Рішення

від 16.01.2019 по справі 910/14996/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2019Справа № 910/14996/18 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю Олександрійські лазерні технології Фізичної особи-підприємця Глушкова Сергія Олексійовича про стягнення 13 311, 25 грн. Суддя Підченко Ю.О. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Олександрійські лазерні технології (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Глушкова Сергія Олексійовича (надалі - відповідач) про стягнення 25 311,25 грн., в тому числі 22 000,00 грн. попередньої оплати, 2 811,18 грн. пені, 239,00 грн. 3% річних, 261,07 грн. інфляційних, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору від 15.12.2017 №1020/2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

30.11.2018 відповідач звернувся до суду з клопотанням про продовження строку на подання відзиву, обґрунтовуючи дане клопотання тим, що позивач не надіслав копію позовної заяви на адресу відповідача.

За приписами ст. 170 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

2) найменування суду, до якого вона подається;

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

5) підстави заяви (клопотання, заперечення);

6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо). Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Учасник справи має право додати до письмової заяви, клопотання проект ухвали, постановити яку він просить суд. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Так, як вбачається із вказаного клопотання про продовження строку для подання відзиву, дане клопотання не відповідає вимогам, викладеним в ст. 170 ГПК України, а тому суд повертає відповідачу його клопотання без розгляду.

При цьому, відповідач не подав суду відзив на позовну заяву в строк та в порядку, передбаченому чинним законодавством України, а також не подав заяву про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, оскільки відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

17.12.2018 позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, у якій послався на те, що 11.12.2018 відповідач перерахував грошові кошти в сумі 10 000,00 грн., а тому просив стягнути з відповідача 15 311,25 грн., в тому числі 2 811,18 грн. пені, 239,00 грн. 3% річних, 261,07 грн. інфляційних.

08.01.2019 від позивача надійшла ще одна заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої ТОВ Олександрійські лазерні технології просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 13 311, 25 грн, у тому числі 2 811, 18 грн пені, 239,00 грн 3% річних та 261, 07 грн інфляційних втрат.

Згідно п. 2) ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

З урахуванням вищезазначеного, суд приймає заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, що надійшли до суду 17.12.2018 та 08.01.2019 у зв'язку із цим нова ціна позову становить 13 311, 25 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

15.12.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Олександрійські лазерні технології та фізичною особою-підприємцем Глушковим Сергієм Олексійовичем укладений договір №1020/2017 (надалі - договір).

Згідно з п. п. 1.1., 2.3. договору та специфікації № 1 до договору сторони дійшли згоди, що відповідач зобов'язаний виготовити та передати позивачу послуги з модернізації верстата газо-плазмової різки з ЧПК в комплектному складі: система авто запалу, система ЧПК CNC Програмне забезпечення drive UCCNC software, редуктори на крокові двигуни, направляюча на вісь Y2. Позивач зобов'язаний сплатити відповідачу 22 000,00 грн.

Згідно з п. 4.1. договору, позивач оплачує продукцію шляхом 100% попередньої оплати на банківський рахунок в ПАТ КБ Приватбанк .

Згідно з п. 3.1. договору термін виготовлення продукції становить 10 робочих днів з дати прибуття на склад виробника комплектуючих.

Належне виконання позивачем грошових зобов'язань за договором зі сплати на користь відповідача 22 000,00 грн. попередньої оплати підтверджується платіжним дорученням від 16.01.2018 №517, копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з абзацом другим пункту першого статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що правовідносини сторін регулюються нормами глави 54 Цивільного кодексу та укладеним сторонами договором. Тому при вирішенні спору суд керуються відповідними нормами матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов'язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов'язань сторін за договором, в тому числі припинення обов'язку продавця поставити погоджений товар.

У зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань позивач в порядку досудового врегулювання звернувся до відповідача з претензією від 27.06.2018 №27/06 та вимогою про повернення грошових коштів в строк до 16.07.2018. Водночас позивач не надав суду доказів на підтвердження надіслання претензії від 27.06.2018 №27/06 відповідачу, її вручення відповідачу, а також інших доказів на підтвердження своїм твердженням про вжиті заходи досудового врегулювання.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач, у свою чергу, не заперечував обставин, викладених у позовній заяві, доказів на спростування не надав та доказів повернення позивачеві суми попередньої оплати в розмірі 22 000,00 грн. не надав.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду - порушені відповідачем, а тому вимога позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 10 000,00 грн. є обґрунтованою та позов у зазначеній частині вимог підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку із неповерненням відповідачем сплаченої позивачем суми попередньої оплати, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційне збільшення суми боргу в сумі 261,07 грн. та 239,00 грн. 3 % річних за період з 27.06.2018 по 06.11.2018.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що з огляду на заявлені позивачем підстави позову - невиконання відповідачем зобов'язання з повернення попередньої оплати, тобто грошових коштів, а також предмет позову - стягнення суми попередньої оплати, пені та інфляційних втрат (ст. 625 Цивільного кодексу України) у зв'язку з таким невиконанням, необхідним є встановлення обставин наявності у зобов'язанні з повернення відповідачем позивачу грошових коштів (попередньої оплати) ознак грошового, оскільки положення ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюють правило: сплата інфляційних втрат як спосіб захисту майнового права та інтересу кредитора за користування боржником утримуваними коштами та від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів здійснюється у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання.

