Рішення

від 26.06.2007 по справі 18/120

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/120

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.07                                                                                 Справа № 18/120.

                    Колегія у складі суддів: Корнієнко В.В. (головуючий), Воронько В.Д., Пономаренко Є.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад ясла-садок комбінованого типу № 14 міста Луганська»,  м. Луганськ

до  приватного підприємства «Луганський центр Монтессорі», м. Луганськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –

Луганська міська рада, м. Луганськ

про стягнення 11280,02 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:                     Козлова В.Ю. за дов. від 20.03.2007;

Басова Р.М. –завідуюча, паспорт, наказ від 10.06.2005;

від відповідача:                 Усікова С.М. –директор, паспорт, розпорядження від 10.06.2003;

                              Усіков І.П. за дов. від 19.02.2007;

від 3-ї особи:                    не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги:

-          про відшкодування з відповідача збитків в сумі 10038 грн. заподіяних погіршенням стану приміщення, орендованого ним за договором оренди від 13.08.2003 № 325;

-          про стягнення з відповідача вартості послуг експерта в сумі 191,80 грн. (експертом було визначено розмір збитків –вартість ремонту);

-          про стягнення з відповідача неустойки в сумі 1050,22 грн. за несвоєчасне повернення орендованого приміщення.

Заявою від 24.04.2007 позивач зменшив розмір заявленої до стягнення неустойки до суми 871,88 грн. (місячна орендна плата –217,97 грн.; неустойка за період: з 17.08.2006 по 17.10.2006, тобто за 2 місяці).

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.

Третя особа вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін та 3-ї особи, суд

В С Т А Н О В И В:

          13.08.2003 за згодою регіонального відділення Фонду державного майна України в Луганській області між державним підприємством виробничим об'єднанням «Луганський верстатобудівний завод»(далі –Завод) та відповідачем був укладений договір оренди майна № 325 згідно якому, Завод передав відповідачу в оренду строком на один рік нежитлове приміщення загальною площею 117,78 м2, яке розташовано у дитячому комбінаті № 14 за адресою: м. Луганськ кв. Комарова, 7-б, і яке знаходилося на балансі Заводу.

          Нежитлове приміщення передавалося відповідачу в оренду для дошкільної освітньої діяльності; приміщення було передане за актом приймання-передачі від 11.09.2003 (копія акту залучена до матеріалів справи).

В зв'язку з передачею дитячого садка (дитячого комбінату) № 14 з державної у комунальну власність орендоване відповідачем приміщення було останнім повернено Заводу за актом приймання-передачі від 09.06.2005 (копія акту залучена до матеріалів справи).

Після передачі дитячого садка (дитячого комбінату) № 14 у комунальну власність (в зв'язку із зміною власника дитячого садка) між сторонами за позовом була укладена додаткова угода № 1 (без зазначення дати) до договору оренди майна від 13.08.2003 № 325 згідно якої, орендодавцем вищевказаного нежитлового приміщення став новостворений комунальний заклад –позивач.

          Акт приймання-передачі вказаного приміщення між позивачем та відповідачем не складався.

          В зв'язку з відсутністю заяв сторін за договором про припинення договору оренди, зазначений договір автоматично щорічно продовжувався (п. 8.6. договору оренди).

          14.08.2006 позивач направив відповідачу листа (лист був одержаний відповідачем 17.08.2006, що підтверджується поштовим повідомленням) з повідомленням про те, що договір оренди далі продовжуватися не буде; в орендованому приміщенні буде знаходитися ясельна група.

          Вказаним листом позивач просив відповідача у десятиденний строк повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі.

Відповідач листом від 17.10.2006 повідомив позивача про те, що він 17.10.2006 повністю звільнив орендоване приміщення, однак, за актом приймання-передачі він його передати не може, так як орендоване приміщення не приймалося ним у позивача за актом приймання-передачі.

Позивач зазначив, що 18.10.2006, після обстеження орендованого відповідачем нежитлового приміщення ним було встановлено, що це приміщення знаходиться у стані непридатному для його використання: зі стін зірвано шпалери та кахельну плитку, відсутні електровимикачі; відсутні освітлювальні пристрої, зруйнована система водопостачання та каналізації; на раковині відсутні крани та сифони, зламані вхідні двері та замок.

Позивач зазначив, що відповідач допустив погіршення стану орендованого майна і тому, згідно ст. 779 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки.

15.11.2006 позивач листом № 117/14 звернувся до Луганського відділення Донецького НДІ судових експертиз з проханням встановити вартість ремонту, який необхідно провести для приведення орендованих відповідачем приміщень у стан придатний для користування.

Згідно висновку спеціаліста-будівельника Луганського відділення Донецького НДІ судових експертиз від 22.11.2006 № 2047/22, вартість ремонту складає 10038 грн.

За проведення дослідження позивач сплатив Луганському відділенню Донецького НДІ судових експертиз 191,80 грн. (банківська квитанція від 19.11.2006 № 11402881 залучена до матеріалів справи).

Позивачем заявлено вимоги:

-          про відшкодування з відповідача збитків в сумі 10038 грн. заподіяних погіршенням стану приміщення, орендованого ним за договором оренди від 13.08.2003 № 325;

-          про стягнення з відповідача вартості послуг експерта в сумі 191,80 грн.;

-          про стягнення з відповідача неустойки в сумі 1050,22 грн. за несвоєчасне повернення орендованого приміщення на підставі ст. 785 ЦК України (подвійна орендна плата за весь час прострочення повернення майна).

Заявою від 24.04.2007 позивач зменшив розмір заявленої до стягнення неустойки до суми 871,88 грн. (місячна орендна плата –217,97 грн.; неустойка за період: з 17.08.2006 по 17.10.2006, тобто за 2 місяці).

Третя особа вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що доводи позивача не відповідають дійсності, що у приміщенні з 1979 року (дата будівництва) не проводилися капітальний та поточні ремонти; відповідач за час оренди здійснив покращення приміщення, які залишив позивачу: повністю замінив металеві труби водопостачання, повністю замінив кахельну плітку в туалеті, відреставрував віконні рами, замінив унітаз, та інше.

Відповідач зазначив, що він не руйнував орендоване майно; своє майно, яке можливо було відділити без заподіяння шкоди приміщенню, ним було відділено: металопластикові водопровідні труби, залізні двері (замість них були встановлені старі двері, які стояли до оренди), лампи освітлення, один унітаз та каналізаційне відгалуження.   

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін та 3-ї особи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав:

Судом встановлено, що позивач не передавав відповідачу нежитлове приміщення за актом приймання-передачі; документально між сторонами за позовом не фіксувався стан приміщення, яке передавалося відповідачу в оренду.

Позивач зазначив, що пошкодження (погіршення) приміщення відповідачем підтверджується складеним ним (позивачем) актом обстеження від 19.10.2006.

У зазначеному акті вказано, що:

-          у груповій зірвані шпалери та розетка;

-          у вмивальні відсутня каналізація, водопровід, водопровідні крани на вмивальниках;

-          у приймальні зірвані шпалери;

-          у партомийці відсутнє освітлення та водопровід.

Відповідач проти фактів зазначених в акті заперечує, зокрема про відсутність каналізації та водопроводу.

Дослідженням вказаного акту, проведеним судом в судовому засіданні за участю представників сторін, встановлено, що даний акт складено виключно працівниками позивача без участі відповідача; представники відповідача не запрошувалися для проведення обстеження; для складання акту не запрошувалися також і інші особи (представники власника майна, спеціалісти-будівельники тощо).

          Враховуючи, що акт складено самим позивачем, а також те, що відповідач заперечує проти фактів викладених в цьому акті, суд не приймає вказаний акт у якості доказу вказаних позивачем обставин, так як цей акт не може безспірно підтверджувати викладені в ньому факти.

          Таким чином, є недоведеним факт погіршення орендованого приміщення відповідачем (тобто факт протиправної дії).

          У підтвердження пошкодження (погіршення) приміщення відповідачем, а також у підтвердження розміру збитків позивач подав суду висновок спеціаліста-будівельника Луганського відділення Донецького НДІ судових експертиз від 22.11.2006 № 2047/22.

Вказаний висновок свідчить про те, що позивач звернувся до експертів для проведення дослідження 15.11.2006, тобто майже через один місяць після звільнення відповідачем нежитлового приміщення.

В зв'язку з тим, що пошкодження (погіршення) приміщення досліджувалися експертом майже через один місяць після звільнення відповідачем орендованого приміщення, суд вважає недоведеним наявність причинного зв'язку між протиправними діями (які також не доведені) та шкодливими наслідками.

Таки чином, позивач не довів суду наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що унеможливлює застосування до відповідача цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

За таких обставин, в позові, в частині вимог про відшкодування збитків в сумі 10038 грн., слід відмовити за недоведеністю обставин на яких ґрунтується позовна вимога.

В позові, в частині вимог про стягнення з відповідача вартості послуг експерта в сумі 191,80 грн., слід відмовити в зв'язку з безпідставністю позовних вимог.

Вимоги про стягнення з відповідача неустойки в сумі 871,88 грн. за несвоєчасне повернення орендованого приміщення підлягають задоволенню за таких підстав:

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у  разі  відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну  умов  договору  оренди  протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий  термін  і  на  тих  самих  умовах,  які  були   передбачені договором.

Договір оренди був укладений 13.08.2003 строком на один рік і в зв'язку з відсутністю заяв сторін за договором про припинення договору оренди, зазначений договір автоматично щороку продовжувався; останній раз договір був автоматично продовжений до 13.08.2006.

Однак, 14.08.2006 позивач направив відповідачу листа (лист був одержаний відповідачем 17.08.2006, що підтверджується поштовим повідомленням і визнано відповідачем) з повідомленням про те, що договір оренди далі продовжуватися не буде; в орендованому приміщенні буде знаходитися ясельна група.

Таким чином, термін дій договору закінчився 13.08.2006.

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути  наймодавцеві  річ  у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Відповідач повернув орендоване нежитлове приміщення 17.10.2006, тобто несвоєчасно, тому, він повинен сплатити позивачу неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно додатку № 2 до договору оренди від 13.08.2003 місячна орендна плата складала 217,97 грн.

Позивач заявив до стягнення неустойку за 2 місяці (за період: з 17.08.2006 по 17.10.2006) в сумі 871,88 грн. (217,97 х 4).

Розрахунок неустойки є обґрунтованим.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача неустойки в сумі 871,88 грн., підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати на державне мито в сумі 7,89 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 9,12 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) покладаються на відповідача.

Позивачем при пред'явленні позову зайве сплачено державне мито. Зокрема, сплачено державне мито в сумі 117 грн. (платіжне доручення від 16.10.2006 № 8 на суму 85 грн., платіжне доручення від 27.12.2006 № 432 на суму 17 грн., платіжне доручення від 28.02.2007 № 428 на суму 15 грн.), тоді як треба було сплатити державне мито в сумі 112,80 грн. (1 % від ціни позову – 11280,02 грн.). Таким чином зайве сплачено 04,20 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» зайве сплачене державне мито підлягає поверненню позивачу із Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства «Луганський центр Монтессорі», м. Луганськ, кв. Ватутіна, 3-б/42, ідентифікаційний код 32538521, на користь комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад ясла-садок комбінованого типу № 14 міста Луганська»,  м. Луганськ, кв. Комарова, 7-б, ідентифікаційний код 33572359, неустойку в сумі 871,88 грн., витрати на державне мито в сумі 7,89 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 9,12 грн.; наказ видати.

3.          В решті позову відмовити.

4.          Повернути комунальному закладу «Дошкільний навчальний заклад ясла-садок комбінованого типу № 14 міста Луганська»,  м. Луганськ, кв. Ватутіна, 3-б/42, ідентифікаційний код 32538521, з Державного бюджету України зайве сплачене за платіжним дорученням від 28.02.2007 № 428, державне мито в сумі 4,20 грн.

Підставою для повернення зайве сплаченого державного мита є дане рішення суду скріплене печаткою суду.

26 червня 2007 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 02 липня 2007 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Головуючий суддя                                                                                 В.В. Корнієнко

Судді:                                                                                                    В.Д. Воронько

                                                                                                    Є.Ю. Пономаренко