Рішення

від 17.01.2019 по справі 905/1436/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.01.2019 Справа № 905/1436/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Спеценергомонтаж (Ідентифікаційний код: 30346867, юридична адреса: 83048, м.Донецьк, пр.Панфілова, буд. 1; поштова адреса: 02090, м.Київ, а/с 104),

про: визнання недійсною заяви про вихід зі складу учасників товариства, -

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився; -

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1, м.Харцизськ Донецької області, звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Спеценергомонтаж , м.Донецьк, в якому просить суд визнати недійсною заяву від 02.08.2015р. ОСОБА_1 про вихід із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Спеценергомонтаж .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що заява про вихід із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж" складена із застосуванням на позивача психологічного тиску про загрозу вчинення насильницьких дій та незаконного заволодіння її майном. При цьому, вказана заява до теперішнього часу не розглянута на загальних зборах учасників товариства, позивач не виключений із складу учасників товариства та його частка у статутному капіталі та прибуток товариством не сплачений.

Правовими підставами позову визначено ст.ст. 116, 148, 202, 203, 215, 231 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 167 Господарського кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надано: паспорт на ім'я ОСОБА_1; довідка РНОКПП ОСОБА_1; заява від 02.0.2015; статут Товариства з обмеженою відповідальністю Спеценергомонтаж ; безкоштовний запит з Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно відповідача; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань, копії яких долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 06.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1436/18; визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30.08.2018р.; викликано сторін у підготовче засідання, яке призначено на 30.08.2018р. о 12:15год.; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив, з врахуванням вимог ст.166 ГПК України, - протягом 5 днів з дня вручення відзиву; встановлено відповідачу строк для подання відзиву, з врахуванням вимог ст.165 ГПК України, - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду; для подання заперечень на відповідь на відзив, із врахуванням вимог ст.167 ГПК України, - протягом 5 днів з дня вручення відповіді на відзив; запропоновано позивачу подати до суду документ, яким підтверджується неможливість надсилання копії заяви і доданих до неї документів іншому учасникові судового процесу, що знаходиться на території проведення антитерористичної операції, в розумінні п.5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" №01-06/1290/14 від 12.09.2014р. з урахуванням змін та доповнень внесених згідно п.3 ч.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/2052/14 від 01.12.2014р.; запропоновано відповідачу подати до суду належним чином засвідчені копії правоустановчих документів відповідача.

27.08.2018 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення проти задоволення позовних вимог.

У відзиві відповідач посилається на те, що заява про вихід ОСОБА_1 із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Спеценергомонтаж спростовує твердження позивача, оскільки була нотаріально завірена та її підписання позивачем було здійснено в присутності приватного нотаріуса, який засвідчив дієздатність позивача, справжність підпису, та відсутність будь-яких факторів які б могли обумовити недійсність цієї заяви. Крім того, позивач також не звертався до правоохоронних органів та медичних установ, стосовно застосування нього психологічного тиску та засвідчення такого правопорушення. Таким чином, на переконання відповідача, у позивача відсутні будь-які докази застосування до позивача психологічного тиску з боку засновників Товариства з обмеженою відповідальністю Спеценергомонтаж .

При цьому відповідач вказує на те, що твердження позивача стосовно того, що з 2017 року (після його виходу із складу учасників) відповідач порушує її права, оскільки майно товариства розпродається, а стосовно директора зареєстровані кримінальні провадження, є лише припущенням позивача, які також не свідчать про порушення прав позивача, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження вказаних ним обставин.

Крім того, відповідач не може провести державну реєстрацію виходу ОСОБА_1 із складу учасників, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції проведення реєстраційних дій, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) та керівників юридичних осіб, що знаходяться в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, на період проведення антитерористичної операції забороняється.

Ухвалою суду від 30.08.2018 відкладено підготовче засідання на 26.09.2018; викликано учасників справи у підготовче засідання.

03.09.2018 позивачем подано суду клопотання про призначення підготовчого засідання на іншу дату, а судове засідання 30.08.2018 провести без участі позивача, мотивоване запізнім отриманням відзиву відповідача та недостатність часу на підготовку відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 26.09.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження до 05.11.2018 року; відкладено підготовче засідання на 25.10.2018; викликано учасників справи у підготовче засідання.

28.09.2018 від позивача до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, в якій викладено заперечення проти доводів відповідача, наполягає на задоволенні позову.

Одночасно, у цій відповіді на відзив позивач просить провести підготовче судове засідання без його участі.

У зв'язку із закінченням повноважень судді Ніколаєвої Л.В., 24.10.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/1436/18 між суддями, за результатами якого справу передано на розгляд судді Величко Н.В.

Ухвалою суду від 25.10.2018 прийнято справу №905/1436/18 до свого провадження; розгляд справи почато спочатку зі стадії підготовчого провадження; підготовче засідання відкладено на 21.11.2018; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов'язковою.

12.11.2018 від відповідача через канцелярію суду отримано клопотання б/н від 06.11.2018, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю Спеценергомонтаж просить провести підготовче засідання без участі його представника.

Ухвалою суду від 21.11.2018 підготовче засідання відкладено на 12.12.2018; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов'язковою.

Ухвалою суду від 12.12.2018 закрито підготовче провадження у справі №905/1436/18; призначено розгляд справи по суті на 17.01.2019; явка представників сторін визнана не обов'язковою.

15.01.2019 від відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання б/н від 14.01.2019, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи №905/1436/18 на іншу дату, оскільки повноважний повноважений представник відповідача ОСОБА_2 не може бути присутнім у даному судовому засіданні, у зв'язку із хворобою, та не може приїхати до м. Харків через стан здоров'я.

В судове засідання, що відбулось 17.01.2019, позивач та відповідач своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що судом явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, тому справа розглядається за наявними матеріалами за відсутності представників позивача та відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (позивач) є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю Спеценергомонтаж (відповідач), яке 19.11.2004 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за номером 1 266 1200000002620.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 68 - 70) учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю Спеценергомонтаж є ОСОБА_3 (розмір внеску до статутного фонду - 23125,00 грн.), ОСОБА_4 (розмір внеску до статутного фонду - 11562,50 грн.), ОСОБА_1 (розмір внеску до статутного фонду - 11562,50 грн.).

Розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Спеценергомонтаж складає 46250,00грн.

Матеріали справи свідчать, що 02.08.2015 ОСОБА_1 подала до Товариства з обмеженою відповідальністю Спеценергомонтаж (далі - товариство) заяву про вихід зі складу учасників товариства, в якій просила скликати Загальні збори учасників, а також внести відповідні відомості до статуту товариства та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Оруджена О.В., зареєстрована за № 886 від 02.08.2015.

Вищевказана заява прийнята 11.02.2016 секретарем Товариства з обмеженою відповідальністю Спеценергомонтаж , про що свідчить підпис та відбиток печатки товариства (а.с.16).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що заява про вихід із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж" складена під психологічним тиском з боку учасників товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_3 При цьому, як стверджує позивач їй погрожували можливою фізичною розправою з боку озброєних формувань, що знаходяться на тимчасово окупованій території Донецької області та незаконним заволодінням майном позивача. Крім того, позивач вважає, що вказана заява до теперішнього часу не розглянута на загальних зборах учасників товариства, позивач не виключений із складу учасників товариства та його частка у статутному капіталі та прибуток товариством не сплачений.

Огляд норм чинного законодавства свідчить про наступне.

За ч.1 ст.80 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств (ч.2 ст.113 ЦК України, ч.1 ст. 80 Господарського кодексу України (далі - ГК України)).

Положеннями ч.2 ст.83 ЦК України визначено, що товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві; товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1, 2 статті 100 ЦК України передбачено, що учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо інше не випливає із закону. Учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених законом, може бути виключений з товариства.

Згідно ч.1 ст.167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ч.1 ст.148 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) учасник товариства з обмеженою відповідальністю з товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Абзацом 5 частини 1 статті 88 ГК України визначено, що учасники господарського товариства мають право вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.

Згідно пункту в) частини 1 статті 10 Закону України Про господарські товариства учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.

Відповідно до розділу 5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Спеценергомонтаж , учасники товариства мають право вийти з товариства у встановленому порядку.

Згідно з п. 10.3.11 статуту Товариства, до виключної компетенції Загальних зборів учасників товариства відноситься виключення учасника з товариства.

Пунктом 11.1. статуту Товариства, визначено, що при виході учасника з товариства йому сплачується вартість майна товариства, пропорційна його частці в статутному капталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою Товариства його вклад до статутного капіталу може бути повернений повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Відповідно до п.4.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 25.02.2016р. №4 під час вирішення спорів, пов'язаних з виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до статті 148 ЦК України та статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ (ТДВ) має право у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать чинному законодавству.

Встановлюючи момент виходу учасника з товариства, господарським судам слід враховувати, що таким моментом є дата спливу строку, передбаченого частиною першою статті 148 ЦК України, або інша дата, зазначена у заяві учасника, якщо така дата визначена з дотриманням вимог цієї норми ЦК України.

Також, в абз.1 п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами корпоративних спорів №13 від 24.10.2008 зазначено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Таким чином, учасник товариства наділений корпоративними правами, у тому числі правом виходу зі складу учасників товариства, незалежно від згоди товариства чи інших його учасників та незалежно від того, чи скликались з цього питання загальні збори та чи було прийнято відповідне рішення.

Відповідно до положень ст.145 ЦК України та ст.59 Закону України Про господарські товариства (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу.

Відповідно до положень ч. ч. 4, 5 ст.89 ЦК України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2015 позивач нотаріально оформив заяву про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Спеценергомонтаж та 11.02.2016 передав її відповідачу.

Однак відповідно, до п.1 наказу №20 від 20.02.2015 Товариства з обмеженою відповідальністю Спеценергомонтаж , визначено встановити факт вимушеної зупинки виробничої діяльності ТОВ Спеценергомонтаж з причин незалежних від адміністрації підприємства з 01 березня 2015 року, до закінчення антитерористичної операції на території Донецької області (а.с. 83).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон) (в редакції станом на 01.03.2015) Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Абзацом 3 ст. 4 Закону передбачено, що проведення реєстраційних дій, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) та керівника юридичної особи, місцезнаходженням якої є територія проведення антитерористичної операції, на період її проведення забороняється.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення від 07.11.14 №1085-р (в редакції станом на 01.03.2015) м. Донецьк міститься у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, відповідно, на юридичних осіб з зареєстрованим місцем знаходження у м. Донецьку, поширюються обмеження, передбачені ст. 4 Закону.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини та положення чинного законодавства, ОСОБА_1 є такою, що вийшла зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Спеценергомонтаж 11.02.2016, але в силу ст. 4 Закону та призупинення діяльності товариства, неможливо скликати Загальні збори учасників, а також внести відповідні відомості до статуту товариства та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Щодо доводів позивача відносно того, що заява про вихід із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Спеценергомонтаж складена під психологічним тиском з боку учасників товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_3, внаслідок чого означена заява підлягає визнанню недійсною, то суд зазначає наступне.

Так, за твердженням позивача вказаний тиск полягав у погрозах з можливою фізичною розправою з боку озброєних формувань, що знаходяться на тимчасово окупованій території Донецької області та незаконним заволодінням майном позивача.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ст. 231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Під насильством розуміється фізичний або психологічний вплив на особу, представника сторони правочину або його близьких з метою спонукання його до вчинення правочину (п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними ).

Визнання правочину недійсним як такого, що вчинено під впливом насильства або погрози, необхідна наявність фізичного чи психічного впливу на особу з метою спонукання до укладення правочину. Під насильством слід розуміти заподіяння учасникові правочину фізичних або душевних страждань з метою примусити укласти правочин. Насильство породжує страх настання невигідних наслідків. На відміну від насильства, погроза полягає в здійсненні тільки психічного, але не фізичного впливу, і має місце при наявності як неправомірних, так і правомірних дій. Погроза може бути підставою для визнання правочину недійсним, коли з обставин, які мали місце на момент його вчинення, випливає, що відмова учасника правочину від його вчинення могла спричинити шкоду його законним інтересам.

(Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.11.2018 у справі №910/2707/18).

Відповідно до частин 5, 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При цьому, судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено та не доведено позивачем належними та допустимими доказами на підтвердження обставин, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог щодо наявності психологічного тиску, а тому відсутні підстави для визнання заяви від 02.08.2015 ОСОБА_1 про вихід із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Спеценергомонтаж недійсною. Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до правоохоронних органів та медичних установ, стосовно застосування до позивача психологічного тиску та засвідчення такого правопорушення. Наявні в матеріалах справи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.05.2018 у кримінальному провадженні 1201805000000083 (а.с.64) та ухвали Печерського районного суду міста Києва від 24.02.2015 по справі № 757/6259/15-к, від 10.06.2016 у справі № 757/28187/16-к (а.с.118-124) суд вважає не належними доказами і до уваги не приймає, оскільки такі документи не свідчить про те, що кримінальні провадження 1201805000000083 чи 42015000000000004 було відкрито за заявою позивача, у якій позивач посилався би в обгрунтування здійснення психологічного чи іншого тиску, а стосуються вчинення кримінального правопорушення засновниками товариства у вигляді розтрати майна такого товариства.

За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 зазначеного Кодексу).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, з огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з покладенням на позивача судових витрат.

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог, відмовити.

2. Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через двадцять днів з дня його підписання та може бути оскаржене в апеляційному порядку, згідно з Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

3. Повний текст рішення підписаний 17.01.2019.

Суддя Н.В. Величко