ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3839/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання - Панькіної А.С.
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Ланнівський цукровий завод" до Державної екологічної інспекції Центрального округу про визнання протиправним та скасування окремих пунктів припису,
В С Т А Н О В И В:
01 листопада 2018 року позивач ОСОБА_3 підприємство "Ланнівський цукровий завод" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної екологічної інспекції Центрального округу про визнання протиправним та скасування пп. 2, 3, 4, 6, 15, 16 припису №10/02.3-23 від 22.10.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на необґрунтованість та протиправність висновків відповідача щодо порушення ПП "Ланнівський цукровий завод" вимог природоохоронного законодавства. Наголошував на тому, що оскаржувані пункти припису №10/02.3-23 від 22.10.2018 є протиправними, прийняті без урахування всіх обставин у справі, суперечать чинному законодавству та підлягають скасуванню.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
22 листопада 2018 року до суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, за результатами розгляду якої судом прийнято до розгляду, окрім заявлених вимог, позовні вимоги ПП "Ланнівський цукровий завод" про визнання протиправним та скасування пп. 11, 12, 13 припису №10/02.3-23 від 22.10.2018.
12 грудня 2018 року до суду надійшов відзив на позов, в якому представник вказує на безпідставність позову з огляду на правомірність усіх вимог державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища, викладених в приписі.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що у період з 08.10.2018 по 22.10.2018 року старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу ОСОБА_4, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу ОСОБА_5, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу ОСОБА_6 було проведено планову перевірки додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання , відтворення і охорони природних ресурсів ПП "Ланнівський цукровий завод", за результатами якої було складено акт перевірки № 171/07-04 від 22.10.2018 року /а.с. 11-37/.
Правомірність порядку та підстав проведення перевірки позивачем не оспорюється.
За наслідками перевірки відповідачем складений припис від 22.10.2018 №10/02.3-23 /а.с. 38-42/, яким позивачу, зокрема, приписано усунути порушення природоохоронного законодавства, встановленого пунктами 2-4, 6, 11-13 та 15-16, а саме:
2) Отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду ПП "Ланнівський цукровий завод", а саме на приміщення, що фактично являється місцем тимчасового зберігання небезпечних відходів (масла та мастила моторні, трансмісійні інші зіпсовані або відпрацьовані, код - 6000.2.8.10, згідно ДК005-96) за адресою: Полтавська область, Карлівський район, селище Ланна, пров. Валі Котика, 2а.
Не допускати ПП "Ланнівський цукровий завод" провадження господарської діяльності, під час якої здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - на приміщення, що фактично являється місцем тимчасового зберігання небезпечних відходів (масла та мастила моторні, трансмісійні інші зіпсовані або відпрацьовані, код - 6000.2.8.10, згідно ДК005-96) за адресою: Полтавська область, Карлівський район, селище Ланна, пров. Валі Котика, 2а.
3) Надати до Держекоінспекції інформацію щодо часу роботи стаціонарного джерела викиду, а саме приміщення, що фактично являється місцем тимчасового зберігання небезпечних відходів (масла та мастила моторні, трансмісійні інші зіпсовані або відпрацьовані, код - 6000.2.8.10, згідно ДК005-96) за адресою: Полтавська область, Карлівський район, селище Ланна, пров. Валі Котика, 2а, з дати початку експлуатації по 08.10.2018.
4) Надати до Держекоінспекції інформацію щодо часу роботи стаціонарного джерела викиду, а саме приміщення, що фактично являється місцем тимчасового зберігання небезпечних відходів (масла та мастила моторні, трансмісійні інші зіпсовані або відпрацьовані, код - 6000.2.8.10, згідно ДК005-96) за адресою: Полтавська область, Карлівський район, селище Ланна, пров. Валі Котика. 2а, з 09.10.2018 до дати отримання дозволу на викиди на вказане джерело викиду.
6) Дотримуватись умов дозволу на спеціальне водокористування № 0536/Пол від 24.07.2015, а саме винести в натурі (на місцевості) санітарно-захисну зону суворого режиму поверхневого водозабору (ставка), що використовується ПП "Ланнівський цукровий завод", та облаштувати майданчик для під'їзду автотранспорту у місці поверхневого водозабору.
11) Забезпечити проведення ідентифікації об'єктів поводження з небезпечними відходами ПП "Ланнівський цукровий завод" відповідно до Закону України Про об'єкти підвищеної небезпеки .
12) Розробити декларацію безпеки на об'єкти поводження з небезпечними відходами ПП "Ланнівський цукровий завод".
13) Застрахувати відповідальність ПП "Ланнівський цукровий завод" за шкоду, яку може бути заподіяно аваріями на об'єктах поводження з небезпечними відходами життю, здоров'ю, майну фізичних та/або юридичних осіб.
15) Отримати висновок з оцінки впливу на довкілля на цукровий завод за адресою за адресою: Полтавська обл., Карлівський район, селище Ланна, вул. Миру, 5.
Не допускати експлуатацію цукрового заводу за адресою: Полтавська обл., Карлівський район, селище Ланна, вул. Миру, 5, за відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля.
16) Отримати висновок з оцінки впливу на довкілля на звалище ТВ на території Нижньоланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області.
Не допускати експлуатацію звалища ТВ на території Нижньоланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області за відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля .
Позивач не погодився із винесеним Держекоінспекцією приписом від 22.06.2018 №15/08-23 в частині вищевказаних пунктів та оскаржив їх до суду.
Надаючи оцінку позовним вимогам та доводам сторін з цього приводу, суд виходить з наступного.
Зі змісту п.п. 2, 3, 4 припису Державної екологічної інспекції Центрального округу від 22.10.2018 року №10/02.3-23 вбачається про зобов'язання позивача отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та надати інформацію щодо часу роботи стаціонарного джерела викиду до 29.10.2018 року.
За визначенням ст.1 Закону України Про охорону атмосферного повітря джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.
Відповідно до положень ст. 10 Закону України Про охорону атмосферного повітря , підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів.
Згідно ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 1.15.5 наказу Міністерства навколишнього природного середовища та ядерної безпеки Про затвердження Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві № 7 від 10.02.1995 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 1995 р. за № 61/597, стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.
Статтею 14 Закону України Про охорону атмосферного повітря , визначено, що викиди забруднюючих речовин, для яких не встановлено відповідних нормативів екологічної безпеки, допускаються у виняткових випадках лише з дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а до другої або третьої групи, - обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Відповідно до пункту другого Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.
Дозвіл видається суб'єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди.
Таким чином, законодавець встановив обов'язок отримувати дозвіл тим підприємствам, які експлуатують об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміш.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем у 2015-2017 роках укладено ряд договорів з ТОВ "Харків-Еко" та ПП "Полтававторкольомет" по наданню останніми послуг по збиранню та подальшої утилізації відходів підприємства позивача: відпрацьованих батарей свинцевих акумуляторів, відпрацьованих ртутьвміщуючих ламп та приладів, ртуті, автопокришок, мастил, мастильно-охолоджуючої рідини (МОР), розчинників, електролітів, відходів гальванічного виробництва, непридатних або прострочених хімфармпрепаратів та інших небезпечних відходів /а.с. 94-112/.
Відповідачем під час розгляду справи не надано належного документального підтвердження того, що позивачем у своїй діяльності здійснюються саме викиди забруднюючих речовин, що справляють негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час проведення перевірки підприємства на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства, за наслідками якої складено акт та припис, не було вчинено дій щодо відбору проб та інструментально-лабораторних вимірювань для з'ясування чи дійсно позивачем здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Крім того, вимоги щодо надання інформації викладені в пунктах 3, 4 припису не можуть вважатися приписами, бо не містять вимог щодо усунення конкретних порушень. Натомість повноваження на збирання необхідної для здійснення перевірки інформації орган Держекоінспекції має реалізовувати саме під час здійснення такого заходу, а не після його завершення. Вказана обставина може лише свідчити про неповноту проведеної перевірки та спробу відповідача усунути виявлені після завершення заходу недоліки.
Суд зазначає, що у даному випадку відповідач здійснює підміну власних повноважень від час проведення перевірки на повноваження під час винесення припису щодо усунення порушень вимог законодавства, оскільки сама по собі вимога про надання інформації не відповідає суті припису у розумінні частини восьмої статті 7 Закону України "Про основні засади нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", за змістом якої приписом є обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.
На користь такого висновку суду свідчить ще й та обставина, що відповідач, як на обґрунтування необхідності надання інформації посилається на ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Однак, ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, до якої позивач може бути притягнутий у випадку невиконання вимог припису.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що пункти 2-4 припису від 22.10.2018 року №10/02.3-23 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відповідачем не доведено, що ПП "Ланнівський цукровий завод" здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Стосовно пункту 6 оскаржуваного припису суд дійшов таких висновків.
Вказаним пунктом припису позивача зобов'язано дотримуватись умов дозволу на спеціальне водокористування № 0536/Пол від 24.07.2015, а саме винести в натурі (на місцевості) санітарно-захисну зону суворого режиму поверхневого водозабору (ставка), що використовується ПП "Ланнівський цукровий завод", та облаштувати майданчик для під'їзду автотранспорту у місці поверхневого водозабору.
Як встановлено судом, ревізорам в ході перевірки підприємством представлено дозвіл на спеціальне водокористування №0536/Пол від 24.07.2015 на строк по 24.07.2020, відповідно до якого: джерелами водопостачання є дві водні свердловини та поверхневий водозабір зі ставка, розташований в межах с-ща Ланна Карлівського району Полтавської області.
Серед умов спеціального водокористування, що наведені у вказаному дозволі, передбачено: забезпечити дотримання санітарно-захисної зони суворого режиму свердловин та поверхневого водозабору і не допускати їх забруднення - постійно.
Під час перевірки виявлено відсутність встановленої санітарно-захисної зони суворого режиму поверхневого водозабору (ставка) навколо місця водозабору, майданчик для під'їзду автотранспорту у місці поверхневого водозабору не облаштовано.
Пунктом 6 частини 1 статті 44 Водного кодексу України визначено, що водокористувачі зобов'язані утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої.
Відповідно до ст. 93 Водного кодексу України з метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.
Відповідно до статті 1 цього Кодексу зона санітарної охорони - це територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршення якості води джерел централізованого господарського-питного водопостачання та з метою забезпечення охорони водопровідних споруд.
Представник позивача у судовому засіданні пояснював, що вищевказані норми не стосуються господарської діяльності ПП "Ланнівський цукровий завод", оскільки водозабір підприємством здійснюється зі штучно створеного підприємством технічного ставка для забезпечення виробничих потреб, що підтверджується паспортом водного господарства цукрового заводу і керівництва до його заповнення /а.с. 56-58/.
Згідно з міждержавним стандартом «ГОСТ 17.1.1.04-80» , який діє в Україні до 01.01.2019, до господарсько-побутових потреб належать: господарсько-питне водопостачання (централізоване та нецентралізоване) територій житлової забудови та громадських будівель міських промислових районів та сільськогосподарських районів; кондиціонування повітря в громадських та житлових будівлях, полив та миття територій населених пунктів (вулиць, площ, земельних насаджень), робота фонтанів, полив посадок в міських та селищних теплицях і парниках, інші потреби (в тому числі гасіння пожеж, промивання водопровідних та каналізаційних мереж).
Правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 №2024, стосується забезпечення охорони водних об'єктів у районах забору води саме для централізованого водопостачання населення, лікувальних та оздоровчих потреб, як видно з пункту 1 загальних положень вказаної постанови.
Таким чином ПП "Ланнівський цукровий завод", яке використовує водний об'єкт - технічний ставок лише для виробничих потреб, не несе законодавчого обов'язку забезпечення дотримання санітарно-захисної зони суворого режиму поверхневого водозабору (водосховища) навколо місця забору.
З урахування наведеного, позивач не допускав порушення ст. 44 Водного кодексу України, у зв'язку із чим, пункт 6 припису Державної екологічної інспекції Центрального округу від 22.10.2018 року №10/02.3-23 підлягає скасуванню.
Щодо пунктів 11, 12, 13 оскаржуваного припису суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України "Про відходи" надано визначення, що небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.
Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" визначено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані:
є) здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації;
з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.
Вимоги щодо зберігання та видалення відходів визначені ст. 33 Закону України Про відходи , в якій вказано, що на кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про відходи" визначено, що суб'єкт господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об'єкт поводження з небезпечними відходами, зобов'язаний, зокрема:
- мати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (не підлягає ліцензуванню зберігання накопичення) суб'єктом господарювання утворених ним небезпечних відходів, якщо протягом року з дня утворення небезпечні відходи передаються суб'єктам господарювання, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами);
- ідентифікувати об'єкти поводження з небезпечними відходами відповідно до Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки";
- мати декларацію безпеки.
Стаття 34 Закону України "Про відходи" також зобов'язує суб'єкта господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об'єкт поводження з небезпечними відходами, передати суб'єктам господарювання, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами такі відходи, протягом року з дня, утворення небезпечних відходів.
Також, ст. 34 Закону України "Про відходи" визначено, що відповідальність суб'єкта господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об'єкт поводження з небезпечними відходами, за шкоду, яка може бути заподіяна аваріями на таких об'єктах життю, здоров'ю, майну фізичних та/або юридичних осіб, підлягає обов'язковому страхуванню відповідно до закону.
Згідно Порядку ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 №956 суб'єкт господарювання, у власності або користуванні якого є хоча б один потенційно небезпечний об'єкт чи який має намір розпочати будівництво такого об'єкта, організовує проведення його ідентифікації.
Потенційно небезпечний об'єкт вважається об'єктом підвищеної небезпеки відповідного класу у разі, коли значення сумарної маси небезпечної або декількох небезпечних речовин, що використовуються або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на об'єкті, дорівнює або перевищує встановлений норматив порогової маси.
Уповноважені органи ведуть облік об'єктів підвищеної небезпеки на підставі повідомлень про результати ідентифікації.
Державний реєстр об'єктів підвищеної небезпеки веде Держпраці.
Включення об'єкта підвищеної небезпеки до Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки здійснюється протягом 30 робочих днів після подання суб'єктом господарювання до територіального органу Держпраці повідомлення про результати ідентифікації.
Виключення об'єкта підвищеної небезпеки з Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки здійснюється за рішенням територіального органу Держпраці на підставі звернення та усіх необхідних документів, які подаються суб'єктом господарювання до територіальних органів Держпраці, у разі:
проведення змін, що призвели до зменшення на об'єкті підвищеної небезпеки сумарної маси небезпечних речовин порівняно з найменшим нормативом порогової маси відповідно до нормативів порогових мас або розрахованої відповідно до пунктів 12 і 16 цього Порядку;
ліквідації або виведення з експлуатації (списання з балансу) об'єкта підвищеної небезпеки.
Про прийняте рішення територіальний орган Держпраці повідомляє суб'єкта господарювання письмово протягом 30 днів після одержання відповідного звернення. У разі відмови щодо виключення об'єкта підвищеної небезпеки з Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки суб'єкту господарювання надається обґрунтована відповідь.
Як встановлено в судовому засіданні, та підтверджено матеріалами справи позивачем у 2016 році направлено до Управління Держпраці у Полтавській області повідомлення про результати ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки.
За результатами розгляду наданих матеріалів, відповідно до вимог п. 27 Порядку ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 №956, Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято рішення про виключення 15.08.2016 об'єкта підвищеної небезпеки - основного майданчика ПП "Ліннівський цукровий завод" за адресою: вул. Жовтнева, 5, м. Ланна, Карлівський район, Полтавська область, з Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки та скасування свідоцтва про державну реєстрацію від 09.12.2004 №119, код підвищеної небезпеки в Державному реєстрі ОПН 53.00372256.01.1, про що позивачу повідомлено листом Управління Держпраці у Полтавській області від 12.09.2016 №3682/08-12 /а.с. 113/.
Таким чином, враховуючи викладене, у ПП "Ліннівський цукровий завод" відсутній обов'язок щодо проведення ідентифікації об'єктів поводження з небезпечними відходами відповідно до Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки", розроблення декларації безпеки на об'єкти поводження з небезпечними відходами ПП "Ланнівський цукровий завод", та відповідно, здійснювати страхування відповідальності ПП "Ланнівський цукровий завод" за шкоду, яку може бути заподіяно аваріями на об'єктах поводження з небезпечними відходами життю, здоров'ю, майну фізичних та/або юридичних осіб, а тому пункти 11, 12, 13 припису є протиправними та підлягають скасуванню.
Оцінюючи правомірність пунктів 15, 16 припису, суд виходить з такого.
Вказаними пунктами підприємство зобов'язано отримати висновок з оцінки впливу на довкілля на цукровий завод за адресою за адресою: Полтавська обл., Карлівський район, селище Ланна, вул. Миру, 5 та отримати висновок з оцінки впливу на довкілля на звалище ТВ на території Нижньоланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області.
За висновком перевірки підприємством порушено Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» та постанову Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 №808 «Про затвердження переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку» .
Суд зауважує, що в акті, складеному за наслідками проведення планового заходу державного нагляду державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища не конкретизовано які саме пункти Закону та постанови Кабінету Міністрів України порушено підприємством.
У відповідності до статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» здійснення оцінки впливу на довкілля є обов'язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, яка в розумінні цього Закону означає плановану господарську діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об'єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об'єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, у статті 3 вищевказаного Закону встановлено перелік об'єктів, що потребують отримання висновку з оцінки впливу на довкілля, до яких ПП "Ланнівський цукровий завод" не належить, оскільки не здійснює ні будівництва, ні реконструкції, ні технічного переоснащення тощо.
Відтак пункти 15, 16 припису Держекоінспекції від 22.10.2018 року №10/02.3-23 не ґрунтуються на вимогах законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Отже, адміністративний позов ПП "Ланнівський цукровий завод" підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов Приватного підприємства "Ланнівський цукровий завод" (вул. Миру, 5, с. Ланна, Карлівський район, Полтавська область, 39541, код ЄДРПОУ 00372256) до Державної екологічної інспекції Центрального округу ( вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 42149108) про визнання протиправним та скасування окремих пунктів припису задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3, 4, 6, 11, 12, 13, 15, 16 припису Державної екологічної інспекції Центрального округу від 22 жовтня 2018 року №10/02.3-23
Стягнути на користь Приватного підприємства "Ланнівський цукровий завод" (код ЄДРПОУ 00372256) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 524 грн (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Центрального округу (код ЄДРПОУ 42149108).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .
Повне рішення складено 17 січня 2019 року.
Суддя ОСОБА_7
Суд | Полтавський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 14.01.2019 |
Оприлюднено | 18.01.2019 |
Номер документу | 79226603 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Полтавський окружний адміністративний суд
Н.Ю. Алєксєєва
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні