 сільськогосподарського призначення площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.05.2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_2 сільськогосподарського призначення площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області, та вирішити питання про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_2 сільськогосподарського призначення площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя Т.С. Канигіна