Рішення

від 15.01.2019 по справі 640/20536/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 січня 2019 року № 640/20536/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

при секретарі судових засідань Гарбуз К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві проскасування постанови про накладення штрафу за участю представника позивача - Богдановської Т.В.

встановив:

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про скасування постанови від 19.11.2018 ВП №57447953, прийнятої відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2017 у справі №826/5577/17 за позовом ОСОБА_3 до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо ненадання органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 686534,00 грн. за листопад 2014 року та підлягає відшкодуванню на користь ОСОБА_3, та зобов'язано ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суми відшкодування податку на додану вартість на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

На виконання вказаного рішення 18.06.2018 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист.

Однак, відповідно до п. 1.63.17 наказу Державної фіскальної служби України від 19.10.2016 №875 Про функціональні повноваження структурних підрозділів Головного управління територіальних органів ДФС (у редакції наказу від 06.02.2017 №57 зі змінами), відповідні функції, що здійснювалися раніше державними податковими інспекціями покладено на Головні управління територіальних органів ДФС, у зв'язку з чим ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві позбавлена можливості виконувати будь-які дії.

Окрім того, згідно п. 3 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 Про затвердження Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок), формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі бази даних Державної фіскальної служби України та Державної казначейської служби України.

З урахуванням норм п. 52, п. 56 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України та у відповідності з Порядком, заяви про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ подані до 01.02.2016 мають бути включені до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ в автоматичному режимі. Станом на дату надання інформації відповідно до норм діючого законодавства не передбачено надання висновків до органів державної казначейської служби в процесі відшкодування ПДВ на рахунки платників податку.

Отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57447953/7 від 19.10.2018, ГУ ДФС у м. Києві листом від 31.10.2018 №33395/9/26-15-07-06-17 повідомило відповідача про обставини, які унеможливлюють виконання рішення.

Проте, відповідач не взяв до уваги викладене та постановою ВП №57447953 від 19.11.2018 застосував до позивача штрафну санкцію у розмірі 5100,00 грн.

На думку представника позивача застосування штрафної санкції є неправомірним, оскільки невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2017 відбувається з поважних причин, що не враховано відповідачем, а тому постанова про накладення штрафу ВП №57447953 від 19.11.2018 має бути скасована.

В судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача до суду не прибув, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення судового засідання; свого відношення до позову не висловив.

Суд, заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, наявні в ній докази, дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 1 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, що підлягають примусовому виконанню на підставі виконавчих документів визначені статтею 3 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до частини шостої статті 26 цього Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлений статтею 63 Закону України Про виконавче провадження .

Так, відповідно до частини першої статті 63 Закону України Про виконавче провадження за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону України Про виконавче провадження ).

Як було встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, на підставі виконавчого листа №826/5577/17, виданого 18.06.2018 Окружним адміністративним судом міста Києва, яким зобов'язано ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суми відшкодування податку на додану вартість на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Григорян Оленою Грайровною відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову ВП №57447953 від 19.10.2018.

Листом від 31.10.2018 №33395/9/26-15-07-06-17 Головне управління ДФС у м. Києві у відповідь на отриману постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 19.10.2018, повідомило відповідача, що 21.12.2016 Верховною Радою України прийнято було Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні №1797-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017. Вказаним Законом змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. До 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюється у порядку, визначеному статтею 200 Податкового кодексу України. В зв'язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 Про затвердження порядку ведення Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ , яким передбачено ведення Тимчасового реєстру заяв, поданих до 01.02.2016, та за якими суми ПДВ станом на 01.01.2017 не були відшкодовані, - ГУ ДФС у м. Києві не може подати до ГУ ДКСУ у м. Києві висновку про суми відшкодування податку на додану вартість на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Зазначений лист від 31.10.2018 №33395/9/26-15-07-06-17 отриманий Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві 04.11.2018 вх.№16929.

19.11.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Григорян Оленою Грайровною винесено постанову ВП №57447953 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ВП №57447953 від 19.11.2018 встановлено, що станом на 19.11.2018 рішення суду не виконано і, з посиланням на норми статті 63 та 75 Закону України Про виконавче провадження , за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві штраф у розмірі 5100,00 грн.

Статтею 75 Закону України Про виконавче провадження встановлена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Так, відповідно до частини першої цієї статті у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З наведеної статті слідує, що покладення на боржника негативних наслідків у вигляді грошового стягнення (штрафу) може бути застосовано виконавцем у разі невиконання рішення без поважних причин у встановлений виконавцем строк .

Поважність причин це оціночне поняття.

Поважні причини - це обставини, що діють на волю суб'єкта, з яким законодавець пов'язує звільнення цього суб'єкта від виконання покладених на нього обов'язків або від визначених законодавством негативних наслідків його поведінки.

До поважних причин можуть бути віднесені будь-які обставини навколишнього світу. Це можуть бути як дії фізичних або юридичних осіб, так і явища, які не залежать від волі людини. Такі обставини мають впливати на волю суб'єкта відповідних правовідносин. Саме внаслідок дії цих обставин, що виникли раптово або закономірно, він не має змоги належним чином виконувати покладені на нього обов'язки.

Обставини, що визначаються законом як поважні причини, звільняють суб'єкта цих правовідносин від виконання покладених на нього обов'язків або негативних для нього наслідків.

Як було вже зазначено вище, та на що звертав увагу позивач, порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків до 01 січня 2017 року визначались положеннями статті 200 Податкового кодексу України.

Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) податку на додану вартість визначено статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин у справі №826/5577/17), а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39 (далі - Порядок №39), Порядком ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2016 року №68 (далі - Порядок №68), та Порядком формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 3 лютого 2011 року №68/23 (далі - Порядок №68/23).

Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктами 200.10 - 200.13 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Абзацом другим пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Норми Порядків №39 та №68/23 регламентують діяльність та порядок взаємодії органів державної податкової служби між собою, а також з органами Державного казначейства України у процесі відшкодування податку на додану вартість.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №39 висновок про суми відшкодування податку на додану вартість та узагальнена інформація про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість є підставами для здійснення відшкодування таких сум органами державної казначейської служби.

Згідно з положеннями пункту 4 Порядку №68/23 за результатами підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість податкові органи місцевого рівня формують висновки із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, реєстри яких направляють до центрального органу державної податкової служби для формування узагальненої інформації.

На підставі пункту 5 Порядку №68/23 на центральний орган державної податкової служби покладено обов'язок не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання реєстрів висновків, здійснити формування узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених у висновках. Таку узагальнену інформацію не пізніше наступного робочого дня після її формування центральний орган державної податкової служби надсилає до Державного казначейства України і одночасно органам державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для подачі висновків органам державного казначейства.

Чинне на час виникнення спірних відносин у даній справі податкове законодавство не передбачає обов'язку податкового органу складати висновок щодо підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування.

Так, за змістом чинної редакції підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до підпункту 200.7.2. пункту 200.7., пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Пунктами 200.12. - 200.13, 200.23. статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів.

Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26 (чинна з 1 квітня 2017 року), якою затверджено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок №26), визнано такими, що втратили чинність Порядок №68 та Порядок №39.

Порядок №26 визначає механізм ведення Мінфіном інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Реєстр). Формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства (пункти 1, 3 Порядку №26).

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру. Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення випадку, коли органом ДФС не внесені до Реєстру відомості про: дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання) з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); дату складення акта перевірки (пункти 6, 7, 11 Порядку №26).

Відповідно до пункту 12 Порядку №26 узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

З 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року №1797-8 Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні , яким до Податкового кодексу України внесено зміни, зокрема в частині бюджетного відшкодування податку на додану вартість запроваджено:

- єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року;

- Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Після внесення зазначених змін, відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Як зауважено представником позивача, станом на час розгляду справи у суді Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює.

Таким чином, податковим законодавством, що діяло до 01.01.2017 був передбачений обов'язок податкового органу скласти за результатами перевірки заявленої платником суми бюджетного відшкодування висновок до органу державного казначейства.

Невиконання цього обов'язку спричиняло порушення права платника податків на отримання з бюджету суми відшкодування податку на додану вартість, а такий спосіб судового захисту як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов'язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, були спрямовані на захист порушеного права платника податків і відповідали чинному на той час законодавству.

На неможливість виконання покладеного на податкові органи рішеннями судів обов'язку скласти та подати до органу казначейства висновок щодо відшкодування податку на додану вартість після наведених вище внесених змін до податкового законодавства, вказав Верховний Суд в ухвалі від 26.06.2018 К/9901/25150/18, в якій, зокрема вважав за можливе відступити від правових позицій, напрацьованих практикою Верховного Суду України до 2017 року.

Враховуючи все вище викладене, на думку суду, невиконання боржником - Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у строк, встановлений державним виконавцем у виконавчому провадженні ВП №57447953 рішення суду, мало місце з поважних причин.

Відтак, застосування до позивача постановою від 19.11.2018 ВП №57447953 штрафу у розмірі 5100,00 грн. є неправомірним. Відповідно, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

У відповідності з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивачем по справі доведено обгрунтованість заявленого позову, в той час як відповідач не виконав покладеного на нього статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язку.

Таким чином, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 241-246, 287, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

Позов Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити.

Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 19.11.2018 ВП №57447953 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Стягнути на користь Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 38730029, 02094, м. Київ, вул. Верховної Ради, 24-Б) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (код ЄДОРПОУ 34691374, 03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 287, 296 - 297, з урахуванням перехідних положень, Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко