Постанова

від 11.01.2019 по справі 689/2214/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КОПІЯ

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 689/2214/18

Провадження № 22-ц/4820/113/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Купельського А.В.,

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.

за участю: представника позивача ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №689/2214/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2018 року (суддя Кульбаба А. В.) про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання незаконними та скасування рішень про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та затвердження технічної документації із землеустрою.

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У жовтні 2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання незаконними та скасування рішень про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та затвердження технічної документації із землеустрою.

Крім того, у листопаді 2018 року ОСОБА_5 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом встановлення заборони відповідачам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2 га, що розташована в с. Антонівці Ярмолинецького району, а також накладення арешту на зазначену земельну ділянку.

В обґрунтування заяви зазначав, що у листопаді 2018 року позивачу стало відомо про те, що невстановленими особами умисно вчиняються протиправні дії, спрямовані на знищення господарських споруд, а саме: жомових ям з бетонною опалубкою, приміщення складу та опори для господарського піднавісу, які належать Спілці громадян-співвласників майна Антонівці , та знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована за межами населених пунктів Антоновецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області. Зокрема, вказаними особами ведуться роботи із використанням спецтехніки щодо знищення вказаних будівель, а також зміни стану ґрунтів та ландшафту земельних ділянок. Зважаючи на те, що існує реальна загроза порушення його майнових прав, як співвласника майна реорганізованого КСП Україна , та відповідно існує потреба у забезпеченні позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій щодо вказаної земельної ділянки та накладення арешту на неї. Враховуючи, що земельна ділянка є сформованим самостійним об'єктом цивільного обороту, вважає, що накладення арешту дозволить забезпечити порядок набуття прав на вказану земельну ділянку на підставах та у спосіб, що визначені чинним цивільним та земельним законодавством за результатами вирішення вказаного спору та унеможливить протиправне знищення нерухомого майна належного Спілці.

Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Вважає оскаржувану ухвалу суду незаконною та необґрунтованою. Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що ним не було надано доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки ним у позовній заяві було обґрунтовано, в чому полягають протиправні дії відповідачів та порушення його майнових прав, як власника майнового сертифікату. Крім того, як зазначає апелянт, заявлені заходи забезпечення позову є повністю співмірними із фактичними обставинами та відповідають змісту заявлених позовних вимог. На думку апелянта, застосування заходів забезпечення позову дозволить попередити триваюче правопорушення щодо знищення майна, стосовно якого у нього наявні майнові права.

Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області подало відзив, в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_5

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, крім того, зазначені види забезпечення позову не є співмірними з заявленими позовними вимогами.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) позивач ОСОБА_5 має право на пайовий фонд КСП Україна (с. Антонівці, Ярмолинецького району, Хмельницької області).

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову передбачені ст. 150 ЦПК України. Зокрема зазначеною нормою визначено, що позов може бути забезпечено і шляхом заборони вчиняти певні дії та накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії (пп. 1, 20).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в пунктах 4, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання незаконними та скасування рішень про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та про затвердження технічної документації із землеустрою і передачі земельної ділянки у власність.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову, позивачем ОСОБА_5 не надано належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.

При цьому судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги посилання позивача на вчинення відповідачем дій, спрямованих на руйнування цілісності майнового комплексу, належного членам Спілки громадян-співвласників, оскільки ці об'єкти нерухомості не є предметом спору у даній справі. З позовними вимогами щодо захисту прав та законних інтересів, спрямованих на забезпечення цілісності майнового комплексу, позивач не звертався, а тому наявність технічного висновку щодо проведення обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта - господарських споруд майнового комплексу не спростовує висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у забезпеченні позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти певні дії.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 14 січня 2019 року.

Судді: /підпис/ І.В. П'єнта

/підпис/ А.П. Корніюк

/підпис/ А.В. Купельський

Згідно з оригінало м: суддя апеляційного суду І.В. П'єнта

Головуючий у першій інстанції - Кульбаба А. В. Провадження № 22-ц/4820/113/19

Доповідач - П'єнта І.В. Категорія № ухвала