Постанова

від 03.07.2007 по справі 28/67-07-1213

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28/67-07-1213

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"03" липня 2007 р. Справа № 28/67-07-1213

Колегія   суддів   Одеського   апеляційного   господарського  суду   у   складі:

Головуючого                                                                       Єрмілова Г.А.

Суддів :                                                                                Воронюка О.Л.

                                                                                          Лашина В.В.

при секретарі                                                                                 Кіценко В.С.

за участю представників сторін:

від позивача -  Матвєєва Д.П., паспорт серія  № КЕ 385686,  дата видачі : 20.08.96 - директора ТОВ "МПБ-Технопарк";

від відповідача  -  Виборнової Ю.О., довіреність  № 9 від 19.02.07;  

від військової прокуратури Південного регіону України -  Посполітака О.П., довіреність  № 4243/6 від 09.10.06;  

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Першого заступника військового прокурора Південного регіону України та апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України „Південь”

на рішення господарського суду Одеської області від 22.02.07р.

по справі  № 28/67-07-1213

за позовом ТОВ „МПБ-Технопарк”

до Державного підприємства Міністерства оборони України „Південь”

про визнання інвестиційного договору дійсним та зобов'язання виконати умови договору

          Відповідно до ст.77 ГПК України розгляд апеляційного подання та  апеляційної скарги відкладався на 17.04.07р., 15.05.07р., 29.05.07р., 19.06.07р. та 26.06.07р.

          Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва 05.06.07р. та 03.07.07р.

          Відповідно до ст.44 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.  

          За клопотанням представників сторін термін розгляду апеляційної скарги було продовжено понад строки, передбачені ст.ст.69,102 ГПК України.

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2007року ТОВ „МПБ-Технопарк” звернулося до господарського суду з позовом про визнання інвестиційного договору від 20.09.2006 р. № И/ 29А,  укладеного поміж ТОВ „МПБ –Технопарк” та ДП  Міністерства оборони України „Південь” дійсним та укладеним у відповідності до вимог чинного законодавства та зобов'язання ДП Міністерства оборони України “Південь” виконати у натурі умови договору від 20.09.2006 р. № И/ 29А.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.02.2007 р. (суддя Гуляк Г.І.) позов задоволено.

Крім того, зазначеним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 85грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Вирішуючи спір, господарський суд дійшов висновку, що спірний договір укладений у відповідності до вимог чинного законодавства, проте ДП „Південь”, всупереч приписам ст.ст.526,610,629 ЦК України, призупинив як будівництво об'єктів інвестування, так і взагалі дію інвестиційного договору від 20.09.2006 року до узгодження  його  умов з Міністерством Оборони України, оскільки, відповідно до ст.75 ГК України, ст.9 Закону України „Про інвестиційну діяльність”, п.п.2.2, 3.6, 6.4, 6.5 Статуту ДП „Південь”, узгодження умов інвестиційної угоди з органом управління майном державного підприємства, не потрібно.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Перший заступник військового прокурора Південного регіону України звернувся з апеляційним поданням, в якому просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові ТОВ „МПБ-Технопарк” відмовити, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.

          В апеляційному поданні зазначається, що:

- господарський суд не звернув уваги на те, що інвестиційний договір № И/29/А укладено сторонами задля незаконного вилучення частини земельної ділянки з постійного користування ДП „Південь”, а відтак - із земель оборони, та наділення комерційної структури (ТОВ „МПБ-Технопарк") правом на отримання у користування (оренди) зазначеної ділянки;

- судом не враховано невідповідність спірної угоди положенням ст.92 Земельного кодексу України. Так, ДП МО України „Південь”, відповідно до вказаної правової норми, має право постійного користування земельною ділянкою та, відповідно, не маючи повноважень власника, не може у будь-який спосіб розпоряджатись землями державної власності за власним розсудом (відчужувати, передавати право користування землею іншим особам, здавати її в оренду та інше). Статтями ст.ст. 78, 90, 93 Земельного кодексу України встановлено, то тільки власники земельних ділянок мають право відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи;

- пунктом 39 „Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями”, встановлено, що передача земель оборони у тимчасове користування відбувається лише за погодженням службових осіб Міністерства оборони України. Проте, при укладенні спірного інвестиційного договору такої згоди отримано не було;

- необхідність отримання згоди органу, до сфери управління якого входить державне підприємство „Південь", тобто Міністерства оборони України, на укладення інвестиційного договору обумовлена також приписами ст. 75 Господарського кодексу України, згідно якої відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах. Реалізація ж інвестиційного договору № И/29/А призведе до відчуження та знищення технічного майданчику, який належить до основних фондів ДП „Південь". Проте, суд І інстанції при вирішенні спору безпідставно залишив цю обставину поза увагою.

          Із судовим рішення не погодилось також ДП „Південь”, яке подало апеляційну скаргу, де просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом І інстанції обставин, що мають суттєве значення для справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального  права.

          Так, позивач наголошує на тому, що:

- місцевий господарський суд прийняв рішення про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі - Міністерства оборони України;

- висновок суду про наявність поміж сторонами інвестиційного договору спору з питань дійсності цього договору є хибним та спростовується наявними в матеріалах справи доказами;

- господарський суд, визнаючи спірний договір дійсним, не навів жодної норми матеріального права, якою він при цьому керувався.                    

          До Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ „МПБ-Технопарк” надійшов відзив на апеляційне подання Першого заступника військового прокурора Південного регіону України та апеляційну скаргу відповідача, де позивач зазначає, що апеляційне подання та апеляційна скарга є необґрунтованими, та просить оскаржуване рішення  залишити без змін, посилаючись на те, воно відповідає вимогам чинного законодавства.

          Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне подання Першого заступника військового прокурора Південного регіону України та апеляційна скарга ДП „Південь” підлягають задоволенню з огляду на таке.

          Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.06року поміж ТОВ „МПБ –Технопарк” („Інвестор”) та  ДП „Південь” („Підприємство”) укладено інвестиційний договір № И/29/А, за умовами якого Інвестор надає відповідачу фінансові ресурси у вигляді інвестицій для загальних, спільних дій на проведення будівництва на двох земельних ділянках, які заходяться в користуванні Підприємства у відповідності до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, який видано ДП "Південь" Авангардівською сільською радою Овідіопольського району Одеської області від 21.07.2003 року, та зареєстрованого у книзі записів актів на право землекористування за №Р-61-18 на підставі рішення сесії сільської ради від 10.06.2003 року №185.

Пунктом 1 договору обумовлено, що інвестиційна діяльність передбачатиме будівництво об'єктів  нерухомого  майна, а саме: складсько-торгівельних приміщень першої черги у кількості 40 складсько-торгівельних приміщень площею 141,1 кв. м. кожне, загальною площею 5644 кв.м.  на земельній ділянці 0,67 га. у відповідності із генпланом земельної ділянки (Об'єкт №1), та другої черги у кількості 76 торгівельно-складських приміщень площею 48 кв.м. кожне, загальною площею, 3648 кв. м. розташованих на земельній ділянці 0,3 га. відповідно до генплану земельної ділянки (Об'єкт №2), поіменний перелік яких зазначено в Додатку №1 до договору, а також інженерних споруд та інфраструктури під зазначеними об'єктами розташованими за адресою: Одеська область, Овідіопольській район, п.м.т. Авангард, вул. Базова, 21.

Пунктом 2.1.12 інвестиційного договору від 20.09.06 року передбачено, що  після проведення добудови об'єктів №1, та №2, за кошти інвестора та введення їх в експлуатацію ДП „Південь” зобов'язане передати об'єкти нерухомості  у власність ТОВ „МПБ –Технопарк”.

          Інвестор, відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору, повинен перерахувати на рахунок ДП „Південь” суму інвестицій в розмірі, порядку та у строки  встановлені „Графіком внесення інвестицій” (Додаток №2 до договору), а також перерахувати грошові кошти відповідачу як вартість нематеріального активу у вигляді права користування земельною ділянкою, відповідно до вартості, яка буде встановлена шляхом проведення незалежної оцінки вартості такого нематеріального активу відповідною ліцензійною організацією.

Крім того, відповідач отримує за договором прибуток у вигляді 3,5 % від обсягів інвестицій за виконання функцій замовника будівництва за договорами підряду  та функції будівельного нагляду.

ДП „Південь” листом від 18.12.2006 р. № 705 на адресу ТОВ „МПБ-Технопарк”, керуючись вказівками Департаменту економічної та господарської діяльності Міністерства Оборони України від 15.12.2006 р. №225П/55598, проінформувало позивача про призупинення будівництва Об'єкту та дії інвестиційного договору, укладеного між  ТОВ „МПБ –Технопарк” та ДП „Південь” від 20.09.2006 р. № И/ 29А до узгодження  його  умов з Міністерством Оборони України.

Звертаючись з позовом до господарського суду, позивач вважав призупинення як будівництва об'єктів інвестування так і дії інвестиційного договору від 20.09.2006 року із боку відповідача одностороннім та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, договору та наносить збитки Інвестору, та просив визнати спірний договір дійсним і зобов'язати ДП „Південь” виконати у натурі умови цього договору. Проте, погодитися з такими з такими твердженнями ТОВ „МПБ-Технопарк” неможливо з огляду на таке.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Предметом заявленого ТОВ „МПБ-Технопарк” позову є дійсність договору № И/ 29А від 20.09.2006 р.

Між тим, системний аналіз положень Цивільного кодексу дозволяє зробити висновок, що чинне цивільне законодавство (ч.2 ст.215, ч.2 ст.220 ЦК України) допускає можливість визнання договору судом дійсним тільки у випадках, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, тобто нікчемного правочину.

Отже, до встановлення і дослідження підстав позову, тобто, фактичних обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суду І інстанції необхідно було з'ясувати і надати правову оцінку предмету позову –певній матеріально-правовій вимозі, яка має кореспондувати способам захисту прав, встановленим, зокрема, нормою ст. 16 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд не взяв до уваги, що чинне законодавство не містить вимоги щодо обов'язкового нотаріального посвідчення інвестиційного договору, а також те, що відповідних застережень не міститься у самому договорі № И/ 29А від 20.09.2006 р., а тому позов ТОВ „МПБ-Технопарк” про визнання цього договору дійсним не відповідає способам захисту цивільних прав, визначеним ст.16 ЦК України, і з цих підстав не може бути задоволений в судовому порядку.

Крім того, судова колегія погоджується з доводами скаржників про те, що укладений 20 вересня 2006 року поміж ТОВ „МПБ-Технопарк" та ДП „Південь" інвестиційний договір № И/29/А суперечить вимогам земельного законодавства та суттєво порушує інтереси держави.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та держави виключно відповідно до закону.

          Наказом Міністра оборони України від 15.07.1998 року № 286 створено державне підприємство Міністерства оборони України „Південь”. На підставі наказу Міністра оборони України від 24.11.1998 року № 421 ДП „Південь” наділено основними фондами, у тому числі майданчиком для зберігання техніки військового містечка № 7 колишньої військової частини А4139, розташованим на земельні ділянці площею 6,5 га, який прийнято на баланс підприємства відповідно до акту прийому-передачі від 26.12.1998 р.

Рішенням Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 10.06.2003 року № 185 із земель постійного користування квартирно-експлуатаційної частини Херсонського району земельна ділянка площею 6,5 га надана в постійне користування ДП „Південь” для розміщення складсько-торгівельного комплексу. На підставі даного рішення відповідачу видано державний акт серії І-ОД № 004805 на право постійного користування землею на зазначену земельну ділянку.

Згідно ст. 92 Земельного кодексу України, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Право постійного користування земельною ділянкою —це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності.

Тобто, обґрунтованими є твердження військового прокурора про те, що ДП „Південь” має право постійного користування земельною ділянкою та, відповідно, не маючи повноважень власника, не може, у будь - який спосіб, розпоряджатись землями державної власності за власним розсудом (відчужувати, передавати право користування землею іншим особам, здавати її в оренду та інше).

За приписами ст.ст. 19, 80, 84 Земельного кодексу України , ст. 1 Закону України „Про використання земель оборони”, право власності на землю, яка перебуває у постійному користуванні ДП „Південь”, належить державі.

Вказана земельна ділянка входить до земель оборони і не може передаватися у комунальну або приватну власність. Держава реалізує право власності на землю через відповідні органи державної влади.

Статтями ст.ст. 78, 90, 93 Земельного кодексу України встановлено, то тільки власники земельних ділянок мають право відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Окрім того, відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України, ДП „Південь”, як землекористувач, не наділено правом передачі земельної ділянки для користування іншим суб'єктам, а п. 5 ст. 116 зазначеного кодексу передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення її в порядку, передбаченому Кодексом.

Проте умови інвестиційного договору суперечать зазначеним нормам земельного законодавства.

Так, пунктом 2.2.2. спірного договору сторони передбачили, що Інвестор зобов'язався сплатити Підприємству вартість нематеріального активу у вигляді права користування земельною ділянкою; пунктом 2.1.12. передбачено, що Підприємство зобов'язується узгодити Інвестору межі земельної ділянки під переданими об'єктами та пунктом 6.1. визначено, що договір укладено з метою отримання Підприємством прибутку від передачі права користування земельною ділянкою.

Додатково судова колегія відзначає, що з метою запобігання незаконного відчуження земельних ділянок із державної власності (земель оборони) п. 42 „Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями”, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 року № 483, забороняється зайняття цих земель під будівництво індивідуальних господарських будівель.

Пунктом цього 39 Положення, встановлено, що передача земель оборони у тимчасове користування відбувається лише за погодженням службових осіб Міністерства оборони України.

ДП „Південь" в силу приписів ст.ст. 95, 96 Земельного кодексу України, ст. 415 Цивільного кодексу України, як землекористувач, має право самостійно господарювати на землі, яку виділено державою для здійснення господарської діяльності у відповідності із статутом цього державного підприємства, та зобов'язано забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Зазначеним спростовується висновок місцевого господарського суду про те, що  узгодження умов інвестиційної угоди з органом управління майном державного підприємства, не потрібно.

          Посилання суду І інстанції на положення ст.75 ГК України судова колегія вважає помилковим, оскільки судом залишено поза увагою те, що реалізація зазначеного договору призведе до відчуження та знищення технічного майданчику, який належить до основних фондів ДП „Південь".

          А тому, відповідно до вимог ст. 75 ГК України, укладення спірного договору було можливе лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого входить державне підприємство „Південь", тобто Міністерства оборони України.

Між тим, як свідчать матеріали справи, згоди на укладення інвестиційного договору № И/29/А Міністерством оборони України не надавалось.

Відтак, дії ДП „Південь” щодо призупинення дії цього договору до отримання узгодження його умов з Міністерством оборони України є такими, що відповідають законним інтересам відповідача.   

          За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду від 22.02.07р. прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з винесенням нового судового рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ „МПБ „Технопарк” слід відмовити.

Керуючись ст.ст.85, 103-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційне подання Першого заступника військового прокурора Південного регіону України та апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України „Південь” задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 22.02.07р. по справі №28/67-07-1213 скасувати.

          В позові ТОВ „МПБ –Технопарк” відмовити.

    Головуючий суддя                                                            Г.А. Єрмілов

    Суддя                                                                      О.Л. Воронюк    

     Суддя                                                                                   В.В. Лашин

Постанова підписана