Рішення

від 16.01.2019 по справі 910/13643/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2019Справа № 910/13643/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кен-Пак Яворів" (81000, Львівська обл., м. Яворів, вул. Маковея, 62)

до Приватного акціонерного товариства "Оболонь" (04212, м. Київ, вул. Богатирська 3)

про стягнення 5 640 699,97 грн.

за участю представників

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кен-Пак Яворів" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Оболонь" про стягнення 5 640 699,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки №03-2018/К від 01.04.2018 не здійснив своєчасну та повну оплату за поставлений позивачем у період з 01.04.2018 по 26.06.2018 товар, що стало наслідком виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 5 340 908,96 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань відповідачу нарахована пеня у розмірі 276 360,77 грн. та 3% річних у розмірі 23 430,24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/13643/18 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні 14.11.2018.

07.11.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшов відзив Приватного акціонерного товариства "Оболонь", відповідно до якого останній не заперечував щодо факту існування заборгованості станом на момент звернення позивача з позовом до суду у розмірі 5 340 908,96 грн. При цьому зазначив, що станом на 07.11.2018 більша частина заборгованості за видатковими накладними сплачена, неоплаченою залишилась сума у розмірі 2 781 907,48 грн.

12.11.2018 до господарського суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач підтвердив факт часткової сплати заборгованості та повідомив, що станом на 08.11.2018 борг відповідача становить 2 781 907,47 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем було здійснено перерахунок пені, яка станом на момент подачі даної заяви складає 397 810,86 грн.

У судовому засіданні 14.11.2018 суд на місці прийняв заяву позивача до розгляду, розцінивши її як заяву про зменшення розміру позовних вимог, та відклав підготовче засідання на 28.11.2018.

У судовому засіданні 28.11.2018 представник відповідача надав письмові пояснення до заяви про уточнення, у яких повідомив, що з моменту подачі заяви про уточнення позовних вимог ним було додатково погашено заборгованість у розмірі 2 095 000,28 грн.

Суд на місці ухвалив задовольнити усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відкласти підготовче засідання на 12.12.2018.

У судовому засіданні 12.12.2018 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 16.01.2019.

15.01.2019 до господарського суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без їх участі у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

У судове засідання, призначене на 16.01.2019, представники сторін не з'явились.

При цьому судом встановлено, що відповідач був належний чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявна у матеріалах справи розписка про оголошення перерви.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду за зазначене та з урахуванням того, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кен-Пак Яворів" (надалі- позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Оболонь" (надалі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки №03-2018/К (надалі- договір), за умовами якого постачальник приймає на себе зобов'язання систематично поставляти і передавати у власність покупцю кроненкорки (далі-товар), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 3.1. договору поставка здійснюється на підставі замовлень, що подаються покупцем, складених у письмовій формі. Замовлення повинно містити інформацію щодо асортименту, кількості замовленого товару, терміну поставки. Сторони цього договору підтверджують, що особи, які підписують замовлення, діють в їх інтересах та наділені відповідними повноваженнями. Замовлення повинно подаватися в порядку, передбаченому для передачі сторонами одна одній повідомлень у зв'язку з виконанням умов договору (п.9.2. договору).

3амовлення вважається прийнятим до виконання, якщо протягом двох робочих днів після його одержання постачальник не повідомить покупцю письмово в порядку п.9.2. договору про відхилення замовлення або про заперечення щодо окремих його умов (п. 3.2. договору).

За умовами п. 3.4. договору поставка товару здійснюється у термін зазначений у замовленні, але не раніше 28 днів від дати підтвердження замовлення постачальником. У випадку замовлення товару нового виду (товару, який раніше не постачався покупцю за цим договором, для виготовлення якого необхідно виготовити та погодити з покупцем нові взірці), поставка товару здійснюється у термін зазначений у замовленні, але не раніше шести тижнів від дати підтвердження замовлення постачальником.

Товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем, якщо немає претензій:

- за кількістю - за відсутності різниці між кількістю, вказаною в товарно-транспортних документах, та фактично отриманою;

- за якістю - за посвідченням якості, якщо якість відповідає вимогам цього договору (п. 4.1. договору).

Відповідно до умов п. 5.1. договору ціна за одиницю товару для кроненкорків виготовлених, із жерсті товщиною 0,21 мм. (ціна подана у гривнях, без ПДВ за 1 000 шт., при курсі продажу безготівкового Євро Приват Банком який діяв на 14.02.2018 року 1Євро=32.90 грн); ціна за одиницю товару для кроненкорків виготовлених, із жерсті товщиною 0,18 мм. (ціна подана у гривнях, без ПДВ за 1 000 шт., при курсі продажу безготівкового Євро Приват Банком який діяв на 14.02.2018 року 1Євро=32.90 грн).

Згідно з п. 5.6. договору оплата кожної партії товару здійснюється - не пізніше 90 (дев'яносто) календарних днів, від дати поставки товару. При цьому датою оплати вважається дата надходження коштів на банківський рахунок постачальника. Форма розрахунків - безготівкова.

Договір вважається укладений з дня його підписання сторонами і діє до 31.03.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 9.10.договору).

На виконання умов договору позивачем у період з 01.04.2018 по 26.06.2018 було здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 8 609 909,56 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи та підписані з обох сторін видаткові та товарно-транспортні накладні.

За доводами позивача, спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором, а саме в частині здійснення своєчасної та повної оплати поставленого товару, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості за договором №03-2018/К від 01.04.2018 (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) у розмірі 2 781 907,47 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами правочину, суд дійшов до висновку, що даний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підтвердження виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, останнім було надано підписані та скріплені печатками сторін видаткові та товарно-транспортні накладні, які належним чином засвідчують факт поставки та прийняття без жодних зауважень та заперечень товару Приватним акціонерним товариством "Оболонь".

З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що на момент звернення позивача з позовом до суду за ПрАТ "Оболонь" рахувалась заборгованість за договором поставки №03-2018/К від 01.04.2018 на загальну суму 5 340 908,96 грн.

При цьому, з наданих сторонами до матеріалів справи платіжних доручень вбачається, що після відкриття провадження у справі відповідачем було частково сплачено заборгованість у розмірі 2 559 001,49 грн., про що позивачем було подано відповідну заяву про зменшення позовних вимог вих. №167 від 08.11.2018, та у розмірі 2 095 000,28 грн. 23.11.2018 року.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем грошових коштів у розмірі 2 095 000,28 грн. після звернення позивача з вказаним позовом до суду (прийняття заяви про зменшення позовних вимог до 2 781 907,47 грн.), суд приходить до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 2 095 000,28 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору та задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача іншої частини основного боргу у розмірі 686 907,19 грн., який є належним чином підтверджений та доведений.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 397 810,86 грн. пені, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2. договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання зобов'язань, передбачених у п. 5.6. договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент такого прострочення, за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 397 810,86 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 23 430,24 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши розрахунок 3% річних у розмірі 23 430,24 грн. визнає його арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про розстрочення виконання погашення боргу, який виник по договору, рівними частинами по 100 000,00 грн. кожного банківського дня до остаточного погашення боргу.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище Приватного акціонерного товариства "Оболонь" та зазначає, що починаючи з 2014 року відповідач несе значні збитки, щ прямо впливає на можливість проводити належним чином розрахунки з постачальниками сировини та інших товарів необхідних для виробництва продукції.

Відповідно до ч.1 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За приписами ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч.1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України)

При цьому, за змістом наведеної норми, розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення. Відстрочка або розстрочка виконання рішення допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема справа "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Заява N 40450/04), зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено суду виняткових обставин, що можуть бути підставами для розстрочки виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість сплати заборгованості за договором поставки №03-2018/К від 01.04.2018.

З урахуванням викладених обставин та з огляду на незначну суму заборгованості, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення сплати боргу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кен-Пак Яворів".

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кен-Пак Яворів".

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині закриття провадження - на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2 095 000,28 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Оболонь" (04212, м. Київ, вул. Богатирська 3, ідентифікаційний код 05391057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кен-Пак Яворів" (81000, Львівська обл., м. Яворів, вул. Маковея, 62, ідентифікаційний код 35413712) основну суму боргу у розмірі 686 907 (шістсот вісімдесят шість тисяч дев'ятсот сім) грн. 19 коп., пеню у розмірі 397 810 (триста дев'яносто сім тисяч вісімсот десять) грн. 86 коп., 3 % річних у розмірі 23 430 (двадцять три тисячі чотириста тридцять) грн. 24 коп. та судовий збір у розмірі 86 432 (вісімдесят шість тисяч чотириста тридцять дві) грн. 25 коп.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.01.2019

Суддя Пукшин Л.Г.