Рішення

від 16.01.2019 по справі 918/742/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/742/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф. , за участі секретаря судового засідання Оліфер С. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВЕСТІК-ДНІПРО" до Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" про стягнення заборгованості в сумі 1 013 761, 60 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВЕСТІК-ДНІПРО" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" про стягнення заборгованості в сумі 1 013 761 грн 60 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов, укладеного між ТзОВ "ОВЕСТІК-ДНІПРО" та ПрАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів", договору поставки від 04.07.2017 року № 26, в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 23.11.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.12.2018 року.

06 грудня 2018 року позивачем, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подано заяву, у якій останній, зокрема, зазначає про часткову сплату відповідачем основного боргу в сумі 20 000, 00 грн, а відтак заборгованість відповідача становить 993 761, 60 грн.

Ухвалою суду від 18.12.2018 року підготовче засідання відкладено на 16.01.2019 року.

02 січня 2019 року від ПрАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів", через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що визнає заборгованість перед позивачем за поставлений товар та з врахуванням здійснених погашень вказує, що сума заборгованості за договором поставки від 04.07.2017 року № 26 складає 993 761, 60 грн. Крім того, відповідач просить суд зменшити витрати позивача на оплату правничої допомоги.

11 січня 2019 року позивачем, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подано відповідь на відзив на позовну заяву, згідно з якою останній просить суд покласти на відповідача повну суму заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.

Крім того, позивачем 11.01.2019 року подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

В судове засідання 16.01.2019 року представники сторін не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень. Причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, суд встановив таке.

04 липня 2017 року між ПрАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" (покупець) та ТОВ "ОВЕСТІК-ДНІПРО" (постачальник) був укладений Договір поставки товару №26 (надалі - договір).

Зазначений договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю визначений нижче товар, а покупець зобов'язується цей товар прийняти і оплатити відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціни, асортимент, кількість товару та додаткові умови поставки узгоджуються сторонами на кожну партію товару згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

Розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку наступним чином: шляхом перерахування 100%-ї передплати на розрахунковий рахунок постачальника протягом трьох банківських днів з моменту одержання покупцем рахунку-фактури і повідомлення про готовність товару до відвантаження, якщо інші умови платежів не зазначені в специфікаціях (п. 3.2. договору).

16 липня 2018 року сторонами була складена (погоджена) Специфікація №9 на поставку товару "Каучук синтетичний", загальною масою 20010 кг на загальну суму 1 123 761, 60 грн.

Згідно п. 3.2. договору, у вказаній специфікації були погоджені умови оплати відмінні від умов, визначених договором, а саме: передплата у розмірі 10 000,00 грн., залишок суми 1 113 761,60 грн. сплачується протягом 90 календарних днів з дня отримання товару.

18 липня 2018 року, покупцем на користь продавця, згідно платіжного доручення №7583 була проведена обумовлена сторонами сума 10 000,00 грн.

19 липня 2018 року на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, що стверджується товаротранспортною накладною №Д5 від 19.07.2018 року та видатковою накладною №15 від 19.07.2018 року, які підписані представниками сторін та скріплені відтисками їх печаток.

Отже, з урахуванням п. 3.2. договору відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за товар протягом 90 календарних днів з дня отримання товару - до 17.10.2018 року.

Всупереч наведеному, відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 120 000 грн, в тому числі 20 000, 00 грн після відкриття провадження у цій справі, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів по рахунку ТзОВ "ОВЕСТІК-ДНІПРО" та платіжними дорученнями. Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 993 761, 60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Зміст договору та взяті за ним зобов'язання свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з поставки, які регулюються нормами ЦК України та ГК України.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 993 761, 60 грн основної заборгованості за поставлений товар.

Крім того, в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи, позивач зазначає, судові витрати у розмірі 56 000, 00 грн, сплачені в якості витрат на правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником надано копії: договору про правову допомогу №б/н від 12.11.2018 року; акта приймання-передачі наданих послуг від 16.11.2018 року; квитанції до прибуткового касового ордеру від 16.11.2018 року на суму 56 000, 00 грн, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 507 на ім'я ОСОБА_1

Зазначені вище докази були подані в межах строку, встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК України, з дотриманням необхідних вимог.

Як було вказано вище, відповідач у своєму відзиві просить суд зменшити витрати позивача на оплату правничої допомоги. Також зазначає, що розмір витрат, визначений позивачем на правничу допомогу є необґрунтованим та завищеним.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Судом встановлено, що 12.11.2018 року між позивачем (довіритель) та адвокатом ОСОБА_1 (повірений) було укладено договір про правову допомогу.

За змістом п. 1.1 договору повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: 1. Надати правову допомогу у спорі, що виник з ПрАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" . З цією метою, здійснити вивчення та огляд доказів за їх місцезнаходженням (8 год); 2. Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (1 год); 3. Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву, здійснити арифметичні розрахунки (18 год); 4. Вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи в суді та на етапі примусового виконання судового рішення в т.ч. готувати процесуальні документи на виконання ухвал суду, надавати письмові пояснення, готувати заяви, тощо (21 год).

За умовами 2.1. договору, за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 договору довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 56 000, 00 грн.

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч. 1 ст.1).

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 6. ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, позивач та адвокат можуть вільно встановлювати в договорі про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката. Це відповідає принципам вільного волевиявлення, свободи договору.

Поряд з цим, як зазначалося вище, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04, п. 269).

Відповідно до ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України позивачем не подано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Позивачем в якості доказів було подано, зокрема копію акту приймання-передачі наданих послуг до договору про правову допомогу №б/н від 12.11.2018 року.

Відповідно до вказаного акту та змісту позовної заяви адвокатом було виконано наступні послуги:

- вивчення та огляд доказів за їх місцезнаходженням (8 год) - 8 000, 00 грн;

- проведення заходів досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (1 год) 200, 00 грн.;

- підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, виготовлення позовної заяви, проведення арифметичних розрахунків (18 год) - 26 800, 00 грн;

- вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання рішення суду (21 год) 21 000, 00 грн.

Загалом адвокатом було витрачено 50 годин.

Суд зазначає, що витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, що за вивчення дій, визначених у акті приймання-передачі наданих послуг до договору про правову допомогу №б/н від 12.11.2018 року, адвокатом витрачено 50 годин.

Крім того, адвокат ОСОБА_1 не приймав участь у судових засіданнях при розгляді справи №918/742/18.

З огляду на ступінь складності справи, те, що адвокат ОСОБА_1 не приймав участь у судових засіданнях, кількість та обсяг підготовлених процесуальних документів і наданих сторонами доказів, час, витрачений адвокатом та, відповідно, загальна вартість професійної правничої допомоги є не обґрунтованою та не співмірною.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, дослідивши матеріали справи, враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, незначну тривалість розгляду справи, вартість відповідних послуг адвокатів, що склалась в регіоні, категорію та складність справи, в межах якої позивачем отримано адвокатські послуги, об'єм роботи, проведеної адвокатом під час розгляду справи, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в сумі 56 000, 00 грн завищеною.

Враховуючи зазначене, а також те, що матеріалами справи підтверджується, що адвокатом ОСОБА_1 було підготовлено та подано позову заяву з додатками до суду, відповідь на відзив на позовну заяву, складено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне обмежити розмір покладених на відповідача витрат на оплату правничої допомоги адвоката сумою у 10 000, 00 грн.

Крім того, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Млинівська, буд. 69, ідентифікаційний код 02971506) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВЕСТІК-ДНІПРО" (49130, м. Дніпро, пр-т Миру, буд. 3. кв. 81, ідентифікаційний код 40521711) основного боргу в сумі 993 761, 60 грн, 15 206, 42 грн судового збору та 10 000, 00 грн витрат на правничу допомогу.

Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Рівненської області (п. 17.5 ч. 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано « 17» січня 2019 року

Суддя Церковна Н. Ф.