Рішення

від 15.01.2019 по справі 920/972/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.01.2019 Справа № 920/972/18

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Заєць С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Умілець» , м.Харків

до відповідача - Приватногоакціонерного товариства «Лебединський завод поршневих кілець» , м.Лебедин

про стягнення забогованості у сумі 10 814 грн. за договором поставки № 18/03-16 від 18.08.2016

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув,

від відповідача - не прибув,

при секретарі судового засідання Чепульська Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 10 814 грн. боргу за договором поставки від 18.08.2016 № 18/03-16

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що позивачем відповідачу був поставлений товар, однак відповідач за товар з позивачем у повному обсязі не розрахувався, чим порушив умови вищезазначеного договору.

Ухвалою від 27.12.2018 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, судом засобами поштового зв'язку направлялась копія ухвали від 27.12.2018 про відкриття провадження у справі на юридичну адресу Приватного акціонерного товариства Лебединський завод поршневих кілець , зазначену в позовній заяві: 42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Тараса Шевченка, 93).

14.01.2019 до суду повернулася копія ухвали від 27.12.2018, надіслана на адресу відповідача, із позначкою "Укрпошти" "причини невручення - підприємство ліквідоване .

Адреса відповідача, яка зазначена позивачем та відомості про перебування юридично особи у процесі припинення були перевірені судом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та здійснено витяг № НОМЕР_1. Згідно даного витягу адреса відповідача: 42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Тараса Шевченка, 93, в процесі припинення не перебуває.

Ухвала направлялась на адресу відповідача, зазначену позивачем та підтверджену даними реєстру, а тому, незважаючи на неотримання за офіційною юридичною адресою поштової кореспонденції, відповідач вважається належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, оскільки судом вчинені всі дії, які передбачені ст. 120 ГПК України.

11.01.2019 до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача.

Інших заяв та клопотань учасниками справи суду не надавалось, інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Суд, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, дослідивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом з матеріалів справи було встановлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

18.08.2016 між сторонами було укладено договір № 18/03-16 про поставку (надалі - Договір). Вищезазначений факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією зазначеного Договору (а.с. 10-11).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідачу товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього у строки та на умовах, які встановлені у Договорі.

Позивач обов'язок по Договору виконав - поставив відповідачу товар на суму 30 270 грн. 00 коп., а відповідач прийняв товар на суму 30 270 грн. Вищезазначений факт підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 60 від 18.07.2018 (а.с. 13), № 72 від 29.08.2018 а.с. 12) та актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 30 від 18.07.2018 (а.с. 46).

Згідно з п. 4.2 загальною вартістю кожної партії товару є сума, зазначена в видатковій накладній, по якій проводиться розрахунок.

Позивач зазначає, що відповідач з ним розрахувався частково на суму 19 456 грн. Вищезазначений факт позивач підтверджує відповідними виписками по рахунку позивача (а.с. 96-142).

Оскільки позивач кошти за товар не сплатив в повному обсязі, чим порушив умови Договору (підстава позову), то позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення боргу (предмет позову).

Позивачем надано розрахунок заборгованості (а.с. 143-145).

З метою врегулювання спору в досудовому порядку 29.10.2018 позивачем на адресу відповідача направлена претензія за № 10 (а.с. 82) , в якій позивач просить в семиденний строк сплатити борг в розмірі 10 814 грн.

Відповідачем всі вищезазначені факти належними та допустимими доказами не спростовано, борг не сплачено.

Надаючи юридичну оцінку вищезазначеним обставинам, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські відносини у сфері поставки, які регулюються нормами ЦК України, з урахуванням особливостей, які передбачені ст.ст. 264-271 ГК України.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором. Законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що сторони уклали Договір, яким передбачено обов'язок позивача поставити товар, а відповідача прийняти товар та сплатити за нього. Позивачем обов'язок з поставки товару виконаний, а відповідачем товар був прийнятий. Відповідачем зустрічне зобов'язання по оплаті товару не виконано, а саме у строки, які встановлені Договором, не сплачено 10 814 грн. 00 коп., чим порушено п. 4.3.1. Договору.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського процесуального кодексу України учасники господарський відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

У відповідності до вимог статей 13.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази , що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушені права позивача, позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 10 814 грн. 00 коп. боргу є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернення з позовною заявою позивачем було сплачено 1762 грн. судового збору. Вищезазначений факт підтверджується квитанцією № 0.0.1193387392.1 від 22.11.2018 (а.с.9).

Враховуючи вищезазначене, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 1762 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 123, 129, ч.1 ст. 130, ст.ст. 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства « Лебединський завод поршневих кілець » (вул. Тараса Шевченка, 93, м. Лебедин, 42200, код ЄДРПОУ 00232006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Умілець» (пров. Соляниківський, 4, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 14113357) 10 814 грн. боргу, 1762 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Відповідно до п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідних положень до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 17.01.2019.

Суддя С.В. Заєць