Рішення

від 15.01.2019 по справі 712/9062/18

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Провадження 2/712/226/19

Справа № 712/9062/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі - ТІТОВА О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Комунального підприємства Центр адміністрування та моніторингу Черкаської міської ради (юридична адреса: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська 15/1) про стягнення заборгованості з виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, 3% річних, інфляційної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості з виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, 3% річних, інфляційної та моральної шкоди, посилаючись на те, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 червня 2015 року було задоволено його позов до Комунального підприємства Центр адміністрування та моніторингу Черкаської міської ради , про стягнення заборгованості по заробітній платі, виплати компенсації по заборгованій платі у зв'язку з затримкою її виплати і відшкодування моральної шкоди та стягнуто з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 81 006,46 грн., компенсацію по заборгованій платі у звязку з затримкою її виплати в сумі 27437,38 грн., а всього 108 443,84 грн. Оскільки вищевказане рішення суду відповідач не виконав, він, користуючись правом наданим статтею 117 КЗпП України в 2017 році повторно звернувся з позовом до Соснівського районного суду м. Черкаси, у якому просив стягнути з відповідача борг, що виник вже після прийняття рішення суду від 11.06.2015 року. 25 січня 2018 року рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси його позов до відповідача задоволено та стягнуто заборгованість середнього заробітку за час вимушеного прогулу з червня 2015 року по листопад 2017 року в сумі 99 771,04 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 14 469,34 грн., а всього 114 240,38 грн.

На даний час рішення судів не виконані, заборгованість не сплачена, тому просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість з виплати заробітку з грудня 2017 року по липень 2018 року в сумі 58 522 грн., 3% річних та інфляційні за невиконання судового рішення від 11 червня 2015 року в сумі: 3% річних - 10 241 грн. та інфляційних - 39 376,53 грн.; а також 3% річних та інфляційні за невиконання судового рішення від 25 січня 2018 року в сумі: 3% річних - 1 784 грн. та інфляційних - 4 990,42 грн.; моральну шкоду в сумі 3 000 грн.

Позивач до судового засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відповідачу було надано строк для надання відзиву на позовну заяву. Однак, у зазначений строк відзив на позовну заяву відповідачем не надано, тому відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв'язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалася.

З письмової згоди позивача, відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами трудового законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 червня 2015 року було задоволено позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства Центр адміністрування та моніторингу Черкаської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, виплати компенсації по заборгованій платі у зв'язку з затримкою її виплати і відшкодування моральної шкоди та стягнуто з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 81 006,46 грн., компенсацію по заборгованій платі у звязку з затримкою її виплати в сумі 27437,38 грн., а всього 108 443,84 грн.

Оскільки вищевказане рішення суду відповідач не виконав, ОСОБА_1, користуючись правом наданим статтею 117 КЗпП України в 2017 році повторно звернувся з позовом до Соснівського районного суду м. Черкаси, у якому просив стягнути з відповідача борг, що виник вже після прийняття рішення суду від 11.06.2015 року.

25 січня 2018 року рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси його позов до відповідача задоволено та стягнуто заборгованість середнього заробітку за час вимушеного прогулу з червня 2015 року по листопад 2017 року в сумі 99 771,04 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 14 469,34 грн., а всього 114 240,38 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини, що підтверджують незаконність відмови відповідача у виплаті заробітної плати позивачу встановлені рішеннями суду від 11.06.2015 року та 25.01.2018 року, які набрали законної сили, вони не доказуються при розгляді цієї справи.

На час розгляду судової справи №712/3511/15-ц, так і по даний час заборгованість по заробітній платі, компенсація по заборгованій заробітній платі у зв'язку з затримкою її виплати КП Центр адміністрування та моніторингу Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 - не сплачено.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Зазначеної правової позиції дотримується Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у своїй постанові від 29.01.2014р. по справі №6-144цс13.

Таким чином, позивач має право в судовому порядку вимагати від відповідача заборгованості з виплати заробітку.

Згідно розрахунку, наданого позивачем сума заборгованості з виплати заробітку за період з грудня 2017 року по липень 2018 року складає 58 522 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором.

Позивач ставить питання про стягнення з відповідача на його користь 3% річних та інфляційні за невиконання судових рішень.За розрахунком позивача, який перевірений судом, за невиконання судового рішення від 11 червня 2015 року в сумі: 3% річних складає 10 241 грн. та інфляційні - 39 376,53 грн.; а також 3% річних та інфляційні за невиконання судового рішення від 25 січня 2018 року в сумі: 3% річних складає 1 784 грн. та інфляційні - 4 990,42 грн.Вказані суми визначені позивачем за період встановлений з моменту винесення зазначених рішень судів по дату звернення з даним позовом до суду - по 03 серпня 2018 року.

Отже, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з виплати заробітку з грудня 2017 року по липень 2018 року в сумі 58 522 грн., 3% річних та інфляційні за невиконання судового рішення від 11 червня 2015 року в сумі: 3% річних - 10 241 грн. та інфляційних - 39 376,53 грн.; а також 3% річних та інфляційні за невиконання судового рішення від 25 січня 2018 року в сумі: 3% річних - 1 784 грн. та інфляційних - 4 990,42 грн., а всього 114 913 грн. 95 коп.

Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач, характеру немайнових втрат та урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача по факту спричинення моральних страждань та пов'язаної з цим моральної шкоди, в чому конкретно полягають його немайнові втрати, їх характер, тривалість періоду спричинення, причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача і заподіяння ним шкоди.

Тому вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди суд вважає, що дана вимога не підлягає до задоволення оскільки, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач мав довести факт заподіяння відповідачем йому моральної шкоди, тому недоведеність позивачем зазначених обставин по справі є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати в сумі 1 149 грн. 15 коп.

Керуючись ст.ст. ст.ст.12,13,259,263-265,268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 116, 117, 233, 235 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Центр адміністрування та моніторингу Черкаської міської ради , Код ЄДРПОУ 03569002, юридична адреса: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська 15/1 на користь ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, заборгованість з виплати заробітку з грудня 2017 року по липень 2018 року в сумі 58 522 грн., 3% річних та інфляційні за невиконання судового рішення від 11 червня 2015 року в сумі: 3% річних - 10 241 грн. та інфляційних - 39 376,53 грн.; а також 3% річних та інфляційні за невиконання судового рішення від 25 січня 2018 року в сумі: 3% річних - 1 784 грн. та інфляційних - 4 990,42 грн., а всього 114 913 грн. 95 коп.

Стягнути з Комунального підприємства Центр адміністрування та моніторингу Черкаської міської ради до спеціального фонду Державного бюджету 1 149 грн. 15 коп. судового збору .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

ГОЛОВУЮЧИЙ: