Рішення

від 15.01.2019 по справі 0540/8943/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2019 р. Справа№0540/8943/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В.,

при секретарі судового засідання Скрипник К.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНГАРАНТБУД» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНГАРАНТБУД» (юридична адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Садова. буд. 130) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (юридична адреса: вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114, м. Маріуполь, Донецька область, 87526), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 29.03.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про необґрунтованість висновків податкового органу про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «С.П. ИВА» , ТОВ «МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД» , та зазначає про наявність всіх документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

Враховуючи наведене, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі, визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 29.03.2018 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення винесено податковим органом в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказує на те, що під час перевірки податковим органом встановлений факт порушення позивачем вимог чинного законодавства, факт формування податкового кредиту по операціях, що мають нереальних характер між позивачем та контрагентами ТОВ «С.П. ИВА» , ТОВ «МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД» . Зазначає, що позивачем створена схема штучного руху товару, спрямована на створення формального документообігу.

Враховуючи викладене, просив в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.09.2018 року судом було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 09.10.2018 року відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 20.11.2018 року продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання по справі.

У судовому засіданні 11.12.2018 року відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 17.12.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

15.01.2019 року представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донгарантбуд» (код ЄДРПОУ 37868975), перебуває на податковому обліку у Бахмутській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (том 1 а.с. 16-18).

15.03.2018 року за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Донгарантбуд» з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ С.П. ИВА за травень 2017 року та ТОВ МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД за грудень 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області складено акт № 258/05-99-14-10/37868975 (том 1 а.с. 26-37).

З висновків акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 109683 грн., у тому числі за червень 2017 року в сумі 8333 грн. та за грудень в сумі 101350 грн.

На підставі акту перевірки Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області прийняло податкове повідомлення - рішення від 29.03.2018 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 137104,00 грн., з яких за основним платежем на суму 109683 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 27421 грн. (том 1 а.с. 19).

Позивачем було направлено на адресу Державної фіскальної служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення від 29.03.2018 року № НОМЕР_1, за результатами розгляду якої на адресу позивача було направлено рішення про результати розгляду скарги, відповідно до якого зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін (том 1 а.с. 21-22).

Предметом розгляду даної адміністративної справі є правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення від 29.03.2018 року № НОМЕР_1.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, 15.05.2017 року між ТОВ Донгарантбуд та ТОВ С.П. ИВА укладений договір підряду № 15/05/17-1, за умовами якого виконавець зобов'язується надавати транспортні послуги (у тому числі, по перевезенню вантажів та залученню землерийної техніки) згідно заявки замовника шляхом надання (виділення) механізму та об'єкти замовника, на умовах узгоджених сторонами, а замовник приймає надані послуги згідно акту приймання-передачі послуг та оплачує їх (том 1 а.с. 90).

На підтвердження виконання умов договору представником позивача надані наступні документи:

- протокол узгодження договірної ціни;

- рахунки-фактури № СФ-0000015 від 16.05.2017 року, № СФ-0000023 від 24.05.2017 року, № СФ-0000026 від 30.05.2017 року,;

- акти приймання-передачі виконаних робіт: від 16.05.2017 року, від 24.05.2017 року, від 30.05.2017 року;

- платіжні доручення: від 17.05.2017 року № 446, від 29.05.2017 року № 448, від 30.05.2017 року № 450 (том 1 а.с. 91-100);

- податкові накладні № 25 від 07.06.2017 року; № 30 від 19.06.2017 року; № 15 від 16.05.2017 року; № 21 від 24.05.2017 року; № 23 від 30.05.2017 року та відповідні квитанції про реєстрацію в ЄРПН (том 2 а.с. 6-18);

03.10.2017 року між ТОВ Донгарантбуд та ТОВ МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД укладений договір №2 по виконанню робіт по об'єкту капітальний ремонт будівлі дитячого навчального закладу Тополька по вул. Первомайська Парасковівської сільської ради Бахмутського району Донецької області, за умовами якого підрядник зобов'язується на ризик виконати роботи згідно договірної ціни передбачені договором, з матеріалів замовника, а замовник зобов'язується надати матеріали та прийняти виконані роботи, оплатити їх вартість (том 1 а.с. 114-115).

На підтвердження виконання умов договору представником позивача надані наступні документи:

- дефектний акт;

- локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1;

- розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1;

- відомості ресурсів витрат замовника;

- відомості витрачених ресурсів витрат підрядника;

- накладна на придбання товарів від 03.10.2017 року № 117 на загальну суму 1753995,53 грн. (том 1 а.с. 116-182);

- договірною ціною, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року;

- актом приймання-передачі будівельних робіт за грудень 2017 року;

- платіжним дорученням № 684 від 19.01.2018 року на суму 608102,32 грн. (том 1 а.с. 101-113);

- податковою накладною № 191 від 26.12.2017 року та відповідною квитанцією про реєстрацію в ЄРПН (том 2 а.с. 19-20);

- ліценцією Державної архітектурно-будівельної інспекції України на господарську діяльність з будівництва об'єктів ІV та V категорій складності товариства з обмеженою відповідальністю МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД від 12.04.2017 року (том 1 а.с. 231-231).

Крім того позивачем надано дозвіл Головного управління Держпраці в Донецькій області № 0274.17.14, яким ТОВ Донгарантбуд дозволено виконувати роботи підвищеної небезпеки; ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України на господарську діяльність з будівництва об'єктів ІV та V категорій складності ТОВ Донгарантбуд від 22.02.2016 року № 7-Л (том 1 а.с. 235-237).

На підтвердження фактичного виконання вищезазначеного договору, який був укладений ТОВ Донгарантбуд з ТОВ С.П. ИВА позивачем надано договір № 143 від 22.05.2017 року про реконструкцію спортивного майданчика зі штучним покриттям Часовоярської ОСОБА_3 ступенів №17 Бахмутської районної ради Донецької області, відповідно до якого ТОВ Донгарантбуд , як підрядник, забезпечує відповідно до кошторисної документації та умов договору виконання робіт по реконструкції, доручені заявником (том 1 а.с. 239-246).

Виконання умов договору підтверджене:

- планом фінансування капітального ремонту (на поточний рік);

- календарним графіком виконання робіт по об'єкту Реконструкція спортивного майданчика зі штучним покриттям Часовоярської ОСОБА_3 ступенів № 17 Бахмутської районної ради Донецької області ;

- актом приймання-передачі виконаних робіт № 1 за червень 2017 року (том 1 а.с. 247- том 2 а.с. 5).

Також на підтвердження фактичного виконання вищезазначених договорів, які були укладені ТОВ Донгарантбуд з ТОВ С.П. ИВА та ТОВ МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД позивачем наданий договір №18 від 11.08.2017 року про закупівлю робіт за бюджетні кошти, укладений ТОВ Донгарантбуд та Управлінням освіти Соледарської міської ради, за умовами якого підрядник зобов'язується у термін до 20.12.2017 року виконувати роботи, зазначені в проектно-кошторисній документації, що встановлено на об'єкт Капітальний ремонт будівлі дитячого навчального закладу Тополька по вул.Первомайська Парасковівської сільської ради Бахмутського район у Донецької області, а замовник прийняти і оплатити такі роботи (том 1 а.с. 189-197).

Виконання умов договору підтверджене:

- календарним графіком виконання робіт по об'єкту Капітальний ремонт будівлі дитячого навчального закладу Тополька по вул. Первомайська Парасковівської сільської ради Бахмутського район у Донецької області;

- графіком фінансування;

- дозволом на виконання будівельних робіт від 29ю09ю2017 рок № ІУ 112172720826;

- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2017 року;

- актом приймання-передачі будівельних робіт за грудень 2017 року;

- листом-відгуком (том 1 а.с. 198-226).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач вважає неправомірним висновок податкового органу про порушення ним вимог Податкового кодексу України, тому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України, з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.14.1.185 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Розділ V Податкового кодексу України регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит - це елемент розрахунку суми податку на додану вартість, яку має сплатити платник до бюджету. Це по суті розмір податку на додану вартість, що був оплачений платником податку на додану вартість на користь своїх контрагентів-інших платників податку на додану вартість, з приводу якої в останніх вже виник обов'язок щодо сплати відповідної суми податку до бюджету.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Тобто, отримавши податкові накладні від контрагентів, у позивача виникло право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п. 44.1 якої для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному ст. 50 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладених позивачем договорах, та підтверджують обґрунтованість формування податкового кредиту за досліджуваними господарськими операціями.

Крім того, реальність вищезазначених господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується подальшим використанням придбаних послуг (товарів) в господарській діяльності позивача під час виконання договору № 143 від 22.05.2017 року про реконструкцію спортивного майданчика зі штучним покриттям Часовоярської ОСОБА_3 ступенів № 17 та договору № 18 від 11.08.2017 року про закупівлю робіт за бюджетні кошти.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надані договори про надання послуг, план фінансування капітального ремонту (на поточний рік); календарні графіки виконання робіт по об'єктам; акти приймання-передачі виконаних робіт; графіками фінансування; дозволом на виконання будівельних робіт; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат; дефектний акт; локальний кошторис на будівельні роботи; розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису; відомість ресурсів витрат замовника; відомість витрачених ресурсів витрат підрядника; накладна на придбання товарів.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 109683 грн., у тому числі за червень 2017 року в сумі 8333 грн. та за грудень в сумі 101350 грн. Дані факти свідчать про нереальний характер здійснення господарських операцій між позивачем та постачальниками ТОВ «С.П. ИВА» , ТОВ «МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД» .

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника відповідача і вбачається з матеріалів справи, висновки, що надані контрагентами позивача послуги не спричинили реального настання правових наслідків, зроблені відповідачем на підставі податкової інформації.

Однак, суд зазначає, що вказана податкова інформація містить лише дані про результати господарської діяльності кожного контрагента позивача окремо за період, в якому виникли спірні правовідносини. Контролюючим органом не перевірялась і не оцінювалась діяльність ТОВ «С.П. ИВА» , ТОВ «МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД» в періоди, які передували укладенню спірних правочинів, у зв'язку з чим суд вважає, що висновки відповідача про нереальний характер здійснення господарських операцій позивачем з вищезазначеними контрагентами щодо яких виник спір, є безпідставними і зроблені в результаті припущень, що виключає можливість покладення їх в основу спірного рішення.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до контролюючого органу податкової звітності з податку на додану вартість та відповідність даних, що містяться в наданій податковій звітності, даним первинного бухгалтерського обліку.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Крім того, позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентом, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України" якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

На недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказав Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 18.03.2010 року по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії".

Таким чином, Європейський суд з прав людини та чинне законодавство України чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. «б» 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 29.03.2018 року № НОМЕР_1 податковий орган діяв всупереч вимог закону та безпідставно збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно пп. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Суд не бере до уваги розбіжності, виявлені у даних контрагентів позивача при їх співставленні, оскільки в даному випадку будь-яке порушення спричиняє відповідальність та негативні наслідки лише для особи - порушника. Позивач не може відповідати за будь-які неправомірні дії своїх контрагентів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.

Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено обставину реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість по фінансово-господарським операціям з ТОВ «С.П. ИВА» , ТОВ «МАРІУПОЛЬ ПРОМБУД» за спірний період сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України, а саме, позивачем в підтвердження позовних вимог надана вся первинна документація, в тому числі податкові накладні, копії яких досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування в розумінні зазначеної норми Закону.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує стягнути судові витрати у розмірі 2056,56 грн., здійснені ТОВ Донгарантбуд за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Керуючись ст. 2, ст. 8-15, ст.19-21, ст. 72-78, ст. 90, ст. 139, ст. 199-228, ст. 241-255, ст. 293, ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНГАРАНТБУД» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 29.03.2018 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № НОМЕР_1 від 29.03.2018 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНГАРАНТБУД» (код ЄДРПОУ 37868975, 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Садова. буд. 130) судові витрати у сумі 2056,56 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, юридична адреса: 87526, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької дивізії, будинок 114).

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 15.01.2019 року.

Повний текст рішення виготовлено 16.01.2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.