Постанова

від 25.05.2007 по справі 8/171н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/171н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25.05.07                                                                                 Справа № 8/171н-ад.

Суддя   господарського суду Луганської області Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства «Донецька залізниця»в особі Луганського будівельно-монтажного  експлуатаційного управління, місто Луганськ,

до Станично-Луганської селищної ради, смт. Станично-Луганське Луганської області,

за участю Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Державної виконавчої служби у Станично-Луганському районі  Луганської області, -

про визнання нечнним рішення, -

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Богуш В.Д. –юрисконсульт, - довіреність №Н-01/957 від 28.03.07 року;

від відповідача – Цвєтков Є.Є., - довіреність №573 від 21.11.06 року;

від третьої особи –не прибув, -   

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про:

          визнання нечинним рішення першої сесії Станично-Луганської селищної ради п'ятого скликання №1/18 від 06.04.06 року «Про припинення діяльності Комбінату комунальних підприємств»(далі –ККП);

          покладення на відповідача обов'язку повернути все майно, одержане на виконання вказаного рішення, Станично-Луганському комбінату комунальних підприємств.

          Відповідно до статті 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 13.04.07 року, за участю представників сторін.

          На підставі ст. 150 КАСУ у судовому засіданні оголошено перерву з 15 до 18 травня 2007 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

           Ухвалою суду від 13.04.07 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача  залучено Державну виконавчу службу у Станично-Луганському районі Луганської області.

           18 травня розгляд справи відкладено до 25 травня 2007 року - у  зв'язку з неприбуттям третьої особи та необхідністю надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

          Представники сторін звернулися до суду з клопотанням про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст. 41 та п. 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ, - судом його задоволено.

          У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача його не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього (вих. №б/н від 07.05.07 року), пославшись на те, що відповідачем при  прийнятті спірного рішення не було порушено чинне законодавство.

Третя особа до судового засідання не прибула, участь у ньому свого представника не забезпечила, хоча належним чином поставлена до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи.

Представники сторін не заперечують проти слухання справи за відсутності представника третьої особи.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.40, ч. 6 ст. 71 та ст. 86 КАСУ, - суд здійснив розгляд спору по суті за відсутності третьої особи.

          І.Заслухавши представників сторін, дослідивши  матеріали справи та додатково надані докази, суд дійшов наступного.

          1.Рішенням Станично-Луганської районної ради Луганської області від 07.09.2001 року №16/3  «Про передачу об'єкта районної комунальної власності –Станично-Луганського комбінату комунальних підприємств у комунальну власність Станично-Луганської та Петровської селищних рад»вищезгаданий комбінат комунальних підприємств (далі –ККП, - відповідач) передано у власність названих селищних рад, при цьому Станично-Луганський ККП передано у власність Станично-Луганської селищної ради, а Петровську дільницю того ж ККП –у власність  Петровської селищної ради.

          Як вбачається з матеріалів справи, Станично-Луганська селищна рада на базі переданого їй майна ККП заснувала Комунальне підприємство «Станично-Луганський комбінат комунальних підприємств», ідентифікаційний код 03339638, яке в якості юридичної особи зареєструвала Станично-Луганська районна державна адміністрація, внесла до ЄДРПОУ відповідний запис та видала свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №620900 (витяг з ЄДРПОУ серії АА №751452 від 06.09.06 року).

          2.Рішенням господарського суду Луганської області від 15.06.04 року з ККП на користь позивача –Донецької залізниці в особі Луганської дистанції цивільних споруд і водопостачання  стягнуто борг у сумі 37964,70 грн. (справа №7/235).

          Рішенням того ж суду від 27.04.2006 року з ККП за позовом Донецької залізниці в особі Луганського будівельно-монтажного експлуатаційного управління стягнуто борг у сумі 117750,71 грн. (справа №6/86).

Після набрання цими рішеннями чинності господарським судом на користь стягувача видано відповідні накази.

Державною виконавчою службою Станично-Луганського району (далі –ДВС, - третя особа) на підставі наказів  відкрито зведене виконавче провадження №86зв/3.

В ході вжиття заходів до виконання вищезгаданих рішень суду ДВС 10.08.04 року здійснено опис та арешт майна ККП, про що складено акт АА №250045; майно на відповідальне зберігання передано Мікітенку Ігорю Петровичу –директору Комунального підприємства «Станичанка»(далі –КП «Станичанка»), ідентифікаційний код 34274215 (на час розгляду цього спору).

3.  06.04.2006 року першою сесією Станично-Луганської селищної ради п'ятого скликання прийнято рішення №1/18 «Про припинення діяльності комбінату комунальних підприємств» внаслідок «низької та неефективної роботи ККП», а також того, що «підприємство не може забезпечити потреби населення у якісних та своєчасних  комунальних послугах та підлягає ліквідації»з 07.04.06 року (п. 1 рішення); для ліквідації ККП утворено ліквідаційну комісію (п. 2; судом прийнято до уваги те, що утворення названої комісії не пов'язано з банкрутством підприємства); все вилучене майно вирішено передати засновнику підприємства -  Станично-Луганській селищній раді (п.4).

На підставі акту приймання-передачі від 06.04.06 року все майно передано з балансу ККП на баланс Станично-Луганської селищної ради.

Того ж дня, тобто 06.04.06 року, перша сесія Станично-Луганської селищної ради п'ятого скликання прийняла рішення 1/19 «Про утворення Комунального підприємства «Станичанка»Станично-Луганської селищної ради», у якому жодним чином не йдеться про те, що Комунальне підприємство «Станичанка»є правонаступником колишнього ККП.

КП «Станичанка»11.04.06 року зареєстроване Станично-Луганською районною державною адміністрацією Луганської області в якості юридичної особи, у зв'язку з чим до ЄДР внесено реєстраційний запис №13761020000000284.

Як вбачається з доказів, витребуваних судом,  Станично-Луганська  селищна рада все майно, яке було вилучено у ККП, передала на умовах оренди КП «Станичанка», що підтверджується:

договором оренди №65 індивідуально визначеного (нерухомого чи іншого) майна, яке належить до комунальної власності, від 20.04.06 року;

договором оренди обладнання №66 від 20.04.06 року, -

укладених між Станично-Луганською селищною радою (орендодавець) та КП «Станичанка»(орендар).

          Вищевикладене дає підстави суду дійти висновку про те, що власник майна в особі Станично-Луганської селищної ради не здійснив відчуження майна, вилученого у ККП (ст. 759 Цивільного кодексу України, - далі - ЦКУ) –оскільки передача майна в оренду не є його відчуженням (ст. 773 ЦКУ).  

4.Постановою ДВС Станично-Луганського району від 31.07.06 року знято арешт  з усього майна та грошових коштів у банківських установах, які належать Станично-Луганському ККП, а постановою тієї ж ДВС від 09.02.07 року виконавче провадження, відкрите з метою примусового виконання наказу господарського суду Луганської області №6/86 та включене до зведеного виконавчого провадження №86зв/3, - закрито, з посиланням на те, що «підприємство ліквідується, виконавчий документ підлягає надісланню до ліквідаційної комісії Станично-Луганського ККП для вирішення питання про подальший хід виконання».

Як вбачається з матеріалів справи (і проти цього не заперечує представник позивача), про винесення обох постанов ДВС його повідомлено належним чином.

У зв'язку з цим 14.02.07 року за вих. №495/212 позивач (стягувач) звернувся до голови ліквідаційної комісії Станично-Луганського ККП –з питання погашення наявного у ККП перед ним боргу.

Колишній голова ліквідаційної комісії, а нині –директор КП «Станичанка»Мікітенко І.П. своїм листом від 13.03.07 року за вих. №45 повідомив ДП «Донецька залізниця»про те, що «на момент ліквідації заборгованість перед кредиторами була погашена. Ліквідаційна комісія припинила свою діяльність 28.11.06 року».

З огляду на вищевикладене позивач вважає, що рішення №1/18 від 06.04.06 року Станично-Луганською селищною радою прийняте незаконно, оскільки внаслідок цього відбулося відчуження майна,  яке згідно постанови ДВС описане та на нього накладено арешт. На думку позивача, це рішення підлягає скасуванню, а майно, яке знаходилося на правах повного господарського відання ліквідованого ККП, - поверненню останньому.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов НЕ підлягає задоволенню з наступних підстав.

1.Матеріалами справи беззаперечно доведено, що майно ліквідованого ККП є комунальною власністю Станично-Луганської  селищної громади, яка здійснює місцеве самоврядування на території смт Станично-Луганське.

        Як встановлено статтею 2 Закону України від 21 травня 1997 року N280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»(далі –ЗУ №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні —це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади —жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста —самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

           Частиною 1 ст.  10 цього Закону визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

          Статтею 16 ЗУ №280/97-ВР (частини 1 та 3) встановлено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

           Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові (в тому числі валютні) та інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

А частиною 5 цієї статті прямо передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25 ЗУ №280/97-ВР).

Пунктом 30 статті 26 названого Закону прямо встановлено, що селищна рада на своїй сесії має право приймати рішення щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; …вирішувати питання про про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади, - як це має місце по даному спору.

Таким чином, Станично-Луганська селищна рада мала право приймати рішення №1/18 від 06.04.06 року, яке є предметом спору по цій справі.

Спірне рішення нею прийнято без порушення чинного законодавства.

2.Що стосується питання виконання двох вищезгаданих судових рішень, то суд при вирішенні цього спору керується наступним.

Згідно частині 5 ст. 124 Конституції України судові рішення постановляються судами іменем України та являються обов»язковими до виконання на всій території України.

Далі суд виходить з того, що Станично-Луганська селищна рада не здійснила відчуження спірного майна, а тому не порушила вимог ст.55 Закону України від  21.04.1999 року №606-ХІУ «Про виконавче провадження»(далі –ЗУ №606-ХІУ), оскільки:

а)як вбачається з акту опису та арешту майна від 10.08.06 року  серія АА №250045, - користування цим майном  ДВС не було обмежено (а.с. 23).

          б)про обмеження розпоряджатися арештованим майном у акті не сказано, а тому селищною радою вимогу частин 4 та 5 ст. 55 вищеназваного Закону також не порушено.

З урахуванням усього вищевикладеного ДП «Донецька залізниця»у даному випадку треба було керуватися нормою, викладеною у:

частині 4 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено, що у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив;

статтею 85 того ж Закону, якою врегульовано порядок оскарження дій ДВС.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не довів законність та обгрунтованість своїх позовних вимог, а тому у задоволенні позову належить відмовити.

Судові витрати суд покладає на позивача.

На підставі викладеного, статей 2, 10, 16, 25 та 26 Закону України від 21 травня 1997 року N280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»; ст.ст. 10, 55 та 85 Закону України від 21.04.1999 року №606-ХІУ «Про виконавче провадження»,  керуючись ст.ст. 40, 459, 41,ч. 6 ст. 71, ст.ст. 86, 158-162 та 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд          

п о с т а н о в и в :

у задоволенні позову відмовити.

          Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України  за згодою представників сторін у судовому засіданні 25.05.2007 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 29.05.2007 року.

Суддя                                                                                                  А.П.Середа