Постанова

від 08.05.2007 по справі 8/149ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/149ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08.05.07                                                                                 Справа № 8/149ад.

Суддя  господарського суду Луганської області  Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Прокурора  Біловодського району Луганської області в інтересах держави в особі Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А.Б.Т.», село Третяківка  Марківського району Луганської області, -

про стягнення  113519 грн.  34 коп.,

при секретарі судових засідань  Качановській О.А.,

за участю прокурора (заявника) –Ногіна О.М. –прокурор, - посвідчення №1181 від 03.03.04 року;

в присутності представників сторін:

від позивача –Зайцев М.М. – старший державний податковий інспектор, - довіреність №2 від 09.01.07 року;

від відповідача –не прибув, -   

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з податку з доходів фізичних осіб (далі –ПДФО) у сумі 113519 грн. 34 коп., який у нього мається станом на 01.03.07 року.

          Згідно ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 06.04.07 року, за участю прокурора та представника позивача, при цьому відповідач до судового засідання не прибув.

          На підставі ст.ст. 128 та 150 КАСУ розгляд справи було відкладено з 20 квітня до 08 травня 2007 року –у зв'язку з неявкою відповідача.

          Прокурор та представник позивача у судовому засіданні позов підтримали та  звернулися до суду з клопотанням про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.41 та п.2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ, а тому його судом задоволено.

            Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, вимогу позивача не оспорив, до судового засідання не прибув, участь свого представника у ньому не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, хоча  належними чином поставлений до відома про день, час та місце судового розгляду справи.

           Суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання з огляду на наступне:

1)згідно матеріалам справи, юридичною адресою відповідача є село Третяківка, вул. Центральна, 97  Біловодського району Луганської області;

2) 16.03.07 року за вих. №410, 11.04.07 року за вих. №553 та 25.04.07 року за вих. №675 судом на цю адресу спрямовано ухвали  про призначення справи до судового слухання та повістки;

3)оператором поштового зв'язку до суду  спрямовано три письмові повідомлення про вручення кожного з цих поштових відправлень відповідальній особі відповідача.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про дату, час та місце судового слухання, а  тому справу відповідно до ст. 40, 49, 51, ч. 6 ст. 71 та ст. 86 КАСУ75 розглянуто  за  відсутності відповідача, - тобто за наявними в ній  матеріалами.

          Заслухавши прокурора та представника позивача, дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов  наступного.

          І.1. 07.03.2000 року Біловодською районною державною адміністрацією Луганської області Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «А.Б.Т.»(далі –СТОВ «А.Б.Т.», - відповідач), ідентифікаційний код 30744867, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, про що зроблено запис №13631200000000201, - що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

          Згідно матеріалам справи Біловодською міжрайонною державною податковою інспекцією Луганської області (далі –МДПІ, - позивач) підприємство 30.03.2000 року взято на облік у якості платника податків.          

         2.В період з  05.06.06 року по 19.06.06 року фахівцями  МДПІ здійснено виїзну планову   перевірку СТОВ «А.Б.Т.» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку з доходів фізичних осіб за період з 01.10.04 року по 31.03.06 року, –за результатами якої складено одноіменну довідку №89-17-30744867 від 27.06.06 року, - згідно якій встановлено факт наявності у підприємства податкового боргу з ПДФО за станом на 01.04.06 року у сумі 199657,78 грн.

         Довідку підписано обома сторонами. Жодна з них його не оспорює.

         3.Факт наявності  у відповідача сум стягнутого з найманих працівників –громадян, але не сплаченого до бюджету ПДФО підтверджується:

           вищезгаданою довідкою  перевірки;

          службовим листуванням між МДПІ та СТОВ «А.Б.Т.»(вих.№25 від 05.02.07 року) –про розстрочення податкового боргу з ПДФО у сумі 113519,34 грн.

          Прокурор у своїй заяві стверджує, що саме ця сума є предметом позову.

          Заслухавши  прокурора та представника позивача,  оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

          ІІ.1. 1.Згідно статті 4 Закону України  від 25.06.1991 року №1251-ХІІ „Про систему оподаткування” (далі –ЗУ №1251-ХІІ) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

          Пунктом 4 частини 1 ст.14 цього Закону  податок з доходів фізичних осіб  віднесено до загальнодержавних податків.

          2.Вирішуючи цей спір, суд приймає до уваги те, що порядок нарахування, стягнення та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в період, впродовж  якого у відповідача  виник та існує борг зі сплати до бюджету ПДФО, регулюється Законом України від 22.05.03 року №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі –ЗУ №889-ІУ).

             Як сказано у п. 2.1 ст. 2 ЗУ №889-ІУ, - платниками цього податку є резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

          нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України (пункт 2.1 ст. 2 ЗУ №889-ІУ).

          3.Відповідно до п. 8.1 ст. 8 цього Закону оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку, здійснюється податковим агентом.

          4.Пунктом 1.15 ст. 1. ЗУ №889-ІУ визначено, що податковим агентом  є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які, незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками, зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

          Звідси виходить, що відповідач по справі є податковим агентом у розумінні ЗУ №889-ІУ.

          Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (підпункт 8.1.1 п.8.1 ст.8 ЗУ №889-ІУ).

          5.Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи  на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету (підпункт 8.1.2  пункту 8.1 ст.8 ЗУ №889-ІУ).

          Наявними у справі доказами доведено, що Відповідачем порушено вимоги пунктів 16.1 та 16.2 ст.16 ЗУ №889-ІУ, якими передбачено, що  даний податок, отриманий з резидентів та нерезидентів, підлягає зарахуванню до бюджету.

          6.Особою, відповідальною за нарахування, утримання та  сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи) (пункт 17.1 ст.17 ЗУ №889-ІУ).

          Відповідно до пункту 19.2 ст.19 того ж Закону особи, які відповідно до нього мають статус податкових агентів, зобов'язані:

          своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або після такої виплати та за її рахунок.

          7.Фінансово  відповідальними за порушення норм цього Закону є такі особи:

          а)при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, - такі особи (пункт 2.2 ЗУ №889-ІУ).

          8.Особами, відповідальними за погашення сум податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку є:

          а)при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент (підпункт 20.3.1 пункту 20.3 ст.20 ЗУ №889-ІУ).

           9.Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач припустився порушення  вимог підпункту 6.3.1 п.6.3 ст.6; підпункту 6.5.1 п.6.5 ст.6; п 7.1 ст.7;  підпунктів 8.1.1 та 8.1.2 п.8.1 ст.8; пунктів 16.1-16.2 ст.16; пункту 17.1 ст.17; п.19.2 ст.19 названого Закону, - а тому МДПІ цілком правомірно  щодо нього поставлено вимогу про сплату боргу  з податку з доходів фізичних осіб.

          10. ЗУ №889-ІУ прямо не передбачає  можливості примусового стягнення боргу з ПДФО.  

          11.Спірна сума згідно пункту 3.2 ст. 3 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами”  (далі –ЗУ №2181) є бюджетним фондом, що прямо витікає із змісту  підпункту 3.2.1 названого Закону, де сказано, що у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування  уповноважений утримувати податок..., яким оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, ...сума таких податків ... вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від  їх імені.

          У підпункті 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 цього Закону, далі, сказано, що на кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом 3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними від стягнення такого податку, збору (обов'язкового платежу).

          12.Оскільки заявник та позивач звернулися з позовом до суду саме з приводу примусового стягнення цього боргу, то суд, враховуючи, що  податковий борг у судовому порядку не може бути стягнений у інший спосіб, ніж передбачено підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 ЗУ №2181-ІІІ, при вирішенні цього спору керується саме ним.

           Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами”  (далі –ЗУ №2181), активи платника  податків можуть бути  примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу  виключно за рішенням суду.

          Активами платника податків за змістом п.1.7 статті 1 ЗУ №2181 є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі на праві власності або повного господарського відання.

Відповідач позовні вимоги не спростував.

          Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу з ПДФО, а також факт його ухилення від його сплати, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 ст.94 КАС України суд не стягує з Відповідача судові витрати.

Судом прийнято до уваги те, що позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 “Про державне мито”  при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати державного мита.

          На підставі викладеного, ст.9 ЗУ від 25.06.1991 №1251-ХІІ „Про систему оподаткування”; ст.ст.6,7,8,16,17,20 ЗУ від 22.05.2003 року №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб”;  п.1.7 ст.1; п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України  від 20.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, керуючись ст.ст. 94, ч.  ст. 121, ч. 3 ст. 122, ст.ст.158-163 та 167 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

           1.Позов задовольнити у повному обсязі.

           2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А.Б.Т.», ідентифікаційний код 30744867, яке знаходиться за адресою: село Третяківка, вул. Центральна, 97  Біловодського району Луганської області, - на користь місцевого бюджету Данилівської  сільської ради Біловодського району Луганської області, на рахунок  33210800700108 ГУ ДКУ у Луганській області в установі банку, МФО 804013, КФК 11010100, отримувач –Біловодське відділення Державного казначейства ГУ ДКУ в Луганській області, код отримувача –24048193, - заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у сумі 113519 (сто тринадцять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 34 коп.

          На підставі частини 4 ст. 167 КАСУ за згодою прокурора та представника позивача у  судовому засіданні 08.05.07 року оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 14.05.2007 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа