Ухвала

від 10.01.2019 по справі 761/41081/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

за участю представника ОСОБА_5

власника майна ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС 4-го ВРКП СУ ФР ОВПП ДФС ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках РУ ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 (українська гривня), № НОМЕР_2 (українська гривня), № НОМЕР_3 (українська гривня), які належать ФОП ОСОБА_6 .

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що він не має ніякого відношення до кримінального провадження № 32018100110000023, не перебуває в статусі підозрюваного та обвинуваченого, а наявні на арештованих рахунках грошові кошти отриманні правомірним шляхом від здійснення законної підприємницької діяльності. Також, ОСОБА_6 зазначає і про негативні наслідки такого обмежувального заходу, зокрема на те, що він позбавлений можливості виплачувати заробітну плату своїм працівникам.

Одночасно апелянт ставить питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, зазначаючи, що він не був повідомлений про дату розгляду клопотання, копію постановленого судом рішення і досі не отримав, а про арешт рахунків дізнався від представників банку.

Прокурор, будучи належним чином повідомлений про дату розгляду справи, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, а тому, виходячи з положень ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_5 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення пропущеного строку, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення його власника та представника, а відомості про направлення їм копії постановленого судом рішення в матеріалах судового провадження відсутні, колегія суддів вважає за можливе поновити ОСОБА_6 строк на оскарження ухвали слідчого судді, як такий, що пропущено з поважних причин.

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність і необґрунтованість ухвали слідчого судді,то слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання про арешт майна, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, в ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, в тому числі, і з метою збереження речових доказів.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.

Надані слідчим матеріали містять достатньо розумних підстав і підозр вважати, що, грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ФОП ОСОБА_6 № НОМЕР_1 (українська гривня), № НОМЕР_2 (українська гривня), № НОМЕР_3 (українська гривня), які відкриті в РУ ПАТ КБ «Приватбанк», можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або можуть бути об`єктом кримінально протиправних дій чи набутими кримінально-протиправним шляхом, що вказує на їх відповідність критеріям ст. 98 КПК України, а відтак вважає, що стороною обвинувачення доведено ті обставини, що вказане майно має ознаки речових доказів.

Так, СУ ФР ОВПП ДФС здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32018100110000023 від 02 березня 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, в ході досудового розслідування було встановлено, що в період 2015 року посадові особи ТОВ «ПРОМЕТЕЙ» - ЗЕРНОТОРГОВАЯ КОМПАНІЯ шляхом проведення безготівкових операцій з підприємствами з ознаками фіктивності незаконно сформували податковий кредит на загальну суму 16757091, 23 грн., чим ухилилися від сплати податків в особливо великому розмірі.

04 грудня 2017 року, в рамках даного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва, проведено ряд обшуків за результатами яких вилучено печатки та штампи фіктивних підприємств, серед яких ФОП ОСОБА_6

ФОП ОСОБА_6 має банківські рахунки № НОМЕР_1 (українська гривня), № НОМЕР_2 (українська гривня), № НОМЕР_3 (українська гривня), які відкриті в РУ ПАТ КБ «Приватбанк».

Постановою старшого слідчого з ОВС 4-го ВРКП СУ ФР ОВПП ДФС ОСОБА_7 від 25 жовтня 2018 року грошові кошти, що містяться на вказаних банківських рахунках визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 32018100110000023.

Встановивши вище зазначені обставини, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках № НОМЕР_1 (українська гривня), № НОМЕР_2 (українська гривня), № НОМЕР_3 (українська гривня), з метою збереження речових доказів, оскільки слідчим доведено відповідність цього майна критеріям ст. 98 КПК України.

Що стосується посилань ОСОБА_6 на відсутність у нього статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 32018100110000023, що на його думку свідчить про відсутність підстав для накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на вище зазначених банківських рахунках, то слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Також є безпідставними і доводи апеляційної скарги з приводу тих обставин, що застосування такого обмежувального заходу позбавляє можливості виплачувати заробітну плату працівникам ФОП ОСОБА_6 , оскільки оскаржуваним рішенням суду не заборонено здійснювати видаткові операції по арештованим банківським рахункам пов`язаним зі сплатою до бюджету податків, зборів та інших обов`язкових платежів, виплат заробітної плати, аліментів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках № НОМЕР_1 (українська гривня), № НОМЕР_2 (українська гривня), № НОМЕР_3 (українська гривня), які відкриті в РУ ПАТ КБ «Приватбанк» та належать ФОП ОСОБА_6 .

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів його забезпечення, одним із яких і є накладення арешту на майно.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання власника майна ОСОБА_6 про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС 4-го ВРКП СУ ФР ОВПП ДФС ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках РУ ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 (українська гривня), № НОМЕР_2 (українська гривня), № НОМЕР_3 (українська гривня), які належать ФОП ОСОБА_6 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/760/2019 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_8

Доповідач: ОСОБА_1