Суд зазначає, що у Цивільному кодексі України відсутнє визначення терміну грошове зобов'язання .

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 30.03.2016 у справі №6-2168цс16 (предметом розгляду в межах якої були вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат внаслідок невиконання обов'язку з повернення авансу, стягнутого за рішенням суду), зобов'язання, що зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням. Отже, невиконання таких зобов'язань відповідачем належним чином дає підстави для стягнення інфляційних витрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов'язання, оскільки боржник зобов'язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми.

При цьому, враховуючи, що предмет розгляду у справі №6-2168цс16 - повернення авансу, можна дійти висновку, що грошове зобов'язання слід розуміти не тільки як таке, що може виникати лише з договору та містить у собі обов'язок з оплати іншій стороні за виконані роботи/надані послуги/товар (тобто бути елементом зобов'язання, яке передбачає оплатність), а як і таке, що може виникати з будь-яких юридичних фактів, які передбачені ст. 11 ЦК України, та передбачати будь-який обов'язок з передачі грошових коштів, тобто коли одна особа зобов'язана такі кошти надати іншій особі, а інша особа має право вимагати передання таких коштів, зокрема, і у випадку обов'язку повернути грошові кошти, сплачені у якості авансу, попередньої оплати (ст. 693 ЦК України).

Таким чином, будь-яке зобов'язання, що зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням. Тому невиконання грошових зобов'язань належним чином дає підстави для стягнення інфляційних витрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.

Отже, зобов'язання відповідача з повернення грошових коштів (попередньої оплати), які були ним отримані на виконання договору від покупця (позивача), є грошовим. Змістом такого зобов'язання є обов'язок відповідача повернути отримані грошові кошти (суму попередньої оплати) та право позивача вимагати такого повернення від відповідача. При цьому зобов'язання з повернення попередньої оплати виникає як наслідок невиконання продавцем обов'язку з передачі товару та реалізацією покупцем права на відмову від договору у зв'язку з простроченням продавця. Новація зобов'язання з передачі товару в обов'язок щодо повернення попередньої оплати припиняє обов'язок з передачі товару. Натомість виникає обов'язок відповідача передати покупцю грошові кошти які були йому передані у якості попередньої оплати.

З урахуванням вищезазначеного, враховуючи те, що суду не надано доказів сплати заборгованості в розмірі 22 000,00 грн. до, або протягом періоду з 27.06.2018 по 06.11.2018 (за який позивачем нараховано заявлені до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати), перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд приходить до висновку, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку із чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 239,00 грн. 3% річних та 261,07 грн. інфляційних є обґрунтованими та позов у зазначеній частині вимог підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 811,18 грн. за період з 27.06.2018 по 06.11.2018 за невиконання відповідачем обов'язку з повернення грошових коштів.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною першою ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вбачається з умов договору, сторони не дійшли письмової згоди щодо забезпечення виконання зобов'язання в письмовій формі, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині стягнення пені є необґрунтованими та позов у зазначеній частині позовних вимог не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, 525, 526, 547, 625, 693, 712 Цивільного кодексу України та ст. ст. 193, 230 Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Олександрійські лазерні технології задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Глушкова Сергія Олексійовича (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; р/р НОМЕР_2 в ПАТ КБ Приватбанк МФО 380775, карта № НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Олександрійські лазерні технології (проїзд Поліграфістів, 8-б, м. Олександрія, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28006, код ЄДРПОУ 40603301; р/р 26005563885 в АТ Райффайзен Банк Аваль МФО 380805) 10 000 грн. 00 коп. основного боргу, 239 грн. 00 коп. 3% річних, 261 грн. 07 коп. інфляційних та 1 567 грн.77 коп. судового збору. Видати наказ.

3. У позові в частині вимог про стягнення 2 811 грн. 18 коп. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Згідно з п. п. 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16.01.2019 року.

Суддя Ю.О. Підченко