Рішення

від 17.01.2019 по справі 2340/3906/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року справа № 2340/3906/18

08 годин 55 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 2340/3906/18

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 20813, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) [представник позивача ОСОБА_2 - за довіреністю]

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18007, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39765890) [представник відповідача ОСОБА_3 - за довіреністю]

третя особа: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Зоря (вул. Садова, 44, с. Косарі, Кам`янський район, Черкаська область, 20813, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 03793219) [представник третьої особи - не прибув]

про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, прийняв рішення.

26.09.2018 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, з урахуванням уточненої позовної заяви, що надійшла у порядку усунення недоліків, просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, пов'язані із наданням відмови листом від 15.08.2018 № 3374/0/95-18 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовно площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту в адміністративних межах Косарівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області;

- скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, оформлене листом 15.08.2018 № 3374/0/95-18 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2 га ріллі із земель Косарської сільської ради Кам'янського району Черкаської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2 га ріллі для ведення особистого селянського господарства із земель Косарівської сільської ради за межами с. Косарі Кам'янського району Черкаської області;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області судові витрати.

Ухвалою від 22.10.2018 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Ухвалою від 18.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.01.2019.

У обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 26.07.2018 він звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га в адміністративних межах Косарівської сільської ради Кам'янського району. За результами розгляду поданих документів 15.08.2018 позивачеві надано відповідь, що згідно відомостей з Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером НОМЕР_2 у адміністративних межах Косарівської сільської ради Кам'янського району, утворена шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки площею 40,2381 га з кадастровим номером НОМЕР_3 Зазначена земельна ділянка площею 40,2381 га є об'єктом оренди СТОВ Зоря відповідно договору оренди від 13.03.2014. Відомості про знаходження у користуванні СТОВ Зоря земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером НОМЕР_4, що позивач має намір отримати у власність, відсутні. Позитивне вирішення питання, зазначеного у заяві не є можливим у зв'язку з тим, що СТОВ Зоря не ініційовано таке внесення змін до договору оренди. Позивач зазначає, що його звернення на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у адміністративних межах Косарівської сільської ради Кам'янського району по суті розглянуто не було. Представник позивача у судове засідання 17.01.2019 не прибув, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, позов просив задовольнити (а.с.173).

Відповідач позов не визнав, 06.11.2018 надав до суду відзив, де зазначив, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у адміністративних межах Косарівської сільської ради Кам'янського району. За результами розгляду поданих документів 15.08.2018 позивачу листом надано відповідь, що відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 2,0 га з кадастровим номером НОМЕР_2 у адміністративних межах Косарівської сільської ради Кам'янського району, що позивач має намір отримати у власність, утворена шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки площею 40,2381 га з кадастровим номером НОМЕР_3 Зазначена земельна ділянка площею 40,2381 га є об'єктом оренди СТОВ Зоря відповідно договору оренди від 13.03.2014. Тобто, у зв'язку з поділом земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 40,2381 га змінився об'єкт оренди, а саме кількість земельних ділянок, їх площі та кадастрові номери. Відомості щодо знаходження у користуванні СТОВ Зоря земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером НОМЕР_2, що позивач має намір отримати у власність, відсутні. 13.03.2014 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 40,2381 га строком на 10 років, відповідно договору укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру та СТОВ Зоря (код ЄДРПОУ 03793219). У подальшому, 24.05.2018 відповідачем було підготовлено додаткову угоду до вказаного договору, проте, враховуючи, що СТОВ Зоря не внесло зміни до договору оренди землі у частині зміни об'єкту оренди, а саме щодо кількості земельних ділянок, їх площі та кадастрових номерів, то неможливо було надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки надання дозволу можливо здійснити лише після внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до вимог законодавства, без внесення змін у зазначений договір оренди земельної ділянки у частині зміни істотної умови - об'єкта оренди, розпорядник землі не вправі передавати частину орендованої земельної ділянки у власність. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи у судове засідання 17.01.2019 не прибув, 16.01.2019 звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, повідомивши, що позовні вимоги підтримує (170-171).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою від 26.07.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Косарівської сільської ради Кам'янського району (а.с.119).

15.08.2018 позивачу листом відповідача надано відповідь про те, що згідно відомостей з Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 2,0 га з кадастровим номером НОМЕР_4 в адміністративних межах Косарівської сільської ради Кам'янського району, яку має намір отримати у власність позивач, утворена шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки площею 40,2381 га з кадастровим номером НОМЕР_5 (а.с.19). Зазначена земельна ділянка площею 40,2381 га є об'єктом оренди СТОВ Зоря відповідно договору оренди від 13.03.2014 (а.с.143-148). У зв'язку з поділом земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 40,2381 га змінився і об'єкт оренди, а саме кількість земельних ділянок, їх площі та кадастрові номери. Судом встановлено, що відомості про знаходження у користуванні СТОВ Зоря земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером НОМЕР_2, що позивач має намір отримати у власність, у матеріалах справи відсутні. У листі зазначено, що 13.03.2014 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 40,2381 га строком на 10 років відповідно договору укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру та СТОВ Зоря .

Суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - Кодекс № 2768), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Статтею 121 Кодексу № 2768 встановлено, що кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Згідно статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно до частин 2, 3 статті 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 121 Кодексу № 2768 встановлено, що кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади вирішено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення, а також установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються (абзац третій пункту 1, пункт 5 постанови). Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно з підпунктом 31 пункту 4 якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) наділена повноваженнями розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи. Згідно із підпунктом 7, 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінрегіону і Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання. Підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 № 333 (далі - Положення № 333) Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України. Відповідно до частини шостої статті 118 Кодексу № 2768 громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно з положеннями частини 7 статті 118 Кодексу 2768 відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Кодексом № 2768 визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17 (ЄДРСР 72532460). Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області листом від 15.08.2018 № 3374/0/95-18 відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та зазначено, що розгляд зазначеного питання можливий лише після внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо змін договору оренди землі в частині зміни об'єкту оренди, а саме щодо кількості земельних ділянок, їх площі та кадастрових номерів .

Суд зазначає, що наведена підстава відмови не передбачена статтею 118 Кодексу №2768. Враховуючи зазначене, відмова Головного управлінням Держгеокадастру у Черкаській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у користування строком на 49 років, орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, у адміністративних межах Косарської сільської ради Кам'янського району Черкаської області, є неправомірною та такою, що не відповідає вимогам статті 118 Кодексу № 2768, тому суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Разом з тим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі № 815/5987/14 (ЄДРСР 63749413 ) та Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17 (ЄДРСР 72532460).

Вирішуючи позовну вимогу про скасування рішення відповідача, оформленого листом від 15.08.2018 № 3374/0/95-18, щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га із земель Косарської сільської ради Кам'янського району Черкаської області, суд зазначає про таке.

У частині 7 статті 118 Кодексу № 2768 наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині 7 статті 118 Кодексу № 2768 не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання, зокрема чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Для порівняння, у частині 9 статті 118 Кодексу № 2768 зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.

У статті 118 Кодексу № 2768 не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи у суді.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника. Відсутність належним чином оформленого наказу про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв рішення з числа тих, що він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 804/5597/15 (ЄДРСР 76613853).

Вирішуючи спір, суд зазначає, що лист відповідача від 15.08.2018 № 3374/0/95-18 у відповідь на клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га за змістом та формою не можуть вважатись відмовою у розумінні частини 7 статті 118 Кодексу № 2768, а тому у задоволенні позовної вимоги про скасування рішення Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, оформленого листом від 15.08.2018 № 3374/0/95-18 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2 га ріллі із земель Косарської сільської ради Кам'янського району Черкаської області, - належить відмовити. Так само є неможливою до задоволення вимога про скасування листа як носія інформації.

Щодо позовних вимог у частині зобов'язання відповідача надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель Косарської сільської ради за межами с. Косарі Кам'янського району Черкаської області, суд зазначає про таке.

Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства не є забезпечення ефективності державного управління, а є гарантування дотримання прав особи та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Позовна вимога про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель Косарської сільської ради за межами с. Косарі Кам'янського району Черкаської області є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, що належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання у таку діяльність є формою втручання у дискреційні повноваження органу виконавчої влади та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі Olsson проти Швеції від 24.03.1988, № 10465/83) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

ЄСПЛ у рішенні від 26.10.2000 у справі Hasan and Chaush проти Болгарії, № 30985/96 зазначено, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відтак, у даному випадку належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 26.07.2018 та вирішити питання про надання або про відмову у наданні останньому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Косарської сільської ради Кам'янського району Черкаської області згідно вимог чинного законодавства.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що відповідачем не сплачено судовий збір відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір , а розрахунку і доказів витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, у стягненні судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області належить відмовити.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, що пов'язані із наданням відмови листом від 15.08.2018 № 3374/0/95-18 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовно площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту в адміністративних межах Косарівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області .

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.07.2018 та вирішити питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки орієнтованою площею 2 га для ведення особистого селянського господарства у адміністративних межах Косарської сільської ради Кам'янського району Черкаської області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5. пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [АДРЕСА_1, 20813, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1];

відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області [вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18007, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39765890];

третя особа: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Зоря [вул. Садова, 44, с. Косарі, Кам`янський район, Черкаська область, 20813, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 03793219]

Повне судове рішення складено 17.01.2019

Суддя Л.В. Трофімова