Постанова

від 18.05.2007 по справі 8/193ад(8/443(10/67)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/193ад(8/443(10/67)

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18.05.07                                                                                 Справа № 8/193ад(8/443(10/67).

Суддя  господарського суду Луганської області Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно плюс»,  місто Луганськ,

до   1.Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Луганська,  

      2.Головного управління Державного казначейства України у Луганській області, - про стягнення 4.674.862 грн. 00 коп.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

за участю прокурора  - Максимової Ю.В., - посвідчення №13 від 16.02.06 року;

в присутності представників сторін:

від позивача –Євценко Р.І. –директор, - рішення №1/2006 від 14.08.06 року, паспорт ЕК №038819, вид. Брянківським МВ УМВСУ в Луганській області  11.12.95 року;

від  1-го відповідача – Юрченко О.М. –начальник юридичного відділу, - довіреність №9308/10 від 12.06.06 року; Врембяк А.Ч. –головний державний податковий інспектор, - довіреність №7394/10  від 05.06.06 року;

від 2-го відповідача –Вандишева Ю.В. –головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність №09-22/1-67 від 04.04.07 року, -   

встановив:

           суть спору: позивачем первісно заявлено вимогу про стягнення з Державного бюджету України з аналітичного рахунку №31119134800004, код бюджетної класифікації 14010201 «Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами за рішенням суду»в УДК Луганської області, МФО 804013, - на його користь  бюджетної заборгованості з ПДВ по податковій декларації за жовтень 2004 року у сумі 4.674.862,00 грн., а також судових витрат у розмірі 1818 грн. (позовна заява вих. №28 від 17.01.05 року).

          Справа неодноразово розглядалася судами.

          Рішенням господарського суду Луганської області від 24.02.05 року (справа №10/67) позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету на користь позивача бюджетну заборгованість з ПДВ за жовтень 2004 року у сумі 4.615.258,00 грн., державне мито у сумі 1678,32 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 116,50 грн.; в іншій частині провадження по справі припинено.

          Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 04.04.05 року  рішення залишено без змін.

          Постановою Вищого господарського суду України від 16.08.05 року обидва судові рішення скасовані, а справу повернуто до того ж суду для нового розгляду.

          Рішенням господарського суду Луганської області від 06.12.05 року (справа №8/443(10/67)) позов задоволено частково: з Державного бюджету на користь позивача стягнуто бюджетну заборгованість з ПДВ за жовтень 2004 року у сумі 664347,00 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 1678,32 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 116,50 грн.; в іншій частині провадження о справі припинено.

           Постановою Луганського апеляційного господарського суду  від 14.02.06 року це рішення частково скасовано, а саме: відмовлено у стягненні з Державного бюджету України бюджетної заборгованості у сумі 664347,00 грн.; в решті рішення залишено без змін.

          Крім того, на користь позивача стягнуто судові витрати у розмірі 1532,83 грн.

          Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.12.06 року ці рішення обох судових інстанцій скасовано, а справу спрямовано до господарського суду Луганської області  на новий розгляд.

До господарського суду Луганської області справу повернуто 03.04.07 року.

Розпорядженням заступника голови суду Воронька В.Д. від 03.04.07 року новий розгляд справи доручено судді цього суду Середі А.П.

Відповідно до статті 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 17.04.07 року, за участю представників сторін.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 17.04.07 року здійснено заміну неналежного 2-го відповідача в особі Відділення Державного казначейства у Жовтневому районі міста Луганська –на належного другого відповідача в особі Головного управління Державного казначейства України у Луганській області.

04.05.07 року до суду з клопотанням про вступ до справи на стороні відповідачів (вих. №55-вих від 04.05.07 року) звернувся прокурор Жовтневого району міста Луганська.

Враховуючи, що це клопотання відповідає вимогам ст. 60 КАСУ, судом його задоволено.

На підставі ст. 150 КАСУ у судовому засіданні оголошено перерву з 04 травня до 18 травня 2007 року –у зв'язку з необхідністю надати сторонам можливість здійснити взаємозвірку стану розрахунків з відшкодування з Державного бюджету  ПДВ  згідно декларації за жовтень 2004 року; позивачу –уточнити свої позовні вимоги,  а сторонам, крім того, подати до суду додаткові докази.

У судовому засіданні, яке відбулося 18.05.07 року, прокурором та представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.41 та пункту 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ, а тому  його задоволено судом.

Позивач у цьому судовому засіданні звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог (вих. №б/н від 18.05.07 року), в якій просить:

стягнути з Державного бюджету України на його користь бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за жовтень 2004 року у сумі 664347,00 грн.;

стягнути з Державного бюджету України на його користь судові витрати у сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.;

у разі задоволення позову видати наказ про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Зерно плюс»на його розрахунковий рахунок у банківській установі бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації за жовтень 2004 року у сумі 189030, 71 грн.

Отже, саме ці вимоги позивача є предметом спору по даній справі при її новому розгляді.

В ході судового розгляду спору він уточнив свої вимоги щодо стягнення з Державного бюджету судових витрат, пославшись на те, що:

на підставі постанови Луганського апеляційного господарського суду від 14.02.06 року, - господарським судом Луганської області  06.03.06 року на його (позивача) користь видано наказ №8/443(10/67) –про стягнення державного  мита у сумі 1433,34 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 99,49 грн. (тобто пропорційно сумі позовних вимог, задоволених на підставі попередніх судових рішень, крім вищезгаданого рішення господарського суду Луганської області від 06.12.05 року та постанови Луганського апеляційного господарського суду від 14.02.06 року).

З урахуванням цієї обставини та того, що він при зверненні до суду з позовом сплатив державне мито у сумі  1700,00 грн. (платіжне доручення №8 від 05.01.05 року), - стягненню з Державного бюджету на користь позивача підлягала б  різниця у розмірі 266,66 грн., але вищезгаданий наказ суду не виконано; судові рішення, на підставі яких його видано, - скасовано, - а тому він при винесенні постанови суду за результатами нового розгляду справи просить стягнути з Державного бюджету на його користь державне мито у сумі 1700,00 грн.;

що стосується витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн., то вони, на думку позивача,  також підлягають відшкодуванню, оскільки частиною 1 статті 94 КАСУ встановлено, що у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. були сплачені позивачем на користь Державного підприємства «Судовий інформаційний центр», що підтверджується платіжним дорученням №№9 від 05.01.05 року, - а тому також підлягають стягненню на користь позивача.

Суд погоджується з доводами позивача стосовно порядку та підстав відшкодування понесених ним судових витрат.

Представник 1-го відповідача позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього (вих. №б/н/10 від 05.05.07 року), посилаючись на те, що:

вимоги позивача не відповідають чинному законодавству, а  саме: підпунктам 7.2.1 п. 7.2, підпункту 7.4.1 п. 7.4  ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»;

у ланцюгу контрагентів постачальників позивача на час надання податкової декларації з ПДВ за жовтень 2004 року були юридичні та фізичні особи, державну реєстрацію яких було скасовано у судовому порядку або ж вони самі заявили про припинення своєї підприємницької діяльності;

по справі відсутні докази надмірної сплати ПДВ у жовтні 2004 року з боку позивача та його контрагентів.

Представник 2-го відповідача позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього (вих. №254 від 04.05.07 року), посилаючись на те, що виплата відшкодування ПДВ з Державного бюджету може мати місце лише на підставі висновку органів Державної податкової служби України або рішення суду. Оскільки такі документи на адресу  Головного управління Державного казначейства України у Луганській області не надійшли, - просить відмовити у задоволенні позову.

Представник прокурора Жовтневого району міста Луганська проти позову заперечує (відзив №б/н від 04.05.07 року).

Заслухавши представників сторін та прокурора, дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов наступного.

          І.1.  10.09.2003 року Управлінням державної реєстрації та міського реєстру  Луганської міської ради Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерно плюс», ідентифікаційний код 31595348, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, у зв'язку з чим до ЄДР внесено реєстраційний запис за № 25370169Ю0043682 та видано відповідне свідоцтво.

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі міста Луганська (далі –ДПІ, - 1-й відповідач) 15.09.03 року взято на облік у якості платника податків , реєстраційний №4594, а 15.09.03 року –також в якості платника податку на додану вартість (свідоцтво №17156836 від 15.09.03 року).

2.Позивачем до ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська 20.11.04 року надано податкову звітність:

податкову декларацію  з ПДВ за жовтень 2004 року, у якій заявлено право на відшкодування з бюджету ПДВ у сумі 4.674.862 грн. 00 коп. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок платника податку у банку, у тому числі: експортне відшкодування ПДВ у сумі 2.912.871,00 грн. та бюджетне відшкодування у сумі 1.761.991,00 грн.;

розрахунок  коригування сум ПДВ;

розрахунок експортного відшкодування ПДВ.  

2.2. В період з 06 по 30 грудня 2004 року ДПІ здійснено позапланову документальну перевірку правомірності заявлених ТОВ «Зерно плюс»до відшкодування з Державного бюджету України сум ПДВ за згідно декларації з ПДВ вересень-жовтень 2004 року, - за результатами якої 30.12.04 року складено одноіменний  акт №1136/232-31595348.

За наслідками перевірки ДПІ дійшла висновку про те, що платник  ПДВ завищив від»ємне значення ПДВ за жовтень 2004 року на суму 59604,00 грн. (на час проведення перевірки була відсутня податкова накладна №741 від 29.10.04 року, видана на користь позивача ТОВ «Конан-плюс»).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач погодився з цим висновком ДПІ та зменшив свої позовні вимоги на вказану суму, залишивши її у розмірі 4.615.258,00 грн. (акт взаємозвірки, складений 08.02.05 року ДПІ та позивачем) .

В період з 03 по 10 жовтня 2005 року ДПІ  здійснила додаткову  позапланову документальну перевірку правомірності заявлених ТОВ «Зерно плюс»до відшкодування з бюджету сум ПДВ з вересень-листопад 2004 року, - за результатами якої 10.10.05 року склала акт №7/23-31595348 та дійшла висновку про те, що  платник ПДВ у жовтні 2004 року завищив від»ємне значення ПДВ на суму 583970,00 грн., а саме: суму ПДВ, включену позивачем до своєї податкової звітності  на підставі податкових накладних, виданих на його користь Приватним  підприємцем Дубовиком В.В., оскільки останній, хоча і був на момент виписки податкових накладних  зареєстрованим у встановленому порядку платником ПДВ та сплатив суми ПДВ, визначені у його бухгалтерській та податковій звітності по господарських операціях, вчинених у жовтні 2004 року до кас суб'єктів підприємницької діяльності, які постачали йому (Дубовику В.В.) товарно-матеріальні цінності, - але ці постачальники в особі Приватного підприємства «Сибарид» та Приватного підприємства «Агрокомп»(згідно результатам  зустрічних перевірок, здійснених податковими органами) не сплатили до бюджету ПДВ за тими господарськими операціями, за якими вони здійснили поставки товарно-матеріальних цінностей  на користь Приватного підприємця Дубовика В.В.

Крім того, ДПІ встановлено, що:

рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 05.07.2004 року  скасовано державну реєстрацію ПП «Сибарид», - однак докази виключення цього підприємства з ЄДР (ЄДРПОУ) та анулювання свідоцтва про реєстрацію його в якості платника ПДВ до справи не додано;

рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.08.04 року, справа №5/185, також скасовано державну реєстрацію  ПП «Агрокомп»(акт про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №180 від 30.09.04 року, складений Кіровоградською ОДПІ; докази виключення підприємства з ЄДР (ЄДРПОУ) до справи не додано).

            Як сказано вище у цій постанові, незважаючи на ці доводи, рішенням господарського суду Луганської області  від 06.12.05 року (справа №8/443 (10/67)) позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача  бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 664.347,00 грн. по декларації з ПДВ за жовтень 2004 року (тобто суму бюджетного відшкодування з ПДВ згідно декларації з ПДВ за жовтень 2004 року, яка на той час ще не була відшкодована на користь позивача по цій справі), а також судові витрати у сумі 1678,32 грн. та інформаційно-технічне забезпечення у сумі 116,50 грн.; в решті позовних вимог провадження по справі суд припинено.

          Постановою Луганського апеляційного господарського суду  від 14.02.06 року це рішення частково скасовано, а саме: відмовлено у стягненні з Державного бюджету України бюджетної заборгованості у сумі 664347,00 грн.; в решті рішення залишено без змін.

          Крім того, на користь позивача стягнуто судові витрати у розмірі 1532,83 грн. (державне мито у сумі 1433,34 грн. та витрати на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –99,49 грн.)

3. Позивач не погодився з висновками ДПІ та надав до матеріалів справи докази правомірності його вимог про відшкодування на користь з Державного бюджету спірних сум, - тобто документальні дані, які стали підставою для визначення у жовтні 2004 року податкових зобов'язань та податкового кредиту, а саме:

платіжні доручення про повну сплату ним на користь постачальників продукції (товарів, послуг) її вартості, у т.ч. ПДВ;

вантажні митні декларації;

податкові накладні;

постанову господарського суду Луганської області 05.02.07 року  по справі №9/820н-ад, згідно якій суд скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська –про те, що ТОВ «Зерно плюс»не має права на відшкодування з Державного бюджету ПДВ згідно декларації з ПДВ за жовтень 2004 року у сумі 189030,71 грн. (томи справи 1-8);

вищезгадані два акти перевірок декларації з ПДВ, здійснених ДПІ за періоди, до складу яких входить жовтень 2004 року.

Крім того, ДПІ надано до матеріалів справи довідки та акти перевірок як постачальників позивача, так і контрагентів постачальників, згідно яким в їх діяльності порушень чинного податкового законодавства не виявлено (крім ПП «Сибарид»та ПП Агрокомп»); додано також довідку Харківської ОДПІ від 15.02.05 року, згідно якій порушень діючого законодавства в діяльності СПД Дубовика В.В. не виявлено; однак, незважаючи на це, ДПІ вважає, що позивач не мав права включати до своєї податкової звітності та визначати своє право на податковий кредит з ПДВ у жовтні 2004 року податкові накладні на суму 583970,00 грн., видані СПД Дубовиком В.В.

 В матеріалах справи відсутні докази припинення державної реєстрації приватного підприємця Дубовика В.В. та скасування реєстрації його як платника ПДВ.

Дослідивши ці докази, суд вважає, що вони у повному обсязі та належним чином підтверджують правомірність вимоги позивача про відшкодування з Державного бюджету на його користь спірної суми бюджетного відшкодування  ПДВ.

Тобто, на підставі урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивач  належним чином документально довів суду факти:

надання ним встановленої чинним законодавством податкової звітності, яка цілком відповідає вимогам останнього;

для визначення своїх податкових зобов'язань  ним використані належні та припустимі документи, які у повному обсязі підтверджують його участь у господарських правовідносинах та повне і належне виконання своїх зобов'язань по них;

повної сплати  ціни товару (робіт, послуг) та ПДВ як частини їх вартості.  

          ІІ.Заслухавши представників сторін та прокурора, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов ПІДЛЯГАЄ задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

          1.Суд вважає, що дії позивача по цьому спору відповідають вимогам чинного законодавства, у тому числі –Закону України від 03.04.97 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі –ЗУ №168/97-ВР) у редакції, чинній на час подання платником податку податкової декларації та заяви про відшкодування суми ПДВ з Державного бюджету.

            1.1. Так, згідно підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.97 року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” суми  ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

          1.2.Позивач належним чином документально довів суду, що ним при визначенні своїх податкових зобов'язань та податкового кредиту у жовтні 2004 року використані лише податкові накладні, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР.

          Відповідач не спростував  його доводи у цій частині.

          1.3.Наявними у справі доказами та 1-м відповідачем належним чином документально НЕ доведено, що позивачем податкові зобов'язання визначені з  порушенням вимог  абзацу першого підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7  того ж Закону, згідно якому право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

          1.4.Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

          або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові  грошові кошти –дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої –дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника  податку;

          або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платника податку (підпункт 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР).

          ДПІ не доведено наявності фактів порушень вимог цього Закону у діяльності позивача у жовтні 2004 року.

          2. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР).

           Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Матеріалами справи підтверджено, що позивач НЕ припустився порушень цих вимог.

          3.Як сказано у підпункті 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону «Про ПДВ», суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових  зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду,  та сумою податкового кредиту звітного періоду.

            Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР встановлено, що у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті має від»ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

          Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період (…).

          Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує (…).  

          Позивач повністю виконав вищенаведені вимоги цього Закону.

          Суд вважає, що дії позивача у даному випадку відповідають також вимогам пункту 1.8 ст. 1 ЗУ №168/97-ВР, яким передбачено, що бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою  податку у випадках, визначених цим Законом.

          Таким чином, вищевикладене спростовує твердження ДПІ  з приводу того, що:

            позивач, щоб довести своє право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за спірний період, повинен надати докази сплати ним сум ПДВ, які входять до складу ціни товарів (робіт, послуг), сплаченої ним постачальникам (продавцям) останніх саме ДО БЮДЖЕТУ, а не на користь постачальників (продавців) товарів (робіт, послуг);

          навіть за наявності таких доказів бюджетне відшкодування може мати місце лише за наявності доказів  сплати постачальниками (продавцями) позивача сум ПДВ до бюджету.

          Закон №168/97-ВР не містить такої вимоги.

          3.1.Той же Закон не містить вимоги, згідно якій позивач, укладаючи господарські договори, повинен перевіряти легітимність державної реєстрації, перебування в ЄДРПОУ  та т. і. - не тільки контрагентів за своїми договорами, але контрагентів останніх за їх договорами (тобто - з третіми особами).

          Статті 9 («Обов'язки платників податків і зборів (обов'язкових платежів)») та 10 («Права платників податків, зборів (обов'язкових платежів)») Закону України від 25.06.91 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування»- НЕ наділяють платника податків ні правом, ні обов'язком здійснювати такі перевірки, - а тому покладення на платника ПДВ (у даному випадку –позивача) обов'язку фактично нести відповідальність за дії осіб, з якими він навіть не має господарсько-правових відносин, є неправомірним та безпідставним.

          Вищевикладене дає суду підстави дійти висновку про те, що ДПІ по цьому спору дотримується позиції, яка свідчить про фактичне перекладення нею функцій органів державної податкової служби на позивача.

          Він витікає з оцінки підстав, згідно з якими ДПІ дійшла висновку про необґрунтованість вимог позивача про відшкодування з бюджету на його користь невідшкодованої частки бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2004 року, оскільки його не сплатили контрагенти постачальника позивача по цій справі –ПП Дубовика В.В., які не відомі позивачу, йому не підконтрольні та не підпорядковані.   

          Така вимога  суперечить чинному законодавству, а саме:

          а)частини 1 ст. 19 Конституції України, згідно якій ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом;

           б)ЗУ №168/97-ВР, - який не містить у собі норми про відповідальність платника ПДВ за дії осіб, які не є ані підпорядкованими йому, ані стороною по господарських угодах, укладених таким платником ПДВ;

          в)вимогам ст.ст.203 та 215 Цивільного кодексу України, оскільки у справі немає доказів про визнання нечинною у встановленому законом порядку будь-якої угоди, укладеної  ТОВ «Зерно плюс»;

           г)вищецитованим статтям 9 та 10 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування»;

          д)статтям 8, 9 та 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», - згідно з якими функції здійснення контролю  за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, обліком платників податків, виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів і т.д. -  покладено не на суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, а на органи державної податкової служби України;

          е)частини 1 статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка для України набрала чинності 11.09.97 року у і відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

          Суд тому дійшов такого висновку, що неправомірне зменшення бюджетного відшкодування ПДВ порушило право власності юридичної особи –позивача по справі,  - зокрема, на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно, у повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати відшкодування із бюджету з огляду на відсутність порушень закону з його (позивача) боку.      

З урахуванням викладеного, на підставі досліджених матеріалів справи суд вважає, що позивачем вірно визначено суму податкового відшкодування з ПДВ за жовтень 2004 року, що повністю підтверджується наявними у справі доказами.

          За таких обставин позов підлягає задоволенню У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ.

          ІІІ. Судом прийнято до уваги те, що згідно заяви позивача (вих. №б/н від 18.05.07 року)  станом на 18.05.07 року сума бюджетної заборгованості з ПДВ по податковій декларації за жовтень 2004 року становить 189030,71 грн., оскільки різниця у сумі 475316,29 грн. на його (позивача) прохання направлена на погашення його зобов'язань з ПДВ в інших податкових періодах.

          Обидва відповідачі підтверджують цю обставину.

Керуючись частиною 1 ст. 94 КАСУ, суд  стягує з Державного бюджету на користь позивача понесені ним судові витрати (державне мито у сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.).

          На підставі викладеного, ст. 19 Конституції України; ст.ст. 8, 9 та 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»; п.1.8 ст. 1;  п.п. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2; п. 7.3; п. 7.4; п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4, 7.7.5  п.7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість”, ст.ст.9 та 10 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування», керуючись ст.ст. 94, 158-162 та 167 КАС  України,   суд

                                                          п о с т а н о в и в :

           1.Позов задовольнити у повному обсязі.

          2.Стягнути з Державного бюджету України з р/р 31117030700006, код бюджетної класифікації доходів 14010200 «Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами», МФО 804013, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач; УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, ОКПО одержувача -  24046582, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно плюс», ідентифікаційний код 31595348, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Радянська, 75, кв. 519, р/р 2600001612198 у філії ВАТ «Укрексімбанк»у місті Луганську, МФО 304289, -  бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за жовтень 2004 року у сумі 664347 (шістсот шістдесят чотири тисячі триста сорок сім) грн. 00 коп.; виконавчий документ видати на стягнення суми податку на додану вартість у розмірі 189030 (сто вісімдесят дев'ять тисяч тридцять) грн. 71 коп.

          3.Стягнути з Державного бюджету України, р/р 31118095700006, код бюджетної класифікації доходів 22090200 «Державне мито, не віднесене до інших категорій», МФО 804013, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, ОКПО одержувача: 24046582, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно плюс», ідентифікаційний код 31595348, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Радянська, 75, кв. 519, р/р 2600001612198 у філії ВАТ «Укрексімбанк»у місті Луганську, МФО 304289,  - витрати по сплаті державного мита у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

          4.Стягнути з Державного бюджету України - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно плюс», ідентифікаційний код 31595348, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Радянська, 75, кв. 519, р/р 2600001612198 у філії ВАТ «Укрексімбанк»у місті Луганську, МФО 304289,  - судові витрати у вигляді плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

          Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України у судовому засіданні 18.05.07 року за згодою представників сторін та прокурора оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 23.05.2007 року.

Суддя                                                                                          А.П.Середа