Постанова

від 14.01.2019 по справі 923/819/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року м. ОдесаСправа № 923/819/18 Південно - західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю:

від позивача - адвокат ОСОБА_1, довіреність №4002, дата видачі 20.12.2018, ОСОБА_2, довіреність № 4003, дата видачі 20.12.2018

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком

на рішення Господарського суду Херсонської області від 24.10.2018

суддя Закурін М.К.

у справі № 923/819/18

за позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком

до відповідача ОСОБА_3 соціального захисту населення Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області

про стягнення 32 960,04 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року Публічне акціонерне товариство Укртелеком в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком (далі - ПАТ Укртелеком ) звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до ОСОБА_3 соціального захисту населення Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області (далі - ОСОБА_3) в якому просило стягнути заборгованість у розмірі 32 960,04 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що позивач є оператором телекомунікацій та відповідно до вимог Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України Про телекомунікації , Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, надає послуги зв'язку на підставі публічного договору, зокрема, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати. Зазначені пільги встановлені Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу , Законом України Про жертви нацистських переслідувань , Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Законом України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус , Закон України Про охорону дитинства . Відповідно до п.п. б п.4 ч.1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості наданих послуг пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, відповідач є розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг, до його повноважень належить здійснення відшкодування витрат, понесених позивачем на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян.

Позивач вказує, що за період з січня по грудень 2017 року він надав послуги пільговим категоріям громадян на загальну суму 32 960,04 грн., вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенції з бюджету. Зазначає, що на виконання наказу Міністерства праці та соціальної політики №535 від 04.10.2007 для проведення звірки розрахунків відшкодувань він щомісяця направляв відповідачу акти за формою 2-пільга .

Посилаючись на ч. 2 ст. 617 ЦК України, рішення Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005, постанову Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446, позивач вказує, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язань перед позивачем щодо компенсації витрат за надані послуги пільговим категоріям населення.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 24.10.2018 року позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь ПАТ Укртелеком 12 979,94 грн. основної заборгованості та 693,88 грн. компенсації по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що обов'язок держави в особі відповідного управління соціального захисту населення (у даному випадку відповідача) компенсувати надавачу телекомінікаційних послуг вартість понесених витрат на надання соціальних пільг відповідному населенню району. Проте, такий обов'язок відповідача перед позивачем існував у період з 01.01.2017 по 23.06.2017, а у інший період, з 24.06.2017 по 31.12.2017, відповідач не є державним органом, на якого покладені обов'язки головного розпорядника бюджетних коштів з фінансування відповідних пільг з послуг зв'язку.

Також, суд першої інстанції приймаючи рішення зазначив, що відповідач, як головний розпорядник бюджетних коштів у період з 01.01.2017 по 23.06.2017 щодо виконання державних програм соціального захисту населення по фінансуванню пільг з послуг зв'язку мешканцям Олешківського району, не виконав покладених на нього обов'язків по сплаті позивачу відповідної компенсації за період з 01.01.2017 по 31.05.2017 у сумі 12 979,94 грн., а саме у січні на суму 2 611,38 грн., у лютому - 2 646,46 грн., у березні - 2 582,99 грн., у квітні - 2 580,73 грн., у травні - 2 557,84 грн., а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково у вказаній сумі.

При цьому вимоги позивача про стягнення 19 980,64 грн. за період з 01.06.2017 по 31.12.2017 задоволенню не підлягають, оскільки вони заявлені до відповідача, як особи, яка не є розпорядником бюджетних коштів щодо виконання державних програм соціального захисту населення по фінансуванню пільг з послуг та не відповідає перед позивачем за сплату таких витрат, а тому є безпідставними.

Не погоджуючись з вказаним рішенням , ПАТ Укртелеком звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 24.10.2018 року скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Стягнути з відповідача на користь апелянта 2 643,00 грн. компенсації по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Узагальненні доводи апеляційної скарги.

Скаржник зазначає, що пунктом 2 Постанови № 256 чітко зазначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 117 Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги № (тобто визначених відповідними соціальними законами України); здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, жодної залежності визначення головного розпорядника коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення від джерел фінансування цих програм жодним нормативним актом не визначено.

Скаржник вважає, що правова позиція, викладена у рішенні суду жодним чином не регулює відносини між апелянтом та відповідачем, оскільки заявлені позовні вимоги щодо відшкодування витрат з надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян згідно законів України регулюються законами України та не виключають фінансування відповідача державою згідно ч.3 ст. 142 Конституції України та соціальних законів (не обмежені напрямками фінансування).

Навпаки, пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою № 256, чітко зазначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

До того, як вбачається з Положення про управління соціального захисту населення Чаплинеької районної державної адміністрації, затвердженої розпорядженням голови районної державної адміністрації № 184 від 13 червня 2017 року саме відповідач здійснює розрахунки з організаціями-надавачами послуг за пільги окремим категоріям громадян і призначені житлові субсидії населенню (абз. 9 п.5.25, цей пункт є незмінним в редакції діючого положення, що приєднаний до матеріалів справи). Апелянт наголошує на тому, що на території району іншого визначеного органу чи юридичної особи, до компетенції якого входить такий обов'язок немає.

Тобто, саме відповідач забезпечує на відповідній території (Чаплинський район Херсонської області) реалізацію державної політики, зокрема соціальної підтримки та надання соціальних послуг категоріям осіб, які згідно із законодавством України мають право на пільги.

Так, на думку скаржника до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території Чаплинського району Херсонської області державної політики у сфері соціального захисту населення, і саме відповідач як головний розпорядник коштів на фінансування державних соціальних програм зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

Відтак, грошові зобов'язання держави з відшкодування вартості наданих соціальних послуг виникають в силу закону та повинні виконуватись уповноваженими державою органами, яким в даному випадку є відповідач у справі.

Таким чином, твердження суду щодо відсутності у відповідача відповідної компетенції є досить суперечливими та базуються не на правових підставах, а виключно на суб'єктивних міркуваннях щодо відповідальності з огляду на цілковите ігнорування спеціальних нормативно-правових актів, що регулюють спірні відносини.

Апелянт вважає, що у ПАТ Укртелеком виникло право на отримання компенсації. А отже, неотриманні апелянтом 32 960,04 грн. компенсації є його власністю.

Таким чином, відмова у компенсації, на яку ПАТ Укртелеком має право за законодавством, становить порушення його майнових прав.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ Укртелеком на рішення Господарського суду Херсонської області від 24.10.2018 у справі № 923/819/18.

10.12.2018 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що доводи апеляційної скарги безпідставні. Суд першої інстанції належним чином дослідив подані позивачем докази та цим доказам надано вірну правову оцінку, у зв'язку з цим, суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив суд, залишити без змін рішення господарського суду першої інстанції, апеляційну скаргу - без задоволення, а також у разі неможливості прибуття до суду представника ОСОБА_3, розглянути справу за відсутності відповідача.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.12.2018 розгляд справи призначено на 14.01.2019.

26.12.2018 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ПАТ Укртелеком про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, яке було задоволено судовою колегію в ухвалі від 09.01.2019.

12.01.2019 до суду апеляційної інстанції від Управляння надійшли тезиси виступу представника відповідача, текст якого повністю дублює текст відзиву на апеляційну скаргу.

Представник ОСОБА_3 в судове засідання 14.01.2019 не з'явився, про день, час та дату проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Представники ПАТ Укртелеком в судовому засіданні 14.01.2019 підтримали доводи апеляційної скарги та просили задовольнити останню.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників ПАТ Укртелеком , розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем протягом січня - грудня 2017 року пільговим категоріям громадян, які проживають у Чаплинському районі, були надані телекомунікаційні послуги на загальну суму 32 960,04 грн., що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, за відповідний період.

Відповідно до щомісячних розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за 2017 рік, ПАТ Укртелеком протягом 2017 року надавало телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян Чаплинського району Херсонської області, у зв'язку з чим ним обраховані витрати, які понесені у зв'язку з оплатою пільговими абонентами за надані послуги зі знижкою у сумі 32 960,04 грн., зокрема по місяцям: у січні на суму 2 611,38 грн., у лютому - 2 646,46 грн., у березні - 2 582,99 грн., у квітні - 2 580,73 грн., у травні - 2 557,84 грн., у червні - 2 602,10 грн., у липні - 2 623,55 грн., у серпні - 3 287,27 грн., у вересні - 2 941,23 грн., у жовтні - 2 918,27 грн., у листопаді - 2 874,52 грн., у грудні - 2 733,70 грн.

Вказані розрахунки позивачем надані відповідачу, що підтверджується супровідними листами № 1 від 09.02.2017, № 2 від 10.03.2017, № 3 від 14.04.2017, № 4 від 11.05.2017, № 5 від 15.06.2017, № 6 від 14.07.2017, № 7 від 14.08.2017, № 8 від 21.09.2017, № 9 від 13.11.2017, № 10 від 13.11.2017, № 11 від 19.12.2017, № 12 від 22.01.2018.

Позивачем складено акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, станом на 01.02.2017, 01.03.2017, 01.04.2017, 01.05.2017, 01.06.2017, 01.07.2017, 01.08.2017, 01.09.2017, 01.11.2017, 01.12.2017, 01.01.2018, проте ці акти відповідачем не підписані.

Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога від 15.08.2018 № 19-65С000/28 про сплату заборгованості у сумі 32 960,04 грн.

Відповідачем надано відповідь від 20.08.2018 №2237/11-01-31 на вимогу позивача, у якій відповідач вказує, що відповідно до Закону України від 07 грудня 2017 року Про Державний бюджет України на 2018 рік відсутня субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян. Також, було зазначено, що з переліку пільг які зазначені у ст. 102 Бюджетного кодексу України виключено виплати з послуг зв'язку, тим самим управління автоматично перестає бути головним розпорядником даного виду пільг.

Отже, предметом даного спору є стягнення заборгованості з компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям споживачів, за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 в сумі 32 960,04 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія приймає до уваги наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України Про телекомунікації телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно із п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Категорії громадян, яким надано пільги з оплати послуг зв'язку, визначені Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , ;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , ;Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист , ;Про охорону дитинства .

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту учасникам бойових дій (ст. 5, 6) надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів

В силу п. 10 ч. 1 ст. 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту інвалідам війни та прирівняним до них особам (ст. 7) надаються такі пільги: позачергове безплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв'язку. Абонементна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів, а для осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни зі 100-процентною знижкою від затверджених тарифів.

Крім того, ч. 6 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту встановлено, що учасникам бойових дій у період Другої світової війни, яким виповнилося 85 років і більше, надаються пільги, передбачені статтею 13 цього Закону для осіб з інвалідністю внаслідок війни I групи.

Згідно із п. 18 ч. 1 ст. 14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту учасникам війни (ст. 8, 9) надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Пунктом 20 ч. 1 ст. 15 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту встановлено, що особам, на яких поширюється чинність цього Закону (ст. 10), надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

За змістом п. 11, 28 ч. 1 ст. 20 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: 50-процентна знижка плати за користування телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості); позачергове встановлення телефону з оплатою 50 процентів вартості його встановлення. Зазначені у п.11 пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом. До членів сімей громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать: дружина (чоловік), неповнолітні діти, непрацездатні батьки, особа, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою - інвалідом I групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи пільги, передбачені пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 частини першої цієї статті, надаються дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31 статті 20.

До того ж, в силу ч. 2 ст. 21 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи пільги, передбачені пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 статті 20, надаються дружині (чоловіку) померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, або опікуну (на час опікунства) дітей померлого.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 6 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист встановлено пільги у розмірі 50-відсоткової знижки з оплати за користування квартирним телефоном ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членам їх сімей, які проживають разом з ними.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист вдови (вдівці) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та члени їх сімей, які перебувають на їх утриманні, користуються пільгами, передбаченими пунктами 6 - 9 статті 6 цього Закону.

Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України Про охорону дитинства багатодітним сім'ям надаються такі пільги: позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.

При цьому судова колегія приймає до уваги, що оскільки за змістом ст.178 Господарського кодексу України та ст.633 Цивільного кодексу України договір про надання телекомунікаційних послуг є публічним, оператор, провайдер телекомунікацій зобов'язаний здійснювати надання послуг зв'язку кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у наданні послуг за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законодавством. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Отже, вищенаведеними нормами чинного законодавства встановлено право фізичних осіб, які мають визначений вищевказаними законами соціальний статус, на отримання послуг зв'язку на пільгових умовах (з частковою оплатою їх вартості або безкоштовно), та обов'язок провайдера, оператора телекомунікацій надавати такі послуги з урахуванням встановлених чинним законодавством пільг.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначаються Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії .

В силу підп. б п.4 ч.1 ст.89, ч.1 ст.102 Бюджетного кодексу України, в редакції, що діяла з 01.01.2017, видатки місцевих бюджетів на державні соціальні програми, передбачені у підпункті б пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, зокрема, щодо пільг окремим категоріям громадян, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог ст.102 Бюджетного кодексу України Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі по тексту Порядок) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003р. №117 Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги , а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 був затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі Порядок).

В силу п.3 Порядку, в редакції, що діяла до 24.06.2017, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до п.1 розділу І Положення про управління соціального захисту населення Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації №146 від 17.05.2018 (далі по тексту Положення), управління соціального захисту населення Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області є самостійним структурним підрозділом районної державної адміністрації, який утворюється та ліквідується головою районної державної адміністрації, входить до її складу і в межах території району забезпечує виконання покладених на цей підрозділ завдань.

За змістом п.4. розділу І Положення основним завданням управління є забезпечення реалізації державної соціальної політики на території району у сфері соціального захисту населення, що включає, зокрема, забезпечення реалізації державної політики з питань соціального захисту населення; призначення та виплату соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України (п.п. 4.2, 4.3. Положення).

Згідно із підп.25) п.5 розділу І Положення управління відповідно до визначених повноважень з питань реалізації заходів соціальної підтримки населення, зокрема, організовує в межах компетенції роботу щодо надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, пільг з оплати житлово-комунальних послуг, послуг зв'язку; здійснює розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян і призначені житлові субсидії населенню; проводить інвентаризацію особових справ і особових рахунків осіб, які одержують соціальну допомогу, субсидії та пільги в установленому законодавством порядку.

З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території Чаплинського району Херсонської області державної політики у сфері соціального захисту населення, і саме відповідач як головний розпорядник коштів на фінансування державних соціальних програм зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 № 426, яка набрала чинності з 24.06.2017, були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.

Даними змінами з п. 1 Порядку були виключені норми про те, що цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Таким чином, до 24.06.2017 відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям громадян, повинно було проводитись відповідачем за рахунок субвенції з державного бюджету до бюджету Чаплинського району.

Втім, відповідач доказів сплати позивачу компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 01.01.2017 по 24.06.2017 не надав, в зв'язку з чим суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідні розрахунки відповідачем з позивачем проведені не були.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян за період з 01.01.2017 по 24.06.2017, є обґрунтованими та в цій частині підлягають задоволенню.

Крім цього, судова колегія вважає, що решта позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 25.06.2017 по 31.12.2017 також підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 3, 10, 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи):

організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей;

ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою 1 - пільга , в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків;

вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги;

надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою 2-пільга .

Отже, з огляду на вищевикладене, судова колегія відхиляє доводи відповідача, що рішенням про районний бюджет на 2017 рік управління соціального захисту населення Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області не було визнанно головним розпорядником для оплати пільг з послуг зв'язку, адже до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення на території Чаплинського району, і саме відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

Судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту населення, а також відсутність призначень на здійснення таких програм в місцевому бюджеті, а відтак і відсутність у управління соціального захисту населення можливості здійснити ці виплати, оскільки відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність органу державної влади чи місцевого самоврядування та не є підставою для уникнення від виконання зобов'язання. Відповідна правова позиція викладена в рішення Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України , яка застосовується судом як джерело права на підставі ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини .

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кечко проти України зазначено, що: Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань .

Отже, за змістом частини 2 статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №921/177/17-г/14, від 21.02.2018 у справі №923/1292/16, від 16.03.2018 у справі №909/395/17, від 16.03.2018 у справі №911/1573/17, від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.

До того ж, судова колегія звертає увагу, що в силу ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України, яка є спеціальною для спірних правовідносин щодо інших викладених у вказаній статті норм, які регулюють загальний порядок взяття бюджетних зобов'язань та на які посилається відповідач, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Тобто, право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в 2017 році підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом про Державний бюджет України та відповідними рішеннями органу місцевого самоврядування Чаплинського району видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки законодавство, що визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство похідний від нього характер.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції констатує, що відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

До того ж, суд звертає увагу, що у рішенні №26-рп/2008 від 27.11.2008 у справі №1-37/2008 Конституційний Суд України зазначив, що: Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства.

З огляду на вищевикладене судова колегія дійшла висновку, що на наявність у особи певного права, а у держави відповідного фінансового зобов'язання впливає не закон про Державний бюджет та похідні від нього акти (бюджетний розпис, кошторис тощо), а нормативно-правовий акт, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.

Крім цього, апеляційний суд відхиляє аргументи відповідача, що у 2017 році угоди на відшкодування витрат по компенсації пільг за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення між позивачем та відповідачем не укладались, а відтак відповідач не брав на себе жодних фінансових зобов'язань по сплаті цих пільг за 2017 рік, оскільки такі зобов'язання покладені на відповідача відповідно до законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та їх належить задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Господарського суду Херсонської області прийнято з порушенням норм матеріального права, в частині відмови у задоволенні позову, у зв'язку з чим останнє підлягає в цій частині скасуванню, а позовна заява - задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пунктів б , в ч. 4 ст. 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються судом апеляційної інстанції на ОСОБА_3 соціального захисту населення Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області згідно п.2 ч.1 ст.129, ст.130 ГПК України.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на ОСОБА_3 соціального захисту населення Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області з їх відшкодуванням Публічному акціонерному товариству Укртелеком в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком на підставі ст.ст.129, 282 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281- 284

Господарського процесуального кодексу України, Південно-Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком - задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 24.10.2018 у справі № 923/819/18 - скасувати частково та прийняти нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 соціального захисту населення Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком - 32 960,04 грн. заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_3 соціального захисту населення Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком - 1 762,00 грн. судового збору сплаченого за подання позову.

Стягнути з ОСОБА_3 соціального захисту населення Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком - 2 643,00 грн. судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку, передбаченому параграфом 1 глави 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.01.2019.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.