Рішення

від 03.01.2019 по справі 460/2424/16-ц

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 460/2424/16-ц

Провадження №2/460/288/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.01.2019 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді - Швед Н.П.

з участю секретаря - Козака О.П.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та Любинської сільської ради Яворівського району Львівської області про усунення перешкод у користуванні власністю,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 та Любинської сільської ради Яворівського району Львівської області про усунення перешкод у користуванні власністю.

В обґрунтуванні позовних вимог покликається на те, що 21.10.2018 року Яворівським районним судом Львівської області ухвалено рішення на підставі якого за нею було визнано право власності на нерухоме майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6.

На підставі даного рішення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень - індексний номер витягу 13961327 від 04.12.2013 року, реєстраційною службою Яворівського районного управління юстиції Львівської області було зареєстровано об"єкт нерухомого, а саме, житловий будинок АДРЕСА_1, реєстровий №231403346258, який на праві приватної власності належить ОСОБА_1.

Поряд із її будинковолодінням у АДРЕСА_1, за адресою: АДРЕСА_2 проживає відповідач ОСОБА_4 земельна ділянка якої розташована набагато вище ніж її земельна ділянка. Між будинками АДРЕСА_2 проходить рівчак, який починається з її городу і служить для відведення природних стічних вод, які стікають з городу та з господарства відповідачки ОСОБА_4 Вважає, що площа вказаного рівчака завжди відносилася до її будинковолодіння.

Однак, ОСОБА_4 засипала рівчак будівельним сміттям і дерном, а берег зрівняла, внаслідок таких протиправних дій відповідачки всі природні води із земельної ділянки, подвір'я, даху ОСОБА_4 стікають на її земельну ділянку під будинок та господарські будівлі. Через постійні підтоплення у її житловому будинку появилась сирість та грибок який пошкодив стіни в житлових кімнатах та кухні будинку.

Також зазначила, що ОСОБА_4 самовільно без будь-яких дозволів, облаштувала в літній кухні санвузол, а каналізаційну трубу вивела в рівчак та використовує його як вигрібну яму для відходів, гною і стьоків з туалету. Станом на сьогоднішній день ОСОБА_4 влаштувала другий вихід каналізації у господарській споруді, яка знаходиться ще ближче до її будинку, що підтверджуються відповідями з районної санітарно-епідеміологічної станції.

На її неодноразові намагання добровільно вирішити спір по відновленню рівчака ОСОБА_4 реагує агресивно, пояснюючи це тим, що такий не потрібен, та не допускає її до відновлення такого.

Крім цього, покликається на те, що з центрального входу подвір'я ОСОБА_4 знесла берег і поставила хвіртку, внаслідок цього, біля хати утворилася яма, яка загрожує руйнуванню її помешкання.

Вважає, що при будівництві господарських будівель відповідачем було порушено будівельні норми, оскільки, огорожу, яка проходила між будинковолодіннями АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 ОСОБА_4 перенесла на свою сторону, в результаті цього, площа території її подвір'я зменшилась та становить лише 1м 20 см (з урахуванням берега та рівчака). Господарські будівлі довжиною 26м які належать відповідачу збудовані від фактичної межі на відстані лише 35 см, тобто на межі будинковолодінь. Вищезазначені приміщення ОСОБА_4 мають односторонній похилий дах довжиною 10м. з нахилом в сторону її подвір'я та на них відсутні ринви для відведення дощових вод, в результаті цього, дощові води стікають під її будинок.

Вона неодноразово зверталася в сільську раду з метою, вирішення даного конфлікту тапросила надати архівні документи, які підтверджують те, що вказаний рівчак є територією її подвір'я, однак, їй було відмовлено. На неодноразові письмові запити щодо відновлення роками встановлених меж та розмірів земельних ділянок відповіді також надано не було. Вважає, що діями відповідача порушено її право власності.

Просить суд постановити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_4. не чинити їй перешкод в чищенні, укріпленні та вчиненні інших дій щодо користування рівчаком, який знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1. Відновити межу, яка поділяє земельні ділянки будинковолодінь по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, віднісши площу рівчака та його берега, протяжністю 32.60 м. та шириною 1 (один) метр 20 см до будинковолодіння ОСОБА_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язати ОСОБА_4 демонтувати хвіртку з берега земельної ділянки будинковолодіння ОСОБА_1 та стягнути судові витрати з відповідача - ОСОБА_4 на її користь.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, пояснення надали аналогічні викладеним в позовній заяві. Просять позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечила, та пояснила що жодних перешкод позивачу в чищенні, укріпленні та вчиненні інших дій щодо користування рівчаком, вона не чинить. Позивач та її представник не дають такий розчистити ні їй, ні працівникам Любинської сільської ради, які неодноразово виїзджали за адресою АДРЕСА_1 по зверненню позивачки, для виміру меж та відновлення рівчака.

Що стосується відновлення межі, яка поділяє земельні ділянки будинковолодінь по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, то такі межі є збережені, що підтверджується актами складеними працівниками Любинської сільської ради.

Крім цього, зазначила, що її земельна ділянка знаходиться вище від земельної ділянки позивача, тому грунтові води і течуть, якби позивач дозволила прочистити та прокопати рівчак, грунтові води текли б у цей рівчак. Своєї огорожі вона не пересувала на ділянку позивача, ця межа збережена з часу користування земельними ділянками їх батьками.

Що стосується покликань на те, що стоки з каналізаційних труб стікають під будинок позивача заперечила, оскільки у неї на подвір"ї викопана вигрібна яма, вміст з якої час від часу виповнюється. Покликання позивача на те, що господарські будівлі побудовані з порушенням будівельних норм також не відповідають дійсності, оскільки такі побудовані на земельній ділянці, яка перебуває у її власностіі та відповідно технічного паспорта. Просить в задоволення позову відмовити за безпідставністю, оскільки позивач умисно створює конфліктні ситуації.

Представник відповідача Любинської сільської ради Яворівського району Львівської області в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив що комісією в складі якої був він як землевпорядник, голова та депутати Любинської сільської ради неодноразово було проведено обміри спірних площ земельних ділянок позивача та відповідача. В результаті обмірів було встановлено що фактична площа земельної ділянки як в ОСОБА_4 так і в ОСОБА_1 відповідає площі вказаній в документах, тому покликання позивача в частині відновлення меж є безпідставними та надуманими. Він особисто з працівниками сільської ради виходив на місце, щоб врегулювати даний конфлікт який носить триваючий характер. Вони готові були прочистити цей рівчак, однак ОСОБА_1 вигнала їх із подвір'я. Вважає що це не ОСОБА_4 чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою, а позивач ОСОБА_1 перешкоджає у користуванні власністю ОСОБА_4. Також звернув увагу на те, що позивач і раніше зверталась до суду з аналогічним позовом, однак, піля того як судом було винесено ухвалу про призначення експертизи, Баран подала заяву про залишення позову без розгляду. Просить в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Згідно із ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 24 Конституції України, закріплено рівність прав та свобод кожного громадянина України.

Судом встановлено що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 являється сусідами та між ними тривалий час існують неприязні відносини.

Земельні ділянки будинковолодінь по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, перебувають в користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як у власників житлових будинків з відповідними господарськими прибудовами. Земельні ділянки не мають кадастрових номерів та відомості щодо цих земельних ділянок не були внесені до Державного реєстру земель.

21.10.2013 року рішенням Яворівського районного суду Львівської області за ОСОБА_1 визнано право власності на нерухоме майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6.

З державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер витягу 13961327 від 04.12.2013 року, вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 та приналежні господарські будівлі та споруди, прибудова, ганок, сарай, вбиральня, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 номер запису про право власності: НОМЕР_1 зареєстровані 18.11.2013 року на підставі рішення Яворівського районного суду Львівської області від 21.10.2013 року за ОСОБА_1.

З повідомлення Яворівської районої державної адміністрації Львівської області №3711 від 07.11.2013 року вбачається, що у Яворівську РДА Львівської області звернулась ОСОБА_1, жителька АДРЕСА_1 із заявою з приводу порушення прав добросусідства її сусідом ОСОБА_4, які полягають у зміні меж присадибних ділянок та обслуговування будівель та було рекомендовано сільській раді створити комісію за участі зацікавлених осіб, депутатів та представників виконавчого комітету сільської ради, держкомзему районної архітектури.

Згідно повідомлення Виконавчого комітету Любинської сільської ради Яворівського району Львівської області адресованого ОСОБА_1 вбачається, що в погосподарській книзі №3 за 1974-1976 рр. за ОСОБА_6 числиться 0,26 га землі в т.ч. 0,01 га під будівлями. В погосподарській книзі №5 с.Любині 2010-2015 рр. за померлою ОСОБА_6 числиться всього земель 1,05 га в т.ч. під будівлями 0,04 га. даних про те, що частина подвір'я (берег з під хати і рівчак) відійшли до ОСОБА_4 в погосподарських книгах не має.

Відповідно до акту обстеження та узгодження меж між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 АДРЕСА_1 від 15.11.2012 року вбачається, що комісією в складі голови сільської ради ОСОБА_8, землевпорядника сільської ради ОСОБА_3, депутатів сільської ради ОСОБА_7, ОСОБА_9 було проведено обміри земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_1. в результаті цих обмірів було встановлено що фактична площа земельної ділянки ОСОБА_1 становить 14,0м.кв. що відповідає площі вказаній в акті обміру земельної ділянки наданої для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_6(матері позивача) складеного на підставі земельно-облікових документів/земельно-кадастрової/ погосподарської книги від 19.10.1995року. (Оригінали вказаних документів були дослідженні в судовому засіданні).

Фактична площа земельної ділянки ОСОБА_4 становить 28,0м.кв., що відповідає площі вказаній в акті обміру земельної ділянки наданої для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_10(матері відповідачки) складеного на підставі земельно-облікових документів/земельно-кадастрової/ погосподарської книги від 23.07.1996року(оригінали вказаних документів були дослідженні в судовому засіданні).

З акту обстеження та узгодження меж між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 АДРЕСА_1 від 28.01.2016року, 28.07.2016 року вбачається, що комісією в складі голови сільської ради ОСОБА_8, землевпорядника сільської ради ОСОБА_3, депутатів сільської ради ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та землекористувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було проведено обміри земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_1. В результатів обмірів було складено абрис до акту узгодження меж спірних земальних ділянок, згідно якого загальна площа земельних ділянок змінилася та становить у ОСОБА_4 - 29.20м., а ОСОБА_1 - 12.65м..

Згідно схеми (без дати) земельних ділянок площа земельної ділянки ОСОБА_1 становить 14,0м.кв. що відповідає площі вказаній в акті обміру земельної ділянки наданої для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_6(матері позивача) та площа земельної ділянки ОСОБА_4 становить 28,0м.кв., що відповідає площі вказаній в акті обміру земельної ділянки наданої для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_10(матері відповідачки).

Тобто площа земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_4, яка вказана в актах від 1995р., 1996р. і 15.11.2012року та схеми відрізняється від актів складених 28.01.2016 року та 28.07.2016 року та обрису по своїй площі та конфігурації, тобто містить розбіжності. На запит суду представник відповідача Любинської сільської ради Яворівського району Львівської області конкретнох відповіді щодо вказаних розбіжностей надати не зміг. Пояснив, що загальна площа земельних ділянок залишається та ж сама, вважає, що змінилась лише конфігурація земельних ділянок.

Суд звертає увагу не те, що способами захисту порушених прав, поряд з іншими, є відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, а також застосування інших способів, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 107 ЗК України основою для відновлення меж земельних ділянок є дані земельно-кадастрової (технічної) документації.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки (частина 2 статті 107 ЗК України).

У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин (частина 3 статті 107 ЗК).

Відповідно до інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 16.06.20110 року №391/17686, розділу 2 п. 2.1. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (намісцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

2.2. Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

2.3. Комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

4.4. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної lілянки. У разі коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин..

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що відновленню підлягають межі суміжних ділянок, які були раніше встановлені на підставі відповідної документації, а в інших випадках застосовується частина 2 і 3 ст.107 ЗК України.

З матеріалів справи, вбачається що у 1995р. та 1996р. і при видачі актів ОСОБА_6 та ОСОБА_10 на земельні ділянки за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, відсутні відомості про встановлення меж цих ділянок в натурі та прийому - передачі межових знаків на зберігання власників.

Встановлені обставини свідчать про те, що плани ділянок з зазначенням їх розмірів, мають лише схематичний характер з приблизними лінійними розмірами площами та конфігурацією.

Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України, збирання доказів з власної ініціативи виходить за межі повноважень суду.

Враховуючи наведене для можливості встановлення(відновлення) меж ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 необхідні спеціальні знання в галузі землевпорядкування для визначення фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо), визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об'єктів відносно меж земельних ділянок їх розташуванню у відповідній технічній документації, тобто необхідно проведення судово-технічної експертизи. Проведення експертизи судом було запропоновано учасникам судового провадження, однак, від проведення судово-технічної експертизи позивач категорично відмовилася, тому в цій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити оскільки це виходить за межі повноважень суду.

Що стосується решти позовних вимог то суд прийшов до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні між будинковолодіннями по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, існує рівчак, який служить для відведення природних стічних вод, який на даний час закиданий сміттям, внаслідок чого всі грунтові води стікають під будинковолодіння ОСОБА_1, в результаті цього будинок позивачки зазнає сирості та руйнування через постійні підтоплення, тому позовні вимоги щодо зобов'язання ОСОБА_4 не чинити перешкод в чищенні, укріпленні та вчиненні інших дій щодо користування рівчаком, є підставними та підлягають до задоволення.

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст.319 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 облаштувала хвірку на земельній ділянці яка перебуває у користуванні ОСОБА_1, позовні вимоги в цій частині також слід задовольнити, зобов'язати ОСОБА_14 демонтувати хвіртку з берега земельної ділянки будинковолодіння ОСОБА_1, про що в судовому засіданні не заперечувала сама відповідач.

Судові витрати підлягають стягненню відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 12, 13, 128, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкод в чищенні, укріпленні та вчиненні інших дій щодо користування рівчаком, який знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1, ОСОБА_1.

Зобов'язати ОСОБА_4 демонтувати хвіртку з берега земельної ділянки будинковолодіння ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_2 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 275 грн. 60 коп..

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання, через Яворівський районний суд Львівської області.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Швед Н.П